На головну

Судова практика як джерело господарського права

  1. I.2.1) Понятие права.
  2. I.2.3) Система римского права.
  3. I.3.1) Развитие римского права в эпоху Древнего Рима.
  4. I.3.2) Историческое восприятие римского права.
  5. I.4. Источники римского права
  6. I.5.1) Предпосылки всеобщей кодификации права.
  7. II. Понятие права, его социальное назначение.

Питання про судову практику як джерело господарського права є дискусійним. Пануюча доктрина не визнає судовий прецедент як джерело права. Водночас, практичні дослідження і багато вчених відзначають активний вплив судових рішень на формування загальнообов'язкових правил поведінки, зокрема в сфері господарювання. Наведемо лише деякі обставини, що свідчать на користь думки останніх.

Вудучи учасником Європейської конвенції «Про захист прав і основних свобод людини», Україна погодилася із застосуванням процесуальних механізмів, які були прийняті в діяльності судових органів, що забезпечують застосування конвенції. У свою чергу ці процесуальні механізми припускають використання прецедентів як джерел права.

Зокрема, при розгляді справи про порушення права власності за позовом «Совтрансавто-холдинг» до України Європейський суд з прав людини «керувався своїм прецедентом, вперше сформульованим у рішенні у справі «Спорронг і Леннрот проти Швеції» і застосованому згодом у своїх рішеннях, які стосуються захисту права власності» .

Рішення Конституційного Суду усувають прогалини в праві.

Норма, яка підлягає перевірці на конституційність Конституційним Судом України, завжди є конкретною нормою, але висновки суду мають, як правило, більш загальне значення і можуть бути поширені на аналогічні за юридичним змістом норми інших актів законодавства. У зв'язку з цим правові позиції, сформульовані Конституційним Судом України можуть розглядатися як судові прецеденти, які заповнюють прогалини в законодавстві і формують судову практику, забезпечуючи її однаковість..

Законодавство України має оціночні поняття та інші неоднозначні категорії, які визначаються судами загальної юрисдикції.

До таких категорій належать, зокрема, «публічний порядок», «інтереси», «добросовісність» тощо. «Зміст таких понять визначається не законодавцем при прийнятті відповідної норми, а при

її застосуванні». Тому рішення судів, особливо вищих інстанцій, в частині визначення цих оціночних понять стають невід'ємною частиною правил здійснення господарської діяльності.

Більшість листів, рішень вищих судових інстанцій, постанов Пленуму Верховного Суду України і його правові позиції у конкретних справах фактично є джерелом права при розгляді справ для всієї системи судових органів за принципом: аналогічні справи мають вирішуватися аналогічно.

Господарське процесуальне законодавство у деяких випадках прямо вказує на використання в процесуальній діяльності судових прецедентів.

Зокрема, в ст. 111-15 ГПК України однією з підстав перегляду Верховним Судом у касаційному порядку ухвал Вищого господарського суду називається «виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного і того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах».

Нарешті, подальша диференціація і безперервне, деколи безглузде збільшення кількості актів господарського законодавства, поширена відсутність системного підходу до унормування економічного устрою призводять до практичної необхідності використання судового прецеденту для формування суспільного уявлення про реальний зміст господарських правовідносин.

Ось як описують значення судової практики французькі юристи: «Мета закону - зафіксувати загальні принципи права в широкому сенсі цього слова, виявити принципи і не опускатися до деталей питань, які можуть виникнути в будь-якій галузі... Різні завдання стоять перед законодавцем і суддею. Завдання законодавця полягає в умінні відшукати в одиничному конкретному принципі те, що найкращим чином відповідає служінню загального блага. Завдання судді - навчитися мудро і уміло використовувати ці загальні принципи в конкретних цілях, звужуючи або розширюючи сферу їх дії залежно від кожного окремого випадку. Досвід заповнення лакун накопичується поступово. Якщо бути точним, національні кодекси створює час, а не люди (виділено - авт.)» .

Обсяг цього курсу не дозволяє розкрити значення юридичної доктрини як джерела господарського права, проте слід пам'ятати, що методологія тлумачення, про яку йтиметься далі, ґрунтується на доктрині. Крім того, відповідні положення детально розглянуті в господарсько-правовій літературі.

 



  3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   Наступна

Розділ 1 ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА І НАУКА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА | Предмет господарсько-правового регулювання | Метод правового регулювання, принципи та інші системоутворювальні елементи господарського права | Наука господарського права | Загальна характеристика системи господарського законодавства та інших джерел господарського права | Господарський кодекс України як найважливіший акт кодифікації українського права | Співвідношення Господарського і Цивільного кодексів України | Діловий звичай як джерело господарського права | Поняття державного регулювання господарської діяльності | Поняття методів, засобів і форм державного регулювання економіки |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати