Головна

Принципи міжнародного права навколишнього середовища

  1. I. 2.4. Принципи та методи дослідження сучасної психології
  2. I. 3.2. Залежність психічних функцій від середовища і будови органів
  3. I.2.1) Поняття права.
  4. I.2.3) Система римського права.
  5. I.3.1) Розвиток римського права в епоху Стародавнього Риму.
  6. I.3.2) Історичне сприйняття римського права.
  7. I.4. Джерела римського права

Як відомо, принципи або основні засади зумовлюють характер всього права. Принципи, що застосовуються до міжнародноправовому охорони навколишнього середовища і природокористування, підрозділяються на загальновизнані принципи сучасного міжнародного права і спеціальні галузеві принципи міжнародного права навколишнього середовища.

Загальновизнані принципи міжнародного права є критерієм правомірності регулювання будь-сфери міждержавних відносин, включаючи відносини з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування.

До зазначеної категорії належать принципи:

- Поваги державного суверенітету,

- Суверенної рівності всіх держав,

- Взаємної вигоди,

- Невтручання у внутрішні справи іншої держави,

- Сумлінного виконання міжнародних зобов'язань,

- Мирного вирішення спорів та деякі ін.

У процесі формування і розвитку міжнародного права навколишнього середовища були вироблені власні, або спеціальні, принципи даної галузі. Особливу роль в їх формулюванні зіграли конференції ООН в галузі навколишнього середовища 1972 і 1992 У Зокрема, саме в матеріалах конференцій було визначено еколого-правовий статус людини, місце навколишнього середовища як невід'ємну частину процесу сталого розвитку та ін.

До спеціальних принципів сучасного міжнародного права навколишнього середовища відносяться:

- Право кожного на здорову плідне життя в гармонії з природою,

- Пріоритет екологічних прав та інтересів людини в процесі безперервного соціально-економічного розвитку,

- Невід'ємний суверенітет держави над власними природними ресурсами,

- Стійке, тобто екологічно обгрунтоване, соціальний і економічний розвиток,

- Рівна (однакова) екологічна безпека (екологічне добробут однієї держави не може бути забезпечено за рахунок або у відриві від іншого або інших держав),

- Заборона екологічної агресії (Конвенція 1977 року про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє середовище),

- Регулярний обмін інформацією про екологічну ситуацію на національному або регіональному рівнях,

- Запобігання транскордонного шкоди навколишньому середовищу,

- Співпраця в надзвичайних екологічних ситуаціях,

- Науково-технічне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища, включаючи заохочення розробки, прикладного використання, поширення та передачі технологій,

- Контроль за дотриманням узгоджених вимог з охорони навколишнього середовища,

- Мирне врегулювання суперечок, пов'язаних з транскордонним впливом на навколишнє середовище,

- Міжнародна відповідальність і компенсація за шкоду навколишньому середовищу, викликаний діями на території держави, що знаходиться під її юрисдикцією або контролем, які привели до збитку за межами цієї території.



Попередня   171   172   173   174   175   176   177   178   179   180   181   182   183   184   185   186   Наступна

Основні джерела права навколишнього середовища | Організація державного управління охороною навколишнього середовища | Організаційно-правові заходи охорони навколишнього середовища | Правовий режим особливо охоронюваних природних територій | Позови громадян про порушення законодавства про навколишнє середовище | Юридична відповідальність за порушення законодавства про навколишнє середовище | Фактори розвитку міжнародного права навколишнього середовища | А) Зміни клімату | Б) Скорочення озонового шару | Е) Зростання населення |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати