Головна

Політична психологія - теорія без практики

  1. Amp; 7 Політична сфера суспільства
  2. Погодження - теорія
  3. I. 2. 2. Сучасна психологія і її місце в системі наук
  4. II етап (середина XVII ст. - Середина XIX ст.) - Психологія як наука про свідомість
  5. III етап (середина XIX ст. - Середина XX ст.) - Психологія як наука про поведінку
  6. III. ТЕОРІЯ ЗОВНІШНІХ І ВЗАЄМНИХ ВПЛИВІВ
  7. IV етап (з середини XX ст. По теперішній час) психологія як наука, що вивчає факти, закономірності та механізми психіки

Психологічний аналіз явищ політичного життя має якщо й не дуже давні, то досить міцні традиції. У 30-х роках були опубліковані перші роботи, в яких політика розглядалася з точки зору професійної психології [див., Наприклад (6)]. На сьогоднішній день число публікацій обчислюється багатьма сотнями, якщо не тисячами, виходить щоквартальний журнал "Political Psychology", активно функціонує однойменна асоціація. Значна частина сучасних робіт з політичної психології відповідає найвищим науковим критеріям.

Дивує, однак, один момент. Відкриваючи книгу, в назві якої присутні слова "психологія" та "політика", природно очікуєш, що автори не обмежаться лише поясненням політичних феноименов за допомогою психологічних концепцій або психологічної термінології, а спробують показати можливості використання психологічних методів і моделей в політичному процесі. Це очікування є невиправданою. На відміну від, наприклад, робіт з медичної психології, де за констатацією або поясненням майже завжди йде аналіз можливостей впливу і корекції, в книгах з політичної психології практично неможливо знайти слідів такого підходу [см. (2, 8)]. Прикладні аспекти політичної психології залишаються поза сферою уваги дослідників.

Навряд чи це може бути пояснено лише науковим Пуризм або традиційної для лібералів, до числа яких належить переважна більшість західних психологів, неприязню до професійної політики (ми говоримо про західні роботах по тій простій причині, що вітчизняна політична психологія знаходиться, при самій оптимістичній оцінці, на стадії ембріонального розвитку). Швидше за все, причина тут куди більш серйозна. Вона полягає в тому, що пряме використання психологічних методів і схем в політиці, мабуть, просто неможливо. Не випадково і те, що професійні психологи рідко і дуже обмежено залучаються для підготовки політичних рішень і, наскільки нам відомо, майже ніде не займають відповідальних посад у структурах влади. Поширені в нашому професійному співтоваристві уявлення про активну участь психологів у політичних структурах Заходу дуже далекі від реальності.

До тих труднощів, які завжди стають на шляху перетворення науки в ремесло, в разі спроб використання психології в політиці додаються і деякі специфічні проблеми.

По-перше, робота психолога в політиці ніяк не може бути масовою. Тільки політики високого рангу можуть дозволити собі розкіш мати "своїх" психологів або організувати в структурі свого апарату психологічну службу. Для цього політик повинен не тільки володіти достатніми фінансовими можливостями і владою, а й розуміти важливість психологічних аспектів політичного процесу, а також недостатність інтуїтивного підходу до психологічних проблем. Таке поєднання є вкрай рідкісним. Для "штучної" ж роботи ніхто не буде серйозно розробляти техніки і методологію. Таким чином, психолог, який опинився всередині владних структур, змушений сам створювати і методики, і всю ідеологію своєї роботи.

По-друге, стандартні методи діагностики і впливу розробляються в розрахунку на досить комфортні умови. Передбачається, що психолог повинен мати можливість провести необхідні заміри, обробити і обговорити результати. Психологів ж, однак, залучають (в тих рідкісних випадках, коли це взагалі робиться) в принципово інших ситуаціях, коли рішення має бути підготовлено протягом декількох годин, ні часу, ні ресурсів на проведення досліджень немає, а вимоги секретності часто роблять

11 * Ця частина тексту була написана до подій 3-4 жовтня 1993 року і, відповідно, до виборів до Федерального Зібрання.

неможливим навіть виміри на дуже невеликих групах. Крім того, досить часто, внаслідок об'єктивних вимог політичної ситуації, а нерідко - через громіздкість бюрократичної машини або безладу і інтриг в апараті влади, психологи, як, втім, і інші фахівці, змушені проводити свій аналіз, маючи в своєму розпорядженні лише частиною тієї інформації, яка є в розпорядженні лідера.

По-третє, для професійного політика саме практична психологія - почуття і реакції людей, їхні погляди і настрої - є його основною справою, яке він ніяк не може передоручити нікому іншому. А це значить, що тільки ті рекомендації психолога мають шанс на реалізацію, які відповідають уявленням політика або політичної структури, які виступають в якості замовника. Під відповідністю мається на увазі не пряме збіг з тим, що і так планувалося зробити - для такого роду рекомендацій фахівці не потрібні. Йдеться про відповідність загальної концепції та ідеології даної політичної групи. Тому психолог може успішно функціонувати в структурах влади або в політичних організаціях тільки тоді, коли він є не просто працюють за контрактом професіоналом, а союзником, членом команди, що розділяє принципи і цілі тієї політики, реалізації якої він покликаний сприяти. Це, одночасно, і необхідна умова довіри до психолога, без якого ніяка робота взагалі неможлива.

І, нарешті, по-четверте, впровадження психології перешкоджає вкрай негативне ставлення до цієї роботи громадськості, яка бачить в психологів або шарлатанів, або, в кращому випадку, маніпуляторів. Перебільшені уявлення про професійні можливості психологів призводять до актуалізації страхів "керованості", втрати свободи та ін. Крім того, частина громадян схильна вважати наявність психологів в апараті влади показником профнепридатність самого лідера - психологічні проблеми, на відміну від економічних, екологічних та інших завдань, де використання консультантів-професіоналів не забороняється, він повинен вирішувати самостійно. В результаті наявності подібних уявлень політики, якщо вже й створюють психологічні служби, схильні їх всіляко ховати, маскувати. На жаль, організації мають свою логіку. Наприклад, приписані в цілях маскування до зовсім іншого відділу фахівці поступово починають і використовуватися відповідно до своєї номінальної приналежністю.



Попередня   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   Наступна

Маркетинг: мода чи життя? | Хто купить "такий маркетинг"? | Маркетинг в дитячому садку | I. Причини звернення за допомогою до консультанта по роботі з персоналом | Управління персоналом, або до кого звертається за допомогою керівник? | Парадигми кадрового консультування | Приклади кадрового консультування | Попередній досвід (хроніка експертних досліджень) | Гуманітарна експертиза в екстремальних ситуаціях: ключові дефініції і поняття | замість висновку |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати