Головна |
Інтонація - це сукупність ритмико-мелодійних компонентів мови: мелодики (тобто руху основного тону), інтенсивності, тривалості, темпу мови і тембру проголошення (що вказує на загальну емоційну забарвленість мови). Інтонація-одне з найважливіших засобів оформлення висловлювання, виявлення його сенсу. За допомогою інтонації, безперервного тонового руху відбувається членування мовного потоку на смислові відрізки з подальшою деталізацією їх смислових відносин. Тому інтонацію часто визначають як ритміко-мелодійну сторону мови, що є засобом вираження синтаксичних значень і емоційно-експресивного забарвлення висловлювання. Інтонація включає в себе цілий комплекс елементів, серед яких:
1) мелодика мови: основний компонент інтонації, вона здійснюється підвищенням і пониженням голосу у фразі (пор., Наприклад, вимова питальних і розповідних речень), саме мелодика мови організовує фразу, розчленовуючи її на синтагми і ритмічні групи, пов'язуючи її частини;
2) ритм мови: тобто регулярне повторення ударних і ненаголошених, довгих і коротких складів. Ритм мовлення є підставою естетичної організації художнього тексту - віршованого і прозового. Основна одиниця ритму мови - ритмічна група, що складається з ударного і примикає до нього ненаголошеного складів;
б * 83
3) інтенсивність мови, тобто ступінь її гучності, сила або слабість проголошення висловлювання (пор. різну інтенсивність промові на мітингу і в кімнаті);
4) темп мови, тобто швидкість проголошення її елементів (звуків, складів, слів), швидкість її протікання, тривалість звучання в часі (наприклад, до кінця висловлювання темп мови сповільнюється, відрізки, що містять другорядну інформацію, вимовляються швидше, ніж інформативно-значущі відрізки, які вимовляються в уповільненому темпі);
5) тембр мови, тобто звукова забарвлення мови, передає її емоційно-експресивні відтінки (наприклад, інтонація недовіри, грайлива інтонація і т.д.),
Інтонація є суттєвою ознакою пропозиції. У висловлюванні вона виконує наступні функції: 1) оформляє висловлювання в єдине ціле (пор. Інтонацію закінченості і незавершеності пропозиції); 2) розрізняє типи висловлювань з точки зору їх цілеспрямованості (пор. Інтонацію спонукання, питання, оповідання і т.д.); 3) передає синтаксичні відносини між частинами пропозиції або пропозиціями (пор. Інтонацію перерахування, вводності, пояснення, зіставлення і т.д.); 4) висловлює емоційне забарвлення (пор. Восклицательную інтонацію); 5) розкриває підтекст висловлювання; 6) характеризує мовця і ситуацію спілкування в цілому. В рамках текстів, що належать різним стилям мови або літературних жанрів, інтонація виконує емоційно-естетичну і образотворчу функції (пор., Наприклад, різну інтонаційну забарвлення мови добрих і злих персонажів казок).
Вивчення інтонацій окремих мов свідчить про те, що багато мов в інноваційному плані розрізняються, наприклад, інтонація в литовській мові має висхідний характер; в російській мові вона може бути декількох типів: низхідній, висхідній, нисходяще-висхідній, восходяще-низхідній.
Інтонація є ознакою не тільки пропозиції, але і складу, особливо в індоєвропейських та праслов'янської мови. В індоєвропейських мовах, зокрема, відновлюються два типи інтонацій складу - висхідна (акут) і спадна (циркумфлекс). Ці інтонації і сьогодні існують в деяких мовах (наприклад, в словенському, сербською, хорватською). Сліди їх збереглися і в російській мові в полногласной поєднаннях -оро-, -зло-, -ере- (Пор., Наприклад, висхідну інтонацію в слові Гава і спадну в слові ворон).
Т. І. Вендіна | ВендінаТатьяна Іванівна ВСТУП В МОВОЗНАВСТВО | Зв'язок мовознавства з гуманітарними науками. | З історії мовознавства | СУТНІСТЬ МОВИ | глава 4 | ЛІТЕРАТУРНО-МОВНА НОРМА, ЇЇ КОДИФІКАЦІЯ І ПОШИРЕННЯ | ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МОВ В МАЙБУТНЬОМУ | ФОНЕТИКА | ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ ЗВУКОВ МОВИ |