загрузка...
загрузка...
На головну

Стадії виконавчого провадження та їх зміст.

  1. Виділяють чотири періоди (стадії) атопічного дерматиту.
  2. Вплив зміни кримінально-правової кваліфікації на форму провадження у кримінальній справі та підслідність
  3. Впровадження проекту функціональної структури в практичну діяльність органів внутрішніх справ
  4. Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ.
  5. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ З УРАХУВАННЯМ СТАДІЇ ЙОГО ВЧИНЕННЯ
  6. Класифікація суб'єктів дисциплінарного провадження.
  7. Організаційно-економічне забезпечення удосконалення і впровадження систем управління потенціалом підприємства

Переходячи до розгляду питання про структуру виконавчого провадження слід в котре наголосити, що виконавче провадження розглядається нами виключно як окреме самостійне провадження в структурі адміністративного процесу.

Як правило, у науковій літературі виділяють чотири стадії виконавчого провадження:

I. Відкриття виконавчого провадження.

II. Здійснення виконавчого провадження (виконавчих дій).

III. Закінчення виконавчого провадження.

IV. Оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження.

Загальний порядок виконання рішень викладено у главі п′ятій Закону України "Про виконавче провадження".

Аналізуючи стадію "Відкриття виконавчого провадження" слід звернути увагу на наступне.

Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення є пред'явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Про відкриття виконавчого провадження державний виконавець протягом трьох днів з моменту передачі йому виконавчого документу виносить відповідну постанову, копії якої надсилаються сторонам та до органу, що видав виконавчий документ.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа.

Необхідно зазначити, що частиною шостою статті 24 Закону "Про виконавче провадження" передбачено спеціальний інститут - забезпечення виконання рішення, право застосування якого у виконавчому провадженні до цього часу недостатнім чином використовується стягувачами. А саме, за заявою стягувача державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника у встановленому порядку.

Крім того, стягувачу необхідно вирішити питання щодо місця виконання судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

- виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;

- посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;

- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

- інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Щодо інших виконавчих документів строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законодавством.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого листа або іншого судового документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження в разі:

- пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

- неподання виконавчого документа (наприклад, подання судового рішення без виконавчого листа або наказу, у випадках, коли передбачена видача останніх);

- помилкового надходження виконавчого документа (не за територіальністю або підвідомчістю);

- якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно в установленому законом порядку допущено до негайного виконання;

- якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

- у разі невідповідності виконавчого документа встановленим вимогам;

- наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

У разі, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документу до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови не пізніше наступного дня надсилаються сторонам виконавчого провадження, тобто, стягувачу та боржнику, а також до суду, що виніс рішення, за яким видано виконавчий документ.

У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем надається боржнику строк для добровільного виконання, який становить до семи днів (у разі виселення - до п'ятнадцяти днів). У разі невиконання рішення боржником у наданий для добровільного виконання строк з нього за постановами державного виконавця стягуються витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій, та виконавчий збір (10 відсотків від суми, належної до стягнення, або вартості майна, належного до передачі, а за рішенням немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи).

В діяльності державних виконавців може виникати потреба в роз'ясненні резолютивної частини того чи іншого рішення, викладеної у виконавчому документі. У таких випадках згідно до частини 1 статті 28 Закону державному виконавцеві надано право звернутися до суду або іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту виконавчого документа, якщо резолютивна частина даного рішення викладена у документі незрозуміло.

Оскільки від правильного розуміння державним виконавцем змісту рішення, що підлягає виконанню, залежать зміст і характер виконавчих дій, потрібних для виконання рішення, усвідомлення ним змісту рішення є необхідною передумовою здійснення виконавчого провадження.

З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено законом.

Друга стадія виконавчого провадження полягає в безпосередньому здійсненні виконавчих дій направлених на реалізацію виконавчого документа.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем в робочі дні не раніше 6-ї години і не пізніше 22-ї години. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій. Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, установлені законодавством, допускається лише в разі, коли зволікання неможливе або в разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника.

У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Виконавче провадження підлягає обов'язковомузупиненню у випадках:

- смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо установлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

- визнання стягувача або боржника недієздатним;

- проходження боржником строкової військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

- зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. При цьому боржник має надати належним чином завірену копію відповідного рішення суду);

- прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;

- зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надане таке право;

- подання до суду позову про виключення майна з опису. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про порушення провадження за цим позовом. Виконавче провадження з указаної підстави зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, щодо якого до суду подано позовну заяву про виключення його з акта опису й арешту;

- унесення касаційного подання прокурора на рішення суду. При цьому сторона виконавчого провадження, якій стало відомо про зазначену обставину, або прокурор має надати належним чином завірену копію касаційного подання;

- звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником;

- виїмки виконавчого документа або виконавчого провадження в порядку, установленому Кримінально-процесуальним кодексом України;

- надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

- в інших випадках встановлених законом.

Виконавче провадження може бути зупинено в разі:

- звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;

- прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;

- перебування боржника в тривалому службовому відрядженні;

- перебування боржника на лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі;

- прийняття скарги на дії державного виконавця або на відмову в його відводі;

- оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

- перебування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають;

- призначення експертизи;

- надання сторонам терміну для запрошення перекладача.

Про зупинення виконавчого провадження державний виконавець виносить вмотивовану постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається в 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Якщо в районному (міському) органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця

У разі відсутності відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, або у зв'язку з утратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (місцезнаходженням) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача. Розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної

автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).

Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані з розшуком громадянина-боржника, дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з розшуком боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Розшук громадянина-боржника, дитини за ухвалою суду або транспортних засобів боржника за постановою державного виконавця здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, установленому Інструкцією про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 25.06.2002 року № 607/56/5.

Наступною стадією виконавчого провадження виступає стадія "Закінчення виконавчого провадження".

Виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем у випадках:

- визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

- визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

- смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

- скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

- письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

- закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;

- передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому в разі визнання боржника банкрутом;

- фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

- повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

- направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ, або за належністю до іншого органу державної виконавчої служби. До копії постанови державний виконавець додає виконавчий документ, який повертається органу, що його видав, або стягувачу або передається за належністю. Копію виконавчого листа державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження.

У разі закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне й законне виконання виконавчого документа, за рахунок стягнутого з боржника виконавчого збору, одержує винагороду в розмірі 2 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру - не більше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стадія "Оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження" являє собою процесуальний порядок захисту прав стягувача та боржника при винесенні державним виконавцем неправомірної постанови про закінчення виконавчого провадження.

У виконавчому провадженні контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк.

За встановленим правилом скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна включати:

- назву органу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;

- точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;

- реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);

- зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та законодавчу норму, яка порушена;

- виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

- підпис скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарги, подані без додержання встановлених вимог розглядаються начальником органу державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Ви напевно звернули увагу, що дана стадія виконавчого провадження не передбачає механізму опротестування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Так дійсно, з цього приводу необхідно роз'яснити позицію Міністерства юстиції, що повністю збігається з нашої власною.

Законом України "Про виконавче провадження" забезпечено різновекторне здійснення контролю за законністю виконавчого провадження.

Ретельний аналіз порядку оскарження постанов у виконавчому проваджені дає нам можливість виокремити лише два шляхи оскарження: перший до вищестоящого керівника виконавчої служби, другий - до суду. Крім того, розгляд скарги начальником відділу державної виконавчої служби не позбавляє особу права оскаржити дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до суду.

В статті 8-5 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про судовий захист прав сторін виконавчого провадження при здійсненні виконавчих дій, що є реалізацією закріпленого ст. 55 Конституції України положення про гарантію кожному судового захисту його прав і свобод, про можливість оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Суд розглядає скарги на постанови державного виконавця, перевіряючи їх відповідність законодавству.

Згідно частини другої статті 8-5 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби та державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.

Необхідно зазначити, що відповідне роз′яснення з приводу застосування вказаної норми Закону було надано Пленумом Верховного Суду України.[124]

Відповідно до статті 8-1 Закону України "Про виконавче провадження" перевірити законність виконавчого провадження мають право:

1) директор Департаменту державної виконавчої служби та його заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;

2) начальники державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, їх заступники, начальники відділів примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, їх заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у цій державній виконавчій службі та підпорядкованій державній виконавчій службі у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Постанова про перевірку, проведення чи результат перевірки виконавчого провадження може бути оскаржена до вищестоящої посадової особи органів державної виконавчої служби або до суду.

Щодо контрольних функцій у виконавчому провадженні органів прокуратури, то необхідно зазначити наступне. Органи прокуратури згідно статті 121 Конституції України здійснюють специфічні контрольні функції у формі нагляду. При виявленні у процесі нагляду порушень законодавства прокурор реагує на них шляхом видання актів прокурорського реагування у формі протесту, припису, подання та постанови.

Перехідними положеннями Конституції України зазначено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Варто звернути увагу на те, що нова редакція статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" та доповнений Закон статтями 8-1 - 8-3 реалізують вимоги Перехідних положень Конституції України, зокрема діяльність державного органу щодо контролю за додержанням законів, а саме: встановлюється контроль за законністю виконавчого провадження, визначаються посадові особи, які мають право проводити перевірку виконавчого провадження, його витребування, а також визначена процедура перевірки виконавчого провадження.

Крім того, чітко встановлено, що забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з цим, відповідно до статті 121 Конституції України прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Державна виконавча служба здійснює виконання вироків у кримінальних справах в частині майнових стягнень. Статтею 21 Кримінально-виконавчого кодексу України прямо закріплено право органів прокуратури проводити перевірки в частині конфіскації та виконання штрафів органами державної виконавчої служби.

Незаконне втручання в діяльність державного виконавця (стаття 14 Закону України "Про державну виконавчу службу") по виконанню рішень та інших дій, які перешкоджають виконанню покладених на нього обов'язків, тягнуть за собою кримінальну, адміністративну чи іншу встановлену законом відповідальність.

І нарешті - судовий контроль, сутність якого полягає у використанні судом своїх повноважень у випадку встановлення факту здійснення незаконної, необґрунтованої або несправедливої дії для поновлення законних прав та інтересів. Згідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

 



  22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   Наступна

Особливості застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. | Поняття та види реєстраційних проваджень. | Порядок здійснення окремих видів реєстраційних проваджень. | Поняття дозвільних проваджень, їх ознаки та види. | Особливості здійснення окремих видів дозвільних проваджень. | Поняття контролю та нагляду в державному управлінні. | Поняття, ознаки та види контрольно-наглядових проваджень | Стадії контрольно-наглядових проваджень. | Особливості здійснення нагляду органами внутрішніх справ в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та дозвільної системи. | Поняття та ознаки виконавчого провадження. |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати