На головну

Методика і технологія профілактики соціальних відхилень.

  1. CASE-технологія створення інформаційних систем
  2. I. Технологія організованого спілкування школярів.
  3. II. Технологія індивідуального виховного взаємодії з дитиною
  4. III. Технологія педагогічної взаємодії з батьками школярів
  5. Адресація і технологія CIDR
  6. Алгоритм соціальних змін
  7. Аналіз історичного досвіду еволюції праці і соціальних відносин

Соціальна Профілактика- діяльність щодо попередження соціальної проблеми, соціального відхилення або утримування їх на соціально толерантному рівні за допомогою усунення або нейтралізації їх породжують. Соціальна профілактика направлена ??на запобігання можливих фізичних, психологічних або соціокультурних проблему окремих індивідів "групи ризику".

Виділяють три рівні соціальної профілактики:

1. Загальносоціальні рівень передбачає діяльність держави, суспільства, їх інститутів, спрямовану на розв'язання суперечностей в області економіки, соціального життя.

2. Спеціальний рівень полягає в цілеспрямованому впливі на: негативні фактори, пов'язані з окремими видами відхилень або проблем. Усунення або нейтралізація причин цих відхилень здійснюється в процесі діяльності відповідних суб'єктів, для яких профілактична функція є професійною.

3. Індивідуальний рівень являє собою профілактичну діяльність щодо конкретних осіб.

У соціальній профілактиці потребує все населення, і, перш за все люди, що входять в групу ризику. Однак підходи до цих категорій людей різні, як різні програми соціально-профілактичної роботи у випадках конкретних проблем і ситуацій ризику.

Профілактична робота носить багаторівневий характер, що включає в себе наступні завдання:

- Вирішення соціально-економічних, ідеологічних, культурних завдань щодо задоволення матеріальних і духовних потреб людей, з формування соціальної зрілості;

- Виховні впливу, здійснювані в мікросередовищі дитини;

- Виявлення негативних впливів, які обумовлюють асоціальні відхилення.

Рання профілактика соціальних проблем, перш за все, передбачає своєчасне виявлення і нейтралізацію несприятливих соціальних і соціально-психологічних впливів, що надаються на дитину з боку його найближчого оточення (сім'ї, школи, неформальних груп і т.п.). Для нейтралізації прямих негативних впливів необхідні соціальний контроль і адміністративно-правові заходи.

Однією з основних завдань є створення на місцях служб Соціотерапевтичні допомоги сім'ї та дитині, які зможуть кваліфіковано здійснювати психологічне консультування, психотерапевтичну допомогу функціонально неспроможним сім'ям, які не справляються з завданнями виховання в силу психолого-педагогічних і соціально-психологічних причин.

Провідні вчені бачать шляхи вирішення названих проблем в наступному:

1. Створення мережі комплексних профілактичних служб, розробка змісту і організаційно-управлінських принципів їх роботи; розробка правового забезпечення їх діяльності.

2. Активне і цілеспрямоване використання різних інститутів соціалізації.

3. Розробка специфічних форм і засобів залучення дітей групи соціального ризику до активного, корисного, розвиває дозвілля, залучення в соціально-значиму діяльність.

4. Широка апробація різних форм роботи з неформальними об'єднаннями дітей.

5. Систематизація та обгрунтування доцільних форм і методів соціально-педагогічної корекції умов сімейного виховання, сімейного способу життя.

6. Здійснення контролю за дітьми.

Для вирішення цих завдань необхідне вироблення соціальної політики, спрямованої на створення соціально-психологічних умов, що нейтралізують і коригувальних негативні впливи суспільної кризи. Вона може включати наступні напрямки:

- Виявлення поширеності різних соціальних проблем, що провокують їх чинників;

- Аналіз наявних даних і розробка на їх основі програми з профілактики соціальних проблем;

- Підготовка кадрів (психологів, соціальних педагогів, педагогів та ін.), володіють методами попередження і корекції соціальних відхилень; психотехническими прийомами, спрямованими на формування у дітей навичок соціального спілкування, взаємодії, прийняття рішень, розвитку позитивної концепції, формування здорового способу життя.

Участь соціальних педагогів в превентивної системі, як правило, зводиться до 3 основних функцій: діагностування, консультування, корекція.

Соціальні педагоги, які здійснюють профілактичну діяльність, маючи відповідні аналітичними матеріалами, розробляють і проводять в життя такі заходи (в залежності від конкретних умов і обставин), які або роблять безпосередній вплив на вже існуючі соціальні відхилення або ж носять упереджувальний (превентивний) характер.

Профілактика є одним з основних і перспективних напрямків надзорно- контрольної діяльності в соціальній роботі.

 



Попередня   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47   Наступна

Приймальні та патронатні сім'ї | патронатна сім'я | Порядок організації патронату | Порядок передачі дитини на патронат | Батьків батьківських прав | неповнолітніх | Методика і технологія роботи соціального педагога по адаптації та реабілітації дитини в закладах інтернатного типу. | Загальна технологія роботи соціального педагога в дитячому будинку | типи девіацій | Соціально-педагогічна реабілітація підлітків девіантної поведінки |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати