Головна

ГЛАВА 24 ВЛАДА ЯК РЕГУЛЯТОР УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  1. II 6.3. Освоєння діяльності. навички
  2. II. 6.1. Визначення поняття діяльності
  3. II. 6.4. Основні види діяльності та їх розвиток у людини
  4. II. 8. 3. Види мовної діяльності
  5. II. Організація діяльності загальноосвітнього закладу
  6. II.5.3) Повноваження і посадова влада магістрату.
  7. III. Завершення життєдіяльності сім'ї

слідчі схильні розглядати його як той ідеал «абсолютно кращого * стилю, який так довго намагалися знайти в попередніх підходах. Разом з тим даний стиль, на жаль, застосуємо далеко не завжди, оскільки вимагає дуже високої кваліфікації і керівника, і підлеглих, а також наявності низки організаційних умов. Так, показано, що здатні до його реалізації керівники - це, як правило, люди старшого віку; досить впевнені в собі і навчені життєвим досвідом; з високим культурно-освітнім рівнем; цінують здатності і пропозиції підлеглих; орієнтовані на оцінку з їх боку; очікують від них творчого ставлення до роботи і розвинених моральних якостей. Одночасно партісіпатівний стиль може бути адресований і підлеглим, що володіє певними якостями: високий рівень професійних знань і компетентності, вираженою потребою в незалежності, схильністю до творчості, потребою в особистісному зростанні, інтересом до роботи, орієнтацією на далекі цілі, прагненням до рівноправності у відносинах.

Нарешті, слід зазначити, що в ряді досліджень (особливо в японській школі менеджменту) виникло і оформилося поняття новаторському-аналітичного стилю управління. Йому притаманні такі головні особливості: відданість організації, енергійність і новаторство, чуйність до нової інформації і ідеям, генерування великого числа альтернатив і ідей, швидке прийняття рішень, хороша інтеграція колективних дій, чіткість у формулюванні цілей і установок, готовність враховувати думки інших, терпимість до невдач.

У представленому огляді основних стилів керівництва збережена традиція, що склалася в зарубіжній організаційної психології, - об'єднання понять лідерства та керівництва. Для вітчизняних досліджень характерно те, що спеціальному розгляду піддається також і співвідношення між цими, хоча і спорідненими, але все ж різними поняттями. Тут існує дві головні закономірності: наявність специфічної типології лідерства і особливості відносин між роллю лідера (як правило, неформального) і роллю керівника (формального лідера).

Існує кілька основних типологій лідерства. Вони розрізняються за критеріями, покладеним в основу виділення




Попередня   255   256   257   258   259   260   261   262   263   264   265   266   267   268   269   270   Наступна

ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА І СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА | ГЛАВА 24. ВЛАДА ЯК РЕГУЛЯТОР УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ | ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА І СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА | ГЛАВА 24. ВЛАДА ЯК РЕГУЛЯТОР УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ | ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА І СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА | ГЛАВА 24. ВЛАДА ЯК РЕГУЛЯТОР УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ | ІЗ. ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА І СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА | ГЛА8А 24. ВЛАДА ЯК РЕГУЛЯТОР УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ | ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА І СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА | ГЛАВА 24. ВЛАДА ЯК РЕГУЛЯТОР УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати