На головну

Травматологія щелепно-лицевої ділянки

  1. Оперативні втручання у порожнини рота та щелепно-лицевої ділянки
  2. Розділ "Місцеве знеболеннятканин порожнинирота та щелепно-лицевої ділянки".

Техніка вправлення гострого двобічного переднього вивиху нижньої щелепи (за Гіппократом)

Матеріальне забезпечення: марлеві серветки великі або чистий рушник, бинт марлевий середній або широкий нестерильний.

Вимоги до лікаря:

Хворий сидить у кріслі, що максимально опущене, або на низькому стільці, при цьому спина хворого повинна обпиратися о стіну - потилиця хворого повинна мати міцну опору. Голову хворого фіксують вертикально підголівником або її тримає помічник лікаря. Лікар розміщується спереду від постраждалого. Нижня щелепа пацієнта повинна знаходитися декілька нижче (до 10 см), ніж рівень кистей опущених рук лікаря - тоді створюються умови для повного розслаблення жувальних м'язів хворого при мінімальному зусиллі лікаря. Лікар обертає марлевими серветками або рушником великі пальці обох рук для попередження пошкодження їх зубами пацієнта.

Методика проведення:

1. Лікар заводить великі пальці обох рук в порожнину рота пацієнта і розташовує їх на жувальній поверхні нижніх корінних зубів обох сторін, а при їх відсутності - на альвеолярному відростку нижньої щелепи.

2. Пальцями лікар міцно охоплює тіло нижньої щелепи ззовні та з низу.

3. Поступово та обережно натискаючи великими пальцями на моляри до низу, лікар одночасно іншими пальцями натискає на підборіддя з гори до низу, чим втомлює та послаблює скорочені жувальні м'язи пацієнта.

4. Зміщуючи щелепу до низу лікар примусово відтискає суглобові головки нижньої щелепи до низу - декілька нижче рівня суглобових бугорків скроневих кісток.

5. Натисканням долонь спереду назад на підборіддя лікар плавно зміщує нижню щелепу до заду, щоб суглобові головки щелепи занурились в суглобові ямки скроневих кісток. В цей момент лікарю слід швидко змістити великі пальці в присінці рота, щоб не заважати зміщенню щелеп та не пошкодити свої пальці.

6. Вправлення головок суглобових відростків супроводжується характерним звуком і швидким та щільним рефлекторним змиканням щелеп.

7. З метою обмеження рухів в скронево-нижньощелепному суглобі та попередження повторного вивиху лікар фіксує нижню щелепу на 4-5 днів тім'яно-підборідною бинтовою пов'язкою або давлючою пращоподібною пов'язкою.

8. Хворому накладають пращоподібну пов'язку та рекомендують обмежувати відкривання рота, другу щелепну дієту строком на 10-15 діб, прийом анальгетиків.

9. При неможливості розтягнути скорочені жувальні м'язи лікар повинен зробити двобічну анестезію за Берше або за Берше-Дубовим.

Техніка вправлення гострого заднього вивиху нижньої щелепи

Матеріальне забезпечення: бинт марлевий середній або широкий нестерильний.

Вимоги до лікаря:

Хворий сидить у кріслі, що максимально опущене, або на низькому стільці, при цьому спина хворого повинна обпиратися о стіну - потилиця хворого повинна мати міцну спору. Голову хворого фіксують вертикально підголівником або її тримає помічник лікаря. Лікар розміщується спереду від постраждалого Нижня щелепа пацієнта повинна знаходитися декілька нижче (до 10 см), ніж рівень кистей опущених рук лікаря - тоді створюються умови для повного розслаблення жувальних м'язів хворого при мінімальному зусиллі лікаря.

Методика проведення:

1. Лікар розміщує великі пальці обох рук у присінку порожнини рота пацієнта на зовнішньої поверхні альвеолярних відростків нижньої щелепи у третіх молярів та на зовнішні косі лінії нижньої щелепи.

2. ІІ-V пальцями міцно охоплює кут та тіло нижньої щелепи ззовні та з низу.

3. Поступово натискаючи великими пальцями на тіло нижньої щелепи до низу, лікар послаблює скорочені жувальні м'язи.

4. Натисканням пальців обох рук на кут та тіло нижньої щелепи ззаду до переду, лікар висовує тіло щелепи у перед, чим зміщує суглобові головки нижньої щелепи в суглобові ямки скроневих кісток.

5. Вправлення головок суглобових відростків супроводжується характерним звуком і швидким та щільним рефлекторним змиканням щелеп.

6. З метою обмеження рухів в скронево-нижньощелепному суглобі та попередження повторного вивиху лікар фіксує нижню щелепу на 3-4 тижня тім'яно-підборідною бинтовою пов'язкою або давлючою пращоподібною пов'язкою.

7. Хворому рекомендують обмежувати відкривання рота, другу щелепну дієту строком на 10-15 діб та протизапальні знеболюючи препарати.

8. При неможливості розтягнути скорочені жувальні м'язи лікар повинен зробити двобічну анестезію за Берше або за Берше-Дубовим.

Техніка вправлення застарілого переднього вивиху нижньої щелепи (за Попеску)

Матеріальне забезпечення: марлеві серветки великі, бинт марлевий середній або широкий нестерильний.

Вимоги до лікаря:

Хворий лежить на операційному столі або кушетці на спіні. Голову хворого тримає помічник лікаря Лікар розміщується з права та попереду від постраждалого. Нижня щелепа пацієнта повинна знаходитися на рівні ліктьового суглобу опущеної руки лікаря. Рот пацієнта максимально відкритий.

Методика проведення:

1. Лікар заводить туго звернути марлеві валики (діаметр 1,5-2 см) в порожнину рота пацієнта та розташовує їх між жувальних поверхонь верхніх та нижніх корінних зубів, а при їх відсутності - між альвеолярних відростків нижньої та верхньої щелеп з обох сторін.

2. Долонею правої руки лікар міцно охоплює підборіддя ззовні.

3. Поступово та безперервно натискаючи долонею на підборіддя з низу до гори, лікар створює ричав для розтягування скорочених жувальних м'язів пацієнта та опускання суглобових головок нижньої щелепи нижче суглобових бугорків.

4. Далі лікар пальцями охоплює підборіддя та тіло нижньої щелепи. Натисканням долонь на тіло щелепи та підборіддя спереду до заду (від груднини до верхньої щелепи) лікар зміщує суглобові головки нижньої щелепи в суглобові ямки скроневих кісток.

5. Вправлення головок суглобових відростків супроводжується характерним звуком, швидким та щільним змиканням щелеп.

6. З метою обмеження рухів в скронево-нижньощелепному суглобі та попередження повторного вивиху лікар фіксує нижню щелепу на 3-4 тижня тім'яно-підборідною бинтовою пов'язкою або давлючою пращоподібною пов'язкою. При вивихах нижньої щелепи, що рецидивують, лікар здійснює лігатурне зв'язування зубів. Після зменшення болю пацієнту виготовляють апарати, що обмежують відкривання рота.

7. Хворому рекомендують обмежувати відкривання рота, другу щелепну дієту строком на 10-15 діб.

Техніка виготовлення та накладання бинтової пращоподібної пов'язки при переломах нижньої щелепи

Матеріальне забезпечення: бинт марлевий широкий нестерильний, ватно-марлева подушечка (10x12 см), побутові ножиці.

Вимоги до лікаря:

Хворий сидить у кріслі або лежить на операційному столі або кушетці. Лікар розміщується з права та попереду від постраждалого. Нижня щелепа пацієнта повинна знаходитися на рівні ліктьового суглобу опущеної руки лікаря. Методика проведення:

1. Лікар вимірює та відрізає ділянку бинта завтовшки 12-15 см та довжиною до 120 см.

2. Складає відрізаний бинт пополам та розрізає його поздовж не доходячи до середини на 10 см.

3. На підборіддя пацієнта помічник лікаря кладе ватно-марлеву подушечку.

4. Лікар розкриває виготовлену пращу та розміщує її на підборідді та тілі нижньої щелепи постраждалого таким чином, щоб верхній край пращі розташовувався у проекції підборідної борозни, нижній край - не перешкоджав диханню та ковтанню постраждалого, а зав'язки починалися на рівні кутів нижньої щелепи.

5. Лікар зав'язує верхню пару зав'язок над вушними раковинами під потиличним бугром, а нижню пару зав'язок - попереду від вушних раковин перед тім'яними буграми постраждалого. Щоб нижні та верхні пари зав'язок не зміщувались, їх конці міцно зв'язують між собою у вертикальному напрямку.

Техніка тимчасової іммобілізації нижньої щелепи бинтовою тім'яно-підборідною пов'язкою (вісімкоподібна бинтова пов'язка)

Матеріальне забезпечення: бинт марлевий середній нестерильний, побутові ножиці.

Вимоги до лікаря:

Хворий сидить у кріслі або лежить на операційному столі або кушетці. Лікар розміщується з права та попереду від постраждалого Нижня щелепа пацієнта повинна знаходитися на рівні ліктьового суглобу опущеної руки лікаря. Лікар тримає голівку бинта у правій руці, а хвіст бинта - у лівій руці. Бинтування здійснюють за напрямком годинникової стрілки. Починають бинтування та накладають зав'язку у найменш пошкодженої ділянки. Методика проведення:

1. Лікар накладає декілька допоміжних кругових турів бинта, розміщуючи його нижче потиличних бугрів, та між лобовими буграми та надбрівними дугами пацієнта. Щоб допоміжні тури не ковзали по голові хворого, кінець бинта підвертають та укріплюють наступними турами.

2. Далі лікар направляє голівку бинта з по потиличній ділянці з гори до низу у косому напрямку по бокової поверхні обличчя до підборіддя постраждалого таким чином, щоб смуга бинта розташовувалась позаду вушної раковини.

3. Від підборіддя пацієнта лікар направляє голівку бинта з низу до гори у косому напрямку таким чином, щоб смуга бинта розташовувалась перед протилежною вушною раковиною через склепіння черепу до потилиці.

4. Перехрест смуг бинта лікар розташовує у тім'яний та підборідної ділянках, міцно фіксуючи нижню щелепу у стані центральної оклюзії. Смуги бинта у бокових ділянках повинні розташовуватись з кожним туром за вушною раковиною та попереду від неї, на притискаючи її та не обмежуючи слух пацієнта.

5. Після накладання останнього допоміжного кругового туру бинта лікар ножицями розрізає бинт навпіл та зав'язує зав'язки у лобній ділянці, щоб не викликати біль у лежачого пацієнта. Кінці зав'язок лікар може зафіксувати булавкою до кругових турів бинта.

Техніка тимчасової іммобілізації нижньої щелепи еластичною підборідною пращею за Померанцевою-Урбанською

Матеріальне забезпечення: цупка матерія, відрізки гумової стрічки завширшки 4-5 см, завдовжки 8-10 см, тканинний шнур, побутові ножиці, голка швейна, міцна нитка.

Вимоги до лікаря:

Хворий сидить у кріслі. Лікар розміщується з права та попереду від постраждалого. Нижня щелепа пацієнта повинна знаходитися на рівні ліктьового суглобу опущеної руки лікаря.

Лікар заздалегідь виготовлює еластичну пращоподібну пов'язку, яка готується з трьох шматків цупкої матерії. Один шматок розміром 10x20 см виконує роль підборідної пращі та повинен бути розташоване на підборідді пацієнта 3 обох боків від нього пришивають два відтинки гумової стрічки завширшки 4-5 см, завдовжки 8-10 см, до протилежних кінців яких пришивають два шматки матерії розміром 6x10-25 см. На вільних кінцях цих шматків роблять отвори та пропускають через них тканинний шнур.

Методика проведення:

1. Лікар накладає на підборіддя пацієнта пращу з матерії.

2. Гумові смуги розташовує попереду вушних раковин хворого.

3. Нижче тім'яних бугрів голови пацієнта кінці пращоподібної пов'язки лікар з'єднує за допомогою шнурівки.

Техніка виготовлення та накладання індивідуальної гіпсової підборідної пов'язки при переломах нижньої щелепи

Матеріальне забезпечення: бинт гіпсовий широкий стандартний, вата та бинт марлевий середній нестерильний, побутові ножиці, ножиці по металу, два відрізка алюмінієвої проволоки 10-12 см: гумові смуги завширшки 3-4 см, довжиною до 10 см, лоток з теплою солоною водою, гумовий або поліетиленовий нагрудник для хворого.

Вимоги до лікаря:

Хворий сидить у кріслі або лежить на операційному столі або кушетці. Лікар розміщується з права та попереду від постраждалого. Нижня щелепа пацієнта повинна знаходитися на рівні ліктьового суглобу опущеної руки лікаря. Накривають хворого гумовим або поліетиленовим нагрудником для запобігання намокання одягу.

Методика проведення:

1. Лікар вимірює розміри майбутньої пращі - довжина пращі складає відстані тіла нижньої щелепи між її кутами, верхня границя пращі відповідає підборідної борозні пацієнта, нижня границя не повинна перешкоджати диханню та ковтанню пацієнта.

2. Лікар відмічає на гіпсовому бинті розміри пращі, складає бинта не менш, як у 6-8 шарів та відрізає бинта побутовими ножицями.

3. Складену пращу лікар занурює у лоток з солоною теплою водою до повного насичення гіпсу.

4. Виймає та віджимає складений відрізок бинта.

5. Розправлену заготівку гіпсової пращі лікар розташовує на шкірі нижньої третини обличчя пацієнта в згаданих межах та чекає на затвердіння гіпсу.

6. Після затвердіння гіпсової пращі лікар обрізає побутовими ножицями залишки, що можуть травмувати обличчя пацієнта та закріплює металеві петлі по боках готової пращі.

7. З внутрішньої поверхні пращі лікар розташовує шар вати, який закріплює 1-2 турами марлевого бинта.

8. За допомогою бинтових або гумових смуг лікар фіксує виготовлену пращу на пацієнті до головної стандартної або індивідуальної шапки.

9. В залежності від напрямку та тяги бинтових або гумовий смуг праща може бути підтримуючою або давлючою.

Техніка накладання стандартної пращі Ентіна

Матеріальне забезпечення: стандартна пластмасова праща Ентіна, стандартна або індивідуальна головна шапка, вата та бинт марлевий середній нестерильний, побутові ножиці, гумові смуги завширшки 2-3 см, довжиною до 5-6 см, петлі з алюмінієвого дроту.

Вимоги до лікаря:

Хворий сидить у кріслі або лежить на операційному столі або кушетці. Лікар розміщується з права та попереду від постраждалого.

Методика проведення:

1. Лікар розташовує на внутрішньої поверхні стандартної пластмасової пращі шар вати, якій укріплює 1-2 турами марлевого бинта.

2. На голову пацієнта надягають стандартну або індивідуальну шапку.

3. Лікар припасовує пращу на пацієнті таким чином, щоб на передньому краю її був центральний пластмасовий гачок, а бокові гачки пращі відповідали ділянкам кутів нижньої щелепи.

4. Лікар вимірює потрібну довжину симетричних бинтових або гумових смуг, закріплює на їх кінцях металеві дротяні петлі.

5. Після ручної репозиції відламків нижньої щелепи лікар накладає припасовану стандартну пращу та фіксує її бинтовими або гумовими смугами з дротяними петлями до стандартної або індивідуальної шапки на пацієнті.

6. В залежності від напрямку та тяги бинтових або гумових смуг праща може бути підтримуючою або давлючою.

Техніка лігатурного зв'язування зубів за Вільга

Матеріальне забезпечення: лігатурний дріт бронзово-алюмінієвий діаметром 0,4-0,5 мм, гумові кільця (2-4 шт.), олов'яні дробинки (4-8 шт.) діаметром до 0,3-0,5 см, що розпилені до середини, ножиці по металу, крампонні щипці, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, гачки Фарабефа, зуболікарський пінцет, фантом голови з зубними рядами або пластмасові моделі щелеп, що зафіксовані в оклюдаторах.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі або лежить на операційному столі. Заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Накладання лігатур лікар починає з найменш пошкодженої ділянки зубного ряду. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації лігатурного зв'язування на моделях лікар тримає їх у лівій руці, а правою рукою здійснює пов'язку.

Методика проведення:

1. Лікар вибирає пари опірних зубів на відламках нижньої щелепи та пари зубів-антагоністів. Тимчасове репонує відламки вручну та закріплює лігатурним дротом, що охоплює два зуби на краях відламків щелепи.

2. Лікар тримає відрізок лігатурного дроту голкотримачем або затискачем та вводить кінець лігатури у міжзубний проміжок одного з опірних зубів. На оральній або піднебінній поверхні лікар охоплює лігатурою опірний зуб та виводить кінець лігатури через другий міжзубний проміжок на вестибулярну поверхню.

3. Дистальний кінець лігатурного дроту лікар фіксує у голкотримачеві, охоплює шийку опірного зубу з вестибулярного боку та виводить через медіальний міжзубний проміжок на оральну (піднебінну) поверхню, де охоплює другий опірний зуб у ділянці клінічної шийки та виводить лігатуру через сусідній міжзубний проміжок на вестибулярну поверхню. Таким чином створюється вісімкоподібна лігатурна пов'язка, кінці якої лікар під натягом закручує у напрямку годинникової стрілки голкотримачем або затискачем.

4. Подібним чином накладає лікар вісімкоподібна лігатурну пов'язку на два зуби-антагоністи опірних зубів та на пари опірних зубів з протилежного боку зубного ряду га на їх антагоністів.

5. Зайву проволоку лікар обережно зрізує ножицями по металу для запобігання травмування слизової оболонки.

6. На закручені кінці лігатурного дроту лікар надіває олов'яні дробинки та стискає їх крампонними щипцями, щоб утворились зачіпні гачки.

7. Після остаточного співставлення відламків у анатомічне вірне положення та співставлення зубних рядів верхніх та нижніх щелеп у положення фізіологічного прикусу постраждалого, лікар утримує лівою рукою нижню щелепу, за допомогою голкотримача надіває на сформовані з олов'яних дробинок зачіпні гачки гумові кільця.

8. Для запобігання зміщення відламків щелеп пацієнту виготовляють пращоподібну чи тім'яно-підборідну пов'язку, або накладають стандартну пращу Ентіна.

Техніка лігатурного зв'язування зубів за Айві

Матеріальне забезпечення: лігатурний дріт бронзово-алюмінієвий діаметром 0,4-0,5 мм, ножиці по металу, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, гачки Фарабефа, зуболікарський пінцет, відрізок алюмінієвого дроту для шинування, фантом голови з зубними рядами або пластмасові моделі щелеп зафіксовані в оклюдаторах.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі або лежить на операційному столі. Заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Накладання лігатур лікар починає з найменш пошкодженої ділянки зубного ряду. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації лігатурного зв'язування на моделях лікар тримає їх у лівій руці, а правою рукою здійснює пов'язку. Методика проведення:

1. Лікар згинає відрізок лігатурного дроту у вигляді шпильки, причому один кінець її робить довшим за інший на 1-1,5 см.

2. За допомогою крампонних щипців та відрізка дроту для шинування лікар двома витками лігатури створює кільце (петлю) діаметром біля 3-4 мм на кінці "шпильки".

3. Обидва кінці проволоки проводить з боку присінку порожнини рота на оральну (піднебінну) поверхню між опірними зубами.

4. Довший кінець лігатури лікар вертає на вестибулярну поверхню через міжзубний проміжок, що розміщений дистальне від кільця лігатури, і пропускає через нього.

5. Короткий кінець виводить на вестибулярний бік через міжзубний проміжок, який розміщується медіальне від кільця, і скручує з довгим кінцем під натягом за напрямком годинникової стрілки. Зайву проволоку лікар обережно зрізає ножицями по металу для запобігання травмування слизової оболонки.

6. Таку ж саму пов'язку лікар накладає на зуби-антагоністи та пари зубів з протилежного боку зубного ряду та на їх антагоністи.

7. Відламки щелеп лікар репонує вручну і фіксує до зубів верхньої щелепи окремим відрізком лігатурного дроту, якій пропущений через кільця лігатурних пов'язок на кожному з боків зубного ряду, та закручений за допомогою голкотримача. Кінці цих відрізків лігатурного дроту лікар відрізає до 3 мм та загинає, попереджуючи травмуванню слизової оболонки.

Техніка лігатурного зв'язування зубів за Гейкіним

Матеріальне забезпечення: лігатурний дріт бронзово-алюмінієвий діаметром 0,4-0,5 мм, ножиці по металу, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, гачки Фарабефа, зуболікарський пінцет, фантом голови з зубними рядами або пластмасові моделі щелеп, що зафіксовані в оклюдаторах.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі або лежить на операційному столі. Заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною Накладання лігатур лікар починає з найменш пошкодженої ділянки зубного ряду. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації лігатурного зв'язування на моделях лікар тримає їх у лівій руці, а правою рукою здійснює пов'язку.

Методика проведення:

1. Лікар вибирає пари опірних зубів на відламках нижньої щелепи та пари зубів-антагоністів. Тимчасове репонує відламки вручну та закріплює лігатурним дротом, що охоплює два зуби на краях відламків щелепи.

2. Лікар тримає відрізок лігатурного дроту голкотримачем або затискачем та вводить кінець лігатури у міжзубний проміжок одного з опірних зубів. На оральній або

3. піднебінній поверхні лікар охоплює лігатурою опірний зуб та виводить кінець лігатури через другий міжзубний проміжок на вестибулярну поверхню Дистальний кінець лігатурного дроту лікар фіксує у голкотримачеві, охоплює шийку опірного зубу з вестибулярного боку та виводить через медіальний міжзубний проміжок на оральну (піднебінну) поверхню, де охоплює другий опірний зуб у ділянці клінічної шийки та виводить лігатуру через сусідній міжзубний проміжок на вестибулярну поверхню. Таким чином створюється вісімкоподібна лігатурна пов'язка, кінці якої лікар під натягом закручує у напрямку годинникової стрілки голкотримачем або затискачем.

4. Подібним чином накладає лікар вісімкоподібну лігатурну пов'язку на два зуби-антагоністи опірних зубів та на пари опірних зубів з протилежного боку зубного ряду та на їх антагоністів з однією особливістю - закручені кінці лігатурного дроту на парах опірних зубів та їх антагоністах повинні бути розміщені не симетричне - одна зав'язка у ділянці медіальне розташованого опірного зубу, а друга зав'язка на зубах-антагоністах повинна знаходитись у ділянці проксимальне розташованого зубу.

5. Зайву проволоку лікар обережно зрізає ножицями по металу для запобігання травмування слизової оболонки.

6. Закручені кінці лігатурного дроту лікар загинає у міжзубні проміжки, щоб утворились зачіпні гачки.

7. Після остаточного співставлення відламків у анатомічне вірне положення та співставлення зубних рядів верхніх та нижніх щелеп у положення фізіологічного прикусу постраждалого, лікар утримує лівою рукою нижню щелепу, за допомогою голкотримача проводить через сформовані зачіпні гачки відрізки лігатурного дроту, кінці якого скручує за напрямком годинникової стрілки.

Техніка лігатурного вісімкоподібного зв'язування зубів

Матеріальне забезпечення: лігатурний дріт бронзово-алюмінієвий діаметром 0,4-0,5 мм, ножиці по металу, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, зуболікарський пінцет, гачки Фарабефа, фантом голови з зубними рядами або пластмасові моделі щелеп, що зафіксовані в оклюдаторах.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі або лежить на операційному столі. Заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації лігатурного зв'язування на моделях лікар тримає їх у лівій руці, а правою рукою здійснює пов'язку.

Методика проведення.

1. Лікар вибирає опірний зуб поряд з травмованим зубом. Обидва кінці відрізка лігатурного дроту лікар вводить в міжзубні проміжки з вестибулярної сторони так, щоб дріт охоплював в зв'язці обидва зуба.

2. Обидва кінці лігатури лікар повертає на вестибулярну поверхню через середній міжзубний проміжок цих зубів таким чином, щоб один кінець дроту пройшов над лігатурою з вестибулярній поверхні, інший - під нею.

3. На вестибулярної поверхні обидва кінці лігатурного дроту скручують між собою голкотримачем під натягом за напрямком годинникової стрілки.

4. Залишаючи 3-5 мм скрученого дроту, лікар ножицями по металу у порожнини рота обережно відрізає залишок лігатури та загинає відрізок, що залишився на пов'язці, у міжзубний проміжок за напрямком годинникової стрілки.

5. Для виключення травмованого зубу з оклюзії лікар може накласти допоміжну лігатуру через жувальну поверхню опірного зубу.

6. Пов'язку залишають на 4-5 тижнів, хворому рекомендують щелепну дієту, анальгетики та антибіотики строком до 7 діб. Після підтвердження даними ЕОД загибелі пульпи зубу травмований зуб депульпують та пломбують кореневі канали.

Техніка лігатурного міжщелепного закріплення відламків за методикою військово-медичної академії (просте лігатурне зв'язування)

Матеріальне забезпечення: лігатурний дріт бронзово-алюмінієвий діаметром 0,4-0,5 мм, ножиці по металу, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, гачки Фарабефа, зуболікарський пінцет, фантом голови з зубними рядами або пластмасові моделі щелеп зафіксовані в оклюдаторах.

Вимоги до лікаря.

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі або лежить на операційному столі. Заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Накладання лігатур лікар починає з найменш пошкодженої ділянки зубного ряду. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації лігатурного зв'язування на моделях лікар тримає їх у лівій руці, а правою рукою здійснює пов'язку.

Методика проведення:

1. Щоку або губи пацієнта лікар відводить за допомогою гачка Фарабефа. Лікар вибирає пари опірних зубів на кожному відламку нижньої щелепи та пари зубів-антагоністів.

2. Кінець лігатурної проволоки лікар фіксує голкотримачем або затискачем. Проводить лігатуру через міжзубний проміжок з вестибулярної поверхні на оральну або піднебінну поверхню, далі охоплює опірний зуб у ділянці його клінічної шийки і повертає лігатуру через інший міжзубний проміжок в присінку порожнини рота,

3. На вестибулярній поверхні зубу обидва кінці проволоки лікар скручує голкотримачем або затискачем за напрямком годинникової стрілки під натягом таким чином, щоб лігатура щільно охоплювала шийку зубу.

4. Другу лігатуру лікар таким же чином фіксує на сусідньому зубі.

5. Обидва зуби лікар об'єднує між собою, скручуючи кінці дроту за годинниковою стрілкою.

6. Подібним чином лікар фіксує дротяні лігатури на зубах іншого відламка і зубах-антагоністах.

7. Лікар репонує відламки нижньої щелепи пальцями рук, доводить зубній ряд нижньої щелепи до контакту з зубами верхніх щелеп.

8. Лікар фіксує щелепи, скручуючи кінці дротяних лігатур, що відходять від верхніх і нижніх зубів з боку присінку порожнини рота за напрямком годинникової стрілки.

9. Кінці дротяних лігатур довжиною до 0,3-0,5 см лікар у порожнини рота пацієнта обережно зрізає ножицями по металу та підгинає голкотримачем у міжзубні проміжки, щоб не травмувати слизову оболонку альвеолярних відростків, щік або губів.

Техніка виготовлення та накладання гладкої шини-скоби

Матеріальне забезпечення: кругла алюмінієва проволока діаметром 0,8 мм та довжиною 10-15 см, ножиці по металу, відрізки лігатурного дроту по 10-12 см (6-12 шт.), крампонні щипці, зуболікарський пінцет, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, гачок Фарабефа, фантом голови з зубними рядами або пластмасові моделі щелеп, що зафіксовані в оклюдаторах.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі або лежить на операційному столі. Нижня щелепа пацієнта знаходиться на рівні ліктьового суглоба опущеної руки лікаря при роботі на нижній щелепі, і на рівні плеча лікаря - при роботі на верхній щелепі. Голова хворого фіксується за допомогою підголівника, при проведенні маніпуляцій на верхній щелепі - закинута назад, при роботі на нижній щелепі голова опущена до грудної клітки.

Лікар заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації лігатурного зв'язування на моделях лікар тримає їх у лівій руці, а правою рукою здійснює пов'язку.

Методика проведення:

1. Після провідникового знеболення лікар згинає кінець алюмінієвого дроту в вигляді петлі, що розташована навкруг шийки дистального зубу у зубному ряді, за допомогою крампонних щипців.

2. Лікар вигинає шину по формі зубної дузі таким чином, щоб шина контактувала з щічною поверхнею кожного зубу нижче екватора коронки.

3. Крампонними щипцями лікар вигинає петлю, що охоплює дистальний зуб з протилежного боку зубного ряду або вигинає шип, що буде розташований між дистальним та сусіднім з ним зубом для запобігання зміщення шини у передньо-задньому напрямку.

4. Після проведення ручної репозиції відламків щелепи до співставлення зубних рядів в фізіологічний для пацієнта прикус лікар за допомогою голкотримача та пінцета проводить в міжзубні проміжки опірних зубів відрізки лігатурного дроту, охоплюючи кожний зуб з язикової або піднебінної поверхні.

5. Для запобігання переплутування кінців лігатур лікар згинає медіальний кінець відрізка лігатурного дроту до верху, а дистальний - вниз.

6. Після припасовки і накладання шини на зубний ряд лікар скручує кінці лігатур між собою (медіальний кінець з дистальним) під натягом за напрямком годинникової стрілки. Пінцетом лікар або його помічник допомагає вірному розміщенню лігатур у ділянці клінічної шийки опірного зубу.

7. Скручені кінці лігатур обрізає, залишаючи вільним відрізок довжиною 3-5 мм, який підгинає в міжзубний проміжок за напрямком скручування лігатурного дроту - за годинниковою стрілкою.

8. Лікар перевіряє фіксацію шини на зубах. Для іммобілізації пошкодженої щелепи накладає підтримуючу пращоподібну пов'язку.

9. Лікар рекомендує хворому щелепну дієту, прийом анальгетиків, антибіотиків, протизапальних препаратів та препаратів, що стимулюють остеогенез.

Техніка виготовлення та накладання двощелепної шини з зачіпними гачками

Матеріальне забезпечення: круглий алюмінієвим дріт для шинування діаметром 0,8 мм та довжиною до 25 см (2 відрізка), ножиці по металу, відрізки лігатурного дроту довжиною 10-12 см, крампонні щипці, зуболікарський пінцет, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, гачок Фарабефа, ортодонтичні еластичні гумові кільця, фантом голови з зубними рядами або пластмасові моделі щелеп, що зафіксовані в оклюдаторах.

Вимоги до лікаря:

1. Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі або лежить на операційному столі. Нижня щелепа пацієнта знаходиться на рівні ліктьового суглоба опущеної руки лікаря при роботі на нижній щелепі, і на рівні плеча лікаря - при роботі на верхній щелепі. Голова хворого фіксується за допомогою підголівника, при проведенні маніпуляцій на верхній щелепі - закинута назад, при роботі на нижній щелепі голова опущена до грудної клітки.

2. Лікар заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

3. При демонстрації лігатурного зв'язування на моделях лікар тримає їх у лівій руці, а правою рукою здійснює пов'язку. Методика проведення:

4. Після проведеної провідникової анестезії лікар вибирає дистальні опірні зуби у зубних рядах верхньої та нижньої щелепи.

5. Лікар крампонними щипцями вигинає кінець відрізка алюмінієвого дроту в вигляді півкола навколо шийки дистальне розміщеного зубу у зубній дузі. Якщо неможливо вигнути такий кламер лікар згинає кінець дроту подібно шипу, що вклинюється в міжзубний проміжок дистального та передостаннього зубів.

6. Поза порожниною рота лікар вигинає шину для верхнього та нижнього зубного рядів за допомогою крампонних щипців, окремі моменти при вигинанні слід перевіряти приміркою шини з порожнині рота: лікар проводить вигинання петель (зачіпних гачків), які повинні бути розташовані по середини коронок зубів (як правило, це 16, 14, 12, 22, 24,26, 36, 34,32, 42, 44, 46 зуби), зігнути під кутом 45° до ясен, щоб не утворювати пролежнів на яснах, розмір петель повинен відповідати товщини щічок крампонних щипців, щоб не травмувати слизову оболонку губів та щік. Вигинати шину треба таким чином, щоб вона мала дотик до щічної поверхні кожного зубу у ділянці нижче екватора коронки.

7. Лікар за допомогою голкотримача та пінцету проводить лігатури біля опірних зубів верхньої щелепи та розподіляє їх кінці попарно та за для запобігання переплутування медіальний кінець вигинає у верх, а дистальний - до низу.

8. Лікар остаточно припасовує шини у порожнини рота та фіксує спочатку шину для верхнього зубного ряду до зубів верхньої щелепи за допомогою лігатурного дроту таким чином, щоб гачки знаходились з верху. Пінцетом лікар або його помічник допомагає вірному розміщенню лігатур у ділянці клінічної шийки опірного зубу.

9. Після пальцевої репозиції відламків нижньої щелепи до зіставлення зубних рядів в фізіологічний для пацієнта прикус лікар проводить лігатури біля опірних зубів за допомогою голкотримача та пінцета. Фіксує шину для нижнього зубного ряду до зубів нижньої щелепи таким чином, щоб гачки були вигнути до низу. Пінцетом лікар або його помічник допомагає вірному розміщенню лігатур у ділянці клінічної шийки опірного зубу.

10. Після перевірки фіксації шин лікар скручені лігатури обрізає, залишаючи відрізки довжиною 3-5 мм та підгинають їх в міжзубні проміжки за напрямком закручування лігатурного дроту - за годинниковою стрілкою.

11. Лікар установлює зубні ряди у положення центральної оклюзії та за допомогою голкотримача фіксує на зачіпних гачках еластичні гумові кільця у вертикальному та косих положеннях.

12. Для зменшення тяги м'язів, що зміщують відламки нижньої щелепи, пацієнту накладають пращоподібну пов'язку, рекомендують щелепну дієту № 1 та №2, призначають медикаментозне, фізіотерапевтичне лікування та заняття лікувальною фізкультурою.

Техніка виготовлення та накладення шини з розпірковим згином

Матеріальне забезпечення: круглий алюмінієвий дріт для шинування діаметром 0,8 мм та довжиною до 25-28 см, відрізки бронзово-алюмінієвого лігатурного дроту довжиною по 10-12 см, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, ножиці по металу, крампонні щипці, хірургічний або зуболікарський пінцет, гачок Фарабефа, дзеркало стоматологічне.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі таким чином, щоб його нижня щелепа знаходилась на рівні ліктьового суглоба опущеної руки лікаря. Голова хворого фіксується за допомогою підголівника, підборіддя опущене до грудної клітини. Пацієнт може лежати на операційному столі. Лікар заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Накладання лігатур лікар починає з найменш пошкодженої ділянки зубного ряду. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації лігатурного зв'язування на моделях лікар тримає їх у лівій руці, а правою рукою здійснює пов'язку.

Методика проведення:

1. Лікар крампонними щипцями вигинає кінець відрізка дроту для шинування в вигляді півкола, який примірює навколо шийки найбільш дистальне розміщеного зубу у зубному ряді пошкодженої щелепи. Якщо не можливо вигнути такий кламер, то лікар згинає кінець дроту, який вклинює в міжзубний проміжок дистального та передостаннього зубів.

2. Поза порожниною рота пацієнта лікар вигинає шину за допомогою крампонних щипців по формі зубного ряду, постійно перевіряючи приміркою в порожнині рота. Лікар вигинає шину таким чином, щоб вона мала дотик до щічної поверхні кожного зубу нижче екватора коронки.

3. Розпірний вигин лікар розміщує в ділянці відсутніх зубів у зоні проходження щілини перелому через дефект зубного ряду. Глибина вигину повинна відповідати ширині бокової поверхні коронки зубу, до якого він прилягає, або бути не менше 2/3 його ширини.

4. По мірі вигинання і формування шини на протилежному боці зубного ряду, після попередньої примірки у порожнини рота лікар відрізає надлишковий кінець дроту та загинає його у вигляді шипа або петлі.

5. Після проведеної провідникової анестезії лікар виконує пальцеву репозицію відламків щелепи до зіставлення зубних рядів в фізіологічний для пацієнта прикус.

6. Вигнуту по зубному ряду шину фіксує до зубів за допомогою відрізків лігатурного дроту, які щільно охоплюють при цьому шийки зубів. Лікар розподіляє кінці лігатур попарно.

7. Після припасування шини на зубному ряді кінці лігатур лікар скручує між собою (медіальний кінець з дистальним) під натягом за годинниковою стрілкою. Пінцетом лікар або його помічник допомагає вірному розміщенню лігатур у ділянці клінічної шийки опірного зубу.

8. Скручені кінці лігатур лікар акуратно обрізає, залишаючи вільні кінці довжиною 3-5 мм, і підгинає їх в міжзубні проміжки за напрямком годинникової стрілки в напрямку серединної лінії щелепи.

9. Для запобігання зміщення відламків пацієнту виготовляють та накладають пращоподібну пов'язку або стандартну пращу Ентіна.

Техніка виготовлення та накладання шини з похилою площиною

Матеріальне забезпечення: круглий алюмінієвий дріт для шинування діаметром 0,8 мм та довжиною до 25-35 см, відрізки бронзово-алюмінієвого лігатурного дроту довжиною по 10-12 см, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, ножиці по металу, крампонні щипці, хірургічний або зуболікарський пінцет, гачок Фарабефа, дзеркало стоматологічне.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі таким чином, щоб його нижня щелепа знаходилась на рівні ліктьового суглоба опущеної руки лікаря. Голова хворого фіксується за допомогою підголівника, підборіддя опущене до грудної клітини. Пацієнт може лежати на операційному столі. Лікар заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Накладання лігатур лікар починає з найменш пошкодженої ділянки зубного ряду. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації на моделях лікар тримає їх у лівій руці, а правою рукою здійснює маніпуляцію.

Методика проведення:

1. Лікар крампонними щипцями вигинає кінець відрізка дроту для шинування в вигляді півкола, який примірює навколо шийки найбільш дистальне розміщеного зубу у зубному ряді пошкодженої щелепи з боку перелому. Якщо не можливо вигнути такий кламер, то лікар згинає кінець дроту подібно шипу, який вклинює в міжзубний проміжок дистального та передостаннього зубів.

2. Поза порожниною рота пацієнта лікар вигинає шину за допомогою крампонних щипців по формі зубного ряду, постійно перевіряючи приміркою е порожнині рота. Лікар вигинає шину таким чином, щоб вона мала дотик до щічної поверхні кожного зубу нижче екватора коронки.

3. У зоні нижньої щелепи, протилежній перелому (зона премолярів або молярів), лікар, постійно приміряючи шину у порожнини рота пацієнта, вигинає декілька великих петель, що повинні бути розташовані з зовнішньої поверхні коронок нижніх зубів та верхніх зубів-антагоністів (висота петель дорівнює подвійної висоті коронок опірних зубів). Вершини петель повинні бути вигнути під кутом 45° назовні по відношенню до ясеневого краю.

4. Лікар закінчує вигинання шини утримуючим шипом або півколом, що охоплює дистальний зуб у зубному ряду.

5. За допомогою голкотримача та пінцета лікар охоплює відрізками лігатурного дроту шийки опірних зубів, розподіляє їх кінці.

6. Лікар накладає виготовлену шину та голкотримачем закручує кінці лігатур під натягом за напрямком годинникової стрілки. Пінцетом лікар або його помічник допомагає вірному розміщенню лігатур у ділянці клінічної шийки опірних зубів.

7. Ножицями по металу лікар акуратно зрізає у порожнини рота пацієнта кінці скручених лігатур, залишаючи відрізки 0,3-0,5 см довжиною, які підгинає за напрямком скручування лігатур у міжзубні проміжки.

8. Після співставлення зубних рядів у стані центральної оклюзії пацієнту накладають давлючу пращоподібну пов'язку або стандартну пращу Ентіна.

Техніка виготовлення та накладання шини з опірною площиною

Матеріальне забезпечення: круглий алюмінієвий дріт для шинування діаметром 0,8 мм та довжиною до 25-35 см, відрізки бронзово-алюмінієвого лігатурного дроту довжиною по 10-12 см, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, ножиці по металу, крампонні щипці, хірургічний або зуболікарський пінцет, гачок Фарабефа.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі таким чином, щоб його нижня щелепа знаходилась на рівні ліктьового суглоба опущеної руки лікаря Голова хворого запрокинута та фіксується за допомогою підголівника. Пацієнт може лежати на операційному столі. Лікар заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Накладання лігатур лікар починає з найменш пошкодженої ділянки зубного ряду. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації на моделі верхньої щелепи лікар тримає її у лівій руці, а правою рукою здійснює маніпуляції. Методика проведення:

1. Лікар крампонними щипцями вигинає кінець відрізка дроту для шинування у вигляді петлі, яка повністю охоплює шийку дистального зубу у зубному ряді пошкодженої верхньої щелепи.

2. Поза порожниною рота пацієнта лікар вигинає шину за допомогою крампонних щипців по формі зубного ряду верхньої щелепи, постійно перевіряючи приміркою в порожнині рота. Лікар вигинає шину таким чином, щоб вона мала дотик до щічної поверхні кожного зубу нижче екватора коронки.

3. Після вигинання шини за формою зубного ряду лікар вигинає дріт таким чином, щоб він охопив шийку дистального зубу з симетричного боку зубного ряду та вигинає за допомогою крампонних щипців 3-4 великих петлі, що повинні бути розташовані к ділянці твердого піднебіння, не торкаючись його слизової оболонки на декілька міліметрів. Ці петлі створюють опірну площину, яка утримує за допомогою малої марлевої серветки, насиченої йодоформною сумішшю, клапті слизової оболонки, що утворились при перелом, верхніх щелеп та кісток піднебіння. Кінець дроту останньої петлі повинен бути співставлений з петлею, що охоплює дистальний зуб зубного ряду, з якого починалось вигинання шини.

4. За допомогою голкотримача лікар охоплює відрізками лігатурного дроту шийки опірних зубів, розподіляє кінці лігатур та накладає виготовлену та припасовану шину, під піднебінні петлі якої укладає йодоформну марлю.

5. Пінцетом лікар або його помічник допомагає вірному розміщенню лігатур у ділянці клінічної шийки опірних зубів та закручує лігатури під натягом за напрямком годинникової стрілки за допомогою голкотримача.

6. Ножицями по металу лікар акуратно зрізає у порожнини рота пацієнта кінці скручених лігатур, залишаючи відрізки 0,3-0,5 см довжиною, які підгинає за напрямком скручування лігатур у міжзубні проміжки.

7. Після співставлення зубних рядів у стані центральної оклюзії пацієнту накладають давлючу пращоподібну пов'язку або стандартну пращу Ентіна.

Техніка накладання стандартної стрічкової шини Васильєва

Матеріальне забезпечення: дві стандартні стрічкові стальні шини завтовшки 0,25-0,3 мм з 12 зачіпними гачками, відрізки бронзово-алюмінієвого лігатурного дроту довжиною по 10-12 см, затискач Мікулича (або москіт, Пеан) або голкотримач, ножиці по металу, крампонні щипці, гумові еластичні кільця (12 шт.), хірургічний або зуболікарський пінцет, гачок Фарабефа, дзеркало стоматологічне.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта, який сидить у кріслі таким чином, щоб його нижня щелепа знаходилась на рівні ліктьового суглоба опущеної руки лікаря. Голова хворого фіксується за допомогою підголівника, підборіддя опущене до грудної клітини. Пацієнт може лежати на операційному столі. Лікар заздалегідь готує відрізки лігатурного дроту 10-12 см довжиною. Накладання лігатур лікар починає з найменш пошкодженої ділянки зубного ряду. Помічник лікаря відводить щоки та губи пацієнта гачками Фарабефа.

При демонстрації лігатурного зв'язування на моделях лікар тримає їх у лівій руці, а правою рукою здійснює пов'язку.

Методика проведення:

1. Лікар за допомогою відрізка лігатурного дроту виміряє у порожнини рота пацієнта довжину зубного ряду нижньої та верхніх щелеп. На стандартній шині відмічає довжину майбутньої шини за вимірами на лігатурному дроті, крампонними щипцями вигинає кінець шини в вигляді півкола, який розташовує навколо шийки найбільш дистальне розміщеного зубу у зубному ряді верхньої та нижньої щелепи. Якщо не можливо вигнути такий кламер, то лікар згинає кінець шини подібно шипу, який вклинює в міжзубний проміжок дистального та передостаннього зубів.

2. Поза порожниною рота пацієнта лікар вигинає шину за допомогою крампонних щипців по формі зубного ряду, постійно перевіряючи приміркою в порожнині рота. Лікар вигинає шину таким чином, щоб вона мала дотик до щічної поверхні кожного зубу нижче екватора коронки, а зачіпні гачки розташовувались по середини коронок опірних зубів.

3. Вигинання шини лікар закінчує виготовленням петлі або шипа для фіксації шини на симетричної ділянці зубного ряду з метою запобігання зміщення шини у передньо-задньому напрямку та травмуванню слизової оболонки щік та крилоподібно-нижньощелепних складок.

4. За допомогою голкотримача та пінцета лікар охоплює відрізками лігатурного дроту кожен зуб у зубному ряду щелеп, розподіляє кінці лігатур попарно таким чином, щоб медіальний кінець лігатури був загнутий до верху, а дистальний - до низу.

5. Лікар накладає за допомогою голкотримача виготовлені шини на верхній, а потім на нижній зубний ряд таким чином, щоб зачіпні гачки шини для нижньої щелепи були вигнути до низу, а шини для верхніх щелеп - до верху.

6. Після кінцевої припасовці шини, лікар голкотримачем закручує лігатури під натягом за напрямком годинникової стрілки. Пінцетом лікар або його помічник допомагає вірному розміщенню лігатур у ділянці клінічної шийки опірного зубу.

7. Після перевірки фіксації шин скручені лігатури лікар акуратно обрізає, залишаючи вільні кінці довжиною 3-5 мм, і підгинає їх в міжзубні проміжки за напрямком годинникової стрілки в напрямку серединної лінії щелепи.

8. Після співставлення зубних рядів у стан центральної оклюзії фізіологічного для пацієнта прикусу лікар голкотримачем надіває на зачіпні гачки шин гумові еластичні кільця у вертикальному та косому напрямках для надійної іммобілізації щелеп.

9. Для запобігання зміщенню відламків пошкодженої щелепи в наслідок тяги жувальних м'язів пацієнту виготовляють та накладають пращоподібну пов'язку або стандартну пращу Ентіна.

Техніка накладання кісткового шва при переломах тіла нижньої щелепи

Матеріальне забезпечення (всі матеріали та інструментарій - стерильні): водні та спиртові розчини антисептиків, марлеві шарики, хірургічні серветки, бинти, корнцанги, цапки, стерильна операційна білизна для ізоляції операційного поля, скальпель, хірургічні та анатомічні пінцети, затискачі Мікулича, Кохера, Пеана, москіт, гачки Фарабефа (середні та довгі), жолобуватий зонд, розпатори, відрізки титанового або танталового (або зі сплаву "ніхром") дроту 0,6-0,8 мм до 15- 20 см довжиною, відрізок бронзово-алюмінієвого дроту діаметром 0,3-0,5 мм довжиною до 15 см, голкотримачі, ножиці по металу, широкі шпателі, набір стоматологічних фрез та твердосплавних борів для прямого наконечника, портативна бормашина з прямим наконечником та стерильним рукавом, шприц з тупою голкою для зрошення операційної рани, хірургічні голки великі, малі, колючи та колюче-ріжучі, кетгут, шовк, хірургічні ножиці, при необхідності стоматологічні щипці для видалення зубів з щілини перелому нижньої щелепи, марлеві смуги, що насичені йодоформною сумішшю, для демонстрації на моделі - нижня щелепа з визначеною лінією перелому.

Вимоги до лікаря:

Пацієнт лежить на операційному столі на спині, під плечі підкладений валик. Після наркозу та інтубації через ніс або порожнину рота, голову пацієнта повертають у протилежний місцю перелому бік. Хірург розміщується попереду і з права від пацієнта, асистент - зліва. Хірург обробляє операційне поле двічі спиртовими розчинами антисептиків марлевими серветками у корнцангах, ізолює операційне поле операційною білизною, яку фіксує цапками. Помічник лікаря забезпечує повний огляд операційного поля, сушить кров марлевими серветками або шариками за допомогою пінцетів, та відводить тканини у операційної рані гачками Фарабефа. здійснює тимчасову репозицію відламків за допомогою затискачів Кохера.

При демонстрації накладання кісткового шву на моделі лікар тримає нижню щелепу у лівій руці, а правою рукою здійснює маніпуляції.

Методика проведення:

1. Лікар скальпелем розтинає шкіру, підшкірну клітковину, поверхневу фасцію шиї, частину волокон підшкірного м'язу у піднижньощелепної ділянці лінійним розрізом до 8-10 см довжиною, що паралельний нижньому краю нижньої щелепи та відстає від нього на 1,5-2,0 см. Лікар кровоспинними затискачами здійснює гемостаз.

2. В створений отвір лікар вводить закритий затискач Кохера, за допомогою якого здійснює відшарування підшкірного м'язу від поверхневого листка власної фасції шиї, що покриває піднижньощелепну слинну залозу.

3. Потім бранші кровоспинного затискача, що підведений під підшкірний м'яз, лікар розводить та перетинає скальпелем його волокна разом з листками поверхневої фасції шиї, що покривають підшкірний м'яз зовні та з середини.

4. За допомогою жолобуватого зонда, затискачів Мікулича або москіт та скальпелю лікар пошарово розтинає тканини піднижньощелепної ділянки у напрямку нижнього краю нижньої щелепи у зоні перелому.

5. У жирової клітковині, що розташована між підшкірним м'язом та поверхневим листком власної фасції шиї, проходять лицева артерія та передня лицева вена. Для скелетування відламків нижньої щелепи у ділянці її тіла ці судини лікар відокремлює, перетинає та перев'язує, не травмуючи крайової гілки лицевого нерву, яка створює петлю, що опускається нижче краю щелепи та розташовується у клітковинному просторі між підшкірним м'язом та поверхневим листком власної фасції шиї.

6. Клітковину над поверхневим листком власної фасції шиї лікар тупим шляхом зміщує до гори, після чого скальпелем розтинає окістя по нижньому краю нижньої щелепи на протязі 2,0-2,5 см в обидва боки від місця перелому.

7. Скальпелем лікар відсікає сухожилля жувального м'язу від відповідної бугристості тіла нижньої щелепи.

8. Розпатором лікар відділяє окістя та сухожилля жувального м'язу від тіла нижньої щелепи та сухожилля м'язів дна порожнини рота від внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи. При виконанні цього етапу лікар повинен слідкувати за тім. щоб не пошкодити слизову оболонку присінку рота та під'язикового простору. При пошкодженні кровоносних судин лікар накладає на їх культі затискачі Мікулича, Пеана або москіт, здійснює перев'язку судин, що кровоточать, або їх прошивання за допомогою голкотримача з хірургічною голкою та кетгутом.

9. Після скелетування кістки у ділянці перелому лікар здійснює ревізію місця перелому, видаляє дрібні кісткові відламки, кров'яні згустки, корені зубів, м'які тканини, що інтерпоновані між фрагментами кістки. Кістковими кусачками лікар економно скушує витончені гострі краї відламків, запобігаючи можливості секвестрування кістки. Великі кісткові відламки, що пов'язані з окістям, лікар залишає.

10. Лікар накладає два затискача Кохера на відламки щелепи на відстані 1,5-2,0 см від щілини перелому, обережно розводить відламки, видаляє кісткові відламки. У разі перелому через дистопований та ретенований зуб, його видаляють з боку операційної рани.

11. Лікар здійснює тимчасову репозицію відламків у анатомічно вірному положенні.

12. Якщо репозиції відламків перешкоджає зуб або корінь, що розташований у щілини перелому, помічник хірурга з боку порожнини рота видаляє цій зуб, а його лунку тимчасово тампонує.

13. Помічник хірурга тримає репоновані відламки щелепи, поки лікар визначає місця для нанесення перфоративних отворів на відламках для можливості надійної їх фіксації кістковим швом.

14. Помічник хірурга утримує репоновані відламки та постійно зрошує рану водним розчином антисептика.

15. Лікар за допомогою фрез або фісурних борів перфорує ділянки тіла нижньої щелепи по обох боках від щілини перелому, відступів від неї на 1,0-1,5 см та не ближче, ніж на 0,5 см до нижнього краю щелепи. Лікар здійснює перфоративні отвори з урахуванням топографії судинно-нервового пучка нижньої щелепи та верхівок коренів зубів. Під відламок щелепи, що перфорує, лікар підкладає широкий шпатель для запобігання травмування м'яких тканин операційної рани. Перфоративні створи повинні бути здійснені у вертикальному або декілька косому по відношенню до щілини перелому напрямку.

16. Після антисептичної обробки операційної рани, евакуації дрібних кісткових осколків лікар повторно репонує відламки, та за допомогою голкотримачів або затискачів Мікулича або Пеана проводить через перфоративні отвори на обох відламках відрізок стального дроту. Виведення кінців дроту з внутрішньої поверхні нижньої щелепи на зовнішню через перфоративні отвори лікар здійснює за допомоги петлі з відрізка бронзово-алюмінієвого дроту..

17. Кінці стального дроту лікар міцно скручує під натягом за напрямком годинникової стрілки до постійної надійної, нерухомої репозиції відламків у стані максимального, тісного контакту поверхонь зламу кістки. Місце з'єднання кінців стального дроту та їх скручування повинне бути розташоване в ділянці одного з перфоративний отворів у кістки - при цьому полегшується накладання шва, що тісно прилягає до кістки та зменшується вірогідність розриву дроту при його скручуванні.

18. Після перевірки фіксації відламків дротяними швами (двома паралельними, або взаємно перпендикулярними, або висімкоподібним) лікар ножицями по металу відсікає відрізок дроту, залишаючи кінці до 0,5-0,6 см довжиною, та підгинає їх до кістки за напрямком закручування дроту таким чином, щоб відрізки не травмували м'які тканини, що будуть покладені на тіло щелепи. Після накладання кісткового шва помічник лікаря зміщує нижню щелепу пацієнта, перевіряючи міцність шва та вірність репозиції відламків.

19. Після антисептичної обробки операційної рани лікар повертає сухожилля жувального м'язу та м'язів дна порожнини рота на їх анатомічні місця та зшиває шовком під нижнім краєм щелепи або до сухожилля внутрішнього крилоподібного м'яза та поверхневої фасції шиї за допомогою голкотримача, пінцета, великої колюче-ріжучої хірургічної голки - накладає вузлові шви, кінці яких зрізає хірургічними ножицями над останнім вузлом.

20. Операційну рану лікар зшиває пошарово кетгутом за допомогою голкотримача, пінцета, малих колючо-ріжучих хірургічних голок - накладає вузлові шви, кінці яких зрізає хірургічними ножицями над останнім вузлом.

21. Після зшивання поверхневої фасції лікар повторно обробляє шкіру операційного поля антисептиками, накладає вузлові шви на підшкірну клітковину кетгутом та на шкіру - шовком При накладанні шкірних швів помічник хірурга хірургічними ножицями відрізає шовний матеріал над останнім вузлом, залишаючи відрізки до 1,0 см довжиною.

22. Для запобігання утворення гематом у операційної рані лікар між швами проводить гумовий смуговий випускник, шкіру у ділянці швів обробляє спиртовим розчином антисептика та закриває стерильною хірургічною марлевою серветкою, яку укріплює тім'яно-підборідною бинтовою пов'язкою.

23. Якщо був видалений зуб з щілини перелому, то після ушивання операційної рани з боку шкіри лікар ушиває слизову оболонку над коміркою зубу:

24. Після пробудження пацієнта, його переводять з операційної у палату та на рану з боку пов'язки накладають лід для охолодження травмованих тканин, запобігання їх набряку та утворення гематом.

Техніка виконання постійної іммобілізації відламків верхніх щелеп за Фальтіним-Адамсом

Матеріальне забезпечення (всі матеріали та інструментарій - стерильні): водні та спиртові розчини антисептиків, марлеві шарики, хірургічні серветки, бинти, корнцанги, цапки, стерильна операційна білизна для ізоляції операційного поля, шприц з довгою голкою та розчином анестетика, скальпель, хірургічні та анатомічні пінцети, затискачі Мікулича, Кохера, Пеана, москіт, гачки Фарабефа (середні та довгі), розпатори, відрізок алюмінієвого дроту для шинування до 15-20 см довжиною, відрізки стального дроту діаметром 0,3 мм довжиною 20-30 см, крампонні щипці, голкотримачі, ножиці по металу, набір стоматологічних фрез та твердосплавних борів для прямого наконечника, портативна бормашина з прямим наконечником та стерильним рукавом, шприц з тупою голкою для зрошення операційної рани, хірургічні голки великі, малі, колючи та колюче-ріжучі, кетгут, шовк, хірургічні ножиці, для демонстрації на моделі - череп людини з визначеною лінією перелому верхніх щелеп.

Вимоги до лікаря:

Пацієнт лежить на операційному столі на спині, під плечі підкладений валик. Голова пацієнта фіксована підголівником. Хірург розміщується попереду і з права від пацієнта, асистент - зліва. Хірург обробляє операційне поле (середню зону обличчя) двічі спиртовими розчинами антисептиків марлевими серветками у корнцангах, ізолює операційне поле операційною білизною, яку фіксує цапками. Помічник лікаря забезпечує повний огляд операційного поля, сушить кров марлевими серветками або шариками за допомогою пінцетів, та відводить тканини у операційної рані гачками Фарабефа.

При демонстрації накладання кісткового шву на моделі лікар тримає череп у лівій руці, а правою рукою здійснює маніпуляції.

Методика проведення:

1. Лікар здійснює двобічну центральну анестезію біля круглого отвору та термінальну анестезію шкіри у вилицевих ділянках або у ділянках зовнішніх нижніх кутів очниць.

2. Крампонними щипцями лікар вигинає з дроту для шинуванню гладку шину-скобу.

3. За допомогою голкотримача охоплює опірні зуби відрізками лігатурного дроту та фіксує шину на верхньому зубному ряді.

4. Скальпелем розтинає шкіру та підшкірну клітковину у ділянках верхніх країв вилицевих кісток та дуг, розпаторами скелетує ділянки вилицевих кісток.

5. За допомогою фрез або тонких фісурних борів лікар накладає перфоративні отвори у ділянках вилицевих кісток.

6. Скальпелем розтинає слизову оболонку та окістя по перехідній складці верхніх щелеп в ділянках великих кореневих зубів. Розпатором відшаровує м'які тканини від тіла верхньої щелепи у ділянках вилицево-альвеолярних гребенів, з'єднує операційні рани з ранами у вилицевих ділянках.

7. За допомогою довгих затискачів лікар проводить відрізки лігатурного дроту з порожнини рота до вилицевих кісток, де фіксує їх у перфоративних отворах та розвертає кінці дроту у порожнину рота.

8. Кінцями лігатурного дроту лікар охоплює гладку шину-скобу, що фіксована на зубах верхніх щелеп, та після пальцевої репозиції відламків верхніх щелеп у анатомічно вірному положенні, скручує за допомогою голкотримача.

9. Ножицями по металу лікар відрізає залишки скрученого лігатурного дроту, залишаючи кінці 0,5-1,0 см, яки загинає під шину за напрямком закручування лігатур.

10. Рану у вилицевих ділянках, після обробки шкіри антисептиком, лікар зашиває пошарово кетгутом за допомогою голкотримача, пінцета, хірургічних голок, на шкіру шви - шовком. Кінці шовного матеріалу у глибини рани лікар зрізає хірургічними ножицями над останнім вузлом, кінці шкірних швів залишає довжиною до 0,5-1,0 см Шкіру після накладання швів обробляє спиртовим розчином антисептика.

11. Операційні рани у порожнини рота з боку слизової оболонки лікар зашиває кетгутом, залишаючи кінці до 0,5 см довжиною. Лінію швів обробляє водним розчином антисептика.

12. Для запобігання набряку тканин після операції накладають великі марлеві серветки на вилицеві та щічні ділянки, зверху яких - лід на 15-20 хвилин.

13. Хворому призначають щелепну дієту, сувору гігієну порожнини рота, антибіотики та протизапальні препарати.

Техніка репозиції та фіксації кісткових уламків нижньої щелепи методом непрямого остеосинтезу (апаратом Рудька)

Матеріальне забезпечення: водні та спиртові розчини антисептиків, марлеві шарики, хірургічні серветки, корнцанги, цапки, стерильна операційна білизна для ізоляції операційного поля, шприц з довгою голкою та розчином анестетика, шприц з тупою голкою для зрошення операційної рани, скальпель, хірургічні та анатомічні пінцети, затискачі Мікулича, Пеана, москіт, гачки хірургічні двох - або трьохзубі (малі), розпатори, апарат Рудька у розібраному стані стерильний, голкотримачі, хірургічні голки великі, малі, колючи та колюче-ріжучі, шовк, хірургічні ножиці, лейкопластир, для демонстрації на моделі - череп людини з нижньою щелепою з визначеною лінією перелому.

Вимоги до лікаря:

Перед початком операції лікар збирає та примірює апарат Рудька на пацієнті, визначаючи місця фіксації накісткових гачків та вид з'єднуючої штанги (пряма або дугоподібна).

Пацієнт лежить на операційному столі на спині, під плечі підкладений валик. Голова пацієнта фіксована підголівником. Хірург розміщується попереду і з права від пацієнта, асистент - зліва. Хірург обробляє операційне поле (нижню зону обличчя) двічі спиртовими розчинами антисептиків марлевими серветками у корнцангах, ізолює операційне поле операційною білизною, яку фіксує цапками. Помічник лікаря забезпечує повний огляд операційного поля, сушить кров марлевими серветками або шариками за допомогою пінцетів, відводить тканини у операційної рані гачками, здійснює антисептичне зрошення рани.

При демонстрації накладання кісткового шву на моделі лікар тримає череп у лівій руці, а правою рукою здійснює маніпуляції.

Методика проведення:

1. Лікар здійснює двобічну центральну анестезію біля овального отвору та термінальну анестезію шкіри у піднижньощелепних або підпідборідної ділянках.

2. Скальпелем хірург розтинає шкіру та підшкірну клітковину лінійними невеликими розрізами до 1,0-1,5 см довжиною та вище на 1 см нижнього краю нижньої щелепи на відстані 1,5-2,0 см з обох сторін від щілини перелому або дефекту кістки. За допомогою затискачів та скальпелю хірург пошарово розтинає тканини. Скелетує нижній край нижньої щелепи та ділянки тіла щелепи з зовнішньої та внутрішньої сторони за допомогою розпатора. При пошкодженні кровоносних судин хірург накладає на їх культі кровоспинні затискачі, прошиває або перев'язує судини шовком.

3. Хірург накладає на скелетовані ділянки нижньої щелепи по обох сторонах від щілини перелому накісткові гачки таким чином, щоб обидва гострі шипа на їх кінцях упирались у внутрішню поверхню кістки, а вигін гачка охоплював нижній край, та ці фіксуючи елементи міцно фіксувались на тілі нижньої щелепи.

4. Помічник хірурга здійснює ручну репозицію відламків нижньої щелепи у анатомічно вірному положенні, перевіряючи цій етап відновленням фізіологічного для пацієнта прикусу.

5. За допомогою універсального ключа хірург міцно закручує фіксатори гачків до відсутності ознак їх рухливості на тілі нижньої щелепи.

6. Хірург надіває на стержні накісткових гачків універсальні шарніри через великі пази, проводить через малі пази цих шарнірів з'єднуючу штангу та ключем закручує гайки шарнірів до міцної фіксації штанги та всієї конструкції апарату Рудька і відламків щелепи.

7. Помічник лікаря обробляє шкіру біля накісткових гачків марлевими серветками з спиртовим розчином антисептика. За допомогою голкотримача, пінцету, малих колючих хірургічних голок з шовком лікар зашиває рани м'яких тканин по обох сторонах від накісткових гачків. Далі обробляє лінії швів антисептиком та ізолює стерильними серветками, яки укріплює смугами лейкопластиру на шкірі.

8. При необхідності у порожнини рота пацієнта хірург зашиває пошкоджену слизову оболонку для ізоляції щілини перелому.

9. Через кожні 2-3 дні лікар контролює фіксацію апарату Рудька - за допомогою універсального ключа закручує накісткові на апаратні фіксуючі елементи.

Техніка тимчасової іммобілізації верхніх щелеп (за допомогою дощечки Лімберга)

Матеріальне забезпечення: широкий дерев'яний шпатель або дощечка довжиною біля 18-20 см, бинт вузький або середній, гачки Фарабефа, побутові ножиці, для демонстрації на моделі - череп людини з визначеною лінією перелому верхніх щелеп або фантом голови, що закріплений н

1   2   3   4
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати