Головна

Трудові відносини, зайнятість і міграція населення

  1. D - попит, V - рівень доходів в середньому на душу населення, Q - кількість продукції
  2. D) найбільш страждають від акціонерної спекуляції є недостатні класи населення, що несуть торговому справі свої останні заощадження (Г. Ф. Шершеневич).
  3. VII. Малозабезпечені верстви населення. 1 сторінка
  4. VII. Малозабезпечені верстви населення. 10 сторінка
  5. VII. Малозабезпечені верстви населення. 11 сторінка
  6. VII. Малозабезпечені верстви населення. 12 сторінка
  7. VII. Малозабезпечені верстви населення. 13 сторінка

'Пріоритетний напрям в діяльності Уряду Російської Федерації в сфері праці - поетапне приведення трудового законодавства у відповідність до вимог ринкової економіки.

Ухвалення Трудового кодексу Російської Федерації та інших нормативних правових актів у його розвиток сформувало основу забезпечення гармонізації інтересів працівників, роботодавців і держави, підвищення гнучкості трудових відносин. Особливу увагу буде приділено посиленню реального захисту основних трудових і соціальних прав працівника.

Має бути законодавчо визначити, коли пільги, гарантії і компенсації, що надаються працівникам, забезпечуються роботодавцем, а коли державою або іншими організаціями.

Державні заходи щодо підвищення ефективності захисту трудових прав громадян здійснюватимуться в наступних основних напрямках:

§ вдосконалення досудових інститутів і механізмів захисту трудових прав;

§ введення нових законодавчих норм, що розширюють можливості громадян у захисті трудових прав;

§ підтримка громадських організацій, що займаються питаннями захисту трудових прав громадян;

§ інформаційно-методична підтримка громадянської самозахисту в сфері праці і зайнятості;

§ надання державної підтримки в розвитку системи недержавної захисту трудових прав.

У середньостроковий період отримає подальший розвиток система соціального партнерства на рівні організації, щоб сприяти підвищенню ролі індивідуальних і колективних договорів у регулюванні питань оплати та умов праці.

Буде продовжено вдосконалення колективно-договірного регулювання трудових відносин, у тому числі системи представницьких органів соціального партнерства (насамперед об'єднань роботодавців), процедур переговорного процесу, забезпечення незалежності профспілкових організацій від роботодавця.

Визнання позитивної, соціально значущої ролі профспілок та інших громадських організацій, що захищають трудові права громадян, в справі формування в Росії нових трудових відносин та розвитку сучасної ринкової економіки буде підкріплюватися регулярними консультаціями між Урядом Російської Федерації і представниками працівників і роботодавців.

Адаптація трудового законодавства до реалій ринкової економіки дозволить створити цивілізований ринок праці, легалізувати доходи по заробітній платі та налагодити регулювання трудових відносин, забезпечити дієвий захист трудових прав працівників.

Особливе місце в області трудових відносин належить питань оплати праці. Належить забезпечити функціонування механізму регулювання заробітної плати, заснованого на взаємодії соціальних партнерів і держави.

У реальному секторі економіки політика оплати праці буде реалізовуватися на основі формування ринкового механізму організації оплати праці, заснованого на соціальному партнерстві і включає міжгалузеве і галузеве регулювання заробітної плати на основі тарифних угод і колективних договорів, тарифне регулювання в організаціях усіх форм власності через затверджувані ними системи заробітної плати.

Сферою прямого і безпосереднього впливу держави як на федеральному рівні, так і на рівні суб'єктів Російської Федерації та органів місцевого самоврядування залишається встановлення та забезпечення мінімальних соціальних гарантій в оплаті праці; регулювання оплати праці працівників бюджетних організацій; районне регулювання заробітної плати та податкове регулювання оплати праці.

У середньостроковому періоді найважливішими завданнями повинні стати:

поетапне в міру зростання інфляції підвищення мінімального розміру оплати праці;

формування принципів і організаційних основ системи тарифного регулювання, що враховує відмінності в складності виконуваних робіт і кваліфікації виконавців, забезпечує правові гарантії оплати праці і обґрунтовані співвідношення між ставками (окладами) професійно-кваліфікаційних груп працівників для використання в системі соціального партнерства;

вдосконалення оплати праці працівників бюджетної сфери на основі уточнення статусу Єдиної тарифної сітки;

розробка і здійснення комплексу заходів по відновленню стимулюючої ролі заробітної плати, підвищення її питомої ваги у вартості виробленої продукції (послугах) і грошових доходах населення;

створення економічних, організаційних та інших умов, які забезпечують своєчасне і в повному обсязі виплату заробітної плати, а також погашення заборгованості по оплаті праці в організаціях усіх форм власності;

введення нового порядку встановлення і застосування районних коефіцієнтів і процентних надбавок до заробітної плати.

Важливими в державній соціальній політиці залишаються питання поліпшення умов і охорони праці.

Основні напрямки державної політики на ринку праці в середньостроковій перспективі:

розширення доступу незайнятих громадян до активних програм сприяння зайнятості на основі підвищення їх мотивації до трудової діяльності, впровадження обов'язкових процедур оцінки ефективності програм зайнятості;

здійснення превентивних заходів щодо попередження вивільнення працівників, пом'якшення наслідків масових вивільнень на основі проведення предувольнітель-них консультацій з питань працевлаштування, широкого інформування про потреби роботодавців в кадрах, можливості професійного навчання та перепідготовки з подальшим працевлаштуванням;

зміна підстав і порядку виплати допомоги по безробіттю і досягнення більш тісної ув'язки виплати допомоги з безробіття з результатами профілювання безробітних;

подальший розвиток, підвищення якості та продуктивності системи професійного навчання та професійної орієнтації безробітних громадян і незайнятого населення з метою забезпечення конкурентоспроможності та зростання професійної мобільності робочої сили на ринку праці;

поліпшення інформування громадян про попит на робочу силу і її пропозиції, розширення доступу населення до інформації про вакансії;

надання адресної підтримки при працевлаштуванні громадянам, особливо потребують соціального захисту;

проведення заходів по впровадженню ефективних механізмів профілювання безробітних, орієнтація програм працевлаштування на найбільш вразливі категорії безробітних, що виявляються за результатами профілювання;

вдосконалення механізму організації громадських робіт на основі підвищення їх соціального статусу, розширення видів і масштабів з урахуванням потреби регіонів у розвитку соціальної інфраструктури та підтримки доходів найбідніших верств населення;

підвищення мобільності робочої сили за допомогою розробки ефективної системи професійного навчання та перенавчання;

координація професійно-кваліфікаційної структури підготовки робітників і фахівців в установах професійної освіти всіх рівнів з потребно
 стю територіальних ринків праці; сприяння незайнятої молоді у віці до 18 років, яка не має професії (спеціальності) і вперше вступає на ринок праці, в напрямку до установ професійної освіти.



Попередня   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   Наступна

Н. А. Волгін, Н. Н. Гриценко, Ф. І. Шарков | СОЦІАЛЬНОГО ДЕРЖАВИ | Основні наукові дослідження проблем соціального держав в сучасній Росії | Ключові слова | Ключові слова | Ключові слова | Ключові слова | Глава 1.5 ЦІЛІ, ПРІОРИТЕТИ СОЦІАЛЬНОГО ДЕРЖАВИ І МЕХАНІЗМИ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ | Пенсійна реформа | Ключові слова |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати