загрузка...
загрузка...
На головну

Учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення.

  1. Адміністративні методи
  2. Вплив зміни кримінально-правової кваліфікації на форму провадження у кримінальній справі та підслідність
  3. Впровадження проекту функціональної структури в практичну діяльність органів внутрішніх справ
  4. Головні учасники ринку Forex. Значення та роль маркетмейкерів на валютному ринку
  5. Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ.
  6. Класифікація суб'єктів дисциплінарного провадження.
  7. Організаційно-економічне забезпечення удосконалення і впровадження систем управління потенціалом підприємства

Переходячи до розгляду учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення підтримаємо позицію Перепелюка В. Г. про те, що існує два провадження, що складаються при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Перше провадження складається з приводу протоколу про адміністративне правопорушення (вчинення адміністративного правопорушення). А друге - з приводу скарги на постанову про накладення адміністративного стягнення. Оскільки ці два провадження складають єдиний процесуальний масив, то і загальні питання розгляду даної категорії справ (суб'єкти, заходи процесуального забезпечення, закриття провадження, процесуальний контроль) варто розглядати поєднано. З однієї сторони процесуальні дії вчинюються державними, громадськими органами та органами місцевого самоврядування, які уповноважені вживати заходів по виявленню, попередженню адміністративних проступків, застосуванню і виконанню стягнень. З іншої сторони діють суб'єкти, які або захищають свої інтереси, або залучаються до проведення окремих процесуальних дій[76].

Усіх суб'єктів провадження у справах про адміністративні проступки можна класифікувати за характером процесуального статусу на три групи:

1) суб'єкти, що вирішують справу (лідируючі);

2) суб'єкти, відносно яких вирішується справа (зацікавлені);

3) допоміжні учасники процесу (допоміжні).

До першої групи завжди належать державні органи, їхні посадові особи, які уповноважені розглядати та приймати рішення по справах про адміністративні проступки, визначати рух і долю справи. Перелік цих органів визначено ст. 213 КУпАП, а також статтями 218-244-8. Тобто вони вправі здійснювати в процесуальній формі дії, що тягнуть виникнення, зміну чи припинення адміністративно-правових матеріальних чи процесуальних відносин.

До зацікавлених осіб належить: правопорушник, потерпілий, їх законні представники, захисник.

До третьої групи належать: свідки, постраждалі, експерти, перекладачі, адвокати.

У КУпАП закріплено перелік осіб, які беруть участь у провадженні, по справах про адміністративні правопорушення:

- особа, яка притягається до адміністративної відповідальності;

- потерпілий;

- законні представники;

- захисник;

- свідок;

- експерт;

- перекладач.

Центральною фігурою при провадженні є особа,яка притягається до адміністративної відповідальності (її права визначені в ст. 268 КУпАП та ст. 366 МК). Саме навколо неї зосереджено процесуальну діяльність всіх інших суб'єктів провадження.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: 1) знайомитися з матеріалами справи; 2) давати пояснення; 3) подавати докази; 4) заявляти клопотання; 5) при розгляді справи користуватися юридичною допомогою захисника; 6) виступати рідною мовою; 7) користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; 8) оскаржити постанову по справі.

За відсутності зазначеної особи справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її оповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Під час розгляду деяких категорій справ (дрібне хуліганство, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця, дрібне викрадення чужого майна, порушення правил адміністративного нагляду, та деяких інших) присутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення такої особи від явки на виклик, орган внутрішніх справ (міліція) здійснює її привід.

Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ст. 269 КУпАП). Ця особа вправі знайомитися з усіма матеріалами справи, заявляти клопотання, приносити скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення. Потерпілий може бути допитаний як свідок.

Законні представники (ст. 270 КУпАП) - батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, представляють інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи потерпілого, які є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть самі здійснювати свої права. Вони мають право: 1) знайомитися з матеріалами справи; 2) заявляти клопотання від імені особи, інтереси якої представляють; 3) приносити скарги на рішення по справі.

Захисник (ст. 271 КУпАП). Для надання юридичної допомоги особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, інший фахівець в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Захисник має право: 1) знайомитися з матеріалами справи; 2) заявляти клопотання; 3) за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Свідок (ст. 272 КУпАП). В якості свідка у справі про адміністративне правопорушення, може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню по даній справі. Свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час на виклик органу чи посадової особи, які розглядають справу, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Експерт (ст. 273 КУпАП) - особа, що володіє спеціальними знаннями. Він призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Експерт зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право: 1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмету експертизи; 2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; 3) з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; 4) бути присутнім при розгляді справи.

Перекладач (ст. 274 КУпАП) призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа. Він зобов'язаний з'явитися на виклик органу і зробити повно й точно доручений йому переклад. Як перекладач може бути запрошена й особа, що розуміє знаки німих та глухонімих.

Потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються у встановленому порядку витрати, що їх вони зазнали у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За особами, яких викликають як потерпілих, свідків, експертів і перекладачів, зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час їх відсутності у зв'язку з явкою в орган (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Окремо варто відмітити такого учасника провадження, як прокурор, основне завдання якого полягає в межах наданих Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру", реагувати на будь-яке порушення, а якщо воно не усунено, своєчасно реагувати на порушення провадження в порядку нагляду. Тобто, забезпечення законності в зазначеній царині насамперед пов'язане з такою функцією прокуратури, як нагляд за дотриманням і застосуванням законів.

Обов'язковими учасниками будь-якого провадження в справах про адміністративні правопорушення є: 1) особа, яка виявила факт правопорушення (наприклад, особа, яка відповідно до законодавства має здійснювати охорону громадського порядку); 2) посадова особа, яка порушила справу (уповноважена посадова особа державного органу, яка відповідно до ст. 255 КУпАП наділена повноваженнями щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та здійснення розслідування у справі); 3) посадова особа юрисдикційного органу, яка відповідно до законодавства (ст. 218 - 244-17 КУпАП) наділена повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні проступки та винесення по ним рішення.

Перелік органів та посадових осіб, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, наведено в розділі ІІІ КУпАП, у якому врегульовано також деякі питання утворення та функціонування цих органів, а також визначено, які справи уповноважені розглядати ті чи інші органи або посадові особи, тобто вирішено питання про підвідомчість справ.

Органи (посадові особи) розглядають справи про адміністративні проступки в межах своєї підвідомчості. Встановлення підвідомчості - це розмежування компетенції між органами (посадовими особами). Кожен орган або посадова особа мають право розглядати і вирішувати тільки ті питання, які належать до її відання. І тому, коли кажуть, що справа підвідомча якомусь органу, то мають на увазі, що саме цей орган займається цією справою, що його уповноважено вирішувати такі справи. Установлення підвідомчості справ - спосіб визначення компетенції, куди входять також і повноваження. Повноваження визначають, що може зробити, які заходи може вживати орган (посадова особа) у той час як підвідомчість окреслює межі повноважень на території та за обсягом справ, які вирішуються.

Розрізняють два різновиди підвідомчості - предметну й територіальну.

Предметна (видова) підвідомчість - це нормативне вирішення питання про те, якому виду органів доручено розглядати відповідну категорію справ.

Головний критерій закріплення предметної підвідомчості - категорія адміністративних правопорушень. Так, наприклад, законодавством установлено, що справи про порушення правил пожежної безпеки розглядаються органами, які здійснюють державний пожежний нагляд. Для визначення предметної підвідомчості справ законодавець використовує також і додаткові ознаки. До них належать і місце вчинення правопорушення, і вік правопорушника.

Під територіальною підвідомчістю мають на увазі нормативне вирішення питання про те, де (а тому і яким органом) повинна розглядатися конкретна справа. Головне правило територіальної підвідомчості: справа розглядається за місцем учинення правопорушення. Але з цього правила є винятки: справи, підвідомчі адміністративним комісіям, розглядаються за місцем проживання правопорушників. Крім цього, для деяких категорій справ установлена подвійна (альтернативна) територіальна підвідомчість. Так, наприклад, справи про порушення правил дорожнього руху можуть розглядатися як за місцем учинення правопорушення, так і за місцем обліку транспортного засобу або за місцем проживання порушника.

 



  9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   Наступна

Структура адміністративного процесу. | Види та класифікація адміністративних проваджень. | Поняття та структура адміністративно-процесуальних норм. | Види адміністративно-процесуальних норм. | Поняття та зміст адміністративно-процесуальних відносин. | Суб'єкти адміністративно-процесуального права. | Поняття та види звернень громадян. | Правова основа та процесуальний порядок розгляду звернень громадян. | Особистий прийом громадян: організація та порядок проведення. | Особливості провадження по розгляду звернень громадян органами внутрішніх справ |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати