Головна

Глава 25. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

  1. I. Корпоративні конфлікти, їх запобігання та врегулювання
  2. I. Маркетинг і його роль в суспільстві і в діяльності організацій
  3. I. Ситуаційний аналіз внутрішньої діяльності.
  4. II 6.3. Освоєння діяльності. навички
  5. II. 6.1. Визначення поняття діяльності
  6. II. 6.4. Основні види діяльності та їх розвиток у людини
  7. II. 8. 3. Види мовної діяльності

Поняття зовнішньоекономічної діяльності

загальні положення

Зовнішньоекономічна діяльність може розглядатися як діяльність з розвитку співробітництва з іншими державами в галузі торгівлі, економіки, техніки, культури, туризму. Основною правовою формою такого співробітництва є міжнародні договори. Це можуть бути багатосторонні договори, що встановлюють основні принципи і напрями взаємодії держав в названих сферах. Прикладом можуть служити Угода про співробітництво в галузі зовнішньоекономічної діяльності держав - членів СНД від 15 травня 1992 г. * (1127), Угода про формування Єдиного економічного простору, підписаної державами - членами СНД (Ялта, 19 вересня 2003 р.) * (1128) .

На багатосторонній основі може також здійснюватися співробітництво в будь-якої конкретної області. Наприклад, Угода між Урядом Російської Федерації і Європейським об'єднанням вугілля і сталі про торгівлю деякими виробами із сталі (Брюссель, 9 липня 2002 р.) * (Тисячі сто двадцять дев'ять) передбачає, зокрема, встановлення кількісних обмежень експорту деяких виробів із сталі з РФ і створення механізму контролю за експортом цієї продукції.

Крім багатосторонніх, укладаються двосторонні договори, які спрямовані на врегулювання двосторонніх відносин з конкретних питань. Такі договори мають істотне значення для економічного та іншого співробітництва, оскільки в них не тільки встановлюються права і обов'язки сторін, а й визначаються конкретні аспекти взаємної співпраці і проблеми, що підлягають врегулюванню. Можна назвати Угоду між Урядом Російської Федерації і Урядом Турецької Республіки про постачання російського природного газу до Турецької Республіки через акваторію Чорного моря (Анкара 15 грудня 1997 р.) * (1130). У цьому договорі встановлені обсяги і терміни поставки російського природного газу в Турецьку Республіку на період з 2000 по 2015 р

Двосторонні договори, перш за все торгові, спрямовані, крім того, на встановлення пільгового режиму для господарюючих суб'єктів, зайнятих у зовнішній торгівлі. У договорах передбачається встановлення національного режиму, режиму найбільшого сприяння або спеціального режиму.

Національний режим передбачає, що кожна з договірних сторін надає громадянам і юридичним особам іншої договірної сторони такий же режим, що і власним громадянам і юридичним особам, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Режим найбільшого сприяння означає, що фізичним і юридичним особам договірних держав будуть надані такі ж права, що і фізичним і юридичним особам третіх держав. Так, в ст. 2 Угоди між Урядом Російської Федерації і Урядом Ліванської Республіки про торгівлю і економічне співробітництво від 31 березня 1995 г. * (Тисячу сто тридцять одна) встановлюється: "Договірні Сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння в усіх питаннях, що стосуються торгівлі товарами і економічного співробітництва, в зокрема в тому, що стосується:

а) мит і зборів будь-якого виду, що застосовуються щодо імпорту та експорту, включаючи способи стягнення таких мит і зборів;

б) митного оформлення, транзиту, складування та перевантаження;

в) прямих або непрямих податків та інших внутрішніх зборів будь-якого виду, що стягуються з імпортованих товарів;

г) продажу, закупівлі, розподілу та використання імпортованих товарів на внутрішньому ринку;

д) способів платежів, міжнародного переказу платежів ".

Держави можуть передбачати в укладених ними договорах спеціальний режим. Так, країни - члени СНД укладають двосторонні договори, спрямовані на створення режиму вільної торгівлі. Суть цього режиму полягає в тому, що договірні держави не застосовують мито, податки і збори щодо товарів, вироблених на їх територіях. До різновидів спеціального режиму можна віднести режим прикордонної торгівлі. В Відповідно до цього режиму господарюючим суб'єктам, розташованим в прикордонній зоні і здійснюють там же свою діяльність, надаються особливо сприятливі умови для ведення зовнішньоторговельної діяльності. Встановлення певних правил для осіб, які ведуть зовнішньоекономічну підприємницьку діяльність, можливо і на односторонній основі. Так встановлено особливий режим здійснення зовнішньоекономічної підприємницької діяльності на територію особливих економічних зон * (1132). В односторонньому порядку встановлюється преференційний режим. Встановлюючи цей режим, розвинені держави надають фізичним та юридичним особам, що розвиваються певні пільги і переваги без взаємності. В основному це стосується тарифного регулювання і полягає у звільненні від сплати митних зборів або в зниженні їх розміру. Встановлення того чи іншого режиму безпосередньо відбивається на діяльності господарюючих суб'єктів. Залежно від змісту наданого режиму господарюючі суб'єкти при здійсненні зовнішньоекономічної підприємницької діяльності можуть розраховувати на отримання пільг або ж щодо їх діяльності можуть встановлюватися певні обмеження.



Попередня   189   190   191   192   193   194   195   196   197   198   199   200   201   202   203   204   Наступна

Поняття реалізації товарів, робіт, послуг | Правові форми реалізації товарів | Правові форми здійснення будівельних та проектно-вишукувальних робіт | види послуг | Загальна характеристика правових форм надання послуг | Податковий аспект надання послуг | Поняття, правове регулювання та способи розрахунків | Розрахунки із застосуванням контрольно-касової техніки | Розрахунки готівкою в підприємницької діяльності | Правове регулювання безготівкових розрахунків |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати