Головна

Інноваційна політика держави.

  1. А) Інноваційна спрямованість діяльності організації.
  2. Автоматична політика (політика вбудованих стабілізаторів) заснована на забезпеченні податковою системою бюджетних надходжень в залежності від рівня економічної активності.
  3. Аграрна політика
  4. Аграрна політика царату.
  5. Аграрні кризи надвиробництва і антициклічної політика держави на різних етапах розвитку сільського господарства
  6. Адміністративне управління та політика
  7. антиінфляційна політика

Найважливішим фактором світового технологічного лідерства є інноваційна політика держави. У розвинених країнах від промислової і науково-технічної політики як самостійних напрямків діяльності держави до політики інноваційної перейшли в 70-і роки минулого століття, коли стало очевидно, що самі по собі наукові дослідження недостатні для модернізації промисловості.

Інноваційна політика-це сукупність принципів, форм і методів впливу держави на науково-інноваційну діяльність в даній країні.

Основними напрямами інноваційної політики є:

1) стратегічне планування наукового та технічного розвитку та виділення його пріоритетних напрямків;

2) створення системи організації і фінансування НДДКР;

3) підготовка кадрів інновацій;

4) розвиток інноваційної інфраструктури;

5) посилення інноваційної сприйнятливості реального сектора економіки.

Стратегічне інноваційне програмування і планування задає напрямки довгострокового розвитку національної інноваційної системи та ґрунтується на розробці прогнозів науково-технічного розвитку. Це вимагає аналізу тенденцій не тільки національного, а й світового розвитку, вивчення альтернативних стратегій науково-технічного розвитку, їх ризиків і можливостей, докладної розробки ресурсного прогнозу для даної країни по кожному етапу інноваційного процесу. Ця складова інноваційної політики особливо масштабно опрацьовується в Великобританії і Німеччині, але значима і для США.

В області фінансування і організації НДДКР національні інноваційні системи різні. Так, в країнах ЄС вироблено підхід, згідно з яким фундаментальні дослідження підлягають державному фінансуванню: чим більше комерційна віддача від реалізації наукових досліджень і розробок, тим більше частка фінансової участі в них приватного бізнесу (40% фінансових витрат - частка держави, 60% - приватного капіталу ). У США 70% наукових досліджень виконується в приватних компаніях, в Японії частка бізнесу у фінансуванні науки - 75%.

У Республіці Білорусь головною метою державної інноваційної політики є створення економіко-правових, фінансових, організаційних та інших умов для прискореної розробки та освоєння нової конкурентоспроможної продукції, сучасних екологічно чистих і безпечних технологій, на основі яких можлива структурна перебудова і динамічний розвиток національної економіки.

Як показники ефективності інноваційної політики використовуються чотири групи індикаторів. Перша група такого роду показників характеризує стан людських ресурсів інновацій; друга - процес створення знань. До третьої групи індикаторів інноваційного розвитку відносяться показники трансферту інновацій; до четвертої - показники результатів інноваційної діяльності.

Серед конкретних показників ефективності інноваційної політики можна виділити наступні:

1) кількість випускників вузів в області науки і техніки у віці 20-29 років;

2) частка зайнятих у високотехнологічному виробництві;

3) бюджетні витрати на НДДКР (відсоток від ВВП);

4) комерційні витрати на НДДКР (відсоток від ВВП);

5) кількість патентів в області високих технологій, виданих на 1 млн. Жителів;

6) частка малих і середніх компаній, залучених в інноваційну діяльність (відсоток від загальної їх кількості);

7) витрати на інновації (відсоток від товарообігу);

8) питома вага нових товарів (відсоток від товарообігу).

Інноваційний шлях розвитку - одне з пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку країни, яка визначає стратегічну мету державної науково-технічної та інноваційної політики щодо створення сприятливих правових, економічних та соціальних умов для розвитку науки, постійного підвищення технологічного рівня виробництва та конкурентоспроможності продукції, рівня і якості життя населення, зміцнення національної безпеки країни.

 



Попередня   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54   Наступна

Структурна трансформація економіки. | Білорусь. | Поняття, принципи, фактори і моделювання економічного зростання. | Тенденції та фактори міжнародної економічної інтеграції | Інтеграційні процеси в економіці країн СНД | Формування митного союзу і єдиного економічного простору Білорусі, Казахстану і Росії. | Цілі і функції державного регулювання економіки | Структура державного управління національною економікою | Фінансова система і бюджетно-податкова політика держави | Грошово-кредитна система та монетарна політика держави |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати