загрузка...
загрузка...
На головну

Стадії провадження в адміністративному судочинстві.

  1. Виділяють чотири періоди (стадії) атопічного дерматиту.
  2. Вплив зміни кримінально-правової кваліфікації на форму провадження у кримінальній справі та підслідність
  3. Впровадження проекту функціональної структури в практичну діяльність органів внутрішніх справ
  4. Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ.
  5. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ З УРАХУВАННЯМ СТАДІЇ ЙОГО ВЧИНЕННЯ
  6. Класифікація суб'єктів дисциплінарного провадження.
  7. Організаційно-економічне забезпечення удосконалення і впровадження систем управління потенціалом підприємства

Аналіз Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє виділити п'ять основних стадії провадження в адміністративних судах та на цій основі визначити внутрішню структуру аналізованого провадження. У загальних рисах вона матиме такий вигляд:

І. Порушення провадження.

ІІ. Розгляд адміністративної справи у суді першої інстанції:

1) підготовчий розгляд позовного звернення;

2) попередній розгляд справи (в КАСУ - підготовче провадження);

3) остаточний розгляд справи та прийняття рішення.

ІІІ. Розгляд адміністративної справи в апеляційному та касаційному порядку.

ІV. Виконання судового рішення у справі.

Перша стадія розпочинається з отримання адміністративним судом позову та інших супровідних документів. Відповідно до Інструкція з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах (Наказ Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 № 155) уся кореспонденція, у тому числі документи, надіслані електронною поштою, факсимільним зв'язком, а також телеграми, що надходять до суду, приймаються, опрацьовуються та за резолюцією керівництва суду передаються відповідними працівниками апарату суду визначеним виконавцям під підпис. Після реєстрації в журналі реєстрації вхідної кореспонденції, але не пізніше наступного робочого дня, усі адміністративні справи, позовні заяви, заяви, клопотання, подання, доручення судів про проведення певних процесуальних дій, що надійшли до суду і підлягають розгляду відповідно до адміністративного судочинства, передаються для реєстрації у відповідних обліково-інформаційних картках чи реєстраційних журналах та в разі необхідності у відповідних алфавітних покажчиках.

Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява встановленим вимогам;

4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду;

5) немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

На цій стадії суддя може приймати різні процесуальні рішення, як-то: залишити позовну заяву без руху, повернути заяву позивачу і т. п.

Якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі суддя не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви до адміністративного суду відкриває провадження в справі про що постановляє відповідну ухвалу.

Ухвала суду про порушення адміністративної справи є лише одним з можливих (але не обов'язковим) варіантів завершення алгоритму процесуальних дій, котрі полягають в юридичній оцінці форми та змісту позовної заяви, особи заявника, інших обставин.

Друга стадією даного провадження розпочинається з етапу попереднього розгляду адміністративної справи. Ця стадія бере свій початок одразу після винесення судом ухвали про порушення адміністративної справи і завершується також ухвалою суду - ухвалою в попередньому судовому засіданні. Загальний порядок здійснення процесуальних дії на цій стадії вміщено у Главі 2 Розділу ІІІ КАСУ "Підготовче провадження".

Основним завданням розглядуваної стадії провадження є з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду, а також забезпечення оперативного, об'єктивного і своєчасного розгляду адміністративної справи. З цією метою суд повинен вирішити ряд конкретних завдань: уточнити обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи; визначити характер правовідносин сторін і, відповідно, коло нормативних актів, які повинні застосовуватися під час вирішення спору; визначити коло осіб, які беруть участь у розгляді справи; визначити докази, які необхідні для вирішення справи і забезпечити своєчасне їх представлення і т.п.

Задля забезпечення оперативності провадження в справі, суддя адміністративного суду віддає всі розпорядження, необхідні для вирішення справи ще на підготовчій стадії провадження (частина 1 ст. 111 КАСУ). Для цього він має встановити, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов. Крім того, сторонам роз'яснюються можливості щодо примирення.

Якщо внаслідок зміни спірних правовідносин здійснення прав суб'єктом звернення може стати неможливим, буде обмежене чи тягнутиме за собою значні зусилля й витрати, а також у разі явної протиправності оскаржуваного рішення (діяння) суб'єкта владних повноважень, КАСУ передбачає можливість видання судом ухвали про забезпечення адміністративного позову. У Кодексі також подано перелік способів забезпечення позову. Згідно з положеннями частин 3 та 4 статті 117 КАСУ такими є: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборона названому суб'єктові вчиняти певні дії.

За наслідками підготовчого провадження суд приймає один з чотирьох варіантів рішень: залишення позовної заяви без розгляду; зупинення провадження у справі; закриття провадження у справі; закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

При визнанні відповідачем справедливості викладених у позовній заяві претензій, суд може прийняти постанову про задоволення адміністративного позову. Вказаний захід, безумовно, зменшить витрати часу та коштів, пов'язані із судовим розглядом справи.

Остаточний розгляду справи та прийняття у ній рішення займає провідне місце у провадженні по розгляду позовів на незаконні дії публічної адміністрації. На цій стадії відповідна адміністративна справа розглядається і розв'язується по суті: досліджуються докази, встановлюються фактичні обставини справи, з'ясовуються права і обов'язки сторін. Розв'язуючи спір, суд виносить законне і обґрунтоване рішення, що захищає права і законні інтереси учасників правовідносин публічно-правової сфери.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАСУ, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється у судовому засіданні з обов'язковим викликом осіб, які беруть участь у справі. Втім, це не позбавляє учасника справи права заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Судове засідання у розгляді справи може проводитись як у відкритій, так і в закритій формі. Остання має місце, якщо відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої охоронюваної законом таємниці. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні присутні лише учасники судового процесу, а в разі необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.

Процесуальні дії, що здійснюються на стадії судового розгляду адміністративної справи умовно можна згрупувати у кілька етапів. Перший етап являє собою підготовчу частину і починається з того, що у призначений для розгляду час головуючий у судовому засіданні (суддя, який здійснював попередній розгляд справи) відкриває судове засідання й оголошує, яка справа розглядатиметься.

Секретар судового засідання повідомляє дані про явку учасників провадження (називаються особи, які прибули за викликом, особи, які не з'явились, та причини неявки останніх), після чого суд встановлює особи присутніх, а також перевіряє повноваження посадових чи службових осіб і представників.

Наслідком неявки сторін провадження або їх представників може бути відкладення розгляду справи на певний строк; залишення позову без задоволення; прийняття рішення на підставі наявних у ній даних чи доказів. У разі неявки на засідання свідка, експерта чи спеціаліста суд заслуховує думку сторін (їх представників) щодо можливості розгляду справи за відсутності названих учасників процесу. Залежно від позиції зацікавлених сторін провадження, суд приймає рішення про продовження судового розгляду або ж оголошує перерву. Одночасно суд може вирішити питання про прихід свідка, експерта, спеціаліста, які не прибули, та ініціювати питання про їх юридичну відповідальність.

Одночасно в КАСУ не визначається відповідальність учасників провадження, котрі злісно ухиляються від явки в суд. А між тим, такі дії свідка, експерта або перекладача очевидно є проявом неповаги до суду, відповідальність за яку передбачена статтею 185-3 КУпАП. У зв'язку з цим доцільно доповнити статті 65, 66, 68 КАСУ окремими нормами, які б передбачали притягнення до адміністративної відповідальності за злісну неявку до суду свідка (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП), експерта і перекладача (ч. 2 ст. 185-3 КУпАП).

Після повідомлення секретарем про готовність до фіксування судового засідання, головуючий оголошує склад суду, імена присутніх фахівців (спеціаліст, експерт, перекладач), а також роз'яснює всім учасникам провадження їх права та обов'язки. На цьому етапі суд розглядає заяви та клопотання учасників, про що виноситься відповідна ухвала.

Наступним етапом провадження є розгляд справи по суті. Цей етап починається з доповіді головуючого у судовому засіданні чи судді-доповідача про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає їх відповідач та чи не бажають сторони укласти мирову угоду.

Умови мирової угоди можуть бути виведені тільки у межах дискреційних повноважень органу державного управління. Адміністративний суд не має права затверджувати мирову угоду, якщо внаслідок цього будуть порушені норми права, чиїсь права та законні інтереси.

Адміністративний суд, заслухавши пояснення сторін та інших учасників судового процесу, встановлює порядок з'ясування обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Під час судового розгляду предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог чи заперечень або мають інше значення для вирішення справи. З метою встановлення вказаних обставин на судовому засіданні досліджуються пояснення сторін, показання свідків, третіх осіб, письмові та речові докази, висновки експертів, звуко- і відеозаписи тощо.

Після з'ясування та перевірки всіх обставин справи головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість надати додаткові пояснення чи докази, якщо вони можуть чимось доповнити матеріали справи. Вислухавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові докази, суд виносить ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи, що є початком наступного етапу провадження - судових дебатів.

Судові дебати є необмеженими в часі і складаються з промов учасників судового процесу, виголошуваних у чіткій послідовності. Відкриває дебати суб'єкт звернення та його представник. Наступну промову виголошує відповідач (його представник), після якого отримує право на виступ третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору. Після кожної із зацікавлених сторін процесу мають право на виступ треті особи без самостійних вимог, які діють в інтересах цієї сторони. З дозволу суду після закінчення судових дебатів промовці можуть обмінятися репліками.

Завершальним етапом цієї стадії провадження є винесення адміністративним судом рішення у справі. Рішення суду, яким вирішується спір по суті, приймається в нарадчій кімнаті суду і оформлюється у вигляді постанови. Рішення про зупинення або закриття провадження у справі, а також рішення про залишення позовної заяви без розгляду, викладаються у формі ухвали. У разі виникнення потреби в додатковому з'ясуванні деяких обставин справи чи здійснення процесуальних дій, суд, не приймаючи остаточного рішення у справі, окремою ухвалою відновлює її розгляд.

При прийнятті постанови у справі суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; підлягає заява задоволенню чи відмові в її задоволенні; як розподілити між сторонами судового процесу судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

Прийняте у нарадій кімнаті рішення оприлюднюється в цьому ж судовому засіданні. Як виняток (підставою для цього є істотна складність справи) законодавець надає суду п'ятиденний термін для складення постанови по справі в повному обсязі (ст. 160 КАСУ). Проте, і в такому випадку вступна та резолютивна частини постанови мають бути обов'язково проголошені в тому самому засіданні, на якому розгляд справи було завершено.

При цьому головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження та інші права учасників провадження. Рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників судового процесу, для їх правонаступників, а також для всіх адміністративних органів, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, посадових чи службових осіб, об'єднань громадян та інших організацій та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Копія судового рішення надається присутнім учасникам провадження одразу після його оголошення. За відсутності учасника провадження означена копія надсилається йому не пізніше наступного дня після винесення судом постанови (ухвали). Саме ж рішення набирає законної сили після закінчення строку його апеляційного оскарження. Виняток становлять рішення суду, котрі, відповідно до КАСУ, не підлягають апеляційному оскарженню (вони набувають чинності негайно після оголошення).

На стадії апеляційного оскарження здійснюється перегляд рішень адміністративного суду "... як з питань факту, так і з питань права".[156] Апеляційна скарга може стосуватись як неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, так і неправильної оцінки ним наявної доказової бази. Зазначимо, що окрім учасників провадження, судове рішення може оскаржити також і будь-яка інша особа, котра вважає, що таким рішенням було порушено її законні права та свободи.

Як правило, поданню апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції передує подання заяви про апеляційне оскарження. Означена заява подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду першої інстанції. У разі використання судом п'ятиденного терміну для оформлення постанови в повному обсязі (ст. 160 КАСУ), відповідний строк починає свій перебіг від дня складення постанови. Заява містить короткі відомості про скаржника та судову постанову, яку він планує оскаржити або оскаржує.

Момент подання заяви про оскарження рішення суду першої інстанції є відправною точкою для обчислення строку подання, власне, апеляційної скарги. Згідно з частиною 3 статті 186 КАСУ, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Законодавець встановлює аналогічний порядок апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції. При цьому всі вищезазначені процесуальні строки скорочено вдвічі: для подання "апеляційної" заяви надається п'ять днів з часу виголошення оскаржуваної ухвали; апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів після подання заяви. Втім, апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції може відбуватись і без попереднього подання заяви. Це трапляється у випадку, якщо відповідна скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги та заяви подаються в суд першої інстанції, котрий прийняв рішення у справі, після чого вони разом з матеріалами справи направляються до апеляційного суду. Після здійснення визначеного переліку попередніх процесуальних дій (перевірка відповідності апеляційної скарги встановленій формі; підготовка справи до розгляду тощо), колегія суддів апеляційного суду у складі трьох суддів розпочинає розгляд справи по суті.

При розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. На вимогу учасників провадження суд апеляційної інстанції може встановлювати нові факти, якщо судом першої інстанції докази досліджувалися або відмовлено у їх дослідженні з порушенням встановленого порядку чи неможливість їх подання до суду першої інстанції зумовлена поважними причинами.

При встановленні нових фактів, суд апеляційної інстанції застосовує відповідні норми матеріального права. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами скарги, якщо при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права або допущені порушення норм процесуального права, що є безумовною підставою для скасування прийнятих рішень.

В цілому процедура апеляційного розгляду адміністративної справи є ідентичною правилам розгляду справи у суді першої інстанції. Виняток становить хіба що особлива черговість виступів учасників процесу, обумовлена специфікою процесуальних відносин на цій стадії.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції приймає одне з таких рішень: про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без зміни; про зміну рішення суду; про його скасування та прийняти нового рішення суду (у разі винесення нової ухвали справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду); про скасування постанови суду і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі; про визнання рішення суду нечинним і закриття провадження у справі; про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Переважна більшість судових рішень за наслідками розгляду апеляційної скарги приймається у формі ухвали. Постанова приймається апеляційним судом лише при зміні або заміні постанови суду першої інстанції. Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніш ніж у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, який її розглянув.

Протягом одного місяця з дня оголошення (складення в повному обсязі) рішення суду апеляційної інстанції учасники провадження (а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки) мають право оскаржити у касаційному порядку:

- судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку;

- судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.

У такому разі звертає на себе увагу надмірна категоричність, з якою законодавець формулює підстави для касаційного оскарження. Так, відповідно до частини 3 статті 211 КАСУ, підставою для подання касаційної скарги є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

На відміну від апеляційної скарги, яка подається через суд першої інстанції, касаційне оскарження відбувається безпосередньо в суді касаційної інстанції. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або норм процесуального права і не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах доводів скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За результатами розгляду справи, в разі скасування або зміни ним судової постанови, суд касаційної інстанції також виносить відповідну постанову. Крім того рішення суду касаційної інстанції може виражатись у формі ухвали про: 1) відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без зміни; 2) скасування судових рішень із направленням справи на додатковий або новий розгляд; 3) скасування судових рішень суду із закриттям провадження в справі або із залишенням заяви без розгляду; 4) зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанцій; 5) визнання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття провадження; 6) скасування судових рішень і прийняття нової ухвали; 7) порушення судом першої чи апеляційної інстанцій норм права, які не є підставою для зміни або скасування судових рішень (в цьому випадку приймається окрема ухвала суду касаційної інстанції).

Після закінчення касаційного провадження адміністративна справа в тижневий термін направляється до адміністративного суду першої інстанції.

КАСУ закріплює право повторного касаційного оскарження (оскарження за виняткових обставин) судових рішень учасниками провадження, а також особами, які не були притягнуті до участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки (Глава 3 Розділу IV).

Можливість перегляду в порядку повторної касації судових рішень Вищого адміністративного суду України Верховним Судом України пов'язана з тим, що з положень Конституції України випливає чотириланкова, а отже, чотириінстанційна система. Найвищою ланкою і інстанцією є Верховний Суд України, який шляхом перегляду судових рішень будь-яких судів загальної юрисдикції забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції[157].

За винятковими обставинами оскаржуються:

- судові рішення в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку;

- рішення суду касаційної інстанції;

- рішення Верховного Суду України в адміністративних справах, якщо вони оскаржені на підставі, встановленій пунктом 2 статті 237 цього Кодексу.

Випадки, які можуть бути підставою для подання повторної касації повинні мати винятковий характер і принципово визначити позицію Верховного Суду України у найскладніших ситуаціях з точки зору права[158]. Згідно із статтею 237 КАСУ, підставами для повторного касаційного оскарження судових рішень є: 1) неоднакове застосування судами законодавства України; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, факту порушення судовим рішенням існуючих міжнародних зобов'язань.

Скарга за винятковими обставинами подається безпосередньо до Верховного Суду України протягом одного місяця від дня настання обставин, які можуть бути підставою для провадження у порядку повторної касації. Одночасно зі скаргою подається документ про сплату судового збору (крім випадків, передбачених частиною 2 статті 237 КАСУ).

Протягом п'ятнадцяти днів після надходження скарги колегія у складі семи суддів вирішує питання про допуск скарги до провадження за винятковими обставинами. Скарга вважається допущеною до провадження за винятковими обставинами, якщо про необхідність цього висловилось хоча б три судді. Відповідне рішення колегії оформлюється ухвалою, яку не може бути оскаржено.

Справа в порядку провадження за винятковими обставинами розглядається колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менш як двох третин її складу. Якщо предметом оскарження є неоднакове застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону, то справа розглядається колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.

Провадження за винятковими обставинами здійснюється відповідно до правил касаційного провадження. За результатами розгляду справи більшістю голосів членів колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України приймається постанова про задоволення скарги (повне чи часткове) або ж постанова про відмову в задоволенні скарги. Постанова Верховного Суду України набирає законної сили негайно після проголошення. Вона є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 цього Кодексу.

Аналіз стадії "повторної касації" був би не повним якщо б ми згадали, вже раніше наведене, рішення Конституційного суду України від 11.03.2010 року за справою № 1-1/2010 "... щодо офіційного тлумачення термінів "найвищий судовий орган", "вищий судовий орган", "касаційне оскарження", які містяться у статтях 125, 129 Конституції України". Позиція Конституційного суду України сформульована наступним чином, що касаційне оскарження в адміністративному судочинстві є одноразовим та конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.[159]

Завершальною стадією адміністративно-позовного провадження виступає звернення судових рішень до виконання. Норми, якими регламентується здійснення процесуальних дій на цій стадії, містяться в Розділі V КАСУ. Згідно з положеннями цього розділу, постанова або ухвала суду виконується після набрання ними законної сили на підставі виконавчого листа, виданого судом, котрий ухвалив рішення у справі.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Рішення судів другої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення. Так само з моменту проголошення набувають законної сили ті ухвали суду, які відповідно до КАСУ не можуть бути оскаржені. Суд може призначити окремий строк для виконання рішення суду, який обчислюється від дня набрання рішенням чи ухвалою законної сили.

Негайному виконанню підлягають рішення суду про виплату бюджетних або позабюджетних періодичних платежів громадянам; поновлення на посаді у публічній службі; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; про реалізацію права на мирні зібрання.

Крім того, суд вправі за клопотанням учасників судового процесу або за власною ініціативою звернути до негайного виконання рішення: про стягнення одноразового бюджетного або позабюджетного платежу; про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск об'єднання громадян; про депортацію іноземця чи особи без громадянства.

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття "адміністративне судочинство".

2. Порівняйте наступні категорії - "адміністративний процес" та "адміністративне судочинство".

3. Розкрийте та проаналізуйте процесуальну складову основних принципів адміністративного судочинства.

4. Розкрийте процесуальний статус суб'єктів адміністративного судочинства.

5. Охарактеризуйте систему адміністративних судів в Україні.

6. На які спори поширюється компетенція адміністративних судів?

7. Визначте види підсудності адміністративних справ.

8. Зазначте особливості складання та подання адміністративного позову.

9. Розкрийте процесуальні особливості підготовчого провадження.

10. Проаналізуйте основні стадії провадження в адміністративних судах.

11. Визначте процесуальний порядок розгляду адміністративних справ в суді першої інстанції.

12. Охарактеризуйте процесуальну складову розгляду адміністративних справ в апеляційній та касаційній інстанції.

13. Розкрийте роль Верховного суду України в адміністративному судочинстві.

Навчальне видання

Адміністративний процес

Курс лекцій

Керівник авторського колективу

кандидат юридичних наук,доцент

Миронюк Р. В.

Редактор, оригінал-макет -

Редактор

 
 


Підп. до друку ________ р. Формат 60х84/16. Друк RISO. Гарнітура Times.

Умов.-друк. арк. 14,25. Тираж 300 прим.

Віддруковано видавництвом Дніпропетровського державного університету

внутрішніх справ

49005, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 26, тел. (056) 370-96-59



[1] Ланганс Ф. Словарь юридический или свод русских узаконений по азбучному порядку. - М., 1788. - С. 174.

[2] Словарь юридических и государственных наук. - Т. 1. - СПб., 1901. - С. 126.

[3] Советский энциклопедический словарь. 3-е изд. - М.: Советская энциклопедия, 1985. - С. 1071.

[4] Там само. - С. 23.

[5] Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. - К.: Гол. ред. Укр. радян. енциклоп., 1977. - С. 557.

[6] Там само.

[7] Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В. П. Тимошук. - К.: Факт, 2003. - 496 с

[8] Кузьменко О. В., Гуржій Т. О. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник. - К., 2007. - С.126

[9] Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: у 2-х т.: Т. 1: Загальна частина / Ред. Колегія: В. Б. Авер'янов (голова). - К.: Юридична думка, 2007. - С. 489.

[10] Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: у 2-х т.: Т. 1: Загальна частина / Ред. Колегія: В. Б. Авер'янов (голова). - К.: Юридична думка, 2007. - С. 492.

[11] Битяк Ю. П. Адміністративне право України / Битяк Ю. П. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 544 с.

[12] Адміністративний процес у парадигмі права: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 [Електронний ресурс] / О. В. Кузьменко; Київ. нац. ун-т внутр. справ. - К., 2006. - 32 с. - укp.

[13] Административное право: Учебник / Под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова.- М.: Юристъ, 2000.- 728 с.

[14] Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- 544 с.

[15] Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права: дис. ... доктора юр. наук : 12.00.07 / Кузьменко Оксана Володимирівна. - К., 2006. - с. 331.

[16] Битяк Ю. П. Адміністративне право України / Битяк Ю. П. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 544 с.

[17] Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права: дис. ... доктора юр. наук : 12.00.07 / Кузьменко Оксана Володимирівна. - К., 2006.

[18] О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник. - К., 2007. - С. 82.

[19] С. Г. Стеценко. Адміністративне право України: Навчальний посібник. - К., - 2008. - С. 71.

[20] О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник. - К., 2007. -С.83

[21] Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: у 2-х т.: Т. 1: Загальна частина / Ред. Колегія: В. Б. Авер'янов (голова). - К.: Юридична думка, 2007. - С. 115

[22] О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник. - К., 2007. - С. 89.

[23] С. Г. Стеценко. Адміністративне право України: Навчальний посібник. - К., - 2008. - С. 75;

[24] О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник. - К., 2007. - С. 106.

[25] Овсянко Д. М. Административное право: Учебное пособие // Изд. 3-е, перераб. и доп.- М.: Юристъ, 2002.- 468 с., с. 209

[26] Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 47, ст.256

[27] Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 47, ст.256

[28] Кузьменко О. В., Гуржій Т. О. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник. - К., 2007. - С.294.

[29] Битяк Ю. П. Адміністративне право України / Битяк Ю. П. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - С.62.

[30] Административно-процессуальное право: Курс лекций / Под ред. проф. И. Ш. Килясханова.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.- 399 с., с. 218].

[31] Бородін І. Л. Адміністративно-правовий захист прав і свобод людини. - Херсон, 2002.

[32] Стеценко С. Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. - К., - 2008. - С. 216.

[33] Офіційний вісник України вiд 06.10.2008 - 2008 р., № 73, стор. 123, стаття 2461, код акту 44482/2008.

[34] Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. Відомості Верховної Ради України від 19.11.1996 р., № 47, стаття 256.

[35] Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Підручник / Т. О. Коломоєць - К.: "Істина", 2008 - с. 238.

[36] Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права: дис. ... доктора юр. наук : 12.00.07 / Кузьменко Оксана Володимирівна. - К., 2006. - 294 с.

[37] Офіційний вісник України вiд 26.08.2005 - 2005 р., № 32, стор. 11, стаття 1918, код акту 33303/2005.

[38] Про звернення громадян : Закон України від 02.10. 96 р. //Голос України. - 1996.-22 жовт.

[39] Офіційний вісник Президента України вiд 21.02.2008 - 2008 р., № 5, стор. 31, стаття 207.

[40] Офіційний вісник України - 1997 р., № 16, стор. 85, код акту 589/1997.

[41] Офіційний вісник України вiд 06.10.2008 - 2008 р., № 73, стор. 123, стаття 2461, код акту 44482/2008.

[42] Постанова КМУ № 950 від 18.07.2007 року "Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України" Офіційний вісник України вiд 03.08.2007 - 2007 р., № 54, стор. 21, стаття 2180, код акту 40517/2007.

[43] Офіційний вісник України вiд 23.10.2009 - 2009 р., № 79, стор. 119, стаття 2700.

[44] Офіційний вісник України вiд 04.03.2005 - 2005 р., № 7, стор. 117, стаття 422, код акту 31678/2005.

[45] Офіційний вісник України вiд 12.11.2004 - 2004 р., № 43, стор. 93, стаття 2853, код акту 30471/2004.

[46] Офіційний вісник України вiд 11.07.2008 - 2008 р., № 48, стор. 126, стаття 1574, код акту 43508/2008.

[47] Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова.- К.: Факт, 2003.- 384 с.Ошибка! Закладка не определена., с. 258.

[48] Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права: дис. ... доктора юр. наук : 12.00.07 / Кузьменко Оксана Володимирівна. - К., 2006. - с. 298.

[49] Махина С. Н. Управленческий и административный процессы: проблемы теории и перспективы правового регулирования: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02.- Воронеж: Воронежский гос. ун-т, 1998.- 220 с., с. 88.

[50] Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Підручник / Т. О. Коломоєць - К.: "Істина", 2008 - с. 238.

[51] Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Підручник / Т. О. Коломоєць - К.: "Істина", 2008 - с. 239.

[52] Стеценко С. Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. - К., - 2008. - с. 283, 284.

[53] Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // ВВР України. - 1997. - № 24. - Ст. 170, ст. 38.

[54] Борденюк В.І. Контроль у сфері місцевого самоврядування та його зв'язок з державним управлінням // Виконавча влада і адміністративне право. - К.: Ін-Юре, 2002. - 574 с., с. 469.

[55] Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права: дис. ... доктора юр. наук : 12.00.07 / Кузьменко Оксана Володимирівна. - К., 2006. - с. 295.

[56] Офіційний сайт МВС України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish.

[57] Негодченко О. В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: Монографія. - Д.: Вид-во Дніпроп. ун-ту, 2003. - 448 с.

[58] Курінний Є. В. Розгляд звернень громадян в органах внутрішніх справ України: Навчальний посібник, Дніпропетровськ, 1999.

[59] Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України : Наказ МВС України № 1177 від 10.10.2004 р.

[60] Наказ МВС України № 400 від 14.04.2004 р. "Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються".

[61] Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. Відомості Верховної Ради України від 19.11.1996 р., № 47, стаття 256.

[62] Спільний наказ МВС та МОЗ України № 307/105 від 10 травня 1993 року "Про порядок обліку випадків звернення до медичних установ і міськрайлінорганів внутрішніх справ громадян з тілесними ушкодженнями кримінального характеру".

[63] Спільний наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, МВС, МОН та МОЗ України № 5/24/34/11 "Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення".

[64] Наказ МВС України № 400 від 14.04.2004 р. "Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються".

[65] Наказ МВС України від 04.10.2003 № 1155 "Про затвердження Інструкціъ з організації реагування ОВС на повідомлення про злочини"

[66] Офіційний сайт МВС України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/printable_article/344343

[67] Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права: дис. ... доктора юр. наук : 12.00.07 / Кузьменко Оксана Володимирівна. - К., 2006. - с. 364.

[68] Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: у 2-х т.: Т. 1: Загальна частина / Ред. Колегія: В. Б. Авер'янов (голова). - К.: Юридична думка, 2007. - с. 515.



  24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   Наступна

Поняття та ознаки виконавчого провадження. | Суб'єкти виконавчого провадження та їх процесуальний статус. | Стадії виконавчого провадження та їх зміст. | Особливості діяльності Державної виконавчої служби щодо виконання рішень матеріального характеру. | Поняття, принципи та види дисциплінарних проваджень. | Класифікація суб'єктів дисциплінарного провадження. | Види, підстави та процесуальний порядок накладення дисциплінарних стягнень. | Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ. | Поняття та принципи адміністративного судочинства. | Суб'єкти адміністративного судочинства. |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати