На головну

Класифікація суб'єктів дисциплінарного провадження.

Характеризуючи суб'єктів дисциплінарного провадження слід зазначити, що в цілому їх класифікація збігається з визначеною нами раніше. Розподіл всіх учасників провадження на три групи, дозволяє нам більш чіткіше та впевнено охарактеризувати кожного з них в залежності від його ролі в провадженні.

За аналогією з іншими адміністративними провадженнями, всіх суб'єктів провадження доречно було б поділити на лідируючих - керівників, що мають право накладати дисциплінарні стягнення; зацікавлених - осіб відносно яких проводиться службове розслідування та які притягуються до дисциплінарної відповідальності; допоміжні - особи що проводять службове розслідування, свідки, потерпілі від дисциплінарного порушення, адвокат, перекладач, експерт тощо.

Так до "лідируючих суб'єктів" даного провадження слід віднести керівників, що відповідно до своїх посадових повноважень мають право накладати дисциплінарні стягнення на підлеглих працівників. Зазначені повноваження можуть бути закріплені відповідними статутами, положеннями тощо. Слід зазначити, що не всі керівники мають право щодо призначення службового розслідування а рівно накладення на винних осіб дисциплінарних стягнень. У випадку виявлення дисциплінарного проступку або отримання інформації про це керівником, що відповідно до свого службового стану не має права притягнення до дисциплінарної відповідальності, він має право ініціювати перед відповідним вищим керівником питання щодо проведення службового розслідування, а особи що проводять службове розслідування мають право запропонувати керівнику наділеному дисциплінарними повноваженнями вид дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи "зацікавлених суб'єктів" даного провадження слід звернути увагу, що особа яка притягається до дисциплінарної відповідальності має певні особливі ознаки, а саме:

- перебуває в трудових або службових відносинах з "лідируючим суб'єктом";

- вчинені діяння повинні мати склад дисциплінарного проступку.

Суб'єктом дисциплінарного проступку завжди є особа, яка перебуває у трудових правовідносинах з власником або уповноваженим ним органом. Дисциплінарна деліктоздатність - здатність особисто нести відповідальність за порушення трудових обов'язків є складовою частиною право дієздатності особи. Так, трудова праводієздатність за загальним правилом наступає з 16 років, в певних випадках - з 15 років, а учнів - з 14 років (ст. 188 КЗпП). Всі неповнолітні мають рівні права і обов'язки в трудових правовідносинах з повнолітніми. Це говорить про те, що до дисциплінарної відповідальності працівник може притягатися з моменту, коли він за віком досяг трудової праводієздатності й уклав трудовий договір з роботодавцем.

Аналіз законодавчого масиву, дозволяє нам розрізнити загальний і спеціальний суб'єкт дисциплінарної відповідальності. Загальним суб'єктом є будь-який працівник, на якого поширюються загальні норми про дисципліну: правила внутрішнього трудового розпорядку, КЗпП.

Спеціальним суб'єктом є працівник, який несе дисциплінарну відповідальність за спеціальними нормативно-правовими актами - статутами, положеннями, законами.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність працівників відрізняється від загальної дисциплінарної відповідальності більш широким змістом дисциплінарного проступку і більш суворими санкціями. Так, для певних категорій працівників, вимоги морального змісту включені в їх трудові обов'язки. Це стосується суддів, прокурорів, державних службовців, працівників, що виконують виховні функції. Недотримання таких норм, аморальна поведінка не тільки під час роботи, але і в побуті є підставою для притягнення такого працівника до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з посади.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну передбачено більш широке коло дисциплінарних стягнень.

Суб'єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина, тобто певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вона виступає в двох формах: умислу і необережності. Умисна вина передбачає, що особа усвідомлювала протиправність свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. Для дисциплінарного правопорушення найбільш характерною є вина у формі необережності. Необережність як форма вини передбачає, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала її шкідливі наслідки, проте легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала, хоча повинна була їх передбачити. В усіх випадках наявності вини спільним і обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння, якщо ж немає усвідомлення - немає і вини.

Слід звернути увагу на те, що працівник не може бути визнаний винним, якщо він ненадежно виконує свою роботу внаслідок недостатньої кваліфікації або відсутності відповідних умов для її виконання, інакше кажучи, коли він об'єктивно не міг належно виконати роботу або коли власник не створив для цього належні умови. Не можна притягати працівника до відповідальності за невиконання завідомо незаконного розпорядження адміністрації, а також за відмову виконувати роботу, не передбачену трудовим договором.

Оскільки дисциплінарні проступки стосуються різних сторін службової діяльності,

доцільно виділяти ще їх безпосередні об'єкти. Так, Д. Гавриленко розрізняє три групи таких об'єктів: а) службові обов'язки, визначені за посадою, порушення яких може спричинити обмеження прав, інтересів, честі, гідності, особистої недоторканності окремих

громадян, інтересів і прав державних і громадських організацій; б) правила додержання службової дисципліни (режим робочого часу, розпорядок дня працівників, правила поводження зі службовими документами); в) загальні правила поведінки державних службовців поза службою, а також етичні вимоги, що ставляться до них.[135]

Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної з протиправної поведінки суб'єкта, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою правопорушника.

Здійснення дисциплінарного провадження неможливо без допоміжних суб'єктів. В першу чергу до них слід віднести осіб які за вказівкою керівника проводять службове розслідування. Дані особи призначаються відповідним наказом владного суб'єкта про проведення службової перевірки. Керівник самостійно на власний розсуд обирає відповідальних, неупереджених осіб, з числа працівників даного підприємства, установи, які за своїми діловими та професійними якостями мають можливість провести об'єктивне розслідування дисциплінарної справи. Здебільшого перевірка доручається особам яким безпосередньо підпорядкован порушник по службі або працівникам кадрової служби, відділу по роботі з персоналом, службі внутрішньої безпеки тощо. Забороняється доручати проводити службове розслідування особам які є співучасниками дисциплінарного проступку, підлеглим особам порушника, родичам порушника, особам які мають особисті неприязні стосунку з винним або навпаки перебувають з ним у товариських стосунках, особам які певною мірою так чи інакше зацікавлені у прийнятті рішення.

До категорії допоміжних суб'єктів також слід віднести свідків дисциплінарного проступку - особам яким відомо будь які обставини вчиненого; потерпілих - особи яким протиправними діяннями завдано матеріальної або моральної шкоди; експертів, перекладачів тощо.

Окремо слід зупинитись на участі адвоката в дисциплінарному провадженні. Так адвокат може виступати як в інтересах особи яка притягається до дисциплінарної відповідальності так й на боці осіб яким у результаті вчинення проступку заподіяно шкоду. Аналіз норм чинного законодавства дає нам підстави наголосити, що участь адвоката в процесі проведення дисциплінарного провадження несе в собі певні позитивні моменти, що в цілому сприяють прийняттю законного рішення. Представлення інтересів осіб в провадженні спеціалістом з правових питань, надання їм професійної юридичної допомоги дозволить захистити конституційні права і інтереси громадян.



  24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   Наступна

Поняття дозвільних проваджень, їх ознаки та види. | Особливості здійснення окремих видів дозвільних проваджень. | Поняття контролю та нагляду в державному управлінні. | Поняття, ознаки та види контрольно-наглядових проваджень | Стадії контрольно-наглядових проваджень. | Особливості здійснення нагляду органами внутрішніх справ в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та дозвільної системи. | Поняття та ознаки виконавчого провадження. | Суб'єкти виконавчого провадження та їх процесуальний статус. | Стадії виконавчого провадження та їх зміст. | Особливості діяльності Державної виконавчої служби щодо виконання рішень матеріального характеру. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати