Головна

VIII. ТИПИ МОВНИХ ЗНАЧЕНЬ

  1. Text VIII.
  2. Text VIII. HIV
  3. Text VIII. Influenza
  4. Unit VIII. Negotiating skills
  5. VIII. 1. стилістичне забарвлення МОВНИХ ОДИНИЦЬ
  6. VIII. a) Read the following dialogues. Learn the phrases in bald type.
  7. VIII. Acheteur

§ 68. НАУКИ, ВИВЧАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ МОВНИХ ОДИНИЦЬ

Проблема значення в сучасному мовознавстві - одна з найскладніших і активно розроблюваних проблем. І це природно. Призначення мови - виражати думки, здійснювати обмін думками, який забезпечується значеннями мовних одиниць.

Проблемою значення слова, основний одиниці мови, почали займатися давно; нею жваво цікавилися мислителі Стародавнього світу і Середньовіччя. У міру розвитку мовознавства дослідження значення слова і інших одиниць мови спеціалізувалося, перетворюючись в окрему, а вірніше - в окремі галузі знання в межах приватного і загального мовознавства.

Наука, що вивчає значення слів та інших мовних одиниць, називається Марію, або семантикою. Перший термін ввів у науковий обіг німецький вчений С. Х. Рейзіг в «Лекціях про латинською мовою» (1839); синонімічні термін семантика - М. Бреаль в своєму «Досвід семантики» (1895) (1, с. 74 і їв .; 2, с. 5; 3, с. 14 і їв.). Якщо спочатку Семасіологія, або семантика, займалася вивченням значення слова, цікавлячись при цьому переважно закономірностями зміни значень слів (цей напрямок семасиологии було особливо активним в німецькому мовознавстві), то в наступні часи, особливо в XX в., Вона значно розширила свої кордони, досліджуючи значення всіх двосторонніх одиниць мови і їх структур - морфем, словосполучень, фразеологізмів, різних лексікалізованние словосполучень, пропозицій. Таким чином, під Марію (семантикою) в даний час розуміють науку, що вивчає зміст, внутрішню сторону мовних одиниць. Предметом вивчення семасиологии є значення мовних одиниць, їх типологія, а також такі явища в області їх значень, як багатозначність, синонімія, омонімія, гиперонимов, гіпонімія і ін. Суміжними з Марію науками, до певної міри пересічними з нею, є етимологія і ономасиология.

якби ми раптом стали пояснювати в розмові, що таке стіл, стеля є, спати і т. п. Все це говорить про те, що ці «внутрімовні значення» виступають у мові формою. Люди, по-перше, не думають про значення слів, які вживають; і, по-друге, від людей, які вільно володіють цією мовою, і немає підстав очікувати, що вони легко зможуть правильно визначити значення таких слів. Точне, коректне визначення значення вимагає тонкого мовного чуття і досить високого ступеня професіоналізму. Дотепно писав про можливість говорять визначати значення слів, які вони вживають, Б. Рассел: «... У твердженні, що людина, правильно вживає слово, повинен вміти розкрити його значення, що не більше логіки, ніж у твердженні, що правильно рухомі планети повинні знати закони Кеплера »(21, с. 38).

ЛІТЕРАТУРА

1. Шептулин А. П. Система категорій діалектики. М., 1967.

2. Мельников Г. П. Витоки і стан сучасної системної лінгвістики // Лін-
 гвістіка під кінець XX століття: витоки і перспективи. Тези міжнародної конферен
 ції. М., Т. II. 1995.

3. Шпет Г. Внутрішня форма слова. М., 1927.

4. Гумбольдт В. Вибрані праці з мовознавства. М., 1984.

5. Рамішвілі Г. В. Вільгельм фон Гумбольдт - основоположник теоретичного
 мовознавства /// у.мбЬл & Лі В. Вибрані праці з мовознавства. М., 1984.

6. Потебня А. А. Із записок по русской грамматике. М., 1958. Т. 1-2.

7. Потебня А. А. Історія російської мови. Лекції, читані в 1882/3 академічному
 році в Харківському університеті / Публікація С. Ф. Самойленко // Пот ебняньсю чітан-
 ня. Кмв, 1981.

8. Павлов В. М. Проблема мови і мислення в працях Вільгельма Гумбольдта і в
 неогумбольдтіанском мовознавстві // Мова і мислення. М., 1967.

9. Лейбніц Г. В. Нові досліди про людський розум. М .; Л., 1936.

10. Потебня А. А. Естетика і поетика. М., 1976.
 І. Виготський Л. С. Мислення і мова. М., 1934.

12. Щерба Л. В. Мовна система і мовна діяльність. М., 1974.

13. Потебня А. А. Із записок по русской грамматике. М., Т. IV. Тисячу дев'ятсот сорок одна.

14. Потебня А. А. Основи поетики // Питання теорії і психології творчості. СПб.,
 1910. Т. П. Вип. 2.

15. Бенвеніст Е. Загальна лінгвістика. М., 1974.

16. Овсянико-Куликовський Д. Н. Про значення наукового мовознавства для психології
 думки // Питання теорії і психології творчості. Т. 1 (без дати видання). Харків.

17. Лезін Б. А. Художня творчість як особливий вид економії думки // пи-
 роси теорії і психології творчості. Т. 1 (без дати видання). Харків.

18. Овсянико-Куликовський Д. Н. Введення в ненаписану книгу по психології
 розумового творчості (науково-філософського і художнього) // Собр. соч. СПб.,
 1914. Т. VI.

19. Галкіна-Федорук Е. М. Про форму та зміст у мові // Мислення і мова. М.,
 1 957.

20. Плотніков Б. А. Про форму та зміст в мові. Мінськ, 1989.

21. Analysis of Mind. London, 1924 / Цит. по: Налімов В. В. імовірнісна модель
 мови. М., 1974.




Попередня   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76   Наступна

ПРОПОЗИЦІЯ І МІРКУВАННЯ | МОВА І СВІДОМІСТЬ | МОВА І ПІЗНАННЯ | Суб'єктивне І об'єктивне У МОВІ | Людиноподібні (АНТРОПОМРФІЗМ) ПОЗНАНИЯ | МОВА І КАРТИНА СВІТУ | Про МОВІ СУЧАСНОЇ НАУКИ | ВНУТРІШНЯ ФОРМА СЛОВА І ВНУТРІШНЯ ФОРМА МОВИ | Системоутворюючим І ЯЗИКООБРАЗУЮЩАЯ РОЛЬ ФОРМИ | ЗУСИЛЬ ЛЮДИНИ |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати