Головна

Лекція 13. СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  1. Автоматизована система управління підприємством АСУП.
  2. Види оперативного управління
  3. Види соціального управління
  4. Внутрішні і зовнішні фактори управління підприємством
  5. Гармонійне поєднання державного управління і місцевого самоврядування
  6. Глава 24. Інформаційне забезпечення управління органами внутрішніх справ
  7. Глава 25 Документаційие забезпеченім управління органами внутрішніх

Розгляд попередніх тем показав, що суспільний розвиток представляє собою багатоваріантний процес, який здійснюється в результаті свідомої діяльності людей і соціальних груп. Зрозуміло, що ефективне функціонування і розвиток сучасного суспільства не може відбуватися без соціального управління. Дана тема присвячена вивченню механізмів соціального управління, аналізу його основних суб'єктів і видів. Сутність і специфіка цієї проблеми може бути розкрита через вивчення таких питань:

1. Соціальне управління: сутність, функції і механізм дії.

2. Соціологічні основи сучасного менеджменту.

1 Соціальне управління: сутність, функції і механізм дії

Управління представляє собою функцію організованої системи будь-якої природи, що спрямована на збереження її якісної визначеності, на підтримку режиму діяльності і динамічної рівноваги із середовищем, на реалізацію програми та мети діяльності.

Розглядаючи сутність і природу управління в цілому, можна сказати, що управління - це специфічний вид людської діяльності, особливий тип суспільних відносин. Управлінські стосунки - природний і необхідний елемент соціальної сфери суспільства. Метою управління в соціальних системах є перш за все переборення дій стихійних сил, різного роду несподіванок.

Соціальне управління - важливий елемент суспільства, необхідна сторона розвитку родової сутності людини як суб'єкта історичного процесу. В свою чергу, соціологія управління - це галузь соціології, яка має забезпечити реалізацію потреб прогресивного розвитку суспільства через вивчення закономірностей, форм і методів цілеспрямованого впливу на соціальні структури і процеси, соціальні групи.

Природа соціального управління розкривається через взаємозв'язок з поняттям «соціальна інформація». Відправним пунктом будь-якого управлінського процесу є здобуття, а також переробка інформації.

Соціальна інформація сьогодні представляє собою велику кількість інформаційних потоків, які рухаються різними каналами (телебачення, радіо, преса, навчання, виховання, спілкування, праця, дозвілля тощо). Результативне управління неможливе без аналізу, переробки та використання всього масиву інформації.

У науковій літературі існує певна кількість вмзначень соціології управління, однак найбільш узагальненим є розуміння її як специфічного виду діяльності наділених владою і правом органів і суб'єктів управлінської системи, що забезпечує оптимальне функціонування і розвиток суспільства.

Метою соціального управління є упорядкування соціальної системи (суспільства), забезпечення її функціонування, реалізація завдань соціальної політики, введення найбільш раціональних умов організації соціальної життєдіяльності людей.

Теорія соціального управління повинна з'ясувати питання про закономірності та особливості поведінки людини як суб'єкта та об'єкта соціального управління. Предметом теорії соціального управління є дослідження загальних, обов'язкових для всього управлінського циклу процедур, формування загальних вимог, пов'язаних з підготовкою та прийняттям управлінського рішення.

Таким чином, соціальне управління - це регулювання діяльності та поведінки людей, відносин між ними. У систему регуляторів життєдіяльності індивідів, що дозволяють підтримувати суспільний порядок, згоду та дисципліну, входять такі соціальні інститути, як традиції, звичаї, релігія, мораль, культура, політика, право тощо. Регуляційні механізми системи соціального управління охороняють своїм впливом усі галузі життєдіяльності та спілкування. Соціальне управління - це спеціально організований вплив на суспільну систему, тобто суспільство в цілому. Саморозвиток цієї системи здійснюється завдяки взаємовідносинам людей, об'єднаних у соціальні групи. Стиль та конкретні механізми управління, характер рішень, що приймаються, залежить від специфіки об'єкта.

На кожному новому етапі розвитку суспільства та виробництва люди мають все більшу потребу в узгодженні та організації своїх дій, тобто в управлінні. Але зміст, методи управління не можуть бути однаковими. На них впливають, перш за все, фактори об'єктивного характеру (соціальний устрій, рівень розвитку виробництва, ступінь зрілості суспільних відносин тощо). Соціологія управління бере до уваги поряд з об'єктивними також і суб'єктивні фактори, що є в системі соціального управління.

Суб'єктивні фактори соціального управління - це здатність людей діяти в певному напрямку, який, у свою чергу, визначається їх потребами та інтересами.

Особливої уваги заслуговує питання про функції соціального управління. Прийнято виділяти соціально-економічну, політичну, духовно-ідеологічну та власне соціальну функцію. Економічні функції базуються на підпорядкуванні діяльності особи інтересам і потребам суспільства та спрямовані на пошук і упровадження нових форм реалізації власності, організації та стимулювання праці.

Економічна функція в поєднанні з політичною приводить до руху соціальні сили суспільного розвитку, що дуже важливо для сучасної України. Її подальший розвиток залежить від реформи політичних інститутів, поглиблення демократії та гласності. Влада й управління нероздільні. Ефективність соціального управління багато в чому залежить від характеру взаємодій громадянського суспільства та політичної системи.

Соціальна функція полягає в усуненні суперечностей між особистими, колективними та суспільними інтересами, у ліквідації можливих відхилень у напрямку інтересів як окремих людей, так і соціальних груп, в утвердженні принципу соціальної справедливості.

Духовно-ідеологічна функція соціального управління пов'язана з підвищенням рівня політичної культури громадян, з формуванням їх світогляду. Сьогодні актуальним є формування світогляду громадян України на основі загальнолюдських цінностей, які повинні бути закладені в основу культури, освіти, виховання.

Важливим напрямком вдосконалення соціального управління є технологізація та інформатизація соціального простору, залученні інноваційних ресурсів, регуляції соціальних технологій. Упровадження соціальних технологій у практику соціального управління - це принципово інший, сучасний спосіб організації соціального життя, що відповідає практичним потребам людства.

2 Соціологічні основи сучасного менеджменту

.

Перехід економіки на ринкові умови господарювання, розвиток підприємництва і реформа відносин власності диктують необхідність формування нових підходів до управління, тобто розвитку менеджменту.

Якщо в попередній адміністративно-командній системі прерогативою було поняття адміністрування як знеособлене управління, то менеджмент - це окрема техніка управління відповідними галузями виробництва. Менеджер у перекладі з англійської (manager) - керівник, управлінець. Тобто первинне значення терміна "менеджер" - професійний керівник.

Американські соціологи вважають, що керівник - це людина, яка особисто спрямовує підлеглих на досягнення мети організації. Він виконує функції управління шляхом установлення норм поведінки підлеглих, реагує на їх потреби і захищає інтереси перед керівниками вищого рівня. Вплив на підлеглих складає основу такого управління, тобто менеджменту.

Теоретики і практики по-різному трактують поняття «керівник». Для перших він - висококваліфікований спеціаліст, який має технічні і економічні знання, для других - організатор виробництва, який виконує адміністративні функції.

Зрештою необхідно змінити погляд на природу, сутність і значення праці керівника. В нових умовах господарювання, коли на перше місце стають самостійність, ініціатива, підприємливість, творча думка, готовність до розумного ризику в умовах, коли інтелектуальні компоненти того чи іншого виду діяльності переважають над фізичними, потрібно працювати не стільки руками, скільки головою. Відомо також, що ніякими адміністративно-командними засобами не можна примусити людину творчо думати і діяти, якщо вона цього не хоче.

Характеризуючи працю менеджерів, неможна не сказати про взаємозв'язки з таким поняттям як «соціоінженерія». Діяльність, яка формується за допомогою прикладної соціології, соціальної психології і соціального управління, отримала назву соціоінженерної діяльності. Фахівець у цій галузі має поєднувати навички та вміння соціолога і інженера. Як соціолог, менеджер повинен професійно розробляти програмно-методичне забезпечення досліджуваного проекту, використовувати методи обробки, узагальнення й аналізу соціологічних даних, вміти коментувати та інтерпретувати отримані результати, пояснювати соціальні явища і процеси. Як інженер, він повинен володіти відповідним стилем мислення і діяльності, яка отримала назву інженерінга.

Інженерінг (технічний, прикладний) - це надання комплексу інженерно-консультаційних послуг на комерційній основі щодо зміни, врегулювання і соціального контролю за допомогою спеціальної соціотехніки різних організаційних структур, що створені людьми для розв'язання спеціальних задач.

Якщо інженерна діяльність - це розпорядження жорсткого алгоритму: як і в якій послідовності отримати заданий результат при створенні і обслуговуванні систем штучного типу, то людська інженерія - це використання наукових даних про людину (людський фактор) при конструюванні та обслуговуванні цих систем у різних сферах життєдіяльності людей: в промисловості, сільському господарстві, мистецтві тощо. Подальший розвиток соціальної інженерії як сфери науково-практичної діяльності в соціології був пов'язаний з цілеспрямованим впливом на процеси і організаційні структури спеціалізованої діяльності людей. Вона орієнтована на врегулювання, зміни і контроль практичних дій, поведінки людей разом з керівниками підприємств, організації адміністративними структурами тощо. Для цього, вважав К. Поппер, потрібна соціальна технологія, результати якої можуть бути перевірені частковою соціальною інженерією.

Таким чином, соціоінженерія є елементом управлінської діяльності, а соціолог-інженер бере участь у вирішенні соціально-управлінських завдань на всіх етапах управлінського циклу.

Соціальна інженерія, яка формується, виступає як консультативно-управлінська діяльність з удосконалення організації соціальних процесів, ураховує місце людського фактора і спрямована на покращення умов праці й побуту. Саме цим соціоінженерна діяльність безпосередньо пов'язана зі здійсненням соціального управління і контролю, сприяє запобіганню соціальних конфліктів і встановленню соціального партнерства.

Останні роки соціологія інтенсифікувала розробку спеціалізованих засобів і методів, які використовуються в соціальній інженерії як системі цілевказівок, що створюють можливість для раціональної діяльності. Ці засоби в 70-і роки стали позначати терміном «соціальні технології». Індустріалізація соціального життя поставила питання про максимально раціоналізований вид соціальної реконструкції, про концептуальні проблеми інженерно-технологічної діяльності щодо цілеспрямованого перетворення соціальних систем.

Розвиваючи ідеї соціального перетворення сучасних суспільств, звернемося до представників критичного раціоналізму: Т. Альберта, К. Поппера, Е. Топіча. Вони вважали, що «соціальна інженерія» і використання методів соціальної технології можуть бути спрямовані на усунення конкретних вад, недоліків у соціальному житті суспільства. В державах з централізованим плануванням і тотальним контролем соціальна інженерія створювала технологічні умови для маніпулювання поведінкою людей в інтересах бюрократичної еліти, яка мала владу.

В сучасному суспільстві сформувалися чіткі уявлення про соціологію як інженерну науку з природно-науковою орієнтацією експериментальних наук. Існують поняття виробничої, промислової соціології, які включають такі блоки (див. рис. 13.1).

Сфера застосування менеджменту практично безмежна. Він застосовується в державних і суспільних організаціях, де намагаються досягти певних цілей з мінімальними затратами і максимальною ефективністю.

Менеджмент можна розглядати як різновид бізнесу. Бізнес - це діяльність, спрямована на одержання прибутку за рахунок виробництва певного виду товарів і послуг. Завдання менеджменту - знаходження і застосування відповідних мотивів, стимулів у системі управління виробництвом в умовах ринкової економіки.

Блоки соціології як інженерної науки
     
1 Наукова організація управління, де предметом виступає раціональне поєднання людини із знаряддями праці.   2Наукова організація управління, де предметом виступає раціональне поєднання і взаємодія людини з людиною та управлінські стосунки.
   
Етапи наукової організації управління 2-го блоку
1) розробка соціотехнічного проекту - карта організації робочого місця, хронокарта робочого і позаробочого часу, оперопрограми тощо; 2) застосування практичних рекомендацій - процес соціотехнічних нововведень; 3) експлуатація застосованої системи в умовах нормальної роботи підприємства.
           

Рисунок 13.1 - Блоки соціології як інженерної науки

Адміністративні методи управління, орієнтовані на масове виробництво, не забезпечують ефективної взаємодії учасників виробничого процесу і достатньо не впливають на кінцевого споживача, що не відповідає основі стратегії підприємництва - маркетингу. Результатом цього є ускладнення, загострення виробничих стосунків, багатоваріантність рішень, що потребують швидкої і гнучкої переорієнтації виробництва і збуту при невизначеності і постійній зміні внутрішніх і зовнішніх умов господарської діяльності.

Головним завданням управління стає створення швидкодіючих управлінських механізмів переорієнтації виробництва. З цієї точки зору менеджмент - це управління певним соціальним об'єктом, що поєднує в одній особі господаря власності і організатора виробництва, який забезпечує високу продуктивність праці без жорсткого адміністрування.

Проблеми менеджменту для сучасної України відображені в основних принципах, викладених у книзі О. Шелдона «Філософія управління»:

- політика, умови та засоби промислового виробництва повинні бути спрямовані на досягнення суспільного добробуту;

- менеджмент повинен поєднувати обов'язки суспільства з конкретними потребами громадян;

- менеджмент - основа рівноваги між мораллю суспільства та принципами справедливості.



  5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   Наступна

Література | Лекція 4. СУСПІЛЬСТВО ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА | Лекція 5. СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ ТА СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ | Лекція 6. СОЦІАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ | Лекція 7. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА | Лекція 8. ЕТНОСОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ | Література. | СОЦІАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ | Лекція 11. ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ | Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати