загрузка...
загрузка...
На головну

Ідентифікація небезпек і оцінка ризиків

  1. D. Наступні дії і оцінка
  2. I етап - ідентифікація (впізнання) неадаптівних думок
  3. А) Оцінка рівня підготовленості нового працівника.
  4. А. Ідентифікація епідурального простору.
  5. Адекватність, еквівалентному і оцінка перекладу
  6. Аналіз і оцінка впливу собівартості на величину прибутку від продажів.
  7. Аналіз і оцінка даних аргументації

Забезпечення безпеки людини в процесі праці - складна інженерна та організаційне завдання, безумовно, залежить від конкретних обставин і умов того чи іншого виробництва. Разом з тим, технічні основи управління безпекою праці досить типові і складаються в ідентифікації (розпізнавання) небезпек, аналізі ризиків, запобігання «контакту» працюючої людини з небезпеками. Все, що може привести до несприятливого події, представляє для людини небезпеку. Різноманітність небезпек допускає найрізноманітніші їх класифікації. Такі класифікації потрібні для ідентифікації небезпек і пов'язаних з ними ризиків з метою подальшої організації захисту від найбільш часто зустрічаються (високий імовірнісний ризик) і приносять найбільший збиток (високий вартісної ризик) небезпек. Згідно з офіційним підходу, що діє в нашій країні, небезпеки у виробничій сфері класифікують як небезпечні і шкідливі виробничі фактори і поділяють їх за своєю природою впливу на людину: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні. Зауважимо, що один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних типів. З усього різноманіття методів ідентифікації небезпек і оцінки їх ризику ми зупинимося на оцінці так званих професійних ризиків, тобто небезпек отримання виробничої травми або професійного захворювання. Оцінка професійного ризику того чи іншого виробництва, об'єкта або процесу в залежності від мети, завдання і щаблі управління, для якої вона виконується, може проводитися узагальненими показниками ризику травмування (травмонебезпеку) або (і) ризику профзахворювання, або іншими, в тому числі узагальненими ( інтегральними), показниками небезпеки.

З теоретичної точки зору, найбільш логічно для оцінки рівня травматизму використовувати відносну частоту травмування, яка обчислюється як число травм за один людино-годину безпосередньої роботи. На практиці використовують аналогічні, але набагато простіші, а тому не зовсім точні для детального аналізу показники. Відносна частота травмування, що обчислюється як число травм (нещасні випадки) за період повного робочого часу (всіх працюючих), найбільш близька до теоретичного ідеалу. Як такого тимчасового періоду найбільш часто беруть або 1 мільйон годин роботи, або рік. Для дуже рідко подій зручно брати часовий період в 10 років.

У світовій практиці найбільш часто використовують іншу відносну частоту травмування, яка обчислюється як число травм (нещасні випадки) в певній сукупності працівників, наприклад, працюють повний час. В якості такої сукупності прийнято брати 100000 працівників або осіб економічно активного населення. При такій базі коефіцієнт частоти завжди виявляється цілочисельним, що багато легше для сприйняття. Наприклад, в країнах Європейського союзу частота смертельного травматизму становить приблизно 3 (т. Е. 3 людини на 100 000 працівників), в нашій країні - приблизно 10 (тобто 10 осіб на 100 000 працівників).

У нашій країні для оцінки стану і динаміки виробничого травматизму найбільш часто використовують коефіцієнти частоти і тяжкості нещасних випадків.

Коефіцієнт частоти травматизму Кч визначає число нещасних випадків, що припадають на 1000 Середньооблікова працюють за певний календарний період (місяць, квартал, рік): Кч = 1000 (Т / Р), де Т - число травм (нещасні випадки) за певний (як правило, звітний період; Р - середньооблікова кількість працюючих за той же період.

Коефіцієнт тяжкості травматизму Кт характеризує середню тривалість непрацездатності, що припадає на один нещасний випадок: Кт = Д / Т, де Д - сумарне число робочих днів непрацездатності за всіма травм (нещасні випадки) за певний (як правило, звітний) період, що обчислюється за листками непрацездатності ; Т - число травм (нещасні випадки) за той же період.

Зауважимо, що коефіцієнт тяжкості в повному обсязі характеризує реальну «тяжкість» травматизму, бо не враховує смертельний травматизм і безліч мікротравм. Для кращого урахування частки смертельного травматизму можна, як це робиться в ряді випадків в західних країнах, умовно вважати, що смертельна травма еквівалентна втраті 35 років працездатності. Перемноживши коефіцієнти частоти і тяжкості травматизму, отримаємо ще один, але рідко використовується, показник травматизму - коефіцієнт непрацездатності: Кн = 1000 (Д / Р). Показники травматизму дозволяють описати характер травматизму на різних робочих місцях, в окремих структурних підрозділах, організаціях, галузях, на територіях, в країні в цілому, а їх статистична обробка, вироблена за різними ознаками, - провести аналіз травматизму і визначити пріоритетні напрямки подальшої роботи по його запобігання. В області охорони праці використовуються також такі показники:

- Показник матеріальних наслідків ПМ = Мп ? 1000 / Р,

де Мп - матеріальні наслідки нещасних випадків за звітний період, руб.

- Показник витрат на попередження нещасних випадків за звітний період Пз = З ? 1000 / Р,

де З - витрати на запобігання нещасним випадкам за звітний період, руб.

Таким чином, можуть бути визначені відносні показники по більшості травмуючих факторів і основних причин нещасних випадків.

при статистичному методі аналізу загальної захворюваності на виробництві використовуються наступні відносні показники:

- Показник частоти випадків, що припадають на 100 працівників, Іч.с. = Б ? 100 / Р,

де Б - кількість випадків захворювань, Р - середньооблікова кількість працюючих в звітному періоді;

- Показник днів непрацездатності, що припадають на 100 працівників, Іч.д. = Д ? 100 / Р,

де Д - кількість днів захворювань за звітний період;

-Показник середньої тривалості одного випадку захворювання (показник тяжкості захворюваності)

Пд.з. = Д / Б,

де Д - кількість днів тимчасової непрацездатності.



Попередня   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

аксіоматика БЖД | Принципи, методи і засоби безпеки життєдіяльності | Поняття охорони праці та соціально прийнятного ризику | Основні принципи забезпечення охорони праці | Державна система управління охороною праці | Законодавчі і нормативні правові акти з охорони праці | Трудовий договір як невід'ємна частина системи безпеки праці. | Соціальне партнерство в сфері праці | Колективний договір та відповідальність сторін за його недотримання | Обов'язки роботодавця в галузі охорони праці |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати