загрузка...
загрузка...
На головну

Лекція 29. Країни Європи в 30 - роки XX століття. Тоталітарні і авторитарні режими.

  1. I. Недемократичні політичні режими.
  2. III. Наступна зміна цільових орієнтирів у навчанні іноземної мови припала на 70-ті роки XX століття.
  3. Автомобільна промисловість зарубіжної Європи
  4. Авторитарні режими.
  5. Аналіз зовнішніх активів і зобов'язань країни: приклад Росії
  6. Антигени організму людини.
  7. Б. Класифікація прав і свобод людини.

1. Тоталітаризм. Термін «тоталітаризм» (лат.-весь, повний) був введений публіцистами для позначення ряду подібних політичних режимів, що встановилися в 20 -30-і рр. XX століття. Для цих режимів характерно зосередження верховної влади в руках вождя, заборона політичних партій і організацій, крім офіційних, надзвичайні повноваження органів безпеки, придушення будь-якої опозиції. Існував тоталітарний контроль над економікою, якою керували державні чиновники, панівна ідеологія впроваджувалася в усі сфери життя суспільства. Тоталітарним зазвичай називають політичний лад Німеччини, Італії та СРСР. В даний час концепція тоталітаризму вважається багато в чому застарілої, оскільки вона не пояснює істотних відмінностей між даними країнами. Так, у нацистській Німеччині основою ідеології був расизм. В Італії елементи расизму в фашистської ідеології були визначальними, а в СРСР расизм переслідувався.

Ряд режимів називають авторитарними (лат - влада, вплив). Для цих режимів характерно існування сильної президентської влади. Наприклад, всі монархічні країни, де влада монарха не обмежена або обмежена несуттєво, можна назвати авторитарними. У 20 -30-і рр. ХХ ст. авторитарними державами стали і багато республік. У них країною фактично керував один чоловік, влада якого була довічною, придушувалася опозиція. Однак продовжували існувати деякі партії, парламенти, ринкова економіка. До таких країн ставилися Іспанія, Португалія, майже всі країни Східної Європи, Латинської Америки та ін.

2. Прихід фашистів до влади в Італії. Фашистська організація Бойовий союз на чолі з колишнім соціал-демократом Б. Муссоліні виникла в Італії в 1919 р В умовах загострення ситуації в країні, дуже постраждала в результаті участі в Першій світовій війні, фашисти вимагали проведення перетворень в інтересах народу: гарантії громадянських свобод, 8-годинний робочий день, підвищення заробітної плати, обмеження великого капіталу, участь робітників в управлінні і т.д. Створювалися воєнізовані фашистські загони для боротьби за ці вимоги. На початку 20-х рр. XX ст. обстановка в Італії все більше погіршувалася. Уряд виявився нездатним контролювати ситуацію в країні. Муссоліні, який створив в 1921 р Національну фашистську партію, зажадав місця в уряді для фашистів. У жовтні 1922 фашисти влаштували так званий похід на Рим. 30 жовтня Муссоліні був призначений прем'єр-міністром Італії.

3. Прихід нацистів до влади в Німеччині. До 1923 р ситуація в Німеччині була близька до катастрофічної. Різко знецінилася валюта - марка. За буханець хліба або відправку листа платили вже не мільйони, а трильйони марок. Чималу роль у створенні кризи грали репарації Німеччини країнам-переможницям. Національне самолюбство німців зачіпала окупація I-гранами Антанти Рура. По всій країні спалахували заворушення, спровоковані ультраправими і ультралівими силами. Особливо міцні позиції праві займали в Баварії. Члени виникла тут в 1919 р Націонал-соціалістичної робітничої партії (НСДАП) за прикладом Муссоліні готували похід на Берлін. Одним з головних ініціаторів цього походу був А. Гітлер. Пов'язані з нацистами загони штурмовиків були створені в 1921 р них було чимало колишніх військових, що не знайшли для себе місця в мирному житті. У листопаді 1923 р Гітлер на мітингу в величезному пивному залі Мюнхена оголосив про початок національної революції і про формування національного уряду. Але на наступний день поліція розстріляла демонстрацію нацистів. Після придушення путчу Гітлер опинився у в'язниці. Там він написав книгу «Моя боротьба» ( «Майн Кампф»), в якій виклав нацистську ідеологію. У грудні 1924 р він був звільнений з ув'язнення і почав перебудову своєї партії. Чисельність партії росла. Замість недисциплінованих штурмовиків формуються організовані по армійському зразком загони СС. При партії були створені дитячі, молодіжні та жіночі організації. Тепер Гітлер розраховував захопити влада не насильницьким, а конституційним шляхом. Економічна криза 1929-1933 рр. породив багатомільйонну безробіття. Рівень промисловості скоротився в два рази. У 1930 р НСДАП отримала на виборах до рейхстагу 107 мандатів. На виборах 1932 р нацисти зайняли перше місце. Гітлер обіцяв німецькому народові «забезпечення старості» і «народну економіку». У всіх економічних бідах країни Гітлер звинувачував Америку, «англійський імперіалізм», «світове єврейство» і «зрадницьке уряд». Найбільші німецькі промисловці відкрито підтримали Гітлера. Допомагало нацистам відсутність єдності серед лівих сил: комуністи і соціал-демократи відчайдушно боролися один з одним. На вимогу промисловців президент Гінденбург призначив 30 січня 1933 р А. Гітлера рейхсканцлером - главою уряду. На березневих виборах 1933 Гітлер підтримали 44% виборців.

Політика тоталітарних режимів. В кінці лютого 1933 р скориставшись підпалом рейхстагу, Гітлер ввів в Німеччині надзвичайний стан. Були ліквідовані свободи слова, друку і зборів, під контроль членів нацистської партії перейшли органи державного управління і радіо. Гітлер домігся прийняття в рейхстазі закону про повноваження рейхсканцлера, що дозволило йому видавати власні закони. Одним з перших законів стала заборона комуністичної партії, а значить, і діяльності її членів в рейхстазі. Багато членів соціал-демократичної партії також були позбавлені права голосу. З липня 1933 р Німеччини допускалася лише діяльність націонал-соціалістичної партії. У 1934 р після смерті президента Гінденбурга Гітлер об'єднав пости президента і рейхсканцлера.

Контроль за політичною діяльністю в Німеччині здійснювала таємна поліція на чолі з Гіммлером. Їй же підкорилася і управління трудових і концентраційних таборів.

Багато нацисти вимагали прийняття рішучих заходів проти євреїв. Вже в квітні 1933 року вони домоглися видання закону про заборону євреям працювати в урядових установах. Восени 1935 року всі євреї Німеччини були занесені в особливі списки, позбавлені громадянства і права голосу. Багато промисловці єврейського походження, не отримуючи від держави замовлень, збанкрутували і стали продавати свої підприємства за копійки. У жовтні 1938 року відбулася так звана кришталева ніч, в ході якої були розбиті стекла і вітрини 7000 магазинів, що належали євреям. Почалася еміграція євреїв з Німеччини. Для пропаганди нацистських ідей було створено спеціальне міністерство пропаганди на чолі з Геббельсом. На площах запалали величезні багаття з книг письменників, неугодних вождям рейху.

Замість розігнаних профспілок влада створила Фронт німецьких робітників. Діти з 6 до 14 років входили в організацію «Дойче Юнгфельк» ( «німецька молодь»). Наступною сходинкою був «Гітлерюгенд», членами якої були юнаки від 14 до 18 років. У 1936 р вийшов новий закон про молодь, згідно з яким членство в нацистських організаціях було обов'язковим для будь-якого хлопця. Режим, створений Гітлером у Німеччині, користувався досить серйозною підтримкою суспільства. Була фактично ліквідовано безробіття. Чималу роль у створенні нових робочих місць зіграла політика озброєння. Державним промисловцям надавалися великі кредити, їх постачали сировиною. Але основна роль в проведенні модернізації відводилася приватним підприємствам «Сіменс», «Крупп», «ІГ Фарбен».

Німецькому товариству імпонувала сміливість Гітлера, рішуче покінчив з умовами Версальського договору, який створив авіацію і військово-морський флот. Його вважали головним ініціатором відродження нової Німеччини.

4. Авторитарні режими. В середині 30-х рр. XX ст. в Європі виникли різноманітні диктаторські й авторитарні режими. В Угорщині диктатор Хорті зумів до 1931 р остаточно придушити революційний рух. У 1934 р революційний рух було подавленo і в Австрії. У 1935 р була встановлена ??диктатура Пілсудського в Польщі. Характерною рисою диктаторських режимів було те, що правління в них здійснювали аристократи, генерали, земельні магнати. Більшість держав з авторитарними режимами було втягнуто в економічне співробітництво з Німеччиною. Стала модною пропаганда війни. Багато європейців, особливо молодь, вважали, що саме під час війни проявляються кращі якості громадянина - бойовий дух, покора вождю і патріотизм.

5. Громадянська війна в Іспанії і встановлення диктатури Франко. У квітні 1931 році в Іспанії встановилася республіка. До кінця 19 55 м всі ліві сили об'єдналися в потужний Народний фронт. У лютому 1936 р республіканці здобули перемогу на виборах до парламенту. У липні 1936 р генерали-монархісти на чолі з Франко підняли заколот проти республіканського уряду. Зав'язалися бої як в самій Іспанії, так і в її колоніях. Заколотників відкрито підтримали Німеччина і Італія. 15 серпня сформувалося «національний уряд», яке зажадало встановлення в країні військової диктатури на чолі з Франко. Почався наступ заколотників проти сил республіканського уряду. З весни 1937 р німецькі та італійські війська все частіше починали брати безпосередню участь в бойових діях на боці військ Франка.

З початку заколоту Франція і Англія проводили політику «невтручання» і не поставляли зброю до Іспанії. Ця політика грала на руку повстанцям, оскільки ні Німеччина, ні Італія не припиняли поставок зброї Франко. З осені 1936 р допомогу Іспанії почав надавати Радянський Союз. Республіканської армії поставлялися зброя і боєприпаси, у війні брали участь військові фахівці, добровольці з СРСР. Одночасно створювалися інтернаціональні бригади з прихильників лівих антифашистських поглядів з усіх країн світу. У 1937-1938 рр. військові дії йшли з перемінним успіхом. Однак з середини 1938 р франкісти почали всюди тіснити республіканців. Чвари і зіткнення в їх таборі погіршували становище. Після втрати Барселони в лютому 1939 р погіршилося постачання республіканців зброєю. У березні виникла змова в рядах командування республіканців. Війська Франко увійшли в Мадрид, станом на 1 квітня зайняли всю територію Іспанії. У країні встановилася диктатура Франко.



Попередня   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   Наступна

Лекція 19. Росія на рубежі XIX-XX ст. | Лекція 20. Революція 1905-1907 рр. | Лекція 21. Росія в період столипінських реформ | Лекція 22. Перша світова війна | Лекція 23. Жовтнева революція і її наслідки | Лекція 24. Громадянська війна 1918-1920 рр. в Росії: причини, учасники, підсумки | Лекція 25. Росія періоду НЕПу | Лекція 26. Індустріалізація і колективізація в СРСР | Розвиток радянської культури в 20-30-і рр. XX ст. | Лекція 28. Європа після Першої світової війни |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати