Головна

Лекція 6. СОЦІАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ

  1. Лекція 1
  2. Лекція 1
  3. Лекція 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО
  4. Лекція 11. ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ
  5. Лекція 12. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ
  6. Лекція 13. СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ТА СОЦІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
  7. Лекція 15. СОЦІОЛОГІЯ СІМ'Ї

Як довела наука, конфлікти існують стільки, скільки існує людське суспільство. Прояви конфліктів різноманітні: вони можуть виникати між окремими особистостями в межах одного колективу і між колективами, між релігійними сектами і партійними фракціями, це можуть бути страйки і революції, жорстокі масові битви чи міжнаціональні зіткнення. Тому в даній темі і спробуємо з'ясувати природу, причини соціальних конфліктів, засоби їх вирішення.

1. Соціальна природа та функції конфлікту.

2. Структура і причини виникнення конфліктів.

3. Управління соціальними конфліктами.

1. Соціальна природа та функції конфлікту

Конфлікт - це зіткнення протилежних цілей, позицій, поглядів суб'єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють суперечливість своїх інтересів. Конфлікт має соціальну природу, оскільки учасниками конфлікту завжди є люди, або певні соціальні групи та спільноти. Проблема природи конфліктів, причин та умов їх виникнення, способів попередження та розв'язання в усі часи цікавила вчених, філософів, державних і громадських діячів. Зокрема, Геракліт у своїх трактатах намагався обгрунтувати позитивну роль боротьби у процесі суспільного розвитку. Великі гуманісти Відродження Т. Мор, Ф. Рабле, Ф. Бекон виступили з різким засудженням соціальних зіткнень і соціальних конфліктів.

Теоретичне обгрунтування соціологія конфлікту отримала у 20 столітті, особливо у 50-і роки, коли у країнах Західної Європи та США почали посилюватися кризові явища. З'явилися концепції Л. Козера, Р. Дарендорфа, К. Боулдінга. Якщо Л. Козер вбачав у соціальних конфліктах суспільне благо і головне джерело поступального розвитку, то Р. Дарендорф стверджував, що конфлікти - це не благо, а реальність, неминучий наслідок існуючих соціальних протиріч. Тому головне завдання полягає у тому, щоб контролювати конфлікт: він повинен бути легалізованим, розвиватися і розв'язуватися за існуючими у суспільстві правилами.

Які ж конкретно функції виконують конфлікти у житті суспільства?

До позитивних функцій конфліктів більшість соціологів відносить:

- соціально-діагностичну - виникнення конфліктів свідчить про недоліки у функціонуванні соціальних організацій, поглиблення суспільних протирічь, поляризацію інтересів різних соціальних груп;

- регулюючу - конфлікти створюють і підтримують у суспільстві соціальну рівновагу, забезпечують баланс сил у структурах влади й управління;

- інтегративну - участь у конфлікті сприяє консолідації людей, які захищають спільні інтереси;

- інноваційну - конфлікти сприяють оновленню соціальних відносин, утвердженню нових норм та цінностей;

- комунікативну - пошук шляхів розв'язання конфлікту активізує соціальну взаємодію, забезпечує спільне вироблення взаємоприйнятних рішень;

- соціально-психологічну - конфлікти сприяють зняттю психологічної напруги, викиду негативних емоцій.

Водночас конфлікти можуть нести і деструктивні тенденції, виконувати негативні функції, до яких відносять:

- дестабілізуючу - деструктивні конфлікти призводять до порушення соціальної рівноваги, громадського порядку, застосуванню насильницьких методів розв'язання існуючих проблем;

- надлишково-витратну - конфлікти, як правило, вимагають використання додаткових матеріальних, часових, моральних ресурсів для вирішення проблем;

- дезорганізуючу - конфлікти уповільнюють та ускладнюють процеси прийняття рішень, порушують ритм та ефективність діяльності.

2. Структура і причини виникнення конфліктів

Конфлікт має деякі спільні складові, до яких відносять: суб'єкти конфлікту, відносини між ними, предмет конфлікту і соціальне середовище. Суб'єкти конфлікту - це безпосередні учасники конфлікту, які своїми діями породжують сам конфлікт, надають йому того чи іншого змісту та гостроти, визначають його тривалість. Характер відносин між конфліктуючими сторонами визначається ступенем їх взаємодії та взаємозалежності. Якщо у суб'єктів конфлікту у попередній період були відсутні будь-які стосунки і вони не мають наміру підтримувати їх у майбутньому, вони мають більш широкий вибір лінії поведінки у конфліктній ситуації.

Предмет конфлікту є змістовною характеристикою конфлікту і передбачає з'ясування його об'єкту, тобто того, що саме зосереджує на собі увагу та прагнення учасників конфлікту, і, водночас, протиставляє їх один одному, а, отже, є об'єктивною основою виникнення меж ними конфліктних відносин. Та сукупність характеристик об'єкту, що робить увагу до них та прагнення кожного з учасників такими, що суперечать увазі та прагненням іншого і становить предмет конфлікту.

Загальновизнано, що основними об'єктами більшості соціальних конфліктів виступають ресурси, статус та цінності. Зовнішнє соціальне середовище здійснює суттєвий вплив на виникнення та розвиток конфліктів через стандарти в оцінках соціальних ситуацій, моделі вирішення проблем, способи прийняття рішень.

Якщо структурні елементи конфлікту виступають його статичними характеристиками, то динамічними показниками конфлікту прийнято вважати стадії розгортання конфлікту. Починається конфлікт з конфліктної ситуації, коли формуються соціальні умови, що викликають розходження інтересів та цілей учасників конфлікту. В межах конфліктної взаємодії відбувається перша сутичка конфліктуючих сторін - інцидент, наступне поглиблення конфліктного протистояння - ескалація конфлікту та досягнення ним вищої точки напруги - кульмінації. Вихід з конфлікту відбувається шляхом обраного однією або двома сторонами способу - насильництва, примирення або розриву.

Соціологічний аналіз конфлікту передбачає виявлення його причин. Найбільш загальною причиною соціальних конфліктів є соціальна нерівність, такий розподіл позицій у ієрархічній системі соціальних відносин, який робить неможливим досягнення своїх інтересів та задоволення своїх потреб в доходах, знаннях, інформації певними особистостями або соціальними групами. Споконвічний розподіл людської спільноти, соціальних груп та колективів на тих, хто керує, приймає рішення і тих, хто вимушений підкорятися і виконувати накази згори, тобто на тих, хто наділений владними повноваженнями, і тих, хто таких повноважень не має, є невичерпним джерелом різноманітних соціальних конфліктів. Люди завжди очікують влади, яка здатна розв'язати усі їхні проблеми, але у практичному плані такі очікування ніколи не можуть бути задоволеними.

Іншою причиною конфліктів, що тісно пов'язана з першою, є обмеженість ресурсів на володіння якими висуваються претензії. Людям властиво завищувати свій особистий внесок у загальні результати діяльності, у зв'язку з чим будь-який розподіл ресурсів на будь-якому рівні може призвести до конфлікту.

Більшість західних конфліктологів пов'язують виникнення конфліктів зі свідомістю людей. У такому контексті конфлікти трактуються як зіткнення "конфліктуючих свідомостей", а їх причиною визнається невідповідність реальної дійсності суб'єктивним уявленням про неї.

Причинами конфліктів (зокрема, політичних) також можуть бути етнічна або релігійна нетерпимість, ідеологічна зашореність. Значна частина побутових та сімейних конфліктів зумовлена причинами психологічного характеру: агресивністю, почуттям ненависті, заздрості тощо.

Міжгрупові конфлікти у більшості випадків породжуються розходженнями у поглядах або інтересах, хоча у кінцевому рахунку такі розходження зводяться переважно до боротьби за ресурси.

Підсумовуючи друге питання, зазначимо, що при усьому розмаїтті причин конфліктів, універсальним джерелом конфліктів є несумісність претензій конфліктуючих сторін за умов обмеженості можливостей їх задоволення.

3. Управління соціальними конфліктами.

Розв'язання конфлікту - це повне чи часткове усунення причин, що його породжують, або зміна цілей та поведінки учасників конфлікту. Розв'язання конфліктів є головною, проте не єдиною складовою процесу управління конфліктами, який включає в себе заходи і стратегії не тільки подолання, а й попередження конфліктів.

Управління конфліктами - це цілеспрямований вплив відповідних державних органів, громадських організацій на характер відносин між соціальними суб'єктами з метою:

- уникнення їх конфліктної взаємодії;

- усунення причин ймовірних конфліктів;

- а у разі їх виникнення - корегування поведінки учасників конфлікту у напрямку пошуку взаємоприйнятних шляхів його конструктивного розв'язання.

Технології управління соціальними конфліктами спираються на науково- обгрунтовані методи розв'язання конфліктів. Метод уникнення конфлікту дозволяє виграти час, мобілізувати ресурси, об'єктивно оцінити ситуацію, скорегувати свої цілі, однак не усуває причини виникнення конфлікту у майбутньому. Метод переговорів дозволяє уникнути насильницьких методів, зняти гостроту конфлікту, зрозуміти аргументацію опонента, об'єктивно оцінити реальне співвідношення сил та умови примирення. Переговори дозволяють розглянути альтернативні ситуації, відкрити шлях до співробітництва.

Метод використання посередництва. Інколи вдало підібраний посередник може швидко врегулювати конфлікт там, де без його участі згода була б неможливою.

Метод третейського розгляду передбачає, що аналіз конфлікту здійснюється у чіткій відповідності нормам закону, у тому числі, й міжнародного права.

Використання зазначених методів, або їх поєднання дозволяє учасникам конфлікту реалізувати ту чи іншу стратегію виходу з конфлікту.

Стратегії виходу з конфлікту
1. Компроміс - часткове досягнення своїх інтересів конфліктуючими сторонами на основі взаємних поступок, відмови від окремих вимог і претензій. 2. Співробітництво - конструктивне розв'язання проблеми конфлікту на основі взаємного корегування його суб'єктами своїх цілей, позицій, узгодження інтересів. 3. Домінування - задоволення інтересів однієї з конфліктуючих сторін за рахунок іншої шляхом нав'язування їй вигідного для першої сторони рішення. 4. Пристосування - вимушена або добровільна відмова від боротьби однією з конфліктуючих сторін за умов усвідомлення своєї неправоти, необхідності збереження добрих стосунків з опонентом.

До основних напрямів діяльності з профілактики конфліктів можна віднести: оптимізацію організаційно-управлінських умов створення та функціонування організації; корегування поведінки членів організації у відповідності з загальноприйнятими в організації нормами та правилами створення сприятливого соціально-психологічного клімату.

Важливою складовою запобігання конфліктів є "навчання" співробітників організації правилам безконфліктної поведінки, дотримання яких дозволить зменшити ризик виникнення та поглиблення конфліктів в організації із суб'єктивних причин. До таких правил можна віднести, по-перше, прагнення адекватно оцінювати власну поведінку в конфліктній ситуації, спробу оцінити ситуацію з позицій протилежної сторони, зрозуміти точку зору опонента. По-друге, контроль своїх емоцій і заклик до протилежєної сторони діяти аналогічно. По-третє, спонукати свого опонента до відкритого обговорення спірних питань, спільного розв'язання конфліктних ситуацій. Важливо також перевірити об'єктивність інформації, позв'язаної з предметом конфлікту, діями опонентів та своіми власними.

Значну роль у попередженні та подоланні конфліктів відіграють також соціологічні методи їх вивчення, які дозволяють своєчасно діагностувати, всебічно аналізувати та прогнозувати розвиток конфліктів.

Щодо особливостей соціальних конфліктів в сучасній Україні, слід відмітити, що процес демократизації та переходу до ринкових відносин передбачає "вільну гру" різноманітних соціальних та індивідуальних інтересів та прагнень, що різко посилює дію конфліктогенних факторів в усіх сферах життя українського суспільства. Практичний досвід останнього десятиліття ХХ ст. яскраво демонструє значне загострення боротьби за владу, статус і ресурси, права і сфери впливу найрізноманітніших соціальних суб'єктів відвладних структур центрального і регіональого рівня до трудових колективів, профспілок, політичних партій і громадських рухів, національних та релігійних спільнот, соціальних груп та окремих особистостей. Протиборство конфліктуючих сторін набуває різноманітних форм - від трудових суперечок, страйків до масових акцій соціального протесту з вимогами зміни існуючої системи влади, що супроводжується внутрішніми розколами соціальних спільнот, рухів, соціальних інститутів.



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

Лекція 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО | Функції соціології . | Література | Література | Лекція 4. СУСПІЛЬСТВО ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА | Лекція 8. ЕТНОСОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ | Література. | СОЦІАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ | Лекція 11. ЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯ | Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати