загрузка...
загрузка...
На головну

Лекція 18 МЕТОДИ ЗБОРУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  1. I. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ
  2. I. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ
  3. I. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ
  4. I. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ
  5. I. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ
  6. I. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ
  7. I. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ

Подальший етап проведення соціологічного дослідження полягає у безпосередньому зборі первинної соціологічної інформації, або, кажучи мовою соціологів, - проведенні польового етапу дослідження. В процесі польового етапу дослідження для збору соціологічної інформації застосовуються наступні методи: опитування, спостереження, експеримент, аналіз документів. Особливості кожного з них розглянемо в цій лекції.

1. Метод опитування та його різновиди.

2. Спостереження.

3. Експеримент у соціології.

4. Аналіз документів.

1. Метод опитування та його різновиди.

Опитування - незамінний метод отримання інформації про суб'єктивний світ людей, їх прагнення, мотиви діяльності, думки. Він приваблює дослідників тому, що вважається майже універсальним методом. Питати можна про все, чого не можна побачити чи прочитати.

 
 

В основі методу опитування лежить система запитань, пропонованих опитуваному, відповіді котрого і створюють необхідну інформацію. Існує два різновиди опитування, пов'язаних із письмовою або усною формою спілкування інтерв'юера із респондентом: анкетування або інтерв'ю (Див.рис. 18.1 ).

Рисунок 18.1 - Види опитування

Найбільш розповсюджений на практиці вид опитування - анкетування. Воно може бути груповим або індивідуальним, поштовим та пресовим. Групове анкетне опитування широко застосовується за місцем роботи, навчання. При індивідуальному анкетуванні анкети роздаються на робочих місцях, за місцем проживання, а термін їх повернення заздалегідь обумовлюється . Поштове опитування полягає у розсилці анкет і отриманні на них відповіді поштою. Основний недолік його --неповне повернення анкет. Пресове опитування, це коли анкета друкується в газеті чи журналі. В силу пасивності процедури залучення потенційних респондентів до опитування, частка повернутих анкет незначна (всього 1% від усієї сукупності читачів).

Кожна анкета - це результат творчих дій соціолога, це, свого роду, сценарій бесіди із респондентом. Щоб анкета могла ефективно виконувати своє призначення, необхідно дотримуватися ряду правил та принципів її конструювання. Перш за все, будь-яке питання в анкеті повинно бути однаково зрозумілим для різних соціально-демографічних груп респондентів.Питання в анкеті мають бути коректними, контактними.

Анкети можна будувати в такій послідовності:

1.Вступна частина. Тут вказується , хто і для чого проводить опитування, як будуть використані дані, гарантії конфіденційності, подається інструкція щодо заповнення анкети.

2.Основна частина анкети містить блоки питань до опитуваних: вступні запитання, основні, заключні.

3.Паспортний блок "паспортичка" - блок запитань демографічного характеру.

4.Подяка.

Всі питання, що використовуються в анкетах, можна класифікувати за такими критеріями: за змістом ( про факти поведінки, щодо особистості людини, їх ставлення до конкретних процесів, явищ), за формою (відкритого та закритого типу, прямі та допоміжні), за функцією (основні та неосновні).

Закритими називають ті запитання, на які в анкеті наводяться варіанти відповідей. Прочитавши їх, опитуваний тільки позначає той варіант відповіді, який збігається з його думкою. В свою чергу, закриті запитання можуть бути альтернативними та неальтернативними. Перші передбачають вибір респондентом лише одного варіанта відповіді. Другі питання допускають вибір респондентом кількох варіантів відповідей. На відміну віз закритих, відкриті питання не нав'язують респондентові варіант відповіді, а дають можливість висловити власну думку в усій повноті. Існує також напівзакритий варіант системи відповідей, коли подається перелік як основних варіантів відповіді, так і створюється можливість для подання власної, іншої відповіді.

Прямі запитання передбачають відповідь, яку слід розуміти в такому ж смислі, як розуміє опитуваний (Наприклад: "За яку партію Ви будете голосувати?"). Але такого типу запитання в ряді випадків залишаються без відповіді, бо опитувані не схильні висловлюватися відверто. У такому разі наводяться непрямі запитання (Наприклад: "Яка із політичних партій Вам найбільше імпонує?").

Основні запитання анкети спрямовані на збір інформації про явище, яке підлягає вивченню. Неосновні - на вияв відвертості відповідей, вони уточнюють, доповнюють дані, отримані в основних запитаннях. До таких відносять питання-фільтри, контрольні питання та ін.

Інтерв'ю - це різновид соціологічного опитування, співбесіда дослідника з опитуваним, яка проводиться за визначеним планом, обумовлює прямий контакт інтерв'юера з респондентом, причому запис відповідей проводиться письмово або, з дозволу респондента, на диктофон. У прикладній соціології розрізняють кілька видів інтерв'ю. Формалізовані інтерв'ю - найбільш розповсюджений різновид інтерв'ювання. При використанні цього виду опитування інтерв'юер зобов'язаний чітко дотримуватися формулювань питань та їх послідовності. Вільні інтерв'ю - це довготривала співбесіда інтерв'юера із респондентом без суворої деталізації питань, але проводиться за загальною програмою. Фокусоване інтерв'ю має метою збір думок, оцінок щодо певної конкретної ситуації, явищ, їх причин та наслідків. Останнім часом, у великих містах, де досить високий рівень телефонізації, застосовується телефонне інтерв'ю. Його основні переваги: оперативність і низька вартість. За змістом бесіди розрізняють так звані документальні інтерв'ю (уточнення фактів, вивчення подій), інтерв'ю думок (виявлення оцінок, поглядів, суджень). Особливо виділяється інтерв'ю із спеціалістами-експертами.

2.Спостереження.

Під спостереженням в соціології розуміють пряму реєстрацію фактів очевидцем. Саме при ньому відкривається можливість безпосередньо сприймати поведінку людей в конкретних умовах і в реальному часі. На відміну від звичайного , наукове спостереження характеризується тим, що воно:

- підпорядковане чіткій дослідницькій меті;

- спостереження проводиться за обдуманою заздалегідь процедурою;

- всі дані спостереження фіксуються в протоколах або щоденниках за визначеною схемою;

- інформація, отримана шляхом спостереження, має бути піддана контролю на обгрунтованість і стійкість.

Залежно від ступеня формалізованості виділяються структуризовані і неструктуризовані спостереження (Див. рис. 18.2) . Структуризоване відповідає високому ступеню стандартизації, а для фіксації результатів використовуються спеціальні бланки та документи, досягається точність інформації. На протилежність йому неструктуризоване спостереження є менш формалізованим. При його проведенні відсутній чіткій план дій спостерігача, застосовують його переважно у розвідувальних пошукових дослідженнях.

За ступенем участі спостерігача в досліджуваній ситуації розрізняють включене і просте спостереження. Включеним спостереженням називається такий його різновид, коли дослідник безпосередньо включений в досліджуваний соціальний процес, контактує, діє разом із досліджуваними. Характер" включеності "дослідника може бути різним: в одних випадках він зберігає інкогніто, в інших спостерігач не приховує своєї мети, ролі, функції. Повністю включене спостереження дозволяє розглядати досліджуване явище ніби зсередини, очима очевидців. У простому спостереженні спостерігач реєструє події, знаходячись "на стороні".

    Види спостережень    
             
За ступенем формалізованості     За умовами організації
             
контрольовані   неконтрольовані     польові   лабораторні
               
    Залежно від спостерігача    
             
Включені       невключені
                                       

Рисунок 18.2 - Види спостережень

За місцем проведення, умовами організації розрізняють польові і лабораторні спостереження. Польові проходять у природніх умовах ( місцях для зборів, засідань, мітингів). Коли ж спостереження відбувається у штучностворених умовах, його називають лабораторним.

В залежності від регулярності проведення спостереження поділяються на систематичні, які проводяться регулярно протягом певного періоду, і несистематичні, з якими спостерігачеві доводиться мати справу як із заздалегідь незапланованими явищами.

Не слід забувати, що оцінюючи інших, спостерігачі схильні судити про людей, дії за своїми власними рисами характеру. Тобто, особисті риси спостерігача певною мірою можуть вплинути на враження, оцінку спостережуваних явищ. У цілому, метод спостереження - як метод збору даних - або наводить на гіпотези і служить трампліном для використання більш складних методик, або застосовується на заключній стадії масових досліджень для уточнення основних висновків.

3.Експеримент у соціології.

До числа найбільш своєрідних та складних методів збору соціологічної інформації належить експеримент. Експеримент у соціології - це спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни діяльності та поведінки соціального об'єкта під дією певних факторів. Основна мета його проведення - перевірка тих чи інших гіпотез, результати яких мають вихід на практику, на різні за характером управлінські рішення. Особливістю експерименту, як методу отримання соціальної інформації є те, що його проведення потребує розробки та висунення гіпотези про наявність причиново-наслідкового зв'язку.

За специфікою поставленого завдання розрізняють науково-дослідні та практичні експерименти. В ході науково-дослідного експерименту перевіряється гіпотеза, яка містить нові дані наукового характеру. А в ході практичного - перевіряється отримання даних з метою подання практичних рекомендацій в тій чи іншій галузі.

Загальна логіка експерименту полягає в тому, щоб за допомогою вибору певної експериментальної групи, для якої створюють незвичайну експериментальну ситуацію, простежити напрямок, величину і стійкість змін характеристик, що цікавлять дослідника. За характером експериментальної ситуації експерименти поділяються на польові та лабораторні. У польовому експерименті об'єкт перебуває у природних умовах свого функціонування. В лабораторному експерименті експериментальна ситуація формується штучно.

Розрізняють також лінійні та паралельні експерименти. Лінійний експеримент характеризується тим, що аналізу піддається одна і та ж група, яка одночасно є і контрольною і експериментальною. Одним із найбільш поширених та простих є так звані паралельний експеримент. В ньому одночасно беруть участь дві групи: контрольна та експериментальна.

4. Аналіз документів.

Документальною в соціології називають будь-яку інформацію, фіксовану в друкованому чи рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото-кіноплівці, в електронних носіях. Аналіз документів - один із широко застосовуваних і ефективних методів збору первинної інформації. Документи із різним ступенем повноти відображають духовне та матеріальне життя суспільства і передають не тільки подію та фактологічний бік соціальної дійсності, але і фіксують мову викладу, характер опису соціальної дійсності.

Існує ряд критеріїв для класифікації документів. Розрізняють офіційні, які складаються та затверджуються державними та громадськими інституціями, і неофіційні, серед яких виділяють особиcті документи.

За формою викладу розрізняють письмові та статистичні документи. За функціональними особливостями - інформаційні, культурно-виховні, регулятивні. В окрему групу входять матеріали засобів масової інформації. Публікації газет та журналів синтезують інформацію документів різних типів: цифрову, словарну, мистецьку та ін. Інформацію, яка міститься в документах, поділяють на первинну, складену на основі безпосередньої реєстрації відбулих подій, вторинну - являє собою обробку, узагальнення, зроблені на основі даних первинних джерел. За останні роки набули великого розповсюдження електронна система та мережа появи, збереження і поширення документальної інформації - Інтернет.

Розглянемо методи аналізу документів. Перший метод - традиційний, якісний аналіз. Під ним розуміється вся багатомірність розумових операцій, спрямована на інтерпретацію даних, які складають зміст документа. Традиційний аналіз - це ланцюжок розумових, логічних побудов, спрямованих на виявлення суті аналізованого матеріалу. Здійснюючи традиційний аналіз, соціолог має відповісти на такі запитання:

- Що являє собою документ?

- Хто його автор?

- Яка мета створення документа?

- Яка надійність самого документа?

- Яка достовірність зафіксованих у ньому даних?

- Яка реакція на документ?

- Які висновки можна зробити про факти, які є в документі?

У багатьох випадках застосовують кількісний аналіз (контент-аналіз) - другий тип аналізу документів. Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти (і підрахувати) такі ознаки, риси, властивості документа, які із необхідністю відображали б певні суттєві сторони змісту. Контент-аналіз - це перевід у кількісні показники масової текстової інформації із подальшою статистичною обробкою. Контент-аналіз розпочинається з вияву смислових одиниць, в якості яких використовуються: поняття, тема, імена історичних осіб, політиків, видатних вчених, діячів мистецтва, цілісна громадська подія, факт, випадок. У контент-аналізі використовуються два методи виміру:

- визначення частоти згадування виділеної смислової одиниці;

- визначення фізичної протяжності або площі тексту, заповненої смисловими одиницями: кількість рядків, абзаців,колонок у друкованих текстах.

Теми доповідей та рефератів

1. Роль опитувань у комплексі методів збору соціологічної інформації.

2. Різновиди інтерв'ю та особливості їх застосування в соціологічному дослідженні.

3.Контент-аналіз як метод соціологічного дослідження.

4.Застосування аналізу документів у практиці соціологічних досліджень: історичний огляд.

Література

1. Бутенко И.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентами. - М.,1989.

2. Іванов В.Ф. Контент-аналіз: методологія та методика дослідження ЗМК. - К.,1994.

3 . Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии. - М., 1987 .

4. Некрасов А.И. Социология. - Х., 2004.

5. Соціологія / За ред. В.Г.Городяненка - К., 2002.

6. Соціологія / За ред. Н.П.Осипової. - К., 2003.

7. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. - М., 1998.

8. Яковенко Ю.И., Паниотто В.И. Почтовый опрос в социологическом исследовании. - К., 1988.

 
 


ЗМІСТ

Вступ

Лекція 1 Соціологія як наука.

Лекція 2 Історія виникнення та розвитку західної соціології.

Лекція 3 Історія виникнення і розвитку російської та української соціології.

Лекція 4 Суспільство як цілісна система.

Лекція 5 Соціальні процеси та соціальні зміни.

Лекція 6 Соціальний конфлікт.

Лекція 7. Соціальна структура суспільства.

Лекція 8. Етносоціальні процеси.

Лекція 9 Соціальні інститути суспільств і соціальні організації.

Лекція 10. Особистість у системі соціальних зв'язків.

Лекція 11. Економічна соціологія.

Лекція 12. Соціологія праці.

Лекція 13. Соціальне управління та соціальні основи сучасного менеджменту.

Лекція 14. Соціологія освіти та науки.

Лекція 15 Соціологія сім'ї.

Лекція 16. Соціологія громадської думки.

Лекція 17 Соціологічне дослідження.

Лекція 18 Методи збору соціологічної інформації.

Навчальне видання

Маркозова О.О., Прохоренко Т.Г.

СОЦІОЛОГІЯ

Загальний курс.

Конспект лекцій

Відповідальний за випуск О.К.Чаплигін

 



  5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Лекція 8. ЕТНОСОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ | Література. | СОЦІАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ | Лекція 11. ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ | Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками. | Лекція 12. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ | Лекція 13. СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ | Освіта як соціальний інститут. | Лекція 15. СОЦІОЛОГІЯ СІМ'Ї | Теми доповідей та рефератів. |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати