На головну

Підшипники

  1. Допуски ціліндрічності шийок вала під підшипники по ГОСТ 3325-85
  2. І, до - наполегливі підшипники; 1 - внутрішнє кільце; 2 - тіло кочення; 3 - зовнішнє кільце; 4 сепаратор
  3. Визначення осьових навантажень на підшипники
  4. Визначення сил, що навантажують підшипники
  5. Основні принципи конструювання вузлів тертя, що містять підшипники кочення
  6. Особливості визначення осьових сил. навантажувальних радіально-наполегливі підшипники, при установці їх dраспор і врастяжку.
  7. П3. Шарикопідшипники радіальні однорядні

Підшипник - технічний пристрій, що є частиною опори, що підтримує вал, вісь або іншу конструкцію, фіксує положення в просторі, забезпечує обертання, хитання або лінійне переміщення (для лінійних підшипників) з найменшим опором, сприймає і передає навантаження на інші частини конструкції. Опора з наполегливим підшипником називається підп'ятником.

Основні типи підшипників:

- Підшипники кочення
 - Підшипники ковзання
 - Газостатичному підшипники
 - Газодинамічні підшипники
 - Гідростатичні підшипники
 - Гідродинамічні підшипники
 - Магнітні підшипники
 Основні типи підшипників, які застосовуються в машинобудуванні - це підшипники кочення і підшипники ковзання.

підшипники кочення

Підшипники кочення складаються з двох кілець, тіл кочення (різної форми) і сепаратора (деякі типи під-підшипників можуть бути без сепаратора), що відокремлює тіла кочення один від одного, що утримує на рівному відстані-ванні і направляє їх рух. По зовнішній поверхні внутрішнього кільця і ??внутрішньої поверхні зовніш-ного кільця (на торцевих поверхнях кілець наполегливих підшипників кочення) виконують жолоби - доріжки якост-ня, за якими при роботі підшипника котяться тіла кочення.

У деяких вузлах машин з метою зменшення габаритів, а також підвищення точності і жорсткості застосовують так звані суміщені опори: доріжки кочення при цьому виконують безпосередньо на валу або на поверх-ності корпусної деталі.

Є підшипники кочення, виготовлені без сепаратора. Такі підшипники мають велике число тіл якост-ня і велику вантажопідйомність. Однак граничні частоти обертання безсепараторних підшипників значно нижче внаслідок підвищених моментів опору обертанню.

Підшипники кочення працюють переважно на тертя кочення (є тільки невеликі втрати на тертя ковзання між сепаратором і тілами кочення) тому в порівнянні з підшипниками ковзання знижуються втрати енергії на тертя і зменшується знос. Закриті підшипники кочення (мають захисні кришки) практично не вимагають обслуговування (заміни мастила), відкриті - чутливі до попадання чужорідних тіл, що може привести до швидкого руйнування підшипника.

Навантажують підшипник сили поділяють на: радіальну, діючу в напрямку, перпендикулярному осі підшипника і осьову, діючу в напрямку, паралельному осі підшипника.

Підшипники ковзання

Підшипник ковзання, опора або напрямна механізму або машини, в якій тертя відбувається при ковзанні зв'язаних поверхонь. Підшипник ковзання представляє собою корпус, який має цилиндрич-ське отвір, в який вставляється вкладиш, або втулка з антифрикційного матеріалу і змазує устрій-ство. Між валом і отвором втулки підшипника є зазор заповнений мастильним матеріалом, який дозволяє вільно обертатися валу. Розрахунок зазору, підшипника працюючого в режимі поділу поверхонь тертя мастильним шаром, проводиться на основі гідродинамічної теорії мастила. При розрахунку визначаються мінімальна товщина мастильного шару (вимірювана в мкм), тиску в змащувальному шарі, температура і витрата мастильних матеріалів. Залежно від конструкції, окружної швидкості цапфи, умов експлуатації тертя ковзання буває сухим, граничним, рідинним і газодинамічних. Однак навіть підшипники з рідинним тертям при пуску проходять етап з граничним тертям.

Мастило є одним з основних умов надійної роботи підшипника забезпечує; низьке тертя, розділі-ня рухомих частин, теплоотвод, захист від шкідливого впливу навколишнього середовища і може бути; рідкої (мі-ральних і синтетичні масла, вода для не металевою підшипників), пластичної (на основі літієвого мила і кальцію сульфоната і ін.), твердої (графіт, дисульфід молібдену і ін.) і газоподібної (різні інертні гази, азот і ін .). Найкращі експлуатаційні властивості демонструють пористі самозмазуючі підшипники, через підготовленості методом порошкової металургії. При роботі пористий самозмащувальний підшипник, просочений-ний маслом, нагрівається і виділяє мастило з пір на робочу ковзаючу поверхню, а в стані спокою охолонувши-ет і вбирає мастило назад в пори. У напрямку сприйняття навантаження розрізняють радіальні і осьові (наполегливі).

Внутрішній зазор в підшипниках

Внутрішній зазор підшипника визначається, як загальна відстань, на яке може переміститися одне з ко-Лец підшипника щодо іншого кільця в радіальному напрямку (радіальний внутрішній зазор) або в осі-вом напрямку (осьової внутрішній зазор). Необхідно розрізняти внутрішній зазор підшипника в демонтований-ном стані і внутрішній зазор змонтованого підшипника, яка досягла своєї робочої температури (робочого зазору). Радіальний зазор має велике значення для правильної роботи підшипника. Наприклад, шарікоподшіп-ник, як правило, завжди встановлюється з зазором, фактично рівним нулю, або встановлюється з невеликим преднатягом. З іншого боку - циліндричні, сферичні і тороїдальні роликопідшипники в процесі ра-боти завжди повинні мати певний мінімальний зазор. Це відноситься і до конічних роликових підшипників, за винятком тих вузлів, де потрібна підвищена жорсткість, наприклад опори конічних шестерень, де подшіп-ники встановлюються з преднатягом.

Попередній натяг підшипників

Залежно від технічних вимог може виникнути необхідність створення позитивного або отри-цательного робочого зазору в підшипниковому вузлі. У більшості випадків робочий зазор повинен бути позитивними ним, тобто при роботі підшипник повинен мати залишковий зазор, нехай навіть дуже невеликий. Однак, суті-ет багато прикладів (підшипники шпиндельних вузлів верстатів, опор шестерень мостів автомобілів, підшипникові вузли малих електричних двигунів або підшипникові вузли для коливальних рухів), де негативний робочий зазор, тобто попередній натяг (далі - преднатяг) потрібно для збільшення жорсткості підшипникового вузла або підвищення точності його обертання. Залежно від типу підшипника преднатяг може бути радіальним або осьовим. Наприклад, циліндричні роликопідшипники, в силу своєї конструкції, можуть мати тільки радіальний преднатяг, а наполегливі шарикопідшипники і циліндричні наполегливі роликопідшипники - тільки осьової преднатяг. Однорядні радіально-наполегливі шарикопідшипники і конічні роликопідшипники, які зазвичай піддаються осьового преднатягом, як правило, монтуються спільно з другим однотипним підшипником по О-подібною чи Х-образної схемою. Радіальні шарикопідшипники також, як правило, монтуються з осьовим преднатягом, для чого радіальний внутрішній зазор цих підшипників повинен перевищувати нормальний радіальний внутрішній зазор (наприклад, СЗ) для того, щоб, як і в випадку радіально-наполегливих шарикопідшипників, кут контакту був дещо більше нуля .

Основні причини застосування преднатяга підшипників полягають у наступному: - збільшується жорсткість вузла;
 - Зменшується рівень шуму при роботі;
 - Збільшується точність обертання валу;
 - Компенсуються знос і зім'яло деталей в процесі експлуатації;
 - Збільшується ресурс підшипника.



Попередня   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   Наступна

паяні з'єднання | клейові сполуки | З'єднання деталей c натягом. | Профільні з'єднання. | шпонкові з'єднання | шліцьові з'єднання | механічні передачі | хвильові передачі | черв'ячні передачі | Передача Гвинт-Гайка |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати