Головна

МПЗ на кінець звітного року відображаються в бухгалтерському балансі за вартістю, яка визначається виходячи з використовуваних методів оцінки запасів.

  1. I. Низхідна і висхідна.
  2. II. Інтервальні ОЦІНКИ.
  3. Активи приладобудівного заводу та джерела їх утворення на початок звітного місяця
  4. Альтернативний метод оцінки ринків.
  5. Аналіз і економічна оцінка традиційних методів обробки різанням
  6. Аналіз відомих реологічних методів опису взаємодії вібруючих робочих органів з порошковими середовищами
  7. Аналіз оцінки інвестиційної привабливості

Визначити фактичну собівартість придбаних запасів від різних постачальників відразу можливо тільки при обмеженій номенклатурі споживаних запасів і за їх основними видами. Тому поточний облік запасів ведуть за обліковою вартістю, тобто по середніми закупівельними цінами, за плановою (нормативною) собівартістю і ін.

Облікова вартість матеріальних запасів є собівартість придбання (заготівлі), яка визначається самою організацією за сформованим рівнем купівельних цін з додаванням витрат на транспортування, упаковку, навантаження, розвантаження і т.п. Як облікової ціни можуть виступати і так звані середні або середньозважені покупні ціни, які визначаються розрахунковим шляхом за сформованими рівнями цін на початок і кінець звітного періоду за окремими видами запасів, В тому і іншому випадку різниця між фактичною собівартістю придбання і вартістю запасів за обліковими цінами відбивається в бухгалтерському обліку як відхилення у вартості матеріалів.

При відпуску матеріалів у виробництво та іншому вибутті вони можуть оцінюватися по:

- Собівартості кожної одиниці;

- Середньої собівартості;

- Собівартості перших за часом придбання МПЗ (метод ФІФО).

Застосування одного з методів по конкретному найменуванню проводиться в звітному році і має знайти відображення в обліковій політиці організації.

Спосіб оцінки за собівартістю кожної одиниці застосовується для матеріальних запасів, які використовуються організацією в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т.п.), або для запасів, які можуть заміняти один одного.

Оцінка матеріальних ресурсів за середньою собівартістю традиційна для вітчизняного обліку. Середня собівартість по кожному виду (групі) запасів визначається як частка від ділення загальної собівартості виду (групи) запасів на їх кількість, включаючи кількісно-вартісні залишки за видами запасів на початок місяця і надходження запасів за звітний період, що можна записати формулою:

СФС = (З + Сз): (Ко + Кз),

де СфС - Середня фактична собівартість;

Cо - Фактична собівартість матеріалів на початок місяця;

Сз - Фактична собівартість матеріалів, заготовлених у звітному періоді;

Ко - Кількість матеріалів на початок місяця;

Кз - Кількість матеріалів, заготовлених за місяць.

Приклад 1. На початок місяця залишок матеріалів одного виду склав 5000 одиниць вартістю 40 000 руб. Протягом місяця було заготовлено 10 000 одиниць даного матеріалу на суму 95 000 руб. У виробництво протягом місяця було відпущено 8000 одиниць даного матеріалу.

Визначимо середню собівартість даного виду матеріалів:

(40 000 руб. +95 000 руб.): (5000 од. + 10 000 од.) = 9 руб.

Вартість матеріалів, відпущених у виробництво в цій місяці складе:

9 руб. ? 8000 = 72 000 руб.

Сальдо на кінець місяця в вартісному вираженні складе:

(40 000 руб. +95 000 руб.) - 72 000 руб. = 63 000 руб.

Цей спосіб оцінки матеріалів при списанні у виробництво забезпечує відносно рівномірний вплив на розмір витрат, які враховуються при формуванні собівартості продукції.

При методі ФІФО прихід і списання матеріальних запасів здійснюється в порядку їх надходження в організацію, тобто спочатку списується залишок запасів на початок місяця, потім списуються запаси за ціною першої закупленої партії, потім - за ціною другої партії і так далі в порядку черговості, поки не буде отримано загальний витрата запасів за місяць. Зазначений порядок зберігається і в тому випадку, якщо списуються запаси, придбані в більш пізній період часу. Використання методу ФІФО в умовах інфляції дозволяє знизити собівартість готової продукції за рахунок цінового фактора з матеріальних ресурсів, і вартість запасів на кінець звітного періоду буде близька до поточними цінами, що забезпечує реальність їх оцінки.

Приклад 2. На складі організації на початок місяця значилося 10 кг вапна за ціною 10 руб. за 1 кілограм. Протягом місяця було придбано 2 кг вапна за ціною 9 руб. за 1 кг; 6 кг вапна за ціною 11 руб. за 1 кг. За поточний місяць у виробництво відпущено 14 кг вапна. Розрахуємо фактичну собівартість витрачених протягом місяця матеріалів та їх залишків на кінець місяця методом ФІФО.

Залишок на початок звітного періоду становить 100 руб. (10 кг х 10 руб.)

З першої партії списані всі 2 кг вартістю 18 руб. (2 кг х 9 руб.)

З другої партії списано 2 кг на суму 22 руб. (2 кг х 11 руб.).

Таким чином, собівартість вапна, відпущеної у виробництво за звітний період, визначена за методом ФІФО, складає: 100 руб. + 18 руб. + 22 руб. = 140 руб.

Собівартість вапна, що залишилася на складі, буде дорівнює: 11 руб. / Кг ? (18 кг - 14 кг) = 44 руб.

Для визначення фактичної собівартості матеріальних цінностей при передачі їх у виробництво необхідно визначити відхилення фактичної собівартості від їх вартості за обліковими цінами. Це відхилення показується по окремим групам запасів матеріалів. Виняток становлять лише дорогі і особливо дефіцитні матеріали, що використовуються в обмеженому асортименті; в цьому випадку облік відхилень необхідно вести за окремими видами запасів з віднесенням їх безпосередньо на собівартість продукції.

Суми відхилень визначають за групами (видами) матеріальних запасів шляхом зіставлення фактичної собівартості надійшли за місяць запасів і їх залишку на початок місяця з їх вартістю за обліковими цінами.

Для розрахунку фактичної собівартості матеріалів, відпущених зі складу у виробництво, визначають середній відсоток відхилень. Потім розраховується абсолютна сума відхилень.

Середній відсоток відхилень розраховується за формулою:

де Нср - Середній відсоток відхилень; Проо - Початкове сальдо відхилень; То - Поточний надходження відхилень; Проз - Початкове сальдо запасів; Тз - Поточний надходження запасів.

Абсолютну суму відхилень знаходять за формулою:

де Аб - абсолютна сума відхилень; Зпр - Вартість запасів, відпущених у виробництво за обліковими цінами.

Приклад 3.Залишок запасів на початок місяця за обліковими цінами склав 500 руб .; відхилення - 40 руб. Протягом звітного місяця були здійснені господарські операції:

1. Надійшли матеріали від постачальників. Вартість їх за обліковими цінами - 1500 руб .; відхилення - 180 руб.

2. Списані витрачені матеріали за обліковими цінами:

а) на основне виробництво - 800 руб .;

б) на допоміжні виробництва - 150 руб .;

в) на загальногосподарські потреби - 50 руб.

Визначимо середній відсоток відхилення:

Абсолютна сума відхилень, що підлягає списанню в дебет рахунків:

20 «Основне виробництво» - 800 руб. ? 11% = 88 руб.,

23 «Допоміжні виробництва» - 150 руб. ? 11% = 16,5 руб.,

26 «Загальногосподарські витрати» - 50 руб. ? 11% = 5,5 руб.

Залишок за відхиленнями в сумі 110 руб. ((40 + 180 руб.) - (88 руб. + 16,5 руб. + 5,5 руб.)) Приєднується до залишку запасів за обліковими цінами, що дозволяє визначити фактичну собівартість залишку матеріалів на перше число наступного за звітним місяця.

основними завданнями бухгалтерського обліку МПЗ є:

- Формування фактичної собівартості запасів;

- Правильне і своєчасне документальне оформлення операцій та забезпечення достовірних даних по заготівлі, надходження та відпуску запасів;

- Контроль за збереженням запасів в місцях їх зберігання і на всіх етапах їх руху;

- Контроль за дотриманням встановлених організацією норм запасів, що забезпечують безперебійний випуск продукції, виконання робіт і надання послуг;

- Контроль за використанням матеріалів у виробництві на базі технічно обгрунтованих норм їх витрачання;

- Своєчасне виявлення непотрібних і зайвих запасів (неліквідів) з метою їх можливого продажу або виявлення інших можливостей залучення їх в оборот;

- Проведення аналізу ефективності використання запасів.

До бухгалтерського обліку МПЗ пред'являються наступні основні вимоги:

· Суцільне, безперервне і повне відображення руху (приходу, витрати, переміщення) і наявності запасів;

· Облік кількості та оцінка запасів;

· Оперативність (своєчасність) обліку запасів;

· Достовірність;

· Відповідність синтетичного обліку даними аналітичного обліку на початок кожного місяця (по оборотах і залишках);

· Відповідність даних складського обліку та оперативного обліку руху запасів в підрозділах організації даним бухгалтерського обліку.

Необхідними передумовами дієвого контролю за збереженням запасів є:

· Наявність належним чином обладнаних складів і комор або спеціально пристосованих майданчиків (для запасів відкритого зберігання);

· Оснащення місць зберігання запасів ваговим господарством, вимірювальними приладами та мірною тарою;

· Розміщення запасів по секціях складів, а всередині їх за окремими групами, сортам і типоразмерам (в штабелях, стелажах, на полицях і т. П.) Таким чином, щоб була забезпечена можливість їх швидкої приймання, відпуску та перевірки наявності; в місцях зберігання кожного виду запасів слід прикріплювати ярлик з вказівкою даних про що знаходиться запасі;

· Застосування централізованої доставки матеріалів зі складів організації в цеху (підрозділу) за узгодженими графіками, а на будівництвах - від постачальників, базисних складів і комплектувальних ділянок безпосередньо на об'єкти будівництва по комплектувальні відомості; скорочення зайвих проміжних складів і комор;

· Організація в разі потреби і доцільності ділянок централізованого розкрою матеріалів;

· Визначення переліку центральних (базисних) складів, складів (комор), що є самостійними обліковими одиницями;

· Встановлення порядку нормування витрат запасів (розробка та затвердження норм, дотримання норм при відпуску матеріалів у підрозділи організації);

· Встановлення порядку формування облікових цін на запаси і порядку їх перегляду;

· Визначення кола осіб, відповідальних за приймання та відпуск запасів (завідуючих складами, комірників, експедиторів та ін.), За правильне і своєчасне оформлення цих операцій, а також за збереження звірені їм запасів;

· Висновок з цими особами в установленому порядку письмових договорів про матеріальну відповідальність; звільнення і переміщення матеріально-відповідальних осіб за погодженням з головним бухгалтером організації;

· Визначення переліку посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання та відпуск зі складів запасів, а також видавати дозволи (перепустки) на вивезення запасів зі складів та інших місць зберігання;

· Наявність списку осіб, які мають право підпису первинних документів, що затверджується керівником організації за погодженням з головним бухгалтером. У списку зазначаються посада, прізвище, ім'я, по батькові та рівень компетенції (тип або види операцій, за якими дана посадова особа має право прийняття рішень).

Всі операції по руху (надходження, переміщення, витрачання) МПЗ повинні оформлятися первинними обліковими документами.

У бухгалтерській звітності підлягає розкриттю з урахуванням суттєвості, як мінімум, така інформація:

- Про способи оцінки МПЗ за їх групами (видами);

- Про наслідки змін способів оцінки МПЗ;

- Про вартість МПЗ, переданих в заставу;

- Про величину і рух резервів під зниження вартості матеріальних цінностей.

 



Попередня   43   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58   Наступна

Отримання в якості внеску до статутного капіталу | отримання безоплатно | Створення НМА організацією | Облік амортизації НМА | Облік вибуття НМА | продаж НМА | Передача в якості внеску до статутного капіталу | інвентаризація НМА | Нормативне регулювання обліку матеріально-виробничих запасів | Таким чином, у складі МПЗ повинні, як правило, враховуватися виробничі запаси, готова продукція та товари. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати