загрузка...
загрузка...
На головну

Поняття, принципи та види дисциплінарних проваджень.

  1. Види та класифікація адміністративних проваджень.
  2. Види, підстави та процесуальний порядок накладення дисциплінарних стягнень.
  3. Державна служба: поняття, правовий статус державних службовців
  4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів
  5. Загальні принципи управління
  6. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
  7. Індивідуальні трудові спори: поняття, види, причини виникнення та способи вирішення

Попри шістнадцятирічну історію незалежності України, з часів СРСР законодавство про дисциплінарну відповідальність розвитку в нашій державі майже не зазнало: можна згадати лише про дисциплінарні статути Збройних сил і міліції, а також окремі, розрізнені норми Кодексу законів про працю України і Виправно-трудового кодексу України. Не приділялось належної уваги цим питанням і в правовій доктрині. Як правило вони розглядалися лише в рамках підручників з адміністративного і трудового права. В зв'язку з цим росте кількість громадян, які незаконно притягуються до адміністративної та дисциплінарної відповідальності лише через вади відповідного законодавства.[125]

Під дисциплінарною відповідальністю відповідно до діючого законодавства України варто розуміти винне порушення трудової дисципліни й службових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і в бездіяльності, допускатися як свідомо, так і по необережності.

О. В. Кузьменко справедливо зазначає, що дисциплінарна відповідальність є найпоширенішим видом юридичної відповідальності. Вона значно переважає кримінальну, адміністративну, цивільну та інші види юридичної відповідальності, як за своїми масштабами, так і за частотою реалізації. Це зумовлює надзвичайну важливість дослідження різноманітних аспектів відповідної проблематики, у тому числі - процесуального порядку застосування дисциплінарних санкцій.[126]

Дисциплінарна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності;

її дослідженню присвячено низку робіт, однак її загальновизнану концепцію ще не розроблено. Юридична відповідальність є проявом загально-соціологічного феномена - соціальної відповідальності, її специфічним різновидом. Існування соціальної відповідальності обумовлено нормативним регулюванням суспільних відносин, зміст яких, у свою чергу, визначено виробничо-економічним укладом суспільства. Юридична відповідальність завжди реалізується через конкретні правовідносини, змістом яких є обов'язок правопорушника давати звіт про свої неправомірні вчинки та відповідне право, правомочність іншого суб'єкта вимагати цього звіту, примушувати до реалізації обов'язку[127].

Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень несуть відповідальність у дисциплінарному порядку й за провини, які ганьблять їх як державних службовців або дискредитують органи, у яких вони працюють (керівники, державні службовці - співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці й ін.).

Законодавством закріплені такі види дисциплінарної відповідальності державних службовців:

1) у порядку, установленому законами України;

2) у порядку, установленому Кодексом законів про працю України;

3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців;

4) на підставі дисциплінарних уставів і спеціальних положень, що діють у ряді галузей керування й деяких сфер державної діяльності. [128]

Слід звернути увагу на те, що у чинному законодавстві про працю передбачені два види дисциплінарної відповідальності, кожному з яких притаманні свої характерні особливості щодо видів, порядку застосування і оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, виокремлюють загальну і спеціальну дисциплінарні відповідальності.

Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена Кодексом законів про працю України і правилами внутрішнього трудового розпорядку для всіх категорій працівників, крім тих правове регулювання трудової діяльності яких лежить в площині застосування спеціального законодавства України або відомчих актів (статутів чи положень про дисципліну).

Слід зазначити, що за загальним правилом за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, як догана та звільнення, але це стосується тільки загальної дисциплінарної відповідальності.

Для спеціальної ж дисциплінарної відповідальності є характерною можливість застосування до порушника трудової дисципліни крім догани і звільнення, ще й таких заходів дисциплінарного стягнення та впливу, зокрема, як: пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку, звільнення з позбавленням класного чину, попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду, усне зауваження, зауваження, сувора догана, пониження в спеціальному званні на один ступінь та ін.

На думку О. В. Кузьменко до специфічних рис дисциплінарної відповідальності належать:

1) підставою для застосування заходів дисциплінарної відповідальності є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто порушення нею норм або правил, якими регламентується порядок діяльності колективів, підприємств, закладів, установ, організацій тощо;

2) як правило, за вчинення дисциплінарного проступку особа несе відповідальність у порядку трудової або службової підлеглості. Цим дисциплінарна відповідальність принципово відрізняється від відповідальності адміністративної, де порушник та уповноважений суб'єкт застосування адміністративно-деліктних норм не пов'язані між собою відносинами організаційного підпорядкування;

3) дисциплінарна відповідальність передбачає застосування до порушника широкого переліку специфічних санкцій. Деякі з цих стягнень (наприклад, попередження або догана) застосовуються практично до всіх суб'єктів дисциплінарних відносин. Але переважна їх більшість відображає специфіку умов і порядку функціонування тих закладів, установ, організацій, в діяльності яких вони застосовуються. Так, поміщення в карцер може застосовуватись лише до осіб, що відбувають покарання у місцях позбавлення волі; позбавлення спеціального звання - до осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; пониження у класному чині або його позбавлення - виключно до працівників прокуратури і т. д.[129]

К. В. Коваленко до основних ознак дисциплінарного проступку відносять: протиправність дії (бездіяльності), що порушує дисципліну; наявність шкідливих наслідків у широкому розумінні (соціальних, економічних та ін.) для підприємства, колективу установи, суспільства; причинний зв'язок між протиправною дією (бездіяльністю) і шкідливими наслідками; вину працівника, що його скоїв.[130]

Разом з тим, незалежно від того, на підставі якого законодавчого акту наступає дисциплінарна відповідальність, вона характеризується такими загальними ознаками:

1) її підставою є дисциплінарна провина;

2) за таку провину передбачене накладення дисциплінарного стягнення;

3) стягнення накладає уповноваженим на те органом (посадовою особою) у порядку підпорядкованості;

4) рамки "дисциплінарної" влади цього органа (посадової особи) чітко встановлюються правовими нормами;

5) службовець, на який накладене дисциплінарні санкції, може оскаржити його у вищий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд;

6) за одна дисциплінарна провина може бути накладено тільки одне дисциплінарні санкції.

Більшість службовців за порушення правил дисципліни несуть відповідальність відповідно до приписань трудового законодавства, а дисциплінарна відповідальність службовців, які реалізують свої повноваження поза рамками трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку, регулюється законами, указами Президента України, уставами й положеннями, затвердженими вповноваженими органами.

Значна кількість державних службовців несуть дисциплінарну відповідальність не тільки за дисциплінарні провини, пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням покладених на них обов'язків, але й за перевищення своїх повноважень, недотримання обмежень, що стосується державної служби, здійснення дій, що ганьблять орган, де із працює, або його звання (норми моралі), присяги, обов'язків, передбачених контрактом, військової честі й ін.

В основу розмежування дисциплінарної відповідальності на види покладений характер діяльності різних категорій службовців, умови їхньої роботи, система дисциплінарних стягнень, порядок їхнього накладення й оскарження.[131]

Виходячи з того, що дисциплінарні деліктні відносини, як правило, виникають на основі та з приводу порушень трудового законодавства, а дисциплінарна відповідальність часто застосовується в порядку організаційної трудової (службової) підлеглості, деякі науковці виключають дисциплінарне провадження з переліку адміністративних проваджень та вважають його самостійним інститутом трудового права.

Втім, існує принаймні кілька обставин, які свідчать про тимчасову доцільність віднесення окремих дисциплінарних проваджень до розряду адміністративних, а відтак - на їх включення до складу адміністративного процесу.

По-перше, далеко не завжди дисциплінарні стягнення застосовуються за вчинення саме дисциплінарних проступків. У передбачених законом випадках дисциплінарна відповідальність застосовується як альтернатива адміністративної відповідальності.

За прикладом звернімося до ст. 15 КУпАП. Згідно з її положеннями, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів, за певним виключенням. Але у всіх інших випадках органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, замість накладення таких стягнень, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, у випадках, прямо передбачених законодавством, за вчинення адміністративних деліктів до дисциплінарної відповідальності притягуються також й інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну.

По-друге, дисциплінарним проступком не завжди вважається порушення трудової (службової) дисципліни. Зокрема, чинне законодавство передбачає дисциплінарну відповідальність неповнолітніх, які тримаються у приймальниках-розподільниках, за порушення ними правил внутрішнього розпорядку названих установ. Дисциплінарні санкції до таких неповнолітніх можуть бути застосовані і у випадках, коли інші виховні заходи не дали позитивних результатів. Очевидно, що відповідні дисциплінарні проступки не являють собою порушення трудових (службових, виробничих) відносин.

по-третє, не завжди за вчинення дисциплінарного проступку особа несе відповідальність у порядку трудової або службової підлеглості. Тут прикладом можуть слугувати дисциплінарні деліктні відносини, що виникають між особами, засудженими до кримінального покарання, та адміністрацією виправних установ.[132]

Слід звернути увагу, що чинне законодавство не закріплює дефініції "дисциплінарне провадження". Єдиним виключенням з цього є Закон України "Про судоустрій України" ст. 97 якого визначає, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.[133]

Аналіз наукових підходів до розуміння дисциплінарного провадження та його місця в адміністративному процесі дозволяє нам визначити дисциплінарне провадження як, владно-управлінська діяльність уповноважених суб'єктів публічної адміністрації щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності та накладення специфічних дисциплінарних стягнень.

Але дана діяльність не можлива без правових основоположних вихідних, керівних ідей і закономірності здійснення цього виду унормованої діяльності - принципів провадження. Дисциплінарному провадженню загалом притаманні основні принципи адміністративного процесу. Так до основних принципів дисциплінарного провадження слід віднести:

- Законність;

- Об'єктивність процесу;

- Рівність сторін;

- Відкритість та гласність процесу;

- Забезпечення права на правову допомогу;

- Відповідність накладеного стягнення тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Розглядаючи питання видів дисциплінарних проваджень слід зазначити, що в науковій літературі не існує єдиного підходу щодо їх визначення.

Так О. В. Кузьменко виділяє кілька груп дисциплінарних проваджень в адміністративних справах:

- дисциплінарне провадження у справах про адміністративні делікти, вчиненні особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну;

- дисциплінарне провадження у справах про порушення правил попереднього ув'язнення, умов і порядку відбуття кримінального покарання;

- дисциплінарне провадження у справах про порушення правил внутрішнього розпорядку приймальників-розподільників для неповнолітніх та осіб, затриманих за бродяжництво.[134]

В свою чергу запропонуємо наступну класифікацію видів дисциплінарних проваджень, що на нашу думку дозволяють більш вдало представити їх сукупність:

1) дисциплінарні провадження у порядку встановленими Кодексом законів про працю України;

2) дисциплінарні провадження у порядку встановленими законами України (дисциплінарні статуту, спеціальні положення про дисципліну тощо);

3) дисциплінарні провадження за порушення відповідно до правил внутрішнього розпорядку;



  24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   Наступна

Порядок здійснення окремих видів реєстраційних проваджень. | Поняття дозвільних проваджень, їх ознаки та види. | Особливості здійснення окремих видів дозвільних проваджень. | Поняття контролю та нагляду в державному управлінні. | Поняття, ознаки та види контрольно-наглядових проваджень | Стадії контрольно-наглядових проваджень. | Особливості здійснення нагляду органами внутрішніх справ в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та дозвільної системи. | Поняття та ознаки виконавчого провадження. | Суб'єкти виконавчого провадження та їх процесуальний статус. | Стадії виконавчого провадження та їх зміст. |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати