На головну

Правовий статус акціонерного товариства

  1. II.4.2) Государственный статус монарха.
  2. IV. ЭКОЛОГО-ПРАВОВОЙ СТАТУС ЧЕЛОВЕКА
  3. V.5. Правовые изменения в статусе лиц
  4. Административно-правовой статус беженцев
  5. Административно-правовой статус государственных корпораций
  6. Административно-правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства
  7. Административно-правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства

Як вже наголошувалося вище, AT - це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, яке несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном, причому акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості акцій, що їм належать.

На відміну від інших господарських товариств, корпоративні права акціонерів AT виражаються у цінних паперах, тобто - в акціях. Наслідком цього є відмітний від інших господарських товариств порядок відчуження корпоративних прав: при кожному продажу акцій відсутня необхідність вносити у зв'язку з цим зміни в статут AT.

Саме ця особливість робить AT найбільш зручною формою ведення великого бізнесу, і/або бізнесу з великою (понад 10) кількістю учасників.

30 квітня 2009 р. набрав чинності новий Закон України «Про акціонерні товариства». Разом з тим, п.2 розділу XVII «Прикінцеві і перехідні положення» Закону передбачає, що впродовж двох років, тобто до ЗО квітня 2011 р. до AT продовжують застосовуватися норми Закону України «Про господарські товариства», які часто прямо суперечать положенням Закону України «Про акціонерні товариства» , що створює у правозастосовчій практиці серйозні проблеми.

Статут є єдиним статутним документом AT. У ньому, крім відомостей, які є обов'язковими для всіх видів господарських товариств, повинні бути зазначені: тип AT, відомості про акції, емітовані AT (номінальна вартість, загальна кількість, кількість типів і класів акцій, наслідки невиконання засновниками зобов'язань щодо викупу акцій, порядок конвертації привілейованих акцій у прості акції, або привілейовані акції інших класів, переважні права акціонерів щодо акцій), порядок скликання і проведення загальних зборів, спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів, порядок повідомлення акціонерів про сплату дивідендів.

Всі емітовані AT акції є іменними цінними паперами. Вони можуть бути двох типів - простими і привілейованими (такі акції, на відміну від простих, надають переважне право на отримання прибутку AT і його майна у випадку ліквідації, однак право власника акцій брати участь в управлінні справами товариства може бути обмежено статутом AT). У свою сергу, привілейовані акції одного AT можуть поділятися на різні класи (А, Б, В) залежно від ступеня переваги майнових прав акціонера і ступеня обмежень його права брати участь в управлінні справами товариства). Частка привілейованих акцій всіх класів не може перевищувати 25% статутного капіталу AT (ст. 158 ЦК України, ч.5 ст.20 Закону України «Про акціонерні товариства»).

В даний час акції можуть емітуватися як в документальній, так і в бездокументальній формі. Відповідно до ст.20, п.1 розділу XVIII Закону України «Про акціонерні товариства» з 29.10.2010 р. акції емітуватимуться тільки в бездокументальній формі.

При документальній формі акції існують у вигляді особливих документів - сертифікатів, які підтверджують право власності особи на акції. Сертифікати видаються акціонерам реєстратором - спеціально уповноваженою особою, що веде реєстр власників іменних цінних паперів товариства. Якщо кількість акціонерів AT не перевищує 150, при документальній формі випуску акцій AT може вести реєстр самостійно.

При бездокументальній формі випуску акцій система обліку прав на акції є дворівневою:

1) храните л і (банки, або ліцензовані ДКЦПФР торговці цінними паперами) відкривають зацікавленим особам рахунки у цінних паперах, на які зараховуються акції: про кожен факт зарахування акцій хранителі повідомляють депозитарію;

2) депозитарій, ліцензований ДКЦПФР, веде зведений обліковий реєстр власників акцій на підставі даних, що повідомляються йому різними хранителями.

Таким чином, акції, емітовані у бездокументальній формі існують не у вигляді сертифікатів або інших документів, а у вигляді облікових записів на рахунках у хранителів (як безготівкові кошти). Підтвердженням права власності на акції є виписка, що надається хранителем, з рахунку в цінних паперах. При цьому, само товариство при бездокументальній формі не може вести облік прав на акції.

Перша змісія акцій у кожному AT є закритою (приватною) - ці акції розподіляються між засновниками. Проводити відкрите (публічне) розміщення акцій, тобто - розміщувати їх серед заздалегідь невизначеного кола осіб до повної сплати статутного капіталу засновниками заборонено (ч. 2 ст. 155 ЦК).

Починаючи з 1991 року, залежно від ступеня свободи відчуження акцій, всі AT поділялися на 2 типи: відкриті (ВАТ) і закриті (ЗАТ). Замість цієї звичної класифікації Закон України «Про акціонерні товариства » пропонує поділ AT на публічні (ПАТ) і приватні (ПрАТ),

Найбільш чітко різниця між ЗАТ і ВАТ виражена у ст.81 ГК України: акціонери ВАТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів і товариства, тоді як акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Окрім того, акції ЗАТ принципово не можуть продаватися на фондовій біржі і публічно розміщуватися, тоді як акції ВАТ можуть продаватися на біржі, і після повної оплати акцій першої (закритої) емісії - розміщуватися відкрито (публічно).

ЗАТ може бути реорганізовано у ВАТ шляхом перетворення.

Нові критерії поділу AT на ПАТ і ПрАТ встановлені у ст.5, ст,7 Закону України «Про акціонерні товариства».

ПАТ може здійснювати як приватне, так і публічне (за винятком першого) розміщення акцій. Згодом акціонери ПАТ можуть здійснювати вільне, нічим не обмежене відчуження акцій на користь третіх осіб і самого товариства. Акції ПАТ можна купити тільки на фондовій біржі, до біржового реєстру якої вони внесені.

ПрАТ може здійснювати лише приватне розміщення акцій. Статут ПрАТ може передбачати переважне право акціонерів і самого товариства на придбання акцій цього товариства у випадку, якщо акціонер пропонує продати їх третій особі, тобто норма про переважне право акціонера ПрАТ і самого ПрАТ є диспозитивною. Кількісний склад ПрАТ не може перевищувати 100 акціонерів.

Тип товариства (ПАТ або ПрАТ) зазначається в його найменуванні і статуті, однак зміна типу товариства за Законом України «Про акціонерні товариства» не є реорганізацією.

Закон встановлює вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу AT, сформованого за рахунок оплати акцій і визначеного статутом: він не може бути меншим за 1250 мінімальних заробітних плат на момент створення товариства. У випадку, якщо вартість чистих активів AT (активів товариства за вирахуванням його зобов'язань) стає меншою за розмір статутного капіталу і така ситуація має місце більше двох років, AT зобов'язане внести до статуту зміни і зменшити розмір статутного капіталу до вартості чистих активів товариства. Якщо ж вартість чистих активів товариства стає меншою за мінімальний розмір статутного капіталу, AT підлягає ліквідації.

Система управління і контролю AT є найбільш складною серед усіх господарських товариств.

Вищим органом управління AT є загальні збори AT (ст.159 ЦК України), у якому можуть брати участь всі акціонери (при цьому власники привілейованих акцій, присутні на зборах, мають право голосу в обсязі, визначеному законодавством і статутом).

Компетенція загальних зборів поділяється на загальну, яка може бути делегована іншим органам товариства (наглядовій раді, виконавчому органу) і виключну, котра не може делегуватися.

Серед найважливіших повноважень, віднесених до виняткової компетенції загальних зборів, слід назвати:

- визначення основних напрямів діяльності товариства;

- внесення змін до статуту товариства та зміна розміру статутного капіталу;

- ухвалення різних рішень щодо акцій товариства (анулювання акцій, викуплених товариством, нові емісії акцій, дроблення або консолідація акцій);

- обрання членів наглядової ради;

1) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутків (у тому числі - виплата дивідендів) і збитків товариства;

2) припинення діяльності товариства.

Процедура скликання загальних зборів є досить складною. За процедурою, передбаченою Законом України «Про господарські товариства», загальні збори скликає виконавчий орган товариства або акціонери, що володіють сумарно більш, ніж 10% акцій у випадку, коли виконавчий орган не виконає протягом 20 днів їх вимогу про скликання зборів.

Всі акціонери повідомляються про майбутні збори персонально не пізніше, ніж за 45 днів до дати зборів. Окрім того, в одній з місцевих газет і друкованому виданні Верховної Ради України, або Кабінету Міністрів України, або ДКЦПФР в той же строк даються два друковані оголошення із зазначенням часу, місця зборів і порядку денного.

Новели Закону України «Про акціонерні товариства», передбачають скликання загальних зборів не виконавчим органом, а наглядовою радою; персональне повідомлення акціонерів не за 45, а за 30 днів. Публікація в офіційному виданні обов'язкова тільки для ПАТ, в яких понад 1000 акціонерів, що володіють простими акціями. ПАТ зобов'язане додатково повідомляти про загальні збори фондову біржу, на якій воно проходило процедуру лістингу.

Загальні збори акціонерів визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які володіють більше 60% голосів.

Слід зазначити, що норма про 60-процентний кворум є імперативною і, якщо кворум не був досягнутий, подальше схвалення акціонером, не присутнім на загальних зборах акціонерів, рішень, прийнятих такими зборами, не робить збори законними. Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд України, приймаючи постанову від 19.08.2003 р. у справі за позовом ХК ЗАТ «Совтрансавто» (Російська Федерація) до ЗАТ «Совтрансавто-Луганськ» і іншим відповідачам, де незаконними були визнані рішення неправомочних зборів, схвалені згодом акціонером, що володіє 49% акцій1.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» голосування на загальних зборах завжди проводиться за принципом: одна акція - один голос.

Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає винятки з цього правила для випадків голосування з питань обрання органів управління товариства (наглядова рада, а також виконавчий орган, ревізійна комісія, якщо їхні члени обираються загальними зборами акціонерів), коли може застосовуватися кумулятивне голосування, при цьому спільна кількість голосів акціонера, яка залежна від

Члени наглядової ради публічного AT обираються виключно шляхом кумулятивного голосування.

кількості акцій, помножується на кількість членів (місць, а не кандидатів) органу, що обирається. Акціонер може віддати всі свої обчислені таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між декількома. Ця норма покликана забезпечити здатність міноритарних (дрібних) акціонерів при узгодженому голосуванні проводити свого кандидата в органи управління.

Наприклад, в AT є мажоритарний (великий ) акціонер, що володіє 58% акцій і 42 міноритарних акціонера, таких, що володіють кожен 1% акцій, причому кожна акція, що дає 1 голос, складає 1%відрозміру статутного капіталу. Припустимо, у товаристві обирається наглядова рада у складі 5 членів. При звичайному голосуванні міноритарні акціонери не мали б жодних шансів провести свого кандидата до наглядової ради, оскільки неминуче опинялися б у меншості (58>42). При кумулятивному голосуванні кількість голосів кожного акціонера помножується на кількість місць, в даній ситуації - на 5. Таким чином, якщо мажоритарний акціонер, що бажає отримати максимальну кількість місць у наглядовій раді, з 290 своїх голосів (58*5=290) віддасть по 58 голосів за своїх кандидатів на кожне з 5 місць (тобто - «розпорошить» голоси ), в той час, як міноритарні акціонери «сконцентрують» 210 своїх голосів (42*5=210) на своїх кандидатах на З місця і узгоджено проголосують, міноритарні акціонери зможуть отримати не лише представництво у наглядовій раді AT, але й більшість у ній, оскільки сума їх голосів, віддана за кожного з їх кандидатів на 3 місця (210:3 =70) є більшою за голоси, віддані мажоритарним акціонером за його кандидатів на кожне з 5 місць ( 70>58). Водночас, у випадку, якщо при такій політиці міноритарних акціонерів мажоритарний акціонер * сконцентрує» свої голоси на кандидатах на 4 місця, перевагу в наглядовій раді і свої 4 місця отримає він, оскільки 290:4=72,5, при цьому 72,5>70. « Точкою балансу» в даній ситуації є співвідношення місць у наглядові раді 3 ( кандидати від мажоритарного акціонера)до2(узгоджені кандидати від міноритарних акціонерів ), що досягається якщо мажоритарний акціонер сконцентрує свої голоси на кандидатах на З місця (290:3=96,7) а міноритарні - на інших 2 (210:2=105). Очевидно, що такий розподіл місць у наглядовій раді відповідає співвідношенню часток акціонерів у статутному капіталі AT (58 відноситься до 42 приблизно так само як 3 до 2). Утім, такий результат можливий лише т узгодженої позиції міноритаріїв, що «концентрують» голоси і розумному визначенні групами акціонерів (у нашому випадку - мажоритарієм , з одного боку, і групою міноритаріїв, з іншого) необхідного ступеня концентрації голосів.

Рішення загальних зборів, відповідно до норм Закону України «Про господарські товариства» приймаються простою більшістю голосів акціонерів, що беруть участь у зборах, а з питань внесення змін до статуту, зміни розміру статутного капіталу і припинення діяльності товариства - кваліфікованою більшістю - тобто більшістю в голосів акціонерів, що беруть участь у зборах.

Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає кваліфіковану більшість в 3/4 від загальної кількості голосів акціонерів товариства, а не від голосів акціонерів, що беруть участь у зборах

для ухвалення рішень про внесення змін до статуту, про анулювання акцій, про зміну типу товариства, про розміщення акцій, про зміну розміру статутного капіталу, а також щодо рішень, пов'язаних з припиненням товариства. При цьому прямо передбачена можливість передбачити у статуті кваліфіковану більшість спільної кількості голосів учасників товариства, або іншу кваліфіковану більшість для ухвалення рішень з будь-яких інших питань, окрім питань про дострокове припинення повноважень посадових осіб товариства, а також у зв'язку з позовами, викликаними різними зловживаннями посадових осіб товариства.

Також Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає можливість проведення заочних загальних зборів шляхом письмового опитування акціонерів у випадку, якщо в товаристві не більше 25 акціонерів і така можливість передбачена статутом. У такій ситуації рішення вважається за прийняте в разі одностайного голосування акціонерів. Якщо в товаристві лише один акціонер, повноваження загальних зборів здійснюються таким акціонером шляхом оформлення наказів без дотримання інших процедур (до ухвалення Закону України «Про акціонерні товариства» слід було дотримуватися всіх формальних процедур - здійснювати публікацію, письмове повідомлення, реєстрацію акціонерів, проводити збори і голосування, навіть у випадку, якщо в товаристві один акціонер).

Наглядова рада AT є органом, що захищає права акціонерів у період між загальними зборами, контролює і регулює діяльність виконавчого органу AT (ст. 160 ЦК України, ст.46 Закону України «Про господарські товариства», ст.51 Закону України «Про акціонерні товариства»). До набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» наглядова рада обов'язково створювалася в AT з кількістю акціонерів більше 50, після - в AT, де 10 і більше акціонерів - власників простих акцій. Наглядова рада складається з членів, що обираються загальними зборами, при цьому члени наглядової ради не можуть бути членами інших органів товариства. Закон України «Про господарські товариства» вимагає, щоб члени наглядової ради в обов'язковому порядку були акціонерами, в той час, як Закон України «Про акціонерні товариства» вже не містить такої вимоги. З іншого боку, Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає вимоги до кількості членів наглядової ради: у AT з кількістю акціонерів - власників простих акцій від 100 до 1000 наглядова рада діє в складі не менше 5 членів; понад 1000 - ве менше 7 членів, понад 10 000 - не менше 9 членів. Голову ради обирають члени із свого числа.

Важливою новелою Закону України « Про акціонерні товариства» є також положення, згідно з яким членом наглядової ради AT може бути будь-яка особа, обрана зборами: згідно з Законом України «Про господарські товариства» це міг бути лише акціонер.

Закон України «Про господарські товариства» не містив переліку повноважень наглядової ради AT, тому його компетенція визначалася статутом AT. Через це у різних товариствах наглядова рада відігравала різну роль. Закон України «Про акціонерні товариства» передбачив детальний перелік питань, що належать до виняткової компетенції наглядової ради, серед яких слід назвати: повноваження, пов'язані зі скликанням загальних зборів; емісія і подальший викуп AT цінних паперів окрім акцій; обрання, відсторонення, припинення повноважень голови і членів виконавчого органу, ревізійної комісії AT; обрання аудитора, оцінювача майна, реєстратора або депозитарію AT, затвердження умов договорів з ними, встановлення розміру оплати їхніх послуг.

У випадку, якщо в товаристві, в якому менше 10 акціонерів, не створюється наглядова рада, її повноваження, встановлені законом, виконують загальні збори.

Виконавчий орган AT обирається наглядовою радою і здійснює керівництво його поточною діяльністю (ст. 161 ЦК України, ст.ст.47-48 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 58-61 Закону України «Про акціонерні товариства»). Він може бути як колегіальним (правління, очолюване головою правління, або дирекція, очолювана генеральним директором), так і одноосібним (директор, генеральний директор). Членами виконавчого органу AT можуть бути як акціонери, так і треті особи.

Виконавчий орган підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їхніх рішень. До компетенції виконавчого органу належать всі питання, не віднесені законом і статутом до компетенції інших органів AT. У разі створення колегіального виконавчого органу, статут AT може передбачати власну компетенцію для голови правління (генерального директора).

Голова правління (генеральний директор, директор) AT діє від імені товариства без доручення, або реалізовуючи власну компетенцію, або на виконання рішень інших органів управління AT.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу може бути внутрішнім (постійним) і зовнішнім (ad hoc).

Внутрішній постійний контроль здійснюється ревізійною комісією AT або ревізором (ст.49 Закону України «Про господарські товариства», ст.73 Закону України «Про акціонерні товариства»). Члени ревізійної комісії (ревізор), як і члени наглядової ради не можуть бути членами інших органів управління товариства.

У товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій до 100 осіб може обиратися або ревізор (одноосібний контрольний орган) або ревізійна комісія (колегіальний контрольний орган, якщо ж кількість таких акціонерів перевищує 100 осіб - в обов'язковому порядку, шляхом кумулятивного голосування має обиратися ревізійна комісія.

Основне завдання ревізійної комісії (ревізора) - здійснення перевірок діяльності виконавчого органу. Такі перевірки проводяться за дорученням загальних зборів, наглядової ради, акціонерів, що володіють більш ніж 10% акцій, або за ініціативою самої ревізійної комісії.

Найважливішим повноваженням ревізійної комісії (ревізора) є складання висновку з річних звітів і балансів: без такого висновку загальні збори не мають права затверджувати річний баланс AT.

Окрім того, Закон України «Про акціонерні товариства» (ст.56) передбачає можливість створення в наглядовій раді комітету з питань аудиту і введення при такому комітеті служби внутрішнього аудиту або призначення одноосібного внутрішнього аудитора.

Зовнішній контроль ad hoc здійснюється незалежною аудиторською перевіркою (ст.162 ЦК України, ст.75 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Річ у тому, що AT, яке здійснює відкрите розміщення акцій, зобов'язане публікувати свою фінансову звітність, а для підтвердження її правильності - щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством або акціонерами.

Окрім того, незалежна аудиторська перевірка діяльності будь- якого AT має бути проведена на вимогу акціонерів, що володіють не менше, ніж 10% акцій.



  23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   Наступна

Державна реєстрація припинення суб'єктів господарювання | Дозвільна система у сфері господарської діяльності | Ліцензування і патентування господарської діяльності | Поняття і види суб'єктів господарського права | Ознаки суб'єктів господарювання | Правовий статус громадян - підприємців | Підприємство як основний господарюючий суб'єкт | Установчі документи суб'єктів господарювання | Державні та комунальні унітарні підприємства. Казенні підприємства | Кооператив як підприємство колективної власності |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати