На головну

Поняття та зміст адміністративно-процесуальних відносин.

  1. АСУ - основні поняття та історії розвитку
  2. Види адміністративно-процесуальних норм.
  3. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
  4. Види топогеодезичної прив'язки, їх характеристика і умови застосування. Поняття про опорну геодезичну мережу. Контурні точки карти, що використовуються при топоприв'язці .
  5. Види цивільно-правових відносин.
  6. Визначення поняття кримінально-правової кваліфікації
  7. Виникнення, сутність і зміст STP-маркетингу

Правовідносини належать до фундаментальних категорій правових наук. У правовідносинах існує адміністративно-процесуальне право, без правовідносин право не живе, не розвивається, не дихає.

Для правильного розуміння сутності адміністративно-процесуальних правовідносин потрібно дослідити основні категорії на яких вони базуються.

З теорії права нам відомо, що адміністративно-процесуальні відносини ґрунтуються на двох типах відносин - суспільні відносини (стосунки між людьми в процесі їх діяльності) та правовідносини (урегульовані нормами права суспільні зв'язки).

Інакше кажучи, в процесі розвитку суспільства між його суб'єктами закономірно спочатку виникають суспільні відносини з того чи іншого приводу. Держава для збереження порядку в суспільстві, дотримання певної дисципліни, запобігання хаосу, для задоволення власних державних потреб приходить до висновку про необхідність регулювання даних суспільних відносин. З цією метою держава в особі державних інституцій створює та нормативно закріплює певну правову норму яка саме й буде діяти на суспільні відносини, перетворюючи їх з суспільних на правовідносини.

Іншими словами адміністративно-процесуальні відносини - це результат впливу адміністративно-процесуальних норм на поведінку учасників адміністративного процесу, у зв'язку з чим між ними виникають певні правові зв'язки.

Основними передумовами виникнення адміністративно-процесуальних правовідносин є:

юридична - наявність норми адміністративно-процесуального права. Норма права, це нібито "правова шапка" яку одягають на суспільні відносин та створюють таким чином правовідносини;

соціально-правова - наявність кореспондуючих матеріальних правовідносин, тобто матеріальні правовідносини реалізуються за допомогою процесуальних. Відсутність матеріальних правовідносин, закономірно призводить до безрезультатності існування процесуальних. Головне призначення процесуальних правовідносин забезпечити функціонування матеріальних, тобто заставити їх діяти. Таким чином, процесуальні правовідносини завжди є похідними від матеріальних та виникають лише з метою практичної реалізації останніх;

фактична передумова - адміністративно-процесуальні відносини виникають, змінюються та припиняються лише з настанням конкретних життєвих обставин, які прийнято називати юридичними фактами.

Виникнення адміністративно-процесуальних відносин можливо представити як юридичний рівень об'єктивізації загальної волі держави в реальній поведінці учасників суспільних відносин. Процес виникнення правовідносин має три послідовних стадії: перша - визначається необхідність (доцільність) і можливість встановлення конкретного адміністративно-процесуального відношення; на другій стадії створюється бажана юридична модель поведінки учасників, що знаходить своє закріплення в правовій нормі, інакше кажучи аналіз бажаної поведінки призводить до виникнення норми права і на третій стадії відбувається реалізації новоствореної правової норми, виникають правовідносини.

Як будь-які відносини, врегульовані за допомоги норм права, адміністративно-процесуальні мають свою структуру, тобто сукупність взаємопов'язаних обов'язкових елементів (складових), а саме: суб'єкт, об'єкт та зміст.

Суб'єкт - це учасник адміністративно-процесуальних відносин, який має конкретні права та обов'язки.

На думку О. В. Кузьменко суб'єктами адміністративно-процесуальних правовідносин є органи публічної влади, фізичні та юридичні особи, які вступають у фактичні соціально-правові зв'язки з приводу реалізації встановленого порядку вирішення адміністративно правових справ.[24]

Перелік конкретних суб'єктів, наділених процесуальними правами та обов'язками адміністративному процесі дуже широкий. До суб'єктів процесу належать громадяни України, іноземці, особи без громадянства, Президент України, Верховна рада України, органи виконавчої влади всіх рівнів (Кабінет міністрів України, міністерства, центральні відомства, комітети тощо) та їх посадови особи, судові установи України, органи та посадові особи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та набагато інших.

Традиційно всіх суб'єктів адміністративно-процесуальних відносин поділяють на індивідуальних (громадяни) та колективних (всі інші), але цікавою є класифікація суб'єктів запропонована професором О. В. Кузьменко в залежності від ролі суб'єкта процесу яку він відіграє в провадженні, про що ми поговоримо в наступному питанні.

Об'єкт адміністративно-процесуальних відносин - це ті матеріальні, духовні та інші соціальні цінності, заради яких саме й виникають правовідносини. До об'єктів можливо віднести: поведінку людей (Ю. М. Козлов) та діяльність органів, установ, організацій; строки; документи; стани (О. В. Кузьменко); інформація; матеріальні цінності та речі (Г.І. Петров); здоров'я, гідність людини (С. Г. Стеценко) тощо.

Змістом адміністративно-процесуальних відносин виступають суб'єктивні юридичні права та обов'язки учасників правовідносин, що реалізуються ними в рамках адміністративного процесу. Юридичні права - міра дозволеної поведінку суб'єкта, що закріплюється у відповідній правовій нормі.

Ознаки адміністративно-процесуальних правовідносин. Адміністративно-процесуальним правовідносинам притаманні загальні риси, що характерні для інших видів юридичних відносин:

· завжди регламентуються правовими нормами;

· в них приймає участь дві та більше сторін;

· умовою їх виникнення, зміни або припинення є настання юридичних фактів;

· у правовідносинах сторони завжди наділені взаємообумовленими суб'єктивними правами та кореспондуючими їм обов'язками;

· практична реалізація прав та обов'язків одного з учасників забезпечується можливістю застосування державного примусу тощо.

Поряд з цим, адміністративно-процесуальним правовідносини притаманна низка особливостей:

· завжди виникають у зв'язку з реалізацією норм матеріальних галузей права, що регламентують суспільні відносини у сфері публічного управління;

· регулюються нормами адміністративно-процесуального права;

· одним з учасників адміністративно-процесуальних правовідносин завжди виступає орган публічної адміністрації або його посадова особа, що наділений державно-владними повноваженнями з організації і ведення адміністративного процесу;

· відносини можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін. При цьому незгода або небажання іншої сторони не стають на заваді їх виникненню;

· переважна більшість адміністративно-процесуальних правовідносин мають неконфліктний, управлінський характер. Саме це відрізняє їх від правовідносин інших процесуальних галузей права.

Класифікація адміністративно-процесуальних правовідносин передбачає виділення їх певних видів залежно від різних критеріїв. У галузевій теорії існує велика кількість класифікацій тому пропоную розглянути найбільш значущі з них:

1. Відповідно до сфери суспільного життя, у якій вони функціонують, адміністративно-процесуальні правовідносини поділяють на такі види: правовідносини, що складаються у сфері економіки; у політичній; у сфері підприємництва; у соціально-культурній сфері тощо.

2. На відміну від інших процесуальних галузей, адміністративно-процесуальні правовідносини складаються не лише з приводу реалізації норм однойменної матеріальної галузі (адміністративного права), а й інших юридичних галузей. Розрізняють адміністративно-процесуальні правовідносини, що спрямовані на реалізацію норм: адміністративного права; земельного права; трудового права; сімейного права; господарського права; митного права; житлового права; кримінально-виконавчого права; міжнародного права; цивільного права; фінансового права; аграрного та інших галузей права.

3. Залежно від внутрішньогалузевої сфери застосування адміністративно-процесуальних правовідносин, що виникають у різноманітних сферах адміністративного процесу, залежно від виду провадження, виділяють такі, що виникають у ході:

· провадження з розгляду звернень громадян;

· провадження з розгляду справу адміністративних судах;

· дисциплінарного провадження;

· виконавчого провадження;

· провадження з розгляду справ про адміністративні делікти;

· нормотворчого провадження;

· контрольного провадження;

· дозвільного провадження;

· реєстраційного провадження

· провадження з розгляду заяв та пропозицій громадян;

· провадження із застосування заходів заохочення тощо.

4. За наявністю або відсутністю конфлікту в основі адміністративної справи адміністративно-процесуальні правовідносини поділяють на:

· конфліктні (складаються в ході юрисдикційних проваджень: адміністративно-позовного, виконавчого, дисциплінарного та ін.);

· неконфліктні (виникають при здійсненні управлінських проваджень: ліцензійного, наглядового, дозвільного, атестаційного тощо).

5. Залежно від виконуваних функцій та завдань адміністративно-процесуальні правовідносини класифікуються на такі:

регулятивні правовідносини - до них належать ті, що пов'язані з реалізацією, умовно кажучи, "позитивної" функції адміністративно-процесуального права, тобто супроводжують нормальний процес реалізації суб'єктивних прав та виконання юридичних обов'язків у адміністративно-процесуальній сфері. До регулятивних належать практично всі адміністративно-процесуальні правовідносини неконфліктного характеру;

охоронні правовідносини - пов'язані з реалізацією засобів адміністративної відповідальності до правопорушників. До них відносяться ті, що безпосередньо пов'язані з реалізацією правоохоронної функції адміністративно-процесуального права. Дані правовідносини завжди містять у собі елемент юридичного конфлікту та певний спосіб його подолання. Зазначена функція реалізується за допомогою застосування заходів адміністративно-процесуального примусу: попередження (особистий огляд, огляд і вилучення речей, документів, відсторонення від керування транспортними засобами); припинення (адміністративне затримання, видалення із зали, де відбувається судове засідання); примушення до виконання юридичного обов'язку (привід, тимчасове вилучення доказів).

6. За складом учасників адміністративно-процесуальні правовідносини поділяють на двосторонні та багатосторонні.

7. Характером взаємодії суб'єктів правовідносин, дає нам змогу виокремити горизонтальні та вертикальні адміністративно-процесуальні правовідносини:

вертикальні правовідносини характерні типові для публічно-управлінської діяльності субординаційні зв'язки між суб'єктом і об'єктом управління, тобто вони будуються за класичною схемою "керівник" - "керований" або "суб'єкт контролю" - "підконтрольний суб'єкт";

горизонтальні правовідносини, в свою чергу, виникають між фактично і юридично рівноправними суб'єктами, тобто в діяльності непідконтрольних один одному суб'єктах, діяльності на паритетних основах. В таких правовідносинах відсутня характерна для "вертикальних" ознака підконтрольності сторін.

 



  2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   Наступна

Р. В. Миронюк, Д. В. Голобородько, Б. О. Логвиненко | Адміністративний процес | Поняття адміністративного процесу, його загальні та особливі риси. | Принципи адміністративного процесу. | Структура адміністративного процесу. | Види та класифікація адміністративних проваджень. | Поняття та структура адміністративно-процесуальних норм. | Поняття та види звернень громадян. | Правова основа та процесуальний порядок розгляду звернень громадян. | Особистий прийом громадян: організація та порядок проведення. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати