Головна

Робота над малюнком

  1. Cedil; Паралельна робота свердловинних насосів
  2. I. Самостійна робота з інформаційними джерелами
  3. II. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ
  4. II. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ
  5. II. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ
  6. III. Метод визначення платоспроможності фізичних осіб, розроблена Ощадбанком Росії.
  7. III. Робота над новою темою

Під час виконання тривалого малюнка його авторові доводиться проходити дуже багато операцій різного змісту і призначення. Між вами і натурою існує незримий зв'язок, встановлення якої викликається усіма сторонами процесу зображення.

Зображуючи на площині паперу об'ємний предмет, вам необхідно визначити і виявити форму, її пропорції, положення предмета в просторі, конструкцію, передати освітлення (світлотіньові відносини), вміло деталізувати малюнок і узагальнити його, щоб при завершенні роботи бачити його цілісним.

Познайомимося з способами малювання. Існують два основних способи малювання - з натури і за поданням.

Що дає митцю робота з натури?

Слово «натура» в перекладі з латинської означає «природа», «реальна дійсність». Будь-який предмет реально існує і, отже, має свою форму і свій зміст. При малюванні з натури будь-якого предмета вам надається можливість серйозно і глибоко осмислити принципи побудови об'ємної форми на площині, що складає основу зображення.

Кожна людина за своє життя отримує величезну кількість найрізноманітніших вражень від зустрічей з іншими людьми, а також з предметами, формами, явищами і т.д. Усюди доводиться бачити, а часто надовго запам'ятовувати ті чи інші характерні особливості, ознаки об'єктів і явищ. Художнику, який в силу своєї творчої професії просто зобов'язаний бути більш спостережливим, пильно помічати яскраві риси і форми, потрібно завжди мати в своєму художницькому арсеналі постійну здатність навмисно, планомірно і цілеспрямовано сприймати складні, багатогранні, змістовні образи людей, предметів і явищ. Зовнішні ознаки часто несуть на собі вельми виразність мис можливості. Уміння бачити ознаки і використовувати їх для вивчення, пізнання і розуміння художник підтверджує в своїх творах.

Вам треба вчитися розуміти, які ознаки натури є важливими для її сприйняття, і показувати це в малюнку з можливою точністю і повнотою.

Отже, ми вже знаємо, що малювання з натури є акт свідомого, осмисленого і зацікавленого дії рисувальника. Така робота, зрозуміло, не може не сприяти також вмінню малювати «від себе». Адже осмислене малювання з натури допомагає митцю в розвитку його здатності і мислити просторово, і вміти будувати, і внаслідок цього добре нагадувати форму різних предметів, і ще вміти бачити композиційно - все перераховане позначається на роботі за поданням.

Малювання за поданням проводиться без натури. Уявити собі щось можливо лише на основі колись сформованого у свідомості образу, а відтворити його в малюнку - можна зображувати по пам'яті, за уявою, за описом.

Звичайно, образи уявлень значно поступаються образам сприйняття. Конкретність і наповненість характеризують натуру, що знаходиться до того ж в умовах освітлення і навколишнього середовища. Образи уявлень цілком залежать від того, наскільки рисувальник розвинув свою зорову пам'ять. Є, зрозуміло, далеко не всі люди, у кого вроджена образна пам'ять (ейдетизму), а ось людина, не розвинув у собі можливості запам'ятати зоровий образ предмета, навряд чи вміє і мислити образно.

Можна поставити запитання - навіщо потрібно малювати за поданням, якщо на кожному кроці стверджується, що тільки свідоме, осмислене і навіть творче малювання з натури робить людину художником. Природно, художником стає той, хто свято слід відомої тріади: предмет - зоровий образ - художній образ.

Під час малювання з натури ми весь час поглядаємо на предмет, який зображуємо. І слово «зображуємо» походить від «виходити від образу». У рисувальника, привчати малювати тільки з натури, образ предмета дуже нестійкий. Нестійкість ця викликана мало не щомиті відновленням погляду на мальованої предмет. І якщо перед такою людиною заступити натуру, він розгубиться, бо не зможе продовжити роботу. Отже, зображення предмета в малюнку без постійної «підтримки» з боку натури можливо лише за умови стійкості зорового образу, тобто здатності пам'яті протягом необхідного часу утримувати його.

Виходить, що навіть малюючи з натури, ми можемо допускати в цей же час якісь елементи малювання по пам'яті і, отже, за поданням. Ми малюємо не саме предмет, а з приводу предмета - натури, тобто відтворюємо образ цього предмета, і образ не може бути дзеркально-мертвим відображенням навіть у свідомості. Адже ми не реагуємо повністю на все, що нас оточує, або з чим ми стикаємося. Тут ми приймаємо найбільш прийнятне рішення, залишаючи в ролі несуттєвого для нас все інше. Мальованої предмет при всій його об'єктивності розглядається нами проте суб'єктивно (я його так сприймаю, нарешті, хочу його таким бачити). Чудовий майстер гравюри, дуже тонкий рисувальник Володимир Андрійович Фаворський відзначав, що кожен образ прагне стати художнім образом. У малює на аркуш паперу накладається зображення, що передає розмір, форму, фактуру предмета, але одночасно з передачею об'єктивних якостей натури присутній індивідуальне якість сприйняття і виникає особисте ставлення до предмета, в результаті чого образ його приймає риси художнього образу.

Таким чином, прагнути до того, щоб в малюнку домогтися повторення предмета (якщо художник зобразить з натури точь-в-точь такого ж пуделя, як в житті, то мистецтва не буде), не слід, та й не вдасться. Тому під час роботи з натури потрібно пам'ятати слова «вдивлявся в свій образ», що і дозволить не копіювати предмет, а свідомо, з цікавістю відтворювати його. На цю тему дуже образно сказав один з кращих малювальників світу француз Едгар Дега, що малюнок - це не форма, а відчуття, яке художник отримує від форми.

Разом з тим до малювання з натури не можна ставитися поверхово, виключати в роботі пильну увагу до пластичного змісту зображуваного предмета. Працювати потрібно жваво, гостро і точно. Те ж саме слід дотримуватися і в малюнку за поданням.

Крім способів малювання доводиться враховувати основні організують принципи ведення роботи над малюнком.

Головний, найсуттєвіший принцип, за яким будується вся система послідовних кроків в роботі над одним малюнком, враховує характер зображення: починають від простого і поступово переходять до складного.

Від простого до складного - принцип, який застосовується не тільки в роботі над окремим малюнком, але і в побудові всієї системи освіти.

Аналізуючи всі моменти ведення роботи над малюнком, задумаємося над тим, які важливі вихідні положення нам доводиться приймати, починаючи і закінчуючи зображення. Природно, що людина, вже знайомий з якимись початковими правилами малювання, знає, що починати роботу над малюнком не можна відразу з якоїсь деталі натури. Він відчуває, що, почавши з деталі, можна жорстоко помилитися, так як потім доведеться «прив'язувати» до вже наявної інші, і з такого малювання нічого не вийде, крім хіба незрозуміло чим заповненого слідами олівця аркуша паперу. Тому тут існує і повинна дотримуватися то принципове правило роботи над малюнком, де говориться, що починати малюнок треба від загального до конкретного.

Предмет є завжди щось ціле. Всі деталі його тільки разом один з одним складають щось спільне, що дозволяє предмету мати свій зміст і форму. Так що всі частини тіла виконують своє призначення і разом з тим нерозривні з ним, залежать від його зовнішнього вигляду і множать різноманітність вражень при сприйнятті.

Зображення предмета починають із загального вигляду за умови того, щоб відразу встановити правильне ставлення абрису (обрис) предметної форми до площини аркуша паперу.

Принцип «від загального до конкретного» вимагає тільки такій послідовності зображення, коли вірно взята по відношенню до формату і точно промальована в легких контурах маса предмета дозволяє почати роботу над виявленням спочатку основних частин, а потім і всіх інших ознак і деталей.

Весь час вести роботу від загального до конкретного, зрозуміло, неможливо і ось чому: після достатньої перевірки правильності конструктивної будови предмета вам потрібно переходити до детальної розробки форми і концентрувати увагу на кожній чисти, відволікаючись від цілого, на деякий час забувши про підпорядкованість приватного загальним.

Наслідком даного етапу роботи над малюнком буде період цілком допустимого роздільного бачення окремих елементів натури, що приводить до роздрібненості і руйнування великої форми в зображенні. Однак це цілком можна виправити, якщо мати на увазі дотримання наступного принципу малювання - від часткового до загального. По ньому ви дієте так: узагальнюєте кожну частину і підкоряєте цілому. Перед цим кожна частина була намальована в активних світлотіньових градаціях і тому відрізнялася строкатістю і дробностью, «лізла» в очі. Тепер же потрібно пом'якшити зображення, зняти чіткість силуетів і контрастів світлотіні, щоб отримати зображення, наведене у відповідність із загальним зоровим враженням, яке виникає при цілісному сприйнятті натурної постановки. Робиться це за рахунок ослаблення тону в певних місцях малюнка або ж його посилення в інших, а також застосування гумки, що ослаблює строкатість і чорноту окремих «шматків» зображення.

Таким чином, процес створення малюнка включає самі різні вимоги, дотримуючись яких ви вчитеся вирішувати основні завдання, спрямовані на оволодіння основами образотворчої грамоти.



Попередня   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   Наступна

основи малюнка | Вступ | Загальні відомості про малюнок | Матеріали та приладдя для малювання | графітний олівець | однотонна акварель | види малюнка | композиція малюнка | Практичне значення малювання рослин | Замальовки листя різних рослин |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати