Головна

В які інстанції слід звертатися в разі порушення прав і свобод, гарантованих Європейським Союзом?

  1. Hайти межі функцій, користуючись правилом Лопіталя (для випадків, коли воно є).
  2. II. Тривалі якісні порушення свідомості
  3. VIII.4.1) Поняття частноправового правопорушення.
  4. А. Порушення усного мовлення
  5. А. Неврологічні порушення
  6. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЕМЕЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
  7. адміністративні правопорушення

Права і свободи, закріплені в джерелах Європейського Союзу, підлягають судовому захисту, яка включає в себе право на компенсацію збитків, завданих їх порушенням. Підвідомчість справ між судами розмежовується виходячи з того, хто виступає суб'єктом порушення:

- Якщо встановлені Союзом права фізичної або юридичної особи порушують його власні інститути або органи (наприклад, Європейська комісія), то відповідні справи підвідомчі союзним судам. Позов в цьому випадку подається в Трибунал першої інстанції з правом касаційного оскарження в Суді Європейських співтовариств (див. Питання N 54, 56 і 68);

- В інших випадках, тобто коли порушниками виступають інші особи або держави-члени, суперечки розглядають національні суди. Наприклад, якщо німецькому громадянину створені перешкоди у працевлаштуванні на території Франції, то він має право звернутися за захистом до компетентного загальний або адміністративний суд цієї країни. У разі необхідності останній направляє преюдиціальне запит Суду Європейських співтовариств.

Згідно прецедентним правом Суду Європейських співтовариств національні судові інстанції при розгляді подібних справ пов'язані двома принципами: принципом еквівалентності і принципом ефективності.

Принцип еквівалентності (франц. Principe d'equivalence) означає, що умови захисту прав і свобод, встановлених Союзом, повинні бути не менш сприятливими, ніж умови захисту прав, закріплених у конституції і законодавстві відповідної держави.

Принцип ефективності (франц. Principe d'effectivite) вимагає, щоб держави-члени «не унеможливлювали або надмірно важкими" умови реалізації прав, гарантованих Союзом * (119).

Зазначені принципи стосуються, зокрема, до термінів позовної давності в національних судах, розмірами компенсації, правилам доведення і т.д. Їх порушення може послужити підставою для притягнення до відповідальності відповідної держави-члена перед Судом Європейських співтовариств (див. Питання N 50).

Держави також можуть бути притягнуті до відповідальності перед Європейським судом з прав людини - в разі порушення ними прав, гарантованих ЄКПЛ 1950 року (див. Питання N 50).

Окрім звернення до органів правосуддя, фізичні та юридичні особи з метою захисту порушених прав можуть подавати скарги у позасудові установи. На рівні Європейського Союзу це, перш за все, Європейський омбудсман, якому підпорядковані скарги тільки на інститути і органи цієї організації (див. Питання N 37). Широке поширення отримала також практика скарг на держави-члени в Європейську комісію. Визнавши скаргу обґрунтованою, вона має право почати розслідування проти держави-порушника, яке може завершитися накладанням на нього штрафу (див. Питання N 50).



Попередня   81   82   83   84   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94   95   96   Наступна

Що являє собою бюджетна процедура? | Як укладаються угоди Європейського Союзу з іноземними державами і міжнародними організаціями? | За допомогою яких процедур в Європейському Союзі видаються акти делегованого законодавства? | В яких джерелах закріплюється компетенція Європейського Союзу? | Які сутність і походження компетенції Європейського Союзу? | Що таке "політика Союзу"? | На які види (категорії) підрозділяється компетенція Європейського Союзу? | Що таке "європейське право в галузі прав людини"? | Які основні джерела європейського права в галузі прав людини? | У чому полягають особливості Хартії Європейського Союзу про основні права? |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати