Головна

І. Васильєва, Н. Салугін Ключ до стародавніх таємниць

  1. В.Н. Яригін, В.І. Васильєва, І.М. Волков, В.В. Сінелицікова

Самарська експедиція по експериментальному вивченню стародавнього гончарства Інституту історії і археології Поволжя працює з 1990 р При вивченні стародавнього гончарства населення Волго-Уральського регіону з неоліту до середньовіччя (VI тис. Років до н. Е. - XIV ст. Н. Е.) Джерелом дослідження виступає кераміка: цілі посудини та їх уламки, виявлені під час археологічних розкопок. Використовуючи бінокулярну мікроскопію, експеримент у вигляді фізичного моделювання, трасології, археологи намагаються прослідкувати процеси, що відбувалися в ті далекі часи: культурогенез населення, демографію, культурні зв'язки, змішання, інновації тощо

Будь-яке гончарне виробництво, древнє чи сучасне, являє собою обов'язкову послідовність технологічних операцій: відбір і підготовку вихідної сировини (найчастіше це глина); складання формувальних мас; конструювання судин; надання їм форми; обробку їх поверхонь; сушку і випалення вироби. В силу певних причин у кожної груп-

пи родинного населення (рід, плем'я і ін.) формувалися свої, властиві тільки їй і відмінні від інших, навички праці на всіх вищеописаних стадіях гончарного виробництва. Ці навички і прийоми праці передавалися з покоління в покоління: від матері до дочки, від батька

до сина, шляхом безпосереднього навчання, закріплювалися і ставали культурними традиціями. Як показує етнографія, в традиційних суспільствах трудові операції були простим набором технічних прийомів. Вони супроводжувалися складною системою обрядовості,

оторая ще більш сприяла їх консервами. Таким чином, в стабільних умовах су-шствованія колективів культурні традиції родолжітельное час могли залишатися неіз-юннимі. Однак історія людства практи-ески не має прикладів тривалої ізоляції Акіхо-то груп родинного населення. Можна показати, що наші предки були дуже непосед- (верби: племена постійно переміщалися в поис-ах нових земель, вели війни за них, які> ано чи пізно закінчувалися миром, культурні | им змішанням або асиміляцією одного наро-ia з іншим. культурна змішання призводило до) бмену досвідом, накопиченим протягом століть їх Федком, в тому числі-виробничими: Ектор і досягненнями. І всі ці процеси знаходили відображення в гончарстві, в змішуванні 1 переродження гончарних традицій, ¦ (об зрозуміти давню історію, необхідна егромная база еталонів по глинам, штучним добавкам до них, прийомам ліплення, випалу 1 т.д. Вчені експериментальної експедиції з

року в рік створюють еталони формувальних мас: брикети певної форми і розміру з глини і спеціально введених добавок в різній концентрації: гній і шерсть тварин, послід і пух птахів, дресва (подрібнений камінь), шамот (роздроблені в порошок старі обпалені судини) і ін .; ліплять судини найрізноманітнішими способами - клаптевим, кільцевим, спіральним, з грудочок глини, стрічок, джгутів; сушать вироби і обпалюють їх в спеціальних пристроях, відомих за археологічними та етнографічними даними (багаття, вогнище і т.д.) з використанням різних видів палива і ін. Сьогодні в керамічної лабораторії Інституту історії і археології Поволжя створена одна з найкращих в Росії еталонних баз по древньому гончарства. Скорочено і адаптовано за джерелом: Васильєва І., Салугін Н. Експеримент як ключ до таємниць древніх майстрів (про роботу експедиції по експериментальному вивченню стародавнього гончарства) // Етнос і культура. Веб сайт: http: // www.civnet.samara.ru

Кудрявцев М.Н. Експериментальні методи дослідження в системі історичних наук // http: // www.cbook.ru/peoples/obzor/index.shtml

З середини XIX в. експериментальні методи в археології стають все більш поширеними. До них вдаються цілі групи фахівців-експериментаторів. У 1874 р під час археологічної конференції в Копенгагені демонструється дерев'яна споруда, зрубана за допомогою кам'яних знарядь. В цей же період Отто Тішлер і його колеги експериментально доводять можливість свердління кам'яних виробів за допомогою дерев'яного свердла і підсипати під нього піску. Свого роду сенсацією стало перше експериментальне плавання через Атлантичний океан на судні «Вікінг», який представляв копію драккара з Гокстаде (IX ст., Норвегія). Корабель за 40 днів благополучно досяг берегів «Вінланда». Таким чином вже в 1883 році була зроблена спроба експериментально довести можливість відкриття Америки задовго до плавання Христофора Колумба24.

Ріс. 14. Численні спроби довести, що Америка була відкрита задовго до Колумба

У XX ст. техніка і методика історичної реконструкції значно ускладнилися, учасники експериментів воліли використовувати так звані методики «занурення в історичну епоху», «злиття з історією». Так, в 1922 р в Швейцарії на берегах Боденського озера реконструюються поселення кам'яного і бронзового століть, де зусиллями експеримен-татора відтворюється життя людей далекого минулого. Зараз на цьому місці знаходиться один з найбільших швейцарських музеїв під відкритим небом. Починаючи з 1936 р на території цього поселення досліджуються різні архаїчні господарські процеси, дослідники живуть в древніх будинках, готують їжу, полюють і обробляють землю за допомогою древніх знарядь праці. Новий потужний поштовх до розвитку експериментальна археологія отримує в 50-і рр. в СРСР, де в рамках школи видатного ленінградського археолога С.А. Семенова розробляються нові методи наукових досліджень. В результаті на світ з'являється оригінальна методика визначення і вивчення функцій знарядь праці за характером слідів роботи (трас-сеологіческій метод), завдяки якій, наприклад, було доведено, що стародавні кам'яні сокири використовувалися для обробки деревини (це думка підтверджувалося і етнографами, що вивчали ізольовані етнічні групи папуасів Нової Гвінеї в XIX - XX ст.), а не для перекопування землі, як вважав німецький археолог Бурхард Брентьес. При цьому експериментально було встановлено, що ефективність рубки лісу репліками кам'яних сокир всього в 3-4 рази нижче, ніж при виконанні аналогічної роботи сучасними сокирами, зробленими з заліза. Якщо ж взяти до уваги, що для древньої людини подібне заняття було цілком звичним, а експериментатори відчували явне незручність в роботі, то різниця в швидкості рубки дерев значно зменшується25. Кудрявцев М.Н. Експериментальні методи дослідження в системі історичних наук // http: // www.cbook.ru/peoples/obzor/index.shtml



Попередня   202   203   204   205   206   207   208   209   210   211   212   213   214   215   216   217   Наступна

АНКЕТИ, ЛИСТИ, СКАРГИ | Новгородська берестяних грамот | КОМП'ЮТЕРНИЙ КОНТЕНТ-АНАЛІЗ | СУТНІСТЬ НАУКОВОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ | Цікава ЕКСПЕРИМЕНТИ: ОГЛЯД ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛ | МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА ЕКСПЕРИМЕНТУ | ПРОЦЕДУРА експериментування | ФОРМУВАННЯ ГРУП В ЕКСПЕРИМЕНТІ | КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТІВ | СОЦІОДРАМАТУРГІЧЕСКІЕ І ЕТНОМЕТОДОЛОГІЧЕСКІЕ ЕКСПЕРИМЕНТИ |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати