Головна

Поняття і сутність професійної компетентності педагога

  1. I. 1. 1. Поняття про психологію
  2. I. 1. 3. Поняття про свідомість
  3. I.2.1) Поняття права.
  4. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 1 сторінка
  5. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 2 сторінка
  6. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 3 сторінка
  7. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 4 сторінка

під компетенцією в загальному сенсі розуміють особисті повноваження посадової особи, його кваліфікацію (знання, досвід), що дозволяють брати участь в розробці певного кола рішень або вирішувати самому питання завдяки наявності у нього певних

них знань, навичок. Іноді компетенцію плутають з 'Кваліфікацією, яку ми розуміємо як рівень розвитку здібностей працівника, що дозволяє йому виконувати трудові функції певною мірою складності в конкретному виді діяльності, рівень професійної підготовленості до якого-небудь виду праці. Показником кваліфікації працівника є кваліфікаційний розряд (клас, категорія), який присвоюється йому по конкретної професії у відповідності до вимог тарифно-кваліфікаційних характеристик цієї професії.

поняття «Професійна компетентність педагога» висловлює особисті можливості вчителя, вихователя, що дозволяють йому самостійно і досить ефективно вирішувати педагогічні завдання, що формулюються їм самим або адміністрацією освітньої установи. Для цього потрібно знати педагогічну теорію, вміти і бути готовим застосовувати її на практиці. Таким чином, під педагогічної компетентністю педагога можна розуміти єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення своєї професійної діяльності.

Психолого-педагогічні і спеціальні (з предмета) знання - необхідна, але аж ніяк не достатня умова професійної компетентності. Багато з них, зокрема, теоретико-практичні і методичні знання, є передумовою інтелектуальних і практичних умінь і навичок. Структура професійної компетентності педагога розкривається через його педагогічні вміння, що представляють собою сукупність найрізноманітніших дій вчителя, які перш за все співвідносяться з функціями педагогічної діяльності, значною мірою виявляють індивідуально-психологічні особливості вчителя (викладача).

Говорячи про уміннях вчителя в цілому, А. І. Щербаков та А. В. Мудрик вважають, що в власне дидактическом плані всі вони зводяться до трьох основних:

1) переносити відомі вчителю знання, варіанти рішення, прийоми навчання і виховання в умови нової педагогічної ситуації;

2) знаходити для кожної педагогічної ситуації нове рішення;

3) створювати нові елементи педагогічних знань та ідей і конструювати нові приклади вирішення конкретної педагогічної ситуації (Щербаков А. І., Мудрик А. В. Психологія вчителя // Вікова педагогічна психологія / За ред. А. В. Петровського. Гл. IX. М., 1991).

Як показують дослідження, незалежно від рівня узагальненості педагогічного завдання закінчений цикл її вирішення зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити» і збігається з компонентами педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями. В результаті модель професійної компетентності вчителя виступає як єдність його теоретичної і практичної готовності. Наведемо педагогічні вміння, об'єднані В. А. Сластьонін, в чотири групи (див. Схему 18).


зміст теоретичної готовності вчителяпроявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, яке передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь.

аналітичні уміння складаються з ряду приватних умінь:

- Аналізувати педагогічні явища тобто розчленовувати їх на складові елементи (умови, причини, мотиви, стимули, засоби, форми прояву та ін.);

® осмислювати кожен елемент в зв'язку з цілим і у взаємодії з іншими;

- Знаходити в педагогічній теорії положення, висновки, закономірності, відповідні досліджуваних явищ;

- Правильно діагностувати педагогічне явище;

- Формулювати домінуючу педагогічне завдання;

9 знаходити оптимальні способи її вирішення.

прогностичні вміння пов'язані з управлінням освітнім процесом і передбачають орієнтацію на чітке уявлення у свідомості вчителя, який є суб'єктом управління, цілі його діяльності у вигляді передбачуваної результату. Педагогічне прогнозування спирається на достовірне знання сутності та логіки педагогічного процесу, закономірностей вікового і індивідуального розвитку учнів. До складу прогностичних умінь учителя входять такі компоненти, як:

- Постановка освітніх цілей і завдань;

- Відбір методів їх досягнення;

- Передбачення можливих відхилень, небажаних явищ і вибір можливих способів їх подолання;

- Ескізна опрацювання структури та окремих компонентів освітнього процесу;

- Приблизна оцінка передбачуваних витрат засобів, праці і часу учасників освітнього процесу;

- Планування змісту взаємодії учасників освітнього процесу.

Залежно від об'єкта прогнозування прогностичні вміння об'єднуються в три групи:

- прогнозування розвитку колективу (Динаміки його структури, розвитку системи взаємин, зміни становища активу і окремих учнів в системі взаємин і т.п.);

- прогнозування розвитку особистості (Її особистісно-ділових якостей, почуттів, волі і поведінки, можливих відхилень у розвитку особистості, труднощів у встановленні взаємин з однолітками і т.п.);

- прогнозування педагогічного процесу (Освітніх, виховних і розвиваючих можливостей навчального матеріалу, труднощів учнів у навчанні та інших видах діяльності; результатів застосування тих чи інших методів, прийомів і засобів навчання і виховання тощо).

Педагогічне прогнозування вимагає від учителя оволодіння такими прогностичними методами, як моделювання, висування гіпотез, уявний експеримент, екстраполірованіе і ін.

проективні вміння здійснюються у вигляді розробки проекту освітнього процесу і означають:

- Конкретизацію полів навчання і виховання;

- Обґрунтування способів їх поетапної реалізації;

- Планування змісту і видів діяльності учасників освітнього процесу з урахуванням їх потреб та інтересів, можливостей матеріальної бази, власного досвіду і особистісно-ділових якостей;

11-1; *

- Визначення форми і структури освітнього процесу відповідно до поставлених завдань і з урахуванням особливостей учасників освітнього процесу;

- Визначення рангового комплексу цілей і завдань для кожного етапу педагогічного процесу;

- Планування індивідуальної роботи з учнями з метою подолання наявних недоліків у розвитку їх здібностей, творчих сил і даро- -Вань;

- Відбір форм, методів і засобів педагогічного процесу в їх оптимальному поєднанні;

- Планування системи прийомів стимулювання активності школярів і стримування негативних проявів в їх поведінці;

- Планування розвитку виховного середовища і зв'язків з батьками та громадськістю. Оперативне планування вимагає від педагога оволодіння цілою низкою конкретних методичних умінь.

рефлексивні вміння мають місце при здійсненні педагогом контрольно-оцінної діяльності, спрямованої на себе, і припускають використання таких різновидів, як:

- Контроль на основі співвіднесення отриманих результатів із заданими зразками;

- Контроль на основі передбачуваних результатів дій, виконаних лише в розумовому плані;

- Контроль на основі аналізу готових результатів фактично виконаних дій.

На особливу увагу заслуговує останній різновид контролю як найбільш часто застосовується в діяльності вчителя-предметника. Для ефективного його здійснення педагог повинен бути здатний до рефлексії, що дозволяє об'єктивно аналізувати свої судження, вчинки, і, в кінцевому підсумку, діяльності з точки зору їх відповідності поставленим цілям і умовам їх реалізацій. Рефлексія розуміється нами як специфічна форма теоретичної діяльності, спрямована на осмислення і аналіз своїх, власних дій. Для педагога дуже важливо встановити, якою мірою отримані результати (позитивні і негативні) є наслідком його

діяльності. Звідси і виникає необхідність в аналізі власної діяльності, в ході якої визначаються:

- Правильність постановки цілей, їх трансформації в конкретні завдання;

- Адекватність комплексу домінуючих і підлеглих завдань необхідним умовам;

- Відповідність змісту діяльності вихованців поставленим завданням;

- Ефективність застосовуваних методів, прийомів і засобів педагогічної діяльності;

- Відповідність застосовуваних організаційних форм віковим особливостям учнів, рівню їх розвитку, змісту матеріалу і т.п .;

- Причини успіхів і невдач, помилок і труднощів в ході реалізації поставлених завдань навчання і виховання;

- Досвід своєї діяльності в його цілісності і відповідності з виробленими наукою критеріями і рекомендаціями.

Рефлексія - це не просто знання або розуміння суб'єктом педагогічної діяльності самого себе, а й з'ясування того, наскільки і як інші учасники освітнього процесу (учні, колеги, батьки) знають і розуміють вчителі, його особистісні особливості, емоційні реакції і професійні здібності і можливості. Зміст практичної готовності вчителя виражається у зовнішніх (предметних) уміннях, тобто в діях, які можна спостерігати. До них відносяться організаторські та комунікативні вміння.

Організаторська діяльність педагога забезпечує включення учнів в різні види діяльності і організацію діяльності колективу, що перетворює його з об'єкта в суб'єкт виховання. До організаторським вмінням як общепедагогическим відносять мобілізаційні, інформаційні, розвиваючі і орієнтовані.

Мобілізаційні вміння вчителя спрямовані на:

- Привернення уваги учнів і розвиток у них стійких інтересів до навчання;

- Формування у них потреби в знаннях;

- Формування навчальних навичок і навчання прийомам наукової організації навчальної діяльності;

- Формування в учнів активного, самостоятель-

tHoro і творчого ставлення до явищ навколишньої дійсності через застосування в проблемних ситуаціях, організованих учителем або виникають спонтанно, одержуваних у школі знань і з власного життєвого досвіду; - Розумним використанням системи методів заохочення і покарання, створенням атмосфери співпереживання і т.п. Інформаційні уміння пов'язані не тільки з безпосереднім викладом навчальної інформації, а й з методами її отримання та обробки. Це вміння і навички роботи з друкованими джерелами і бібліографування, уміння здобувати інформацію з інших джерел і переробляти її відповідно до цілей і завдань освітнього процесу. В ході викладання інформаційні уміння виявляються в здатності:

- Доступно викладати навчальний матеріал з урахуванням специфіки предмета, рівня підготовленості учнів, їх життєвого досвіду і віку;

- Логічно правильно побудувати процес передачі навчальної інформації, використовуючи різні методи і їх поєднання: розповідь, пояснення, бесіду, проблемний, індуктивний і дедуктивний викладу матеріалу;

Ф є, лаконічно і виразно формулювати питання;

© ефективно використовувати ТСО (технічні засоби навчання), ЕОТ (електронно-обчислювальну техніку) і засоби наочності (графіки, діаграми, схеми, малюнки);

@ Оперативно діагностувати характер і рівень засвоєння учнями навчального матеріалу;

® оперативно змінювати (в разі необхідності) логіку і спосіб викладу матеріалу. Розвиваючі вміння припускають:

9 визначення «зони найближчого розвитку» (Л. С. Виготський) окремих учнів, класу в цілому;

- Створення проблемних ситуацій і інших умов для розвитку пізнавальних процесів, почуттів і волі учнів;

- Стимулювання пізнавальної самостійності і творчого мислення, потреби у встановленні логічних (окремого до загального, виду до роду, посилки до слідства, конкретного до абстрактного) і функціональних (причини - наслідки, цілі - засоби, якості - кількості, дії - результати) відносин;

- Формування і постановку питань, що вимагають застосування засвоєних раніше знань;

- Створення умов для розвитку індивідуальних особливостей, здійснення з цією метою індивідуального підходу до учнів.

орієнтаційні вміння спрямовані на формування морально-ціннісних установок вихованців і наукового світогляду, прищеплення стійкого інтересу до навчальної діяльності та науці, до виробництва і професійної діяльності, відповідної особистим схильностям і можливостям дітей; організацію спільної творчої діяльності, що має на меті розвиток соціально значущих якостей особистості

Комунікативні вміння вчителя - Це взаємопов'язані групи перцептивних умінь, власне умінь спілкування (вербального) і умінь і навичок педагогічної техніки.

Перцептивні вміння, проявляючись на початковому етапі спілкування, зводяться до найбільш загальному вмінню розуміти інших (учнів, учителів, батьків). А для цього необхідне знання ціннісних орієнтацій іншої людини, які знаходять вираз в його ідеалах, потребах і інтересах, в рівні домагань. Крім того, необхідно знати наявні в учня уявлення про себе, що він приписує собі, проти чого заперечує. Сукупність перцептивних умінь В Л. Сластенін представляє як наступний взімосвязанний ряд:

- Сприймати і адекватно інтерпретувати інформацію про сигнали від партнера по спілкуванню, одержуваних в ході спільної діяльності;

- Глибоко проникати в особистісну суть інших людей;

- Встановлювати індивідуальне своєрідність людини;

- На основі швидкої оцінки зовнішніх характеристик людини і манер поведінки визначати внутрішній

світ, спрямованість і можливі майбутні дії людини;

- Визначати, до якого типу особистості і темпераменту відноситься людина;

- За незначними ознаками вловлювати характер переживань, стан людини, його причетність чи непричетність до тих чи інших подій;

- Знаходити в діях і інших проявах людини ознаки, що відрізняють його від інших і самого себе в подібних обставинах у минулому;

- Бачити головне в іншій людині, правильно визначати його ставлення до соціальних цінностей, враховувати в поведінці людей «поправки» на сприймає, протистояти стереотипам сприйняття іншої людини (ідеалізація, «ефект ореолу» і ін.).

Дані про учнів, отримані в результаті «включення» перцептивних умінь, становлять необхідну передумову успішності педагогічного спілкування на всіх етапах педагогічного процесу.

Уміння педагогічного спілкування пов'язані із здійсненням так званої комунікативної атаки, тобто залучення до себе уваги чотирма способами (по В. А. Кан-Калику):

- Мовної варіант (вербальне звернення до учнів);

- Пауза з активним внутрішнім спілкуванням (вимогою уваги);

в рухово-знаковий варіант (розвішування таблиць, наочних посібників, запис на дошці і т.п.);

- Змішаний варіант, що включає в себе елементи трьох попередніх.

Встановлення психологічного контакту з класом, що сприяє ефективній передачі і сприйняття навчальної інформації, тобто .:

- Створювати обстановку колективного пошуку, спільної творчої діяльності;

- Викликати налаштованість вихованців на спілкування з педагогом і його предметом викладання. управління спілкуванням в педагогічному процесі

передбачає вміння органічно і послідовно діяти в публічній обстановці (вміння спілкуватися на людях):

- Організувати спільну з учнями творчу діяльність;

- Цілеспрямовано підтримувати спілкування введенням елементів бесіди, риторичних запитань і т.п .;

- Розподіляти увагу і підтримувати її стійкість;

- Вибирати по відношенню до класу і окремим учням найбільш підходящий спосіб поведінки і звернення, який би забезпечував їх готовність до сприйняття інформації, допомагав знімати психологічний бар'єр віку і досвіду, наближав учня до вчителя;

- Аналізувати вчинки вихованців, бачити за ними мотиви, якими вони керуються, визначати їхню поведінку в різних ситуаціях;

в створювати досвід емоційних переживань учнів, забезпечувати атмосферу благополуччя в класі. Встановлення емоційного зворотного зв'язку в процесі спілкування досягається через уміння:

- З поведінки учнів, їх очам і особам вловлювати загальний психологічний настрій класу;

- Відчувати в процесі спілкування настання моменту зміни в емоційних станах учнів, їх готовність працювати;

- Своєчасно бачити вимикання окремих учнів із загальної діяльності.

педагогічна техніка являє собою сукупність наступних умінь і навичок:

- Вибрати правильний стиль і тон у поводженні з вихованцями;

- Управляти їх увагою;

- Почуття темпу;

- Розвиток культури мовлення вчителя (володіння словом, правильна дикція, дихання, міміка і жестикуляція);

- Управління своїм тілом, зняття м'язової напруги по ходу освітнього процесу;

- Регулювання свого психічного стану (викликати «на замовлення» почуття подиву, радості, гніву і т.п.);

- Володіння технікою інтонування для вираження різних почуттів;

<- Викликати до себе прихильність співрозмовника;

Про образно передавати інформацію та ін.

Для успішного здійснення педагогічної діяльності дуже важливо, щоб учитель досконало володів хоча б одним з великої групи прикладних умінь: художніх (співати, малювати, грати на музичних інструментах та ін.); організаторських, опанувати якими можливо практично кожному (наприклад, масовик-витівник, тренер-громадський працівник по одному або декільком видам спорту, інструктор з туризму, екскурсовод, лектор-пропагандист, керівник гуртка та ін.).

На кафедрі педагогіки Московського педагогічного університету розроблені і апробуються показники готовності випускників педвузів до здійснення практичної педагогічної діяльності (див. Схему 19).


Слід зазначити, що зміст необхідних психолого-педагогічних знань майбутнього вчителя тепер нормативно визначається Державним освітнім стандартом по вищому (педагогічному) утворення (ГОСВПО) і конкретизується у відповідних навчальних програмах. В даному контексті психолого-педагогічна підготовленість випускника педвузу полягає в наявності знань методологічних основ і категорій педагогіки: закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті, цілей і технологій виховання і навчання, законів вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва. У зв'язку з цим має сенс повернутися до п. 4.2., В якому ми детально розглянули кваліфікаційну характеристику випускника педвузу.

На закінчення параграфа розглянемо, в якому співвідношенні знаходяться професійна компетентність і педагогічну майстерність вчителя. Свого часу вичерпну відповідь на це питання дав А. С. Макаренка. Відкидаючи твердження про зумовленість педагогічної майстерності вродженими особливостями, задатками, він показав його обумовленість рівнем професійної компетентності. Педагогічна майстерність, засноване на вмінні, на кваліфікації, на його думку, - це знання виховного процесу, вміння його побудувати, привести в рух. Нерідко ж педагогічну майстерність зводять до умінь і навичок педагогічної техніки, в той час як дані вміння лише один з зовні виявляються компонентів майстерності. Ще зауважимо, що оволодіння педагогічною майстерністю доступно кожному педагогу тільки за умови цілеспрямованої роботи над собою з урахуванням власного практичного досвіду. Саме праця, осмислений з точки зору його сутності, цілей і технологій діяльності стає джерелом педагогічної майстерності як сплаву особистісно-ділових якостей та професійної компетентності педагога.



Попередня   1   2   3   4   5   6   7   8   Наступна
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати