загрузка...
загрузка...
На головну

Експертиза тимчасової і стійкої втрати працездатності

  1. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
  2. Орієнтування на місцевості без карти не втратило свого практичного значення для кожного військовослужбовця.
  3. Пенсії у разі втрати годувальника
  4. РОЗДІЛ 2. ВІЙСЬКОВО-ЛІКАРСЬКА ЕКСПЕРТИЗА ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА З МЕТОЮ ВЛЕ

Однією з основних умов відновлення здоров'я й працездатності хворих є їхній соціальний захист у процесі лікування, тому лікарсько-трудова експертиза є одним з основних функціональних обов'язків лікаря. Предметом експертизи є оцінка стану працездатності, а кінцевою метою - профілактика захворюваності та інвалідності. Працездатність порушується, якщо захворювання, що виникло, перешкоджає виконанню праці або вимагає її зміни. Якщо праця хворому доступна, не протипоказана і не перешкоджає проведенню лікування, хворий визнається працездатним, незважаючи на наявність захворювання.

Для оцінки працездатності важливо визначити основну професію хворого шляхом вивчення професійного анамнезу. Основною професією вважається найбільш кваліфікована робота, що виконується тривалий час, або професія, отримана в результаті спеціального навчання (у вузі, коледжі та ін.).

Процес експертизи працездатності включає три етапи.

Перший етап - медична діагностика. При цьому визначається діагноз захворювання, уточнюється характер його перебігу, стадія, клінічна форма, ступінь вираження порушення функції органів і систем. Оцінюється ефективність лікування, виявляються ускладнення, що супроводжують захворювання. Ці дані, що всебічно характеризують стан хворого, повинні бути відображені в розгорнутому клініко-функціональному діагнозі.

Другий етап - узагальнення відомостей про професію та уточнення вимог професії до стану здоров'я.

Третій етап - експертний висновок, підставою для якого є уточнення доступної праці. При цьому послідовно оцінюється ряд можливостей: продовження попередньої роботи, полегшення праці за своєю спеціальністю, перехід на іншу роботу, рівноцінну за кваліфікацією, скорочення обсягу виробничої діяльності, пристосування до праці в спеціально створених умовах або відсутність можливості виконувати суспільно корисну працю (у цих випадках стійке порушення працездатності є підставою для визнання хворого інвалідом). Крім того, рішення про інвалідність може бути винесене і тоді, коли працездатність відновлена не повністю, але мають місце інші порушення життєдіяльності.

Непрацездатність поділяють на тимчасову та стійку.

Тимчасова непрацездатність визначається, якщо захворювання (або травма), що перешкоджає виконанню праці, носить тимчасовий, оборотний характер і можливе повернення до праці без зміни її змісту.

Стійка непрацездатність виникає, якщо порушення функцій, викликане захворюванням (травмою), набуло стійкого і тривалого характеру, незважаючи на лікування, та призвело до необхідності повного припинення праці або її зміни на певний період.

Експертиза тимчасової непрацездатності є самостійним розділом медичної експертизи і виконується лікарями державної системи охорони здоров'я. Загальний порядок організації, проведення й контролю за експертизою тимчасової непрацездатності встановлений законодавством України і визначений Міністерством охорони здоров'я України разом з Фондом соціального страхування.

Експертиза тимчасової непрацездатності - особливий вид медичної експертизи, основною метою якої є оцінка стану здоров'я пацієнта, якості й ефективності проведеного обстеження й лікування, його можливості здійснювати професійну діяльність, а також визначення ступеня й термінів тимчасової втрати працездатності.

Експертиза тимчасової непрацездатності здійснюється лікарями в лікувально-профілактичних установах незалежно від їх рівня, профілю, відомчої приналежності.

При експертизі тимчасової непрацездатності визначаються необхідність і терміни тимчасового або постійного переводу громадянина за станом здоров'я на іншу роботу, а також приймається рішення про направлення його на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК).

Об'єктом даної експертизи у лікувально-профілактичних закладах є члени сімей військовослужбовців, колишні військовослужбовці та члени їхніх сімей, а також інші громадяни, прикріплені до цих закладів на договірній основі.

Лікарі й середні медичні працівники, які працюють у державних установах охорони здоров'я, здійснюють експертизу тимчасової непрацездатності на підставі ліцензії, виданої установі.

Виділяються наступні рівні експертизи тимчасової непрацездатності:

- перший - лікуючий лікар;

- другий - клініко-експертна комісія лікувально-профілактичної установи;

- третій - клініко-експертна комісія органу управління охороною здоров'я (районна (міська), обласна, АР Крим, м. Києва);

- четвертий - головний фахівець з експертизи тимчасової непрацездатності Міністерства охорони здоров'я України.

Експертиза тимчасової непрацездатності проводиться у зв'язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю, родами, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, доглядом за хворим членом родини та в інших випадках, установлених законодавством України.

Документами, що засвідчують тимчасову непрацездатність і підтверджують тимчасове звільнення від роботи (навчання), є листок непрацездатності й, в окремих випадках, довідка встановленої форми, що видаються громадянам при захворюваннях, травмах та за інших обставин.

Листок непрацездатності є багатофункціональним документом, що служить підставою для:

- звільнення від роботи у випадку тимчасової непрацездатності;

- нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності.

Лікуючий лікар здійснює експертизу тимчасової непрацездатності:

- визначає ознаки тимчасової непрацездатності на основі оцінки стану здоров'я, характеру й умов праці, соціальних факторів;

- фіксує в первинних медичних документах скарги пацієнта, анамнестичні й об'єктивні дані, призначає необхідні обстеження й консультації, формулює діагноз захворювання, ступінь функціональних порушень органів і систем, наявність ускладнень і ступінь їхньої тяжкості, що обумовлюють непрацездатність;

- рекомендує лікувально-оздоровчі заходи, вид лікувально-охоронного режиму, призначає додаткові обстеження, консультації;

- визначає термін непрацездатності з урахуванням індивідуальних особливостей перебігу основного й супутніх захворювань, наявності ускладнень і орієнтовних термінів непрацездатності при різних захворюваннях і травмах;

- видає листок непрацездатності (довідку), що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (у тому числі при відвідуванні вдома), призначає дату чергового відвідування лікаря, про що робить відповідний запис у первинній медичній документації;

- відображає при наступних оглядах динаміку захворювання, ефективність проведеного лікування, обґрунтовує продовження термінів звільнення пацієнтів від роботи;

- вчасно направляє пацієнта для консультації на клініко-експертну комісію й продовження листка непрацездатності понад терміни, встановлені Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, рішення питань про подальше лікування й інші експертні питання;

- при порушенні призначеного лікувально-охоронного режиму (у тому числі при алкогольному сп'янінні) робить відповідний запис у листку непрацездатності та, у встановленому порядку, - в історії хвороби (амбулаторній карті) з указанням дати й виду порушення;

- виявляє ознаки стійкого обмеження життєдіяльності й стійкої втрати працездатності, вчасно організовує направлення пацієнта на клініко-експертну комісію й медико-соціальну експертизу;

- здійснює диспансеризацію пацієнтів, які часто та довго хворіють, (громадян, які мають у рік 4 і більше випадків і 40 днів тимчасової непрацездатності за одним захворюванням або 6 випадків і 60 днів з урахуванням всіх захворювань);

- при відновленні працездатності й виписці на роботу відображає в первинних медичних документах об'єктивний статус і аргументоване обґрунтування для закриття листка непрацездатності;

- аналізує причини захворюваності з тимчасовою втратою працездатності й первинного виходу на інвалідність, бере участь у розробці й реалізації заходів щодо їхнього зниження;

- постійно вдосконалює свої знання з питань експертизи тимчасової непрацездатності.

Завідувач (начальник) відділення стаціонара, поліклініки:

- здійснює постійний контроль за виконанням лікуючими лікарями функцій з організації й проведення лікувально-діагностичного процесу й експертизи тимчасової непрацездатності, видачею документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, своєчасним і правильним направленням пацієнтів на клініко-експертну комісію й на медико-соціальну експертизу;

- проводить експертну оцінку якості надання медичної допомоги пацієнтам на різних термінах лікування з обов'язковим особистим оглядом і записом у первинних медичних документах, а також здійснює експертну оцінку медичної документації після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або при переводі пацієнта на інший етап лікування;

- разом з лікарем направляє хворого на клініко-експертну комісію й медико-соціальну експертизу;

- здійснює контроль за своєчасним підвищенням кваліфікації лікарів з питань експертизи тимчасової непрацездатності;

- аналізує щомісяця причини й терміни тимчасової непрацездатності, первинного виходу на інвалідність пацієнтів відділення й клініко-експертні помилки. За відсутності в штатному розкладі посад завідувачів (начальників) відділення їхні функції виконує заступник керівника установи з клініко-експертної роботи.

Заступник керівника установи з клініко-експертної роботи:

- здійснює вибірковий поточний і кінцевий контроль (за медичною документацією або після особистого огляду пацієнтів) за виконанням лікарями функцій з діагностики, лікування, реабілітації й експертизи тимчасової непрацездатності, бере участь у вирішенні складних клініко-експертних питань;

- аналізує клініко-експертні помилки, доповідає на лікарських конференціях результати їхнього аналізу та про проведені заходи щодо зниження захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

- здійснює взаємодію з відповідними МСЕК, враховує й аналізує розбіжності експертних рішень, помилок і порушень порядку направлення пацієнтів на медико-соціальну експертизу й регулярно доповідає на лікарських конференціях;

- розглядає позови й претензії медичних страхових організацій, територіальних виконавчих органів Фонду соціального страхування, скарги пацієнтів з питань якості медичної допомоги й експертизи тимчасової непрацездатності;

- організовує навчання лікарів з питань експертизи тимчасової непрацездатності;

Клініко-експертна комісія лікувально-профілактичної установи ухвалює рішення щодо подання лікаря й завідувача відділенням, надає висновок:

- про продовження листка непрацездатності у випадках, передбачених Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян;

- у складних і конфліктних ситуаціях експертизи тимчасової непрацездатності;

- при направленні на лікування за межі адміністративної території;

- при направленні пацієнта на медико-соціальну експертизу;

- при необхідності переводу працездатних осіб за станом здоров'я на іншу роботу або раціональне працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю;

- у випадках позовів і претензій медичних страхових організацій і виконавчих органів Фонду соціального страхування з якості медичної допомоги і якості експертизи тимчасової непрацездатності;

- при звільненні від іспитів у школах, середніх і вищих навчальних закладах, наданні академічної відпустки за станом здоров'я.

Висновок комісії записується в історії хвороби (амбулаторній карті), книзі записів висновків клініко-експертної комісії, підписується головою й членами комісії.

Керівник установи охорони здоров'я:

- є відповідальним за експертизу тимчасової непрацездатності в лікувально-профілактичній установі, видає накази з питань її організації й проведення;

- організовує облік і звітність щодо тимчасової непрацездатності;

- затверджує склад клініко-експертної комісії, положення про регламент її роботи;

- призначає осіб, відповідальних за облік, одержання, зберігання й витрату бланків документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, створює умови для їхнього оформлення й видачі;

- визначає потребу в бланках листків непрацездатності, щорічно у встановлений термін направляє заявку в територіальний орган управління охорони здоров'я на необхідну кількість бланків і звітує про їхнє використання; про всі випадки розкрадання бланків повідомляє у вищий орган управління охорони здоров'я;

- застосовує міри дисциплінарного й матеріального впливу до працівників, які допустили клініко-експертні помилки, порушення порядку проведення експертизи тимчасової непрацездатності, правил зберігання, обліку, оформлення й видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, за необхідності у встановленому чинним законодавством порядку направляє матеріали в слідчі органи для вирішення питань про залучення винних до кримінальної відповідальності.

Клініко-експертна комісія органу управління охорони здоров'я (районна (міська), обласна, АР Крим, м. Києва):

- здійснює вибіркову експертну оцінку якості медичної допомоги населенню й експертизи тимчасової непрацездатності в підвідомчих лікувально-профілактичних установах;

- організовує контроль за виконанням нормативних та інструктивно-методичних документів з експертизи тимчасової непрацездатності;

- приймає рішення й надає висновок у складних і конфліктних ситуаціях, що виникають при проведенні експертної оцінки лікувально-діагностичного процесу й експертизи тимчасової непрацездатності (за поданням клініко-експертної комісії лікувально-профілактичної установи) у випадках позовів і претензій територіальних виконавчих органів Фонду соціального страхування, медичних страхових організацій, скарг громадян.

Головний позаштатний фахівець із клініко-експертної роботи Міністерства охорони здоров'я України, органів управління охорони здоров'я (районних (міських), обласних, АР Крим, м. Києва):

- аналізує стан і якість надання медичної допомоги, експертизи тимчасової непрацездатності на адміністративній території, готує пропозиції й аналітичні записки з даного питання для розгляду на клініко-експертній комісії й колегії органу управління охорони здоров'я;

- вивчає причини захворюваності, у тому числі з тимчасовою втратою працездатності, і первинного виходу на інвалідність, бере участь у розробці програм щодо їх зниження;

- контролює організацію й ефективність роботи, проведеної установами охорони здоров'я з комплексної реабілітації хворих та інвалідів;

- організовує роботу з контролю за якістю медичної допомоги й удосконаленням експертизи тимчасової непрацездатності;

- контролює реалізацію нормативно-правових та інструктивних документів з експертизи тимчасової непрацездатності;

- взаємодіє з відповідними органами соціального захисту, територіальними виконавчими органами Фонду соціального страхування, фондами медичного страхування, страховими медичними організаціями, профспілковими організаціями;

- організовує заходи щодо систематичного підвищення кваліфікації лікарів з питань експертизи тимчасової непрацездатності;

- розглядає самостійно або готує для розгляду клініко-експертними комісіями найбільш складні експертні питання, що зустрічаються в практиці лікувально-профілактичних установ;

- розглядає, за необхідності, разом з іншими головними фахівцями скарги населення з питань експертизи тимчасової непрацездатності та якості надання медичної допомоги;

- визначає потребу лікувально-профілактичних установ адміністративної території в бланках листків непрацездатності й надає у Фонд соціального страхування заявки на бланки листків непрацездатності у встановлені терміни, погоджені з територіальним виконавчим органом Фонду соціального страхування.

Головні фахівці з інших спеціалізованих профілів аналізують стан і якість експертизи тимчасової непрацездатності по кожній спеціалізованій службі.

Медико-соціальна експертиза є самостійним розділом медичної експертизи, що встановлює причину й групу інвалідності, ступінь втрати працездатності громадян, визначає види, обсяг і терміни проведення їхньої реабілітації та критерії соціального захисту, дає рекомендації з питань працевлаштування громадян, що є обов'язковими для адміністрації незалежно від форм власності підприємств, установ і організацій.

Інвалідність - це соціальна недостатність внаслідок порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до обмеження життєдіяльності й необхідності соціального захисту. Обмеження життєдіяльності - відхилення від норми діяльності людини внаслідок порушення здоров'я, що характеризується обмеженням здатності здійснювати самообслуговування, пересування, орієнтацію, спілкування, навчання, трудову діяльність, контроль за своєю поведінкою.

Реабілітацію інвалідів можна охарактеризувати як процес і систему медичних, психологічних, педагогічних, соціально-економічних заходів, спрямованих на усунення або компенсацію обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров'я. Метою реабілітації є відновлення соціального статусу й соціальної адаптації інваліда, досягнення ним матеріальної незалежності.

Проведення медико-соціальної експертизи відноситься до компетенції установ медико-соціальної експертизи системи охорони здоров'я та здійснюється медико-соціальними експертними комісіями.

Основними завданнями цих установ є:

1) визначення інвалідності та її причин, термінів і часу настання інвалідності, потреби інваліда в різних видах соціального захисту.

2) розробка індивідуальних програм реабілітації інвалідів, сприяння в реалізації заходів соціального захисту й оцінка їх ефективності.

3) формування даних державної системи обліку інвалідів, вивчення динаміки інвалідності та чинників, що призводять до неї.

4) участь у розробці комплексних програм в області профілактики інвалідності, медико-соціальної експертизи, реабілітації й соціального захисту інвалідів.

Установи медико-соціальної експертизи з метою здійснення своїх завдань можуть:

- направляти осіб, які проходять медико-соціальну експертизу, на обстеження для уточнення діагнозу та їх професійних можливостей у лікувально-профілактичні установи державної системи охорони здоров'я, реабілітаційні й інші державні установи, що здійснюють діяльність у сфері медико-соціальної експертизи й реабілітації інвалідів;

- запитувати й одержувати від організації всіх форм власності відомості, необхідні для ухвалення рішення й виконання інших функцій, покладених на установи;

- проводити контрольні огляди інвалідів з метою динамічного спостереження за виконанням заходів, передбачених програмами реабілітації інвалідів;

- направляти фахівців в організації всіх форм власності з метою вивчення умов праці інвалідів, контролю за здійсненням реабілітаційних заходів.

Основним напрямком діяльності МСЕК є встановлення наявності, характеру й причини непрацездатності, визначення показань до інших пільг і компенсацій.

Огляд громадян з метою медико-соціальної експертизи проводиться за місцем проживання або за місцем прикріплення їх до державної лікувально-профілактичної установи. Право направляти пацієнтів на МСЕК мають лікарі амбулаторно-поліклінічних і лікувальних стаціонарів різних рівнів і форм власності.

Порядок направлення громадян на медико-соціальну експертизу регламентується Міністерством охорони здоров'я України та Фондом соціального страхування. Направлення на медико-соціальну експертизу затверджується клініко-експертною комісією лікувально-профілактичної установи.

Лікарі МСЕК можуть проводити виїзні консультації в лікувально-профілактичні установи (поліклініки, стаціонари), додому до хворих. У виняткових випадках (у зв'язку з тяжкістю стану хворого та за інших обставин) огляд громадян може проводитися заочно з їхньої письмової згоди або за згодою їхніх родичів на підставі представлених документів.

При направленні на медико-соціальну експертизу хворими й інвалідами (або їхніми родичами, довіреними особами) повинні бути представлені наступні документи:

1) письмова заява громадянина або його представника;

2) паспорт;

3) направлення на медико-соціальну експертизу;

4) листок непрацездатності (для працюючих);

5) копія свідоцтва про хворобу для визначення причинного зв'язку інвалідності (для військовослужбовців і колишніх військовослужбовців).

При направленні на експертизу працюючого громадянина на бланку листка непрацездатності вказується дата направлення й ставляться підписи лікаря й членів клініко-експертної комісії.

При відмові хворого від направлення на медико-соціальну експертизу або несвоєчасній явці його на експертизу з неповажної причини листок непрацездатності не продовжується від дня відмови або дня реєстрації документів медико-соціальною експертною комісією, відмова або неявка вказується в листку непрацездатності.

Направляються громадяни на МСЕК й з метою визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) для відшкодування збитку, заподіяного здоров'ю. Крім вищевказаних документів вони подають відомості (довідки), що підтверджують факт нещасного випадку на виробництві або профзахворювання (акт про нещасний випадок або висновок інспектора з техніки безпеки, рішення суду, у випадку профзахворювання - висновок профпатолога або профінституту).

Дані експертного огляду й рішення МСЕК заносяться до протоколу засідання й акту огляду, які підписуються фахівцями й керівником установи, завіряються печаткою. Датою встановлення інвалідності вважається день надходження в установу заяви громадянина про визнання його інвалідом із доданими до неї документами. Випадки, коли хворий відмовився від проведення експертизи або з'явився із запізненням, розцінюються як порушення режиму, про що в листку непрацездатності в графі «порушення режиму» робиться відповідна відмітка.

Отже, підставою для визнання громадянина інвалідом є наявність наступних факторів:

- порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами лікування;

- обмеження життєдіяльності (повна або часткова втрата хворим здатності або можливості здійснювати самообслуговування, самостійно пересуватися, орієнтуватися, спілкуватися, контролювати свою поведінку, навчатися або займатися трудовою діяльністю);

- необхідність здійснення заходів соціального захисту.

Таким чином, медико-соціальна експертиза здійснюється шляхом комплексної оцінки стану здоров'я й ступеня обмеження життєдіяльності за результатами клініко-функціональних, соціально-побутових, професійно-трудових і психологічних досліджень.

Інвалідність I групи встановлюється на 2 роки, II і III груп - на 1 рік. Особі у віці до 16 років категорія «дитина-інвалід» може встановлюватися терміном від 6 місяців до 2 років, від 2 до 5 років і після досягнення нею 16-річного віку відповідно до медичних показань, затверджених Міністерством охорони здоров'я України.

Причинами інвалідності є загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність із дитинства, інвалідність із дитинства внаслідок поранення (контузії, каліцтва), пов'язана з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни, військова травма або захворювання, отримані в період військової служби, інвалідність, пов'язана з аварією на Чорнобильський АЕС, наслідками радіаційних впливів і особистою участю в діяльності підрозділів особливого ризику, а також інші причини, встановлені законодавством України.

Виписка з акту огляду громадянина, визнаного інвалідом, направляється в орган, що здійснює пенсійне забезпечення в 3-денний термін від дня встановлення інвалідності.

Особі, визнаній у встановленому порядку інвалідом, видаються довідка, що підтверджує факт встановлення інвалідності, а також індивідуальна програма реабілітації.

Повторний огляд інвалідів I групи проводиться один раз в 2 роки, інвалідів II і III груп - один раз на рік, а дітей-інвалідів - у терміни, встановлені відповідно до медичних показань.

Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, що слідує за тим місяцем, на який призначений повторний огляд.

Інвалідність встановлюється без указання терміну повторного огляду чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років, інвалідам з необоротними анатомічними дефектами, іншим інвалідам відповідно до критеріїв, затверджених Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством охорони здоров'я України. У випадках виявлення у встановленому порядку підроблених документів, на підставі яких встановлена інвалідність, також проводиться повторний огляд осіб зазначеного віку.

Повторний огляд інваліда може здійснюватися завчасно, але не більш ніж за два місяці до закінчення встановленого терміну інвалідності. Крім того, повторний огляд інваліда раніше встановлених термінів проводиться за направленням установи охорони здоров'я у зв'язку зі зміною стану його здоров'я.

Встановлюючи групу інвалідності, МСЕК визначає причину інвалідності. Для цього аналізуються не тільки медичний і соціальний критерії, але і юридичні фактори, тобто ті документи, які послужили підставою для встановлення певної причини інвалідності. Причина інвалідності записується у відповідних графах акту огляду МСЕКу, у виписці з акту огляду.

МСЕК визначає також медичні показання для одержання інвалідами автотранспорту (або колясок з електроприводом чи з ручним керуванням) за направленням клініко-експертних комісій лікувально-профілактичних установ або відділів соціального захисту. При підтвердженні медичних показань МСЕК видає інвалідові довідку, а також виписку з акту огляду, які є документами, на підставі яких органи соціального захисту видають інвалідам автомобілі й мотоколяски.

Інвалідам Великої Вітчизняної війни й іншим інвалідам I і II груп із числа військовослужбовців, які мають медичні показання на безкоштовне забезпечення автотранспортом, але за станом здоров'я не можуть самі керувати автомашиною, видається автомобіль із передачею права водіння будь-якій особі, яка проживає з інвалідом в одному населеному пункті. Для одержання автомобіля з передачею прав водіння у МСЕК подаються наступні документи: направлення на медико-соціальну експертизу, особиста заява із зазначенням, кому передати керування автомашиною, довідка з домоуправління про постійне місце проживання довіреної особи, засвідчена копія прав водія довіреної особи.

Мотоколяски видаються безкоштовно інвалідам, які мають медичні показання й придатність до водіння при пересуванні по вулицях. Після проходження експертизи в МСЕК й визначення медичних показань на право забезпечення безкоштовним автотранспортом всі документи направляються в обласний відділ соціального захисту, де інвалідам у порядку черговості видаються автомобілі й мотоколяски.

На медико-соціальну експертизу направляються громадяни, які мають ознаки стійкого обмеження життєдіяльності й працездатності та мають потребу в соціальному захисті:

- при очевидному несприятливому клінічному й трудовому прогнозі незалежно від термінів тимчасової непрацездатності, але не більше 4 місяців;

- при сприятливому трудовому прогнозі у випадку триваючої непрацездатності до 10 місяців (в окремих випадках: травми, стану після реконструктивних операцій, туберкульозу - до 12 місяців), для вирішення питання про продовження лікування або встановлення групи інвалідності;

- працюючі інваліди для зміни трудової рекомендації у випадку погіршення клінічного й трудового прогнозу.

Право направляти громадян на медико-соціальну експертизу мають лікарі амбулаторно-поліклінічних і лікувальних установ різних рівнів і форм власності з підтвердженням направлення на медико-соціальну експертизу клініко-експертною комісією установи.

При встановленні групи інвалідності, термін тимчасової непрацездатності завершується датою реєстрації направлення на медико-соціальну експертизу.

Особам, які не визнані інвалідами, листок непрацездатності продовжується лікувально-профілактичною установою до відновлення працездатності або повторного направлення на медико-соціальну експертизу.

При відмові хворого від направлення на медико-соціальну експертизу або несвоєчасній явці його на експертизу з неповажної причини листок непрацездатності не продовжується від дня відмови або дня реєстрації документів МСЕК. Відмова або неявка вказується в листку непрацездатності.



* ВЛК евакуаційного пункту та пересувної госпітальної бази передбачаються тільки на воєнний час



  9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24

Організація та проведення контролю з метою військово-лікарської експертизи. Критерії оцінки діяльності військово-лікарських комісій. | Критерії оцінки діяльності органів військово-лікарської експертизи | Організація контрольного обстеження і медичного огляду військовослужбовців | РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК МЕДИЧНОГО ОГЛЯДУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ | Медичний огляд громадян, які приймаються на військову службу за контрактом | Медичний огляд громадян, які бажають навчатися у ВВНЗ | Медичний огляд військовозобов'язаних | Медичний огляд військовослужбовців (працівників Збройних Сил України), які призначаються (приймаються) на службу (на роботу) та несуть службу (працюють) у спецспорудах | Медичний огляд військовослужбовців плавскладу Військово-Морських Сил | Організація медичного огляду льотного складу |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати