загрузка...
загрузка...
На головну

ЕТАПИ І МЕТОДИКА СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ, КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ

  1. Amp; 6. Типологія історичного розвитку суспільства
  2. I РЕГІОНИ проривного розвитку
  3. I.4.6) Постанови государя.
  4. II. Інтервальні ОЦІНКИ.
  5. II. Поняття про вроджені дефекти розвитку (ВДР)
  6. II. Тип циклічного цивілізаційного розвитку (східний тип).
  7. III група - захворювання з аліментарних чинників ризику розвитку патології.

Виховна система не статичне, а динамічне явище, тому для її успішного створення і управління треба знати механізми і специфіку її розвитку.

Створення системи завжди пов'язане з прагненням організаторів і учасників до впорядкованості компонентів, до цілісності та інтеграції. Однак інтеграція існує одночасно з протилежною тенденцією до дезінтеграції, до зростання незалежності різних елементів системи, порушення взаємодії між ними. Дозвіл протиріч між інтеграційними і дезінтеграційними процесами є рушійна сила розвитку виховної системи.

На практиці процес інтеграції проявляється в згуртуванні колективу, в стандартизації ситуацій, встановлення стійкої мережі міжособистісних відносин, у розвитку духовно-моральних цінностей. Дезінтеграція характеризується порушенням стабільності, наростанням індивідуальних і групових відмінностей, проявом ситуацій, які не відповідають прийнятим нормам і цінностям, руйнуванням переважання матеріальних елементів системи.

На різних етапах розвитку виховної системи позитивну роль можуть грати як інтеграційні, так і дезінтеграційних-ні процеси. Так, на етапі становлення системи інтеграція сприяє створенню стабільного середовища розвитку особистості, засвоєнню норм поведінки, способів діяльності і стилів спілкування, служить своєрідним засобом соціального захисту. У той же час на інших етапах зайва впорядкованість може стримувати активність особистості, її можливості у самовизначенні, розвитку себе як творчої індивідуальності. В цьому випадку елементи стихійності забезпечують можливість поновлення, вільного вибору і т.д.

Досвід показує, що виховна система проходить у своєму розвитку три основних етапи.

Перший етап - становлення системи. В якості важливої ??складової цього етапу слід виділити прогностичну стадію. Саме тут здійснюється розробка теоретичної концепції майбутньої виховної системи, моделюється її структура, встановлюються зв'язки між її компонентами. Головна мета першого етапу - вироблення нового педагогічного мислення, формування колективу однодумців. На даному етапі компоненти системи працюють окремо, внутрішні зв'язки між ними недостатньо міцні, переважають організаційні ас-


Пектен, здійснюється педагогічний пошук, формуються стилі спілкування, напрацьовуються технології, зароджуються традиції. Основними методами становлення ВС є методи переконання, вимоги, перспективи. Збереження довкілля найчастіше носить стихійний характер. Темпи системообразования в цей період повинні бути досить високими.

Другий етап - відпрацювання системи. На цьому етапі відбувається розвиток колективу, органів співуправління та самоуправління, затверджуються системоутворюючі види діяльності, пріоритетні напрямки функціонування системи, закріплюються традиції, йде відпрацювання найбільш ефективних педагогічних технологій. Головними методами розвитку виховної системи стають методи організації різнобічної діяльності, спілкування, досвіду суспільної поведінки, стимулювання і мотивації діяльності та поведінки. Труднощі педагогічного управління виховної системи школи на цьому етапі пов'язані з узгодженням темпів розвитку учнівського та педагогічного колективів.

Третій етап - остаточне оформлення системи. На даній стадії колектив - це співдружність дітей і дорослих, пов'язаних єдиною метою, спільною діяльністю, відносинами співробітництва, творчості. У центрі уваги тут - виховання вільної, гуманної, духовної, творчої, практичною особистості, розвиток демократичного стилю керівництва і відносин, підвищення рівня культури. Все це, на думку Є. В. Бондаревской, є яскравим показником поновлення виховання, що спирається на принципи гуманізму. Увага акцентується на методах самовиховання і перевиховання, самоврядування, саморозвитку, самоконтролю і самооцінки, відбувається накопичення традицій і передача їх від покоління до покоління. Виховна система і середовище активно і творчо взаємодіють один з одним.

На наступних етапах можлива перебудова виховної системи. Вона буває викликана посиленням дезінтегруючих явищ і іноді веде до так званого кризи системи. Причини виникнення кризових явищ різні, але найчастіше вони зводяться до появи втоми в колективі, зупинці в удосконаленні діяльності (змісту і методики), до дефіциту творчості та новизни. Вихід із цього становища - оновлення системи на основі реформ, розвитку творчості, створення інноваційних психолого-педагогічних умов, а іноді зміни лідерів.

Етапи розвитку виховної системи погодяться зі стадіями розвитку колективу, що є її ядром. Наприклад, перехід школи в стан виховної системи, рух від одного етапу розвитку до іншого, більш високого, можливо толь


до в результаті цілеспрямованої роботи, яку проводить колектив однодумців. Як зазначалося вище, успішність цієї роботи залежить перш за все від організації управлінської діяльності, що включає в себе постійне вивчення і оцінку якості виховної системи школи.

Отже, можна говорити про певну технології та методиці створення і розвитку виховної системи, а саме: виявленні провідної ідеї, формулюванні основних цілей і завдань, формуванні на їх основі теоретичної концепції, конкретизації складових системи і механізмів їх взаємодії, визначенні і використанні варіативних педагогічних технологій і методик, проектуванні необхідних для цього умов.

Для визначення рівня сформованості виховної системи школи дослідники використовують дві групи оцінок: критерії факту и критерії якості (Див .: Виховна система школи / Упоряд. Н. Л. Селіванова. - М., 1989. - С. 73 - 75). Перша група дозволяє відповісти на питання, чи є в даній школі виховна система. Друга дає уявлення про рівень її сформованості та ефективності. Група критеріїв факту включає наступні основні показники: впорядкованість життєдіяльності школи відповідно до розробленої концепції; наявність колективу однодумців; створення психолого-педагогічних умов для становлення та розвитку системи. Групу критеріїв якості характеризують: ступінь наближеності системи до поставлених цілей; реалізація педагогічної концепції на основі принципів співробітництва та співтворчості; сприятливий психолого-педагогічний клімат школи, гуманістичні відносини, демократичний стиль спілкування, соціальна захищеність педагога і учня; професіоналізм і педагогічна культура вчителя, ціннісні орієнтації і високий рівень вихованості учнів.

Дані критерії умовні, вони можуть бути розширені і конкретизовані стосовно тієї чи іншої виховної системі.

Отже, виховна система розвивається успішно, якщо вона доцільна і сучасна, знаходиться в центрі уваги всього педагогічного колективу і постійно вдосконалюється на основі принципів демократизації та гуманізації, творчості та інноваційних підходів до організації діяльності.

 



Попередня   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

Глава I. ВИХОВАННЯ, ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС | ФЕНОМЕН | ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ | У гуманістичної парадигми | ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС, ЙОГО МЕТА І СУТНІСТЬ | Педагогіка загальної турботи »як виховна система | Школа діалогу культур | Виховна система сільської школи | справедливі спільноти | Вальдорфська школа |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати