Головна

Макроекономічна система, її суб'єкти, проблеми і протиріччя

  1. АА вирішують проблеми питущих
  2. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ
  3. Актуальність проблеми
  4. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ
  5. Актуальні проблеми науки адміністративного права
  6. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ логопед
  7. Актуальні проблеми сучасності

Особливість макроекономічного аналізу полягає в тому, що його найважливішим принципом виступає агрегування. Вивчення економічних залежностей і закономірностей на рівні економіки в цілому можливо лише, якщо розглядати сукупності або агрегати. Макроекономічний аналіз вимагає агрегування. агрегування являє собою об'єднання окремих елементів в одне ціле, в агрегат, в сукупність.

Агрегування дозволяє виділити:

- Економічні агенти;

- Економічні ринки;

- Економічні взаємозв'язки;

- економічні показники.

Агрегування, засноване на виявленні найбільш типових рис поведінки економічних агентів, забезпечує можливість виділити чотири макроекономічних агента:

1 Домогосподарства (households) - це самостійний, раціонально діючий макроекономічний агент, метою економічної діяльності якого виступає максимізація корисності, що є в економіці: а) власником економічних ресурсів (праці, землі, капіталу і підприємницьких здібностей). Продаючи економічні ресурси, домогосподарства отримують доходи, більшу частину яких вони витрачають на споживання (споживчі витрати) і тому виступають б) основним покупцем товарів і послуг. Частину доходу домогосподарства зберігають і тому є в) основним зберігач або кредитором, тобто забезпечують пропозицію кредитних коштів в економіці.

2 Фірми (business firms) - це самостійний, раціонально діючий макроекономічний агент, метою економічної діяльності якого виступає максимізація прибутку. Фірми виступають: а) покупцем економічних ресурсів, за допомогою яких забезпечується процес виробництва, і тому фірми є б) основним виробником товарів і послуг в економіці. Отриману виручку від продажу вироблених товарів і послуг, фірми виплачують домогосподарствам у вигляді факторних доходів. Для розширення процесу виробництва, забезпечення приросту запасу капіталу і відшкодування зносу капіталу фірмам необхідні інвестиційні товари (в першу чергу, обладнання), тому фірми є в) інвесторами, тобто покупцями інвестиційних товарів і послуг. А оскільки, як правило, для фінансування своїх інвестиційних витрат фірми використовують позикові кошти, то вони виступають

г) основним позичальником в економіці, тобто пред'являють попит на кредитні кошти.

Домогосподарства і фірми утворюють приватний сектор економіки рис. 14.1.

Малюнок 14.1 - Модель простий двухсекторной закритої економіки

3 Держава (government) - це сукупність державних установ і організацій, які мають політичним і юридичним правом впливати на хід економічних процесів, регулювати економіку. Держава - це самостійний, раціонально діючий макроекономічний агент, основне завдання якого - ліквідація провалів ринку (market failures) і максимізація суспільного добробуту - і виступає тому: а) виробником суспільних благ; б) покупцем товарів і послуг для забезпечення функціонування державного сектора і виконання своїх численних функцій; в) перераспределітель національного доходу (через систему податків і трансфертів); г) в залежності від стану державного бюджету - кредитором або позичальником на фінансовому ринку. Крім того, держава виступає д) регулятором і організатором функціонування ринкової економіки.

Воно створює і забезпечує інституційні основи функціонування економіки (законодавча база, система безпеки, система страхування, податкова система та ін.), Тобто розробляє «правила гри»; забезпечує і контролює пропозицію грошей в країні, оскільки має монопольне право емісії грошей; проводить макроекономічну політику, яка ділиться на:

- Структурну, що забезпечує економічне зростання;

- Кон'юнктурну (стабілізаційну), спрямовану на згладжування циклічних коливань економіки і забезпечення повної зайнятості ресурсів, стабільного рівня цін і зовнішньоекономічної рівноваги). Основними видами стабілізаційної політики є: а) фіскальна (або бюджетно-податкова) політика; б) монетарна (або грошово-кредитна) політика; в) зовнішньоекономічна політика; г) політика доходів.

Приватний і державний сектори утворюють закриту економіку рис. 14.2.

Заощадження є «витоку» з потоку доходу, тобто частину національного доходу, яка не витрачається домашніми господарствами на національному товарному ринку. Інвестиції представляють собою «ін'єкції» в потік витрат, так як доповнюють витрати домашніх господарств.

При будь-якому стані економіки виконується рівність фактичних величин національного продукту (доходу) і сукупних витрат, заощаджень та інвестиції.

Таким чином, для економічного кругообігу характерно тотожність національного доходу і сукупних витрат, формула 14.1:

Y = E (14.1)

де Y - сукупний дохід (випуск); Е - сукупні витрати.

Дохід, отриманий домашніми господарствами (Y), розпадається на споживчі витрати (С) і заощадження (S), а сукупні витрати (Е) складаються з споживчих витрат (C) і інвестицій (I), формули 14.2, 14.3:

Y = C + S (14.2)

Е = С + I (14.3)

Зі сказаного випливає, що в економічному кругообігу має місце також тотожність витоків (заощаджень) і ін'єкцій (інвестицій), формула 14.4:

S = I (14.4)

З урахуванням зроблених доповнень основні макроекономічні тотожності приймають вид, формула 14.5:

Y = E, (14.5)

де Y = С + S + T; Е = С + I + G, звідки випливає, що рівність витоків і ін'єкцій розширюється, формула 14.6:

S + Т = I + G (14.6)

У разі рівного розподілу планованих величин доходу і витрат, заощаджень та інвестиції економічна система, представлена ??в моделі, знаходиться в стані рівноваги.

4 Іноземний сектор (foreign sector) - об'єднує всі інші країни світу і є самостійним раціонально чинним макроекономічним агентом, що здійснює взаємодію з цією країною за допомогою: а) міжнародної торгівлі (експорт та імпорт товарів і послуг), б) переміщення капіталів (експорт та імпорт капіталу , тобто фінансових активів).

Підключення зовнішньоекономічного сектора залишає в силі рівність національного продукту національного доходу, але при цьому розширюється склад сукупних витрат за рахунок чистого експорту, що представляє собою різницю між експортом і імпортом, формула 14.7:

NX = EX - IM (14.7)

В результаті основні макроекономічні тотожності виражаються наступним чином, формули 14.8, 14.9:

Y = C + I + G + NX (14.9)

S + Т + IM = I + G + EX (14.10)

Важливо відзначити, що для дотримання умов рівноваги у відкритій економіці не потрібно баланс в кожній з пар витоків і ін'єкцій: «заощадження - інвестиції»; «Податки - державні витрати»; "імпорт експорт". Необхідно лише їх спільне, сумарне відповідність. У той же час, перетворивши рівність витоків і ін'єкцій, можна виявити залежність між товарними потоками та потоками капіталу, що зв'язують національну економіку із зовнішнім світом. Після деяких перетворень рівності отримуємо формулу 14.11:

S + (Т - G) - I = EX - IM (14.11)

Додавання в аналіз іноземного сектора дозволяє отримати відкриту економіку рис. 14.3.

Агрегування ринків проводиться з метою виявлення закономірностей функціонування кожного з них, а саме: дослідження особливостей формування попиту і пропозиції і умов їх рівноваги на кожному з ринків; визначення рівноважної ціни і рівноважного обсягу на основі співвідношення попиту і пропозиції; аналізу наслідків зміни рівноваги на кожному з ринків.

Агрегування ринків дає можливість виділити чотири макроекономічних ринку:

1 Ринок товарів і послуг (реальний ринок)

Ринок товарів і послуг називають реальним ринком (real market), оскільки там продаються і купуються реальні активи (реальні цінності - real assets).

2 Фінансовий ринок (ринок фінансових активів);

Фінансовий ринок (ринок позикових коштів) (financial assets market) - це ринок, де продаються і купуються фінансові активи (гроші, акції та облігації). Цей ринок ділиться на два сегменти: а) грошовий ринок (money market) або ринок грошових фінансових активів; б) ринок цінних паперів (bonds market) або ринок негрошових фінансових активів. На грошовому ринку не відбуваються процеси купівлі та продажу (купувати гроші за гроші безглуздо), проте дослідження закономірностей функціонування грошового ринку, формування попиту на гроші і пропозиції грошей дуже важливо для макроекономічного аналізу. Вивчення грошового ринку, умов його рівноваги дозволяє отримає рівноважну ставку відсотка (interest rate), яка виступає «ціною грошей» (ціною кредиту), і рівноважну величину грошової маси (money stock), а також розглянути наслідки зміни рівноваги на грошовому ринку і його впливу на ринок товарів і послуг. Основними посередниками на грошовому ринку є банки, які приймають грошові вклади і видають кредити.

На ринку цінних паперів продаються і купуються акції і облігації. Покупцями цінних паперів, в першу чергу, є домогосподарства, які витрачають свої заощадження з метою отримання доходу (дивіденду по акціях і відсотки по облігаціях). Продавцями (емітентами) акцій виступають фірми, а облігацій - фірми і держава. Фірми випускають акції та облігації з метою отримання коштів для фінансування своїх інвестиційних витрат і розширення обсягу виробництва, а держава випускає облігації для фінансування дефіциту державного бюджету.

3 Ринок економічних ресурсів

Ринок ресурсів (resource market) в макроекономічних моделях представлений ринком праці (labour market), оскільки закономірності його функціонування (формування попиту на працю і пропозиції праці) дозволяють пояснити макроекономічні процеси, особливо в короткостроковому періоді. При вивченні ринку праці ми повинні відвернутися (абстрагуватися) від усіх різних видів праці, відмінностей в рівнях кваліфікації і професійної підготовки. У довгострокових макроекономічних моделях досліджується також ринок капіталу. Рівновага ринку праці дозволяє визначити рівноважний кількість праці (labour force) в економіці і рівноважну «ціну праці» - ставку заробітної плати (wage rate). Аналіз нерівноваги на ринку праці дозволяє виявити причини і форми безробіття.

4 Валютний ринок

Ринок валюти (foreign exchange market) - це ринок, на якому обмінюються один на одного національні грошові одиниці (валюти) різних країн (долари на ієни, марки на франки і т.п.). В результаті обміну однієї національної валюти на іншу формується обмінний (валютний) курс (exchange rate).

 



Попередня   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54   Наступна

МАКРОЕКОНОМІКА | ББК 65.050 | Економічний кругообіг і методологічні принципи побудови системи національних рахунків | Валовий внутрішній продукт, методи його обчислення | Номінальний і реальний ВВП, цінові індекси | Сутність сукупного попиту, його структура. Фактори, що впливають на сукупний попит | Сукупна пропозиція. Фактори, що визначають сукупну пропозицію | Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції | Споживання і заощадження. Дохід кінцевого використання і споживання | Середня схильність до споживання і заощадження. Гранична схильність до споживання і заощадження |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати