загрузка...
загрузка...
На головну

VI.2.2.) Вимоги до особистості і дій опікуна.

  1. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 1 сторінка
  2. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 2 сторінка
  3. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 3 сторінка
  4. II. 4.1. Поняття про особистість в психології 4 сторінка
  5. II. Вимоги до рівня освоєння дисципліни
  6. III. Прояв індивідуальних особливостей особистості
  7. IV. 15.3. Вольові якості особистості та їх формування

Опікунство або піклування визнавалося переважно чоловічий обов'язком (не кажучи вже про їх маємо на увазі повноправність і цивільному якості особи). Опікуном чи піклувальником ні в якому разі не могли бути раб, взагалі особа нижчого станового положення, жінка, іноземець; не могли бути неповнолітні, божевільні чи божевільні, глухі, німі. У більш пізній час допускалося, що в відношенні неповнолітніх може бути встановлено опіку матері чи баби з боку батька. Опікун призначався не тільки для управління майном опікуваного, а й для виховання його (якщо мова йшла про неповнолітніх); в разі опіки над дівчатами-яких можливих обов'язком опікуна була видача її після досягнення повноліття заміж. У разі піклування або опіки над жінками зобов'язана особа повинна було в певних межах наглядати і за суспільною поведінкою опікуваних. Від опіки або від піклування не можна було відмовитися без поважних причин; такими були відправлення державних обов'язків, неграмотність, хвороба, вік понад 70 років, вчені заняття, часті відлучки з суспільних або державних справ, зміна місця проживання, зайнятість управлінням казенними маєтками. Не можна було також брати на себе більше трьох опек. Опіка не повинна була здійснюватися неодмінно особисто; якщо вже був один опікун або піклувальник - не можна було брати другого, але допускалося, що можуть бути допоміжні опікуни або піклувальники, тобто ті, хто реально здійснював виконання виховних або управітельних обов'язків, а формально відповідальним за опіку була інша особа.

Опікун (або піклувальник) не повинен був збагачуватися за рахунок майна опікуваного особи, він не мав права відчужувати все майно цілком, а також особливі цінності, що знаходяться в складі майна. Він не міг бути учасником угод з приводу опікуваного майна, однією зі сторін, в якій був він сам: тобто не міг від імені опікуваного дарувати собі, продавати, здавати в найм і т.п. Разом з тим його витрати з управління майном повинні були нагороджуватися за рахунок доходів з цього майна, він мав право продавати майно, визнане гинуть, що втрачає свою цінність і т.п. Вимога про відшкодування понесених витрат або збитків могло бути пред'явлено вже після звільнення від опіки або піклування.

Опіку чи піклування (виключаючи опіку над жінками) припинялися зі зникненням умов для призначення опіки: якщо божевільний одужав, якщо марнотрат виправився, якщо неповнолітній досяг необхідного віку. Природно конкретна опіка припинялася смертю опікуна чи піклувальника або зменшенням його правоздатності за рішенням суду. Не цілком відрегульованим римським правом був момент завершення опіки та набуття особою (знову або вперше) правової самостійності: вивільнення з-під злоупотребітельной опіки могло відбуватися тільки у судовому порядку, але складалися під опікою чи піклуванням особи не мали повноважень самі порушувати позов - єдиним виходом був процес , натхнений в інтересах опікуваного третьою особою, що не завжди було реально можливо.

Різні зловживання, скоєні опікуном чи піклувальником в процесі управління майном, також могли бути предметом стягнення і зворотної вимоги з боку опікуваного; існували навіть спеціального змісту позови. Передбачалися спільні майнові гарантії опікуну за збереження майна підопічного. Розтрата майна розглядалася як злочин і була приводом до кримінального переслідування.

 



Попередня   63   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78   Наступна

IV.4.5) Презумпції і фікції преторського права. | IV.5. Когніціонний процес | V.1. Загальні початку правового становища осіб в приватному праві | V.2. Правові категорії осіб в залежності від status libertatis | V.3. Правові категорії осіб в залежності від status civitatis | V.4. Правові категорії осіб в залежності від status familiae | V.5. Правові зміни в статусі осіб | VI.1.1) Правова сутність шлюбу. | VI.1.3) Особисті та майнові відносини подружжя. | V1.1.4) Відносини між батьками і дітьми. |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати