загрузка...
загрузка...
На головну

Перша медична допомога при опіках, обмороженнях, отруєннях і нещасних випадках.

  1. Беларускія землі ў перыяд феадальнай раздробленасці. Барацьба з крыжакамі і мангола-татарамі ў першай палове ХІІІ ст.
  2. Беларусь у гады Першай сусветнай вайны
  3. Беларусь у гады першай сусветнай вайны
  4. Виявлення особливостей української мови і суперечки про її давність та місце у слов'янській родині (перша половина XIX ст. - 60-80 р. XIX ст.).
  5. Вялікае Княства Літоўскае ў 30-я гг. ХV ст. - першай палове ХVІ ст.: унутранная і знешняя палітыка.
  6. Вялікае Княства Літоўскае ў складзе Рэчы Паспалітай ў канцы ХVІ - першай палове ХVІІІ ст.: унутранная і знешняя палітыка.
  7. Грамадска-палітычны рух у першай палове ХІХ ст. Паўстанне 1830-1831 гг. Змены ў палітыцы самадзяржаўя

Розрізняють такі типи опіків: термічні, хімічні та опіки, що викликані дією електроструму. Опіки поділяють за ступенями важкості:

І ступінь - почервоніння шкіри;

ІІ ступінь - утворення пухирів з прозорою рідиною;

ІІІ ступінь - омертвіння шкіри на різну глибину, з утворенням щільного струпу сірого або чорного кольору.

ІV ступінь - омертвіння не тільки шкіри, а й м'язів і кісток.

У випадку виникненняопіків І та ІІ ступеня, для зменшення болі треба обмити обпалену шкіру холодною водою, змочити хворе місце спиртом, одеколоном або сечею (негайно після опіку й до появлення пухирів. Пухирі не проривати!), потім накласти суху пов'язку. Ураженого слід вкрити тепліше, давати йому пити лужну суміш (на 1 л води одну чайну ложку солі або половину чайної ложки соди).

У випадку опіку третього або четвертого ступеню постраждалого слід укутати стерильним або чистим випрасуваним простирадлом, вкрити ковдрою, напоїти гарячим чаєм і, по можливості, якнайшвидше надати лікарську допомогу. Для зменшення больових відчуттів з шприца-тюбика індивідуальної аптечки слід провести внутрішньом'язове введення знеболюючого засобу.

У випадку хімічних опіків необхідно швидко видалити з ураженої ділянки тіла рідину (тампоном, ганчір'ям), промити рану великою кількістю води та накласти стерильну пов'язку.

У випадку попадання на тіло людини напалму і фосфору, необхідно зірвати з постраждалого палаючий одяг або загасити осередок водою, мокрим одягом або іншими предметами. Потім обережно видалити тліючий або обгорілий одяг, не торкаючись шматків, що прилипли до тіла і накласти на місце опіку пов'язку, змочену 5% розчином мідного купоросу, 2-5% розчином хлорного вапна або марганцівки.

Обмороження - це пошкодження тканин тіла у результаті впливу холоду. За глибиною ураження розрізняють чотири ступені обмороження.

І ступінь - спочатку біліє шкіра, виникає набряк, втрачається чуттєвість, пізніше шкіра набуває синюшного кольору й зудить.

ІІ ступінь - омертвіння поверхневого шару шкіри, поява пухирів, що наповнені світлуватою рідиною.

ІІІ ступінь - омертвіння шкіри й підшкірної клітковини. З'являються пухирі з кров'яною рідиною.

ІV ступінь - омертвіння всіх тканин ураженої ділянки до кістки включно.

У випадку обморожень першого і другого ступеню уражені ділянки розтирають м'якою тканиною (шерстю) до появи почервоніння (розтирати снігом не можна), протирають спиртом і змащують жиром. Якщо є пухирі, слід накласти суху зігрівальну пов'язку.

У випадку обморожень третього і четвертого ступеня необхідно, щоб відтаювання обморожених частин тіла відбувалося поступово, розтирати тіло потрібно дуже обережно. На обморожену кінцівку накладають зігріваючу пов'язку й надають їй вертикальне положення, що покращує відтік крові і часто рятує кінцівку від омертвіння, навіть у випадку важкого обмороження. Для швидкого зігрівання необхідно дати гарячої кави, спирту, підігрітого вина.

У випадку загального замерзання постраждалого не можна вносити в тепле приміщення, відтаювання повинно бути поступовим, тому його розтирають у прохолодному приміщенні спиртом і м'якою тканиною. Коли постраждалий прийде до тями, його можна перенести в більш тепле приміщення і дати гарячий напій, спирт.

У випадку отруєння організму перша допомога повинна бути надана навіть у тих випадках, коли причина отруєння не виявлена. Існує декілька загальних, на всі випадки отруєнь, прийомів надання постраждалому першої допомоги.

Для видалення отрути із шлунку необхідно дати випити чотири-п'ять склянок води й викликати блювоту подразненням кореня язика пальцями. Не можна викликати блювоту в людей, які отруїлися міцними кислотами або лугами.

Для видалення отрути з кишечника необхідно дати послаблююче.

Якщо отрута відома (визначена), варто дати наявну протиотруту.

У разі отруєння бензином або дизельним пальним перша допомога полягає у таких діях: винести постраждалого із зараженої атмосфери на чисте повітря; при непритомному стані дати понюхати нашатирний спирт; при зупинці дихання проводити штучне дихання до тих пір, поки не відновиться самостійне дихання; давати вдихати кисень, зогріти постраждалого (напоїти його міцним чаєм, кавою); у разі подразнення слизистої оболонки очей промити їх 2% розчином соди або чистою водою.

У разі отруєння антифризом перша допомога полягає у наступних діях: дати випити постраждалому 3-4 склянки розчину мильної води або просто 5-6 склянок чистої води, після чого штучно викликати блювоту; давати вдихати чистий кисень або у суміші з вуглекислотою; зігріти постраждалого (накрити ковдрою, обкласти грілками); при непритомному стані давати нюхати нашатирний спирт; негайно викликати лікаря або доставити постраждалого на ношах до медичного закладу.

У разі отруєння сірковою кислотою або акумуляторними газами перша допомога полягає у таких діях: при отруєнні парами кислоти необхідно негайно винести постраждалого з отруєної атмосфери, звільнити його від тісного одягу, зігріти й давати вдихати чистий кисень; протягом 15 хвилин промити очі струменем води, потім 1-2% содовим розчином; у разі попадання кислоти до шлунково-кишкового тракту, поряд з перерахованими заходами слід провести повне промивання шлунку водою, а потім 3% розчином соди; ураженні ділянки шкіри слід добре промити водою та обробити 3% розчином соди.

Перша допомогаувипадкуутоплення. Відразу після вилучення постраждалого з води, негайно приступають до звільнення дихальних шляхів постраждалого від води та сторонніх предметів (піску, рослинності тощо). Для цього, той хто надає допомогу, кладе постраждалого животом на своє стегно при зігнутому коліні так, щоб його голова й тулуб звисали униз, й натискає йому рукою на спину доти, доки продовжує текти вода. Звільнення порожнини рота від мулу, піску, трави проводиться пальцем, обгорнутим хустинкою (будь-якою тканиною), після того, як судомно стиснуті щелепи постраждалого розведені яким-небудь предметом і між ними встановлений клин (шматок дерева, гуми, вузол носової хустки тощо).

Тісний одяг та ремні слід розстібнути. Необхідно запобігти западання язика, який може закрити вхід до гортані. Для економії часу перераховані заходи слід робити одночасно. Якщо постраждалий не дихає, приступають до проведення штучного дихання. При відсутності у постраждалого серцебиття одночасно зі штучним диханням роблять зовнішній закритий масаж серця.

Перша допомога у випадкуураження електричним струмом полягає у терміновому звільненні постраждалого від джерела струму з подальшим наданням медичної допомоги. Для припинення дії струму необхідно вимкнути рубильник. Якщо це неможливо, то ставши на суху дерев'яну дошку, згорток сухого одягу, кусок гуми, обмотати руки сухим одягом або прорезиненою тканиною й перерубати провідник сокирою, саперною лопатою, палкою або відтягнути постраждалого від провідника руками, обгорнутими сухим шматком тканини. При відсутності дихання приступити до проведення штучного дихання, у разі відсутності пульсу - непрямого масажу серця. Слід оберігати постраждалого від охолодження, тому що важко буде відновити дихання й серцеву діяльність.

З багатьох способів відновлення дихання (рис. 92) найбільш ефективним і універсальним є проведення штучного дихання способом "з рота в рот" (або "з рота в ніс").

а б

Рисунок 92 - Проведення штучного дихання способом:

а) "з роту в рот" (через хустинку, марлю); б) "з рота в ніс" через гумовий катетер

Для проведення штучного дихання способом "з рота в рот" необхідно: рот й глотку постраждалого очистити від сторонніх предметів; покласти постраждалого на спину; під плечі підкласти валик із згорнутої одежі так, щоб голова була задертому положенні; витягнути з рота язик й утримувати його петлею, зробленої з бинта (носової хустки тощо); на рот (ніс) постраждалого накласти хустку (шматок бинта, марлеву серветку); затиснути пальцями однієї руки ніс, а іншою рукою підтримувати підборіддя; зробити глибокий вдих, щільно притиснути рот до відкритого рота постраждалого й почати вдмухувати повітря (якщо вдмухування проводиться в ніс, то потрібно щільно закрити рот постраждалого). Вдмухування здійснюється з частотою 12-14 разів за хвилину. Під час цього способу можна скористатися будь-якою трубкою, що вставляють у рот або щільно притискають до рота постраждалого.

Закритий масаж серця проводиться в положенні лежачи на спині (рис. 93). Особа, яка надає допомогу, знаходься ліворуч, кладе одну долоню на область серця так, щоб пальці були розташовані паралельно ребрам. Долоня другої руки розташовується поверх першої під прямим кутом до неї.

Рисунок 93 - Проведення закритого масажу серця постраждалому двома особами

Обома руками, випрямленими в ліктях, ритмічно, поштовхоподібно, допомагаючи собі верхньою частиною тулуба, надавлює на грудну клітину постраждалого з частотою приблизно 60 разів у хвилину. Кожен поштовх повинен бути достатньо різким, але не сильним, щоб не ушкодити ребра й внутрішні органи пораненого. Під час одночасного проведення штучного дихання й закритого масажу серця, в момент вдмухування повітря масаж не робиться, а чергуються два-три вдмухування повітря в легені з 15 поштовхами на область серця. Натискування проводяться на нижню третину грудної клітини з такою силою, щоб грудна клітина прогиналась на 4 см.

Військовослужбовець в бою може одержати поранення, переломи кісток, вивихи, забої, контузію.

Під час надання першої медичної допомогиу випадкупоранення,насамперед необхідно зупинити кровотечу, потім закрити рану пов'язкою з метою захисту від додаткового попадання інфекції.

Для тимчасової зупинки кровотечі застосовують такі способи: притиснення судини, що кровоточить, пальцем, накладання кровозупиняю-чого джгута (закрутки), максимальне згинання кінцівки, накладення тугої пов'язки.

Після тимчасової зупинки кровотечі на рану накладають пов'язку (якщо вона не була накладена раніше) (рис. 94).

Під час проникаючого поранення грудної клітини, повітря при диханні входить і виходить через рану і потрапляє в грудну порожнину. Щоб запобігти подальшому проникненню повітря в грудну порожнину, необхідно внутрішнім боком прогумованої оболонки від індивідуального перев'язувального пакета закрити рану, потім накласти обидві подушечки та міцно прибинтувати їх.

 
 


Рисунок 94 - Способи накладання пов'язок:

а - пов'язка-чепець на голову; б - спіральна пов'язка грудної клітки; в - пов'язка на плечовий суглоб; г - пов'язка на лікоть; д - пов'язка на колінний суглоб;

е - пов'язка на стопу

Під час поранення живота внутрішні органи, що випали, назад в черевну порожнину не заправляють. Пов'язку потрібно накласти поверх нутрощів, що випали, прибинтувавши їх до живота. Пораненому в живіт не можна давати ні їсти ні пити.

Переломи кісток бувають закриті й відкриті. Ознаки переломів кісток: біль, чітко обмежений місцем перелому; неможливий рух пошкодженої кінцівки у повному обсязі; неправильна або незвичайна форма кінцівки з рухомістю там, де немає суглобу, іноді укорочення кінцівки, набряк, виступаючі кісткові уламки.

Головне завдання першої допомогипід час переломів кісток - забезпечити нерухомість кісток (іммобілізація кінцівки). Це здійснюється накладанням шини. Шина може бути стандартною (табельною) і виготовлятися з підручного матеріалу (дошки, шматки фанери, палиці, зброя тощо). Для кріплення шини, яка накладена на кінцівку, можна використовувати носову хустинку, шарф, поясний ремінь, мотузку тощо.

У випадку відкритого перелому з кровотечею, перед накладенням шини необхідно зупинити кровотечу, накласти на рану пов'язку і ввести знеболюючий засіб з шприца-тюбика індивідуальної аптечки (АІ), що значно зменшує небезпеку, а нерідко й попереджує виникнення у пораненого больового шоку.

Шина, яку накладають, повинна бути такої довжини, щоб можна було захопити два сусідніх суглоби, між якими знаходиться ушкоджена кістка (у випадку перелому стегнової кістки суглоба: кульшовий, колінний і гомілковоступневий). Шину накладають поверх одягу і взуття, у місцях кісткових виступів підкладають м'який матеріал (вату, ганчір'я тощо) для попередження виникнення болю та омертвіння тканин, при тривалому здавлювані шиною. Перед накладанням шини її, по можливості, моделюють за формою кінцівки (моделювати слід на здоровій кінцівці).

Під час перелому плечової кісткина ділянку плеча й передпліччя рекомендується накласти шину (рис. 95) з підручного матеріалу, а потім руку, зігнуту в лікті, прибинтувати до тулуба. У випадку відсутності табельних та підручних засобів, якщо зломлена плечова кістка, руку, зігнуту в лікті, беруть на косинку (ремінь), а потім прибинтовують до тулуба.

Рисунок 95 - Іммобілізація передпліччя драбинковою шиною

та стегна за допомогою дощок

У випадку перелому стегна, гомілки необхідно ушкоджену нижню кінцівку іммобілізувати, прибинтувавши її до дощок або до здорової ноги.

Поранених у хребет й кістки таза, необхідно обережно покласти на тверду, рівну поверхню (щит, широку дошку тощо). Щоб розслабити м'язи стегон, під коліна підкладають невеличкий валик (речовий мішок тощо).

У випадку перелому ребер роблять туге бинтування грудної клітини на видиху, на рівні пошкоджених ребер.

У випадку перелому ключиці, в підключичну впадину, з пошкодженого боку кладуть валик з вати й плече туго прибинтовують до тулуба. Передпліччя підвішують на косинку. Другою косинкою прикріплюють руку до тулуба.

У випадку перелому нижньої щелепи, її щільно притискають до верхньої за допомогою пов'язки.

У випадкузабиття пошкоджуються м'які тканини, судини, зв'язки, цілість шкіряних покровів, як правило, не порушується. На місцізабоюз'являється припухлість, синець. Необхіднона забите місце накласти стискаючу пов'язку, створити забитій ділянці максимальний спокій й, по можливості, накласти пузир з льодом або холодною водою.

Вивих -зміщення суглобних поверхонь кісток. Частіше всього вивих супроводжується розтягненнями або розривом зв'язок (суглобної капсули). Основні ознаки вивиху: повна неможливість руху в ушкодженому суглобі й сильний біль; вимушене положення кінцівки, у зв'язку із скороченням м'язів; обрис суглоба в порівнянні зі здоровим суглобом змінено. В області суглоба часто можна спостерігати припухлість внаслідок крововиливу.

Перша допомога у випадку вивиху полягає в накладанні шини або пов'язки, з метою фіксування кінцівки у тому положенні, що є більш зручнішим для постраждалого. Вправляти вивих може тільки медичний працівник.

Забій великої поверхні тіла може викликати ураження всього організму - контузію, під час якого необхідний спокій, зігрівання й якнайшвидша лікарська допомога.



1   2   3   4   5
загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати