Головна |
§ 68. НАУКИ, ВИВЧАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ МОВНИХ ОДИНИЦЬ
Проблема значення в сучасному мовознавстві - одна з найскладніших і активно розроблюваних проблем. І це природно. Призначення мови - виражати думки, здійснювати обмін думками, який забезпечується значеннями мовних одиниць.
Проблемою значення слова, основний одиниці мови, почали займатися давно; нею жваво цікавилися мислителі Стародавнього світу і Середньовіччя. У міру розвитку мовознавства дослідження значення слова і інших одиниць мови спеціалізувалося, перетворюючись в окрему, а вірніше - в окремі галузі знання в межах приватного і загального мовознавства.
Наука, що вивчає значення слів та інших мовних одиниць, називається Марію, або семантикою. Перший термін ввів у науковий обіг німецький вчений С. Х. Рейзіг в «Лекціях про латинською мовою» (1839); синонімічні термін семантика - М. Бреаль в своєму «Досвід семантики» (1895) (1, с. 74 і їв .; 2, с. 5; 3, с. 14 і їв.). Якщо спочатку Семасіологія, або семантика, займалася вивченням значення слова, цікавлячись при цьому переважно закономірностями зміни значень слів (цей напрямок семасиологии було особливо активним в німецькому мовознавстві), то в наступні часи, особливо в XX в., Вона значно розширила свої кордони, досліджуючи значення всіх двосторонніх одиниць мови і їх структур - морфем, словосполучень, фразеологізмів, різних лексікалізованние словосполучень, пропозицій. Таким чином, під Марію (семантикою) в даний час розуміють науку, що вивчає зміст, внутрішню сторону мовних одиниць. Предметом вивчення семасиологии є значення мовних одиниць, їх типологія, а також такі явища в області їх значень, як багатозначність, синонімія, омонімія, гиперонимов, гіпонімія і ін. Суміжними з Марію науками, до певної міри пересічними з нею, є етимологія і ономасиология.
якби ми раптом стали пояснювати в розмові, що таке стіл, стеля є, спати і т. п. Все це говорить про те, що ці «внутрімовні значення» виступають у мові формою. Люди, по-перше, не думають про значення слів, які вживають; і, по-друге, від людей, які вільно володіють цією мовою, і немає підстав очікувати, що вони легко зможуть правильно визначити значення таких слів. Точне, коректне визначення значення вимагає тонкого мовного чуття і досить високого ступеня професіоналізму. Дотепно писав про можливість говорять визначати значення слів, які вони вживають, Б. Рассел: «... У твердженні, що людина, правильно вживає слово, повинен вміти розкрити його значення, що не більше логіки, ніж у твердженні, що правильно рухомі планети повинні знати закони Кеплера »(21, с. 38).
ЛІТЕРАТУРА
1. Шептулин А. П. Система категорій діалектики. М., 1967.
2. Мельников Г. П. Витоки і стан сучасної системної лінгвістики // Лін-
гвістіка під кінець XX століття: витоки і перспективи. Тези міжнародної конферен
ції. М., Т. II. 1995.
3. Шпет Г. Внутрішня форма слова. М., 1927.
4. Гумбольдт В. Вибрані праці з мовознавства. М., 1984.
5. Рамішвілі Г. В. Вільгельм фон Гумбольдт - основоположник теоретичного
мовознавства /// у.мбЬл & Лі В. Вибрані праці з мовознавства. М., 1984.
6. Потебня А. А. Із записок по русской грамматике. М., 1958. Т. 1-2.
7. Потебня А. А. Історія російської мови. Лекції, читані в 1882/3 академічному
році в Харківському університеті / Публікація С. Ф. Самойленко // Пот ебняньсю чітан-
ня. Кмв, 1981.
8. Павлов В. М. Проблема мови і мислення в працях Вільгельма Гумбольдта і в
неогумбольдтіанском мовознавстві // Мова і мислення. М., 1967.
9. Лейбніц Г. В. Нові досліди про людський розум. М .; Л., 1936.
10. Потебня А. А. Естетика і поетика. М., 1976.
І. Виготський Л. С. Мислення і мова. М., 1934.
12. Щерба Л. В. Мовна система і мовна діяльність. М., 1974.
13. Потебня А. А. Із записок по русской грамматике. М., Т. IV. Тисячу дев'ятсот сорок одна.
14. Потебня А. А. Основи поетики // Питання теорії і психології творчості. СПб.,
1910. Т. П. Вип. 2.
15. Бенвеніст Е. Загальна лінгвістика. М., 1974.
16. Овсянико-Куликовський Д. Н. Про значення наукового мовознавства для психології
думки // Питання теорії і психології творчості. Т. 1 (без дати видання). Харків.
17. Лезін Б. А. Художня творчість як особливий вид економії думки // пи-
роси теорії і психології творчості. Т. 1 (без дати видання). Харків.
18. Овсянико-Куликовський Д. Н. Введення в ненаписану книгу по психології
розумового творчості (науково-філософського і художнього) // Собр. соч. СПб.,
1914. Т. VI.
19. Галкіна-Федорук Е. М. Про форму та зміст у мові // Мислення і мова. М.,
1 957.
20. Плотніков Б. А. Про форму та зміст в мові. Мінськ, 1989.
21. Analysis of Mind. London, 1924 / Цит. по: Налімов В. В. імовірнісна модель
мови. М., 1974.
ПРОПОЗИЦІЯ І МІРКУВАННЯ | МОВА І СВІДОМІСТЬ | МОВА І ПІЗНАННЯ | Суб'єктивне І об'єктивне У МОВІ | Людиноподібні (АНТРОПОМРФІЗМ) ПОЗНАНИЯ | МОВА І КАРТИНА СВІТУ | Про МОВІ СУЧАСНОЇ НАУКИ | ВНУТРІШНЯ ФОРМА СЛОВА І ВНУТРІШНЯ ФОРМА МОВИ | Системоутворюючим І ЯЗИКООБРАЗУЮЩАЯ РОЛЬ ФОРМИ | ЗУСИЛЬ ЛЮДИНИ |