Головна |
Права і свободи, закріплені в джерелах Європейського Союзу, підлягають судовому захисту, яка включає в себе право на компенсацію збитків, завданих їх порушенням. Підвідомчість справ між судами розмежовується виходячи з того, хто виступає суб'єктом порушення:
- Якщо встановлені Союзом права фізичної або юридичної особи порушують його власні інститути або органи (наприклад, Європейська комісія), то відповідні справи підвідомчі союзним судам. Позов в цьому випадку подається в Трибунал першої інстанції з правом касаційного оскарження в Суді Європейських співтовариств (див. Питання N 54, 56 і 68);
- В інших випадках, тобто коли порушниками виступають інші особи або держави-члени, суперечки розглядають національні суди. Наприклад, якщо німецькому громадянину створені перешкоди у працевлаштуванні на території Франції, то він має право звернутися за захистом до компетентного загальний або адміністративний суд цієї країни. У разі необхідності останній направляє преюдиціальне запит Суду Європейських співтовариств.
Згідно прецедентним правом Суду Європейських співтовариств національні судові інстанції при розгляді подібних справ пов'язані двома принципами: принципом еквівалентності і принципом ефективності.
Принцип еквівалентності (франц. Principe d'equivalence) означає, що умови захисту прав і свобод, встановлених Союзом, повинні бути не менш сприятливими, ніж умови захисту прав, закріплених у конституції і законодавстві відповідної держави.
Принцип ефективності (франц. Principe d'effectivite) вимагає, щоб держави-члени «не унеможливлювали або надмірно важкими" умови реалізації прав, гарантованих Союзом * (119).
Зазначені принципи стосуються, зокрема, до термінів позовної давності в національних судах, розмірами компенсації, правилам доведення і т.д. Їх порушення може послужити підставою для притягнення до відповідальності відповідної держави-члена перед Судом Європейських співтовариств (див. Питання N 50).
Держави також можуть бути притягнуті до відповідальності перед Європейським судом з прав людини - в разі порушення ними прав, гарантованих ЄКПЛ 1950 року (див. Питання N 50).
Окрім звернення до органів правосуддя, фізичні та юридичні особи з метою захисту порушених прав можуть подавати скарги у позасудові установи. На рівні Європейського Союзу це, перш за все, Європейський омбудсман, якому підпорядковані скарги тільки на інститути і органи цієї організації (див. Питання N 37). Широке поширення отримала також практика скарг на держави-члени в Європейську комісію. Визнавши скаргу обґрунтованою, вона має право почати розслідування проти держави-порушника, яке може завершитися накладанням на нього штрафу (див. Питання N 50).
Що являє собою бюджетна процедура? | Як укладаються угоди Європейського Союзу з іноземними державами і міжнародними організаціями? | За допомогою яких процедур в Європейському Союзі видаються акти делегованого законодавства? | В яких джерелах закріплюється компетенція Європейського Союзу? | Які сутність і походження компетенції Європейського Союзу? | Що таке "політика Союзу"? | На які види (категорії) підрозділяється компетенція Європейського Союзу? | Що таке "європейське право в галузі прав людини"? | Які основні джерела європейського права в галузі прав людини? | У чому полягають особливості Хартії Європейського Союзу про основні права? |