Головна

Заходи з оздоровлення та виживання підприємства

  1. Аналіз асортиментної політики підприємства.
  2. Аналіз витрат і вигод, принесених заходами по оцінці
  3. Аналіз майнового стану підприємства.
  4. Аналіз майнового стану підприємства.
  5. Аналіз збутової політики підприємства.
  6. Аналіз стану власних коштів підприємства.
  7. Аналіз цінової політики підприємства.

Банкрутство повинно починатися тоді, коли підприємство або не здатне виробляти необхідні платежі і розрахунки або коли оцінки надходжень грошових коштів дозволяють прогнозувати, що підприємство не зможе проводити необхідні платежі та здійснювати розрахунки з кредиторами.

Тому в ситуації, коли підприємство опинилося під загрозою банкрутства, необхідно відповісти на наступні питання:

1. Що лежить в основі ініціювання процедури банкрутства: або
 необхідність самоліквідації, або дійсно важке фінансове становище, або захоплення підприємства?

2. Якщо до складного фінансового становища привів поганий менеджмент, то чи є можливість врятувати підприємство за рахунок зміни менеджерів?

3. Якщо важке фінансове становище є результатом швидкого зростання, реалізації інвестиційних проектів, що склалася кон'юнктури, яка має тимчасовий характер, то яким чином може бути залучено додатковий капітал для підтримки фінансової стійкості: за рахунок зміни власників, реструктуризації підприємства, інших фінансових рішень?

4. Прогнозуються чи збитки? Чи можна запобігти новим
 збитки? Хто буде нести збитки, якщо їм запобігти не можна?

5. Яка поточна ринкова вартість підприємства? Яка його майбутня ринкова вартість? Яка його ліквідаційна вартість. В якому випадку підприємство має велику цінність: в разі його збереження або розпродажі по частинах?

6. Кому доцільно доручити управління підприємством в цих умовах?

Всі ці питання є першочерговими і звернені, насамперед, до чинного законодавства про банкрутство. В умовах сучасної ринкової економіки право про банкрутство зарубіжних індустріально розвинених країн можна умовно уявити двома моделями: британської та американської. У британській моделі неспроможність розглядається як спосіб повернення боргів кредиторам, що супроводжувалося ліквідацією неспроможною фірми порядку конкурсного виробництва. Відповідно до американської моделі, основна мета полягає в реабілітації підприємства, у відновленні його платоспроможності.

Російське законодавство, як вважається, увібрало в себе кращі рішення зарубіжних законів про банкрутство і в цілому також націлене на збереження підприємства. Тому в Законі про банкрутство виділена спеціальна глава «Попередження банкрутства», згідно з положеннями якої засновники і власники боржника, органи державної виконавчої влади федерального рівня суб'єкта федерації, а також органи місцевого самоврядування зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо попередження банкрутства організацій. Для цього до моменту подачі до арбітражного суду заяви про визнання боржника банкрутом вживають заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення боржника. Ці заходи можуть бути прийняті кредиторами чи іншими особами на основі угоди з боржником.

Крім того, законом передбачено, що власником боржника або засновниками боржника і іншими особами в рамках заходів щодо запобігання банкрутству може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань та обов'язкових платежів і відновлення платоспроможності боржника. При цьому надання фінансової допомоги може супроводжуватися прийняттям на себе боржником або іншими особами зобов'язань на користь осіб, які надали фінансову допомогу.

Якщо фінансові труднощі компанії є тимчасовими, то одним з методів її оздоровлення та забезпечення виживання є безпосередня участь кредиторів у її діяльності з метою допомоги в подоланні тимчасових фінансових труднощів. Такі добровільні плани участі кредиторів у поліпшенні фінансового стану підприємства називаються планами участіяі припускають розробку плану реструктуризації боргу підприємства. План реструктуризації боргу підприємства передбачає або реструктуризацію боргів, або компромісне (світове) угоду кредитора з боржником. Мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника і (або) про припинення зобов'язань боржника наданням відступного, новацією зобов'язання, прощенням боргу або іншим способом, передбаченим цивільним законодавством Російської Федерації.

Мирова угода може містити умови:

- Про відстрочку або розстрочку виконання зобов'язань боржника;

- Про відступлення прав вимоги боржника;

- Про виконання зобов'язань боржника третіми особами;

- Про знижку з боргу;

- Про обмін вимог на акції.

При відстроченні боргу кредитор відсуває терміни платежів основної суми боргу і відсотків або встановлюється узгоджений графік погашення основної суми боргу і відсотків по ньому.

При проведенні переговорів з кредиторами фінансові менеджери - представники боржника повинні враховувати інтереси кредиторів. Так, найкращим для кредиторів є відстрочка боргів, оскільки це дозволяє забезпечити отримання всіх платежів в повному обсязі. Це може бути прийнятним для підприємства, якщо прогнозується поліпшення фінансових показників діяльності підприємства. Якщо ситуація на ринках характеризується стабільністю і підстав для збільшення обсягів продажів, зниження вартості комплектуючих не прогнозують, то для підприємства-боржника і кредитора доцільно прийняття компромісного варіанту, що полягає в зменшенні розміру вимог до боржника. Найкращим для підприємства-боржника є угода про відстрочку боргу і його часткове списання за рахунок поставок продукції (виконанні робіт, наданні послуг) за спеціально обумовленим цінами і тарифами. Добровільне врегулювання має ряд переваг, порівняно з судовими процедурами: по-перше, це забезпечує збереження підприємства і тим самим стимулів у керуючих і працівником до результативної праці; по-друге, це дозволяє знайти компромісний варіант, що влаштовує і кредиторів і боржника, і тим самим зберегти партнерські відносини; по-третє, це економна процедура в порівнянні з судовою, оскільки юридичні та адміністративні витрати в цьому випадку зводяться до мінімуму; по-четверте, це ефективна процедура, оскільки кредитори за допомогою реструктуризації боргу можуть повернути собі більше коштів, ніж в результаті ініціювання процедури банкрутства.

Реструктуризація боргу починається із зустрічі між керівниками підприємства, яке визнане неплатоспроможним, і кредиторами. В процесі зустрічі кожна зі сторін вирішує свої завдання.

Завданнями представників кредиторів є необхідність зрозуміти, в якому стані знаходиться підприємство, які заходи можуть забезпечити максимальне повернення грошових коштів, наскільки обгрунтовані, життєві конкретні заходи, розроблені підприємством-боржником по забезпеченню платоспроможності підприємства, оцінити можливі втрати в разі реструктуризації боргу і ініціювання банкрутства боржника.

Завданнями представників підприємства-боржника є необхідність обгрунтовано довести, що у підприємства є потенціал для відновлення платоспроможності. У плані відновлення здатності підприємством - боржником необхідно відобразити весь комплекс заходів щодо підвищення ефективності управління підприємством.

Якщо процедура банкрутства не почалася, але аналіз стану підприємства свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства, то необхідно визначити переліки заходів щодо підвищення фінансової стійкості підприємства. До цього переліку заходів можуть бути включені:

- Відкриття кредитних ліній в комерційних банках;

- Поліпшення управління активами;

- Визначення центрів прибутку і збитків і позбавлення від збиткових підрозділів і продукції;

- Розробку програм скорочення витрат.



Попередня   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54   55   Наступна

Показники ефективності використання оборотного капіталу. Значення та шляхи прискорення оборотності оборотних коштів. | Нормовані і ненормовані оборотні кошти. Аналітичний метод визначення потреби в оборотних коштах. | Норматив оборотних коштів, коефіцієнтний метод визначення потреби в оборотних коштах. | Джерела формування оборотного капіталу підприємства. | Взаємовідносини підприємств і комерційних банків. Розміщення коштів підприємства комерційними банками. | Методи оцінки кредитоспроможності позичальника банками. | III. Метод визначення платоспроможності фізичних осіб, розроблена Ощадбанком Росії. | Форми і джерела фінансування капітальних вкладень. | Аналіз і оцінка фінансової стійкості організації. | Аналіз і оцінка ділової активності. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати