Головна

Нормативний договір як джерело господарського права

  1. I.2.1) Понятие права.
  2. I.2.3) Система римского права.
  3. I.3.1) Развитие римского права в эпоху Древнего Рима.
  4. I.3.2) Историческое восприятие римского права.
  5. I.4. Источники римского права
  6. I.5.1) Предпосылки всеобщей кодификации права.
  7. II. Понятие права, его социальное назначение.

Нормативним договором є угода двох або більше суб'єктів (членів корпорації, корпорацій, держав тощо), які встановлюють права і обов'язки як загальні правила поведінки на майбутній (невизначений) час для невизначеного (неперсоніфікованого, окрім тих, що беруть участь в укладанні угоди) кола суб'єктів.

Нормативні договори можна умовно розділити на внутрішньодержавні та міжнародні.

До внутрішньодержавних нормативних договорів належать договори приєднання, що розглядаються в літературі як формулярне право. Такі договори ґрунтуються на волевиявленні економічно сильного суб'єкта господарювання, вираженому у формулярі або іншій стандартизованій формі, коли договір укладається шляхом приєднання іншої сторони до цих умов без можливості запропонувати свої умови (ч. 1 ст. 634 ЦК). До таких договорів належать, наприклад, правила біржової торгівлі і біржового арбітражу, договори на постачання енергоресурсів, договори перевезення, договори банківського рахунку тощо.

Міжнародні нормативні договори займають особливе місце в системі джерел господарського права. Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України, стають частиною національного законодавства України.

Найбільш важливими для господарського права є такі міжнародні договори, як:

- Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 p.;

-( Конвенція ООН 1980 р. про міжнародний договір купівлі-

продажу;

- Женевська конвенція 1930 p., що встановлює Одноманітний закон про переказний вексель і простий вексель;

- Паризька конвенція 1883 р. про охорону промислової власності;

- Вашингтонська конвенція 1965 р. про врегулювання інвестиційних спорів між державами і особами інших держав тощо.

Багато міжнародних договорів економічного (господарського) характеру не ратифіковано Україною. Проте це не виключає їх застосування у вітчизняному господарському обороті. В цьому випадку норми нератифікованого міжнародного акта можуть використовуватися як норми-звичаї. Зокрема, вони можуть застосовуватися при вирішенні господарських спорів в обсязі, що не суперечить закону і договору.

Прикладом тут може служити Конвенція про міжнародні гарантії стосовно рухомого обладнання, підписана у Кейптауні 16.11.2001 p.; Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжнародній торгівлі (Відень, 19.04.91 p.), Конвенція ООН про незалежні гарантії і резервні акредитиви (Нью-Йорк, 11.12.95 р.), Конвенція ООН про поступку дебіторської заборгованості в міжнародній торгівлі (Нью-Йорк, 12.12.2001 p.), Конвенція ООН про використання електронних повідомлень в міжнародних договорах від 23.11.2005 р. тощо.

 



  2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   Наступна

Розділ 1 ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА І НАУКА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА | Предмет господарсько-правового регулювання | Метод правового регулювання, принципи та інші системоутворювальні елементи господарського права | Наука господарського права | Загальна характеристика системи господарського законодавства та інших джерел господарського права | Господарський кодекс України як найважливіший акт кодифікації українського права | Співвідношення Господарського і Цивільного кодексів України | Методологія тлумачення господарсько - правових актів | Поняття державного регулювання господарської діяльності | Поняття методів, засобів і форм державного регулювання економіки |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати