На головну

Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства

  1. A. Характеристика фінансової діяльності підприємства
  2. Cedil;Приведенная характеристика насоса
  3. Divide;Характеристика трубопровода
  4. I. Общая характеристика международных отношений в Новое время.
  5. II.7.1. Общая характеристика внимания
  6. III. 10.1. Понятие о восприятии и характеристика основных его особенностей
  7. III. 12.1. Общая характеристика мышления

Економічна конкуренція є тим рушійним елементом ринкової економіки, який забезпечує баланс особистих і приватних інтересів суб'єктів ринку, формує підвалини соціальної стабільності у суспільстві» Намагаючись побудувати соціально-орієнтовану ринкову економіку, держава на конституційному рівні визнала необхідність захисту економічної конкуренції та гарантувала цей захист.

У XX ст. в економічній політиці багатьох країн світу почали активно проводитися заходи, спрямовані на стимулювання конкуренції. В розвинутих країнах світу, таких як США, Німеччина, Японія тощо, було вироблено спеціальне законодавство, спрямоване на захист конкуренції. Накопичений цими країнами досвід слугує основою для проведення іншими державами, в тому числі Україною, політики з захисту економічної конкуренції.

Зокрема, в США основу антимонопольно-конкурентного законодавства складають Закон Шермана (спрямований на захист торгівлі і промисловості від незаконних обмежень і монополій) 1890 р., Закон Клейтона від 15 жовтня 1914 р., який доповнив закони проти неправомірних обмежень і монополій, Закон про Федеральну торгову комісію від 26 вересня 1914 р. тощо. При цьому спостерігається певна спеціалізація в об'єктах правового регулювання цих нормативних актів. В основу Закону Шермана покладені антитрестівські (антимонопольні) обмеження. В Законі Клейтона суттєву увагу приділено поняттю нечесних методів у конкуренції.

Закон про заборону приватної монополії та забезпечення чесних угод регулює розвиток конкуренції в Японії; спеціальний розділ "Про антиконкурентну практику» містить Ордонанс № 86-1243 від 01.12.86 р. «Про свободу цін і конкуренції» у Франції. До антимонопольно-конкурентного законодавства Німеччини належать: Закон проти недобросовісної конкуренції, прийнятий у 1909 р., Закон про зниження цін 1933 р., Постанова про премії від 1932 р., а також Постанова про спеціальні продажі 1935 р., які і складають основу класичного німецького конкурентного права.

Виходячи із особливостей підходів до регулювання конкурентних відносин в тих чи інших країнах традиційно виділяють дві моделі конкурентного законодавства: американську та європейську. В американській моделі антитрестівське законодавство спрямоване на заборону монополій, включає низку норм щодо захисту від недобросовісної конкуренції. Основними принципами існування антитрестівського законодавства СТТТА є «принцип заборони» та «принцип розумного під ходу». Від повідно до «принципу заборони» антитрестівським законодавством забороняється вчиняти певні дії, а сам факт вчинення цих дій є підставою для застосування заходів відповідальності. Застосування в антитрестівському законодавстві принципу «розумного підходу» дозволяє суб'єктам господарювання вчиняти дії, які за формальними ознаками порушують умови чесного і добросовісного конкурентного змагання, якщо ці суб'єкти доведуть необхідність та соціально-економічні переваги такої поведінки, що будуть значно переважати негативні наслідки.

В європейській моделі основу законодавчого захисту є принцип повної і беззастережної заборони будь-яких проявів недобросовісної конкуренції. На відміну від законодавства про захист від недобросовісної конкуренції антимонопольне законодавство є більш лояльним. Зокрема, тому що монополія як стан ринку ніколи в європейських країнах не вважалася правопорушенням, а тому не заборонялася. Законодавче обмеження монополістичної діяльності базується на принципі «контролю і регулювання», відповідно до якого будь-яка економічна діяльність визнається законною, якщо не порушує права інших осіб.

Особливість формування конкурентного законодавства України полягає в тому, що процес його розвитку розпочався, коли ще не склалися ринкові відносини, за умови майже повної відсутності конкуренції на ринку, а також панування державних монополій. На першому етапі розвитку конкурентного законодавства в основу його побудови була закладена американська модель антитрестівського законодавства. Але процес формування конкурентного законодавства України виявив неефективність використання американської

моделі побудови конкурентного законодавства, тому поступово розпочався перехід до європейської моделі побудови конкурентного законодавства.

Як зазначається в літературі, національне антитрестове право США разом з положеннями і правовими традиціями країя- учасниць Європейського економічного співтовариства сформувало правову систему вищого, інтеграційного рівня - конкурентне право ЄС, основні положення, принципи і підходи якого за своєю суттю були трансформовані в національну правову систему України. Оновлене антимонопольно-конкурентне законодавство в Україні є третім зрізом правового регулювання конкурентних відносин суб'єктів господарювання - «змішаною, американо- європейською моделлю».

На сьогоднішній день законодавство України, яке регулює суспільні відносини в сфері захисту економічної конкуренції, має на меті не боротьбу з монополізмом, не переслідування крупних фірм - суб'єктів господарювання, а створення і всебічну підтримку конкурентного середовища на ринку, що досягається зокрема шляхом:

- підтримки економічної конкуренції;

- визначення складів правопорушень у сфері захисту економічної конкуренції та захисту від монопольних зловживань;

- припинення, попередження та державне переслідування недобросовісних проявів конкуренції тощо.'

Але не можна забувати, що антимонопольно-конкурентне законодавство виникло і розвивалося не тільки для захисту конкуренції, але й для захисту суспільства від зловживань монопольним положенням природних монополій, у яких немає конкурентів за визначенням. Крім того, захищаючи вітчизняного товаровиробника та вітчизняного споживача, законодавство повинно сприяти можливості вітчизняних товаровиробників протистояти іноземним та транснаціональним монополіям на світовому ринку, тобто бути антимонопольним на «зовнішньоекономічному фронті».

Розкриття питання про характеристику антимонопольно-конкурентного законодавства зводиться до того, які законодавчі та інші нормативно-правові акти безпосередньо регулюють конкурентні відносини.

Відповідь на це запитання полягає у визначенні предмета правового регулювання конкурентного законодавства, яким є господарські відносини, що впливають або можуть вплинути на конкуренцію. Конкурентні та антимонопольні норми присутні в законодавстві про підприємницьку діяльність, про ціноутворення, про зовнішньоекономічну діяльність, про рекламу, про цінні папери тощо. Також вони містяться в низці законів та підзаконних актів, присвячених окремим галузям економіки: зв'язку, електроенергетиці, автомобільному транспорту тощо.

Правове регулювання захисту економічної конкуренції базується на положеннях Конституції України, яка у ч. 4 ст. 13 передбачає забезпечення державою соціальної спрямованості економіки України, у ч. З ст. 42 встановлює обов'язок держави захищати конкуренцію в підприємницькій діяльності, забороняє зловживання монопольним становищем на ринку, обмеження конкуренції, недобросовісну конкуренцію, визначає, що види та межі монополії встановлюються законом. Відповідно до п. 8 ст. 92 Конституції виключно законами України визначаються правила конкуренції та антимонопольного регулювання, а згідно з п. 24 ст. 85 і п. 14 ст. 106 - голова Антимонопольного комітету (АМКУ) призначається та звільняється Президентом за згодою Верховної Ради України.

Важливим джерелом правового регулювання конкурентних відносин виступає ГК України. Зокрема, ст. 18 ГК України регламентує питання обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання, гл. З присвячена обмеженню монополізму та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції (ст.ст. 25-41), гл. 28 передбачає «відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства» (ст.ст. 251-257).

Спеціальне законодавство в сфері захисту економічної конкуренції можна умовно поділити на два блоки.

Перший блок стосується протидії антиконкурентній поведінці з боку суб'єктів господарювання (їхніх груп) та органів управління, які мають ринкову владу. Основними актами законодавства тут виступають положення ст.ст. 25-31 ГК України та Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р., яким був скасований раніше діючий Закон «Про обмеження монополізму та заборону недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» від 18.02.92 р. До цього блоку входить також Закон «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. та інші акти.

Другий блок стосується антиконкурентної поведінки суб'єктів господарювання, які не мають ринкової влади. Основу даного блоку складають положення ст.ст. 32-38 ГК України, Закону України ♦Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.96 р., Закону «Про рекламу» в редакції від 11.07.2003 р. тощо.

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.93 р. визначає правове становище антимонопольних органів на чолі з АМКУ, його склад, порядок призначення керівних працівників, його основні функції, компетенцію.

Серед законів, що містять важливі антимонопольно-конкурентні положення необхідно назвати також КУпАП в частині відповідальності за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства згідно зі ст.ст. 164, 166і, 166 166,166.

Кримінальний кодекс України в ст. 228 містить відповідальність за примушення до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом, а в ст. 229 передбачається відповідальність за незаконне використання знака для товарів та послуг, фірмового найменування тощо.

Стаття 13 ЦК України встановлює, що межі здійснення цивільних прав включають і необхідність дотримання вимог антимонопольно - конкурентного законодавства.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р., закріплює рівність правового становища вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання на ринках України. З метою захисту інтересів вітчизняних товаровиробників передбачається можливість застосування заходів дискримінаційного характеру щодо нерезидентів у відповідь на аналогічні дії урядів їх країн щодо українських виробників (ст. 29).

Серед міжнародних договорів України в цій сфері, як приклад, можна навести Договір про проведення узгодженої антимовопольної політики між державами-учасниками Співдружності незалежних держав, ратифікований Законом України від 16.01.2003 р.

Також антимонопольно-конкурентне законодавство включає низку підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію положень вказаних законів. Це, зокрема, Указ Президента України від 19.11.2001 р. № 1097/2001 «Про Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки*, постанова КМУ від 28.02,2002 р.№ 219 « Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання» тощо.

АМКУ прийняв чимало актів у сфері антимонопольно-конкурентного регулювання, зокрема: Тимчасові правила розгляду справ про порушення анти монопольного законодавства України, затвер- джені розпорядженням АМКУ від 19.04.94 р. № 5; Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (далі - Положення про концентрацію), затверджене розпорядженням АМКУ від 19.02.2002 р. № 33-р; Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затверджене розпорядженням АМКУ від 25.12.2001 р. № 182-р; Положення про порядок подання заяв до органів АМКУ про надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання (далі - Положення про узгоджені дії), затверджене розпорядженням АМКУ від 12.02.2002 р. р 26-р; Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затверджена розпорядженням АМКУ від 05.03.2002 р. № 49-р. тощо.

Отже, антимонопольно-конкурентне законодавства - це правова форма державного регулювання ринкових відносин, сукупність нормативно-правових актів, спрямованих на встановлення правил господарювання на товарних ринках з метою попередження, недопущення та припинення проявів монополізму та недобросовісної конкуренції, розвитку та захисту добросовісної конкуренції, а також регулювання сфери природних монополій з метою підвищення ефективності і збалансованості економічної системи України.



  42   43   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57   Наступна

Правовий режим майна у внутрішньогосподарських відносинах | Основні способи захисту речових прав суб'єктів господарювання | Поняття господарського зобов'язання | Класифікація господарських зобов'язань | Виникнення, зміна і припинення господарських зобов'язань | Господарські договори | Ціна як економічна категорія | Ціна як правова категорія | Види цін та їх класифікація | Державні органи, що здійснюють регулювання цін |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати