загрузка...
загрузка...
На головну

ЦЕЛИ И ЗАДАЧИ ОХРАНЫ ТРУДА

  1. I. ЗАДАЧИ АРТИЛЛЕРИИ
  2. I. Цель и задачи дисциплины
  3. II. Основные задачи и их реализация
  4. VII. КУСКИ И ЗАДАЧИ
  5. А. Система оплаты труда в зависимости от квалификации работника
  6. А. Условие задачи
  7. А. Условие задачи.

Зміну кваліфікації чинне кримінально-процесуальне законодавство пов'язує із застосуванням нормативно-правових актів, які передбачають діяння, піддане оцінці. При цьому такі акти по різному іменуються - "кримінальний закон", "стаття Кримінального кодексу", "стаття кримінального закону", "закон про ...злочин"; неоднаково визначається і їх зміст - в одних випадках йдеться про більш чи менш тяжку санкцію, в інших - про відповідний злочин (діяння - якщо мається на увазі застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру):

Стаття КПК України Вказівка на кримінальний закон Необхідність застосування/ /незастосування відповідного закону є підставою для:
ч.3 ст.277, п.2 ч.1 ст.373 Кримінальний закон, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин Зміни обвинувачення в суді Зміни вироку апеляційним судом
п.1 ч.2 ст.373 Статті Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння Зміни постанови про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру
ч.2 ст.231 Стаття кримінального закону з більш тяжкою санкцією Зміни прокурором обвинувачення
ч.2 ст.246 Стаття Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин Повернення справи на додаткове розслідування
п.2 ч.1 ст.374 Застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин Скасування вироку з поверненням справи на додаткове розслідування
п.3 ч.1 ст.374 Застосування кримінального закону, який передбачає більш тяжке на відміну від встановленого досудовим слідством суспільно небезпечне діяння Скасування постанови у справах про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру з поверненням справи на додаткове розслідування
ч.2 ст.375 Застосування закону про більш тяжкий злочин Розгляду справи судом першої інстанції після скасування вироку з відповідних підстав
Ч.3 ст.375 Кваліфікація суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого Розгляду справи про застосування примусових заходів виховного характеру за апеляцією прокурора чи потерпілого або його захисника
ч.1 ст.378 Застосування закону про більш тяжкий злочин Скасування апеляційним судом вироку суду першої інстанції і постановлення свого вироку
п.1 ч.4 ст.378 Кваліфікація суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого Скасування апеляційним судом постанови про застосування примусових заходів виховного характеру і постановлення своєї постанови
ч.1,2 ст.397 Закон про більш тяжкий злочин Недопустимості погіршення становища засудженого чи виправданого при касаційному розгляді справи
Ч.2 ст.400 Закон про більш тяжкий злочин Нового розгляду справи судом першої інстанції або апеляційним судом за умови відповідного подання прокурора або скарги потерпілого чи його представника
Ч.2 ст.4004 Закон про більш тяжкий злочин Заборони перегляду судових рішень в порядку виключного провадження
Ст.4051, назва статті Закон, який звільняє від покарання або пом'якшує покарання Внесення до суду заяви засудженого або подання прокурора чи органу, що відає виконанням покарання
Ч.3 ст.409 Новий закон, який звільняє від покарання або пом'якшує покарання Приведення вироку у відповідність з новим законом

Крім того, процесуальний закон містить поняття "погіршення становища" засудженого чи виправданого (ч.2 ст.358 КПК України), "рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли" (ч.2 ст.365 КПК України).

Аналіз наведених вище термінів, опублікованої правозастосовної практики приводить до висновку, що поняття закону про більш чи менш тяжкий злочин у КПК України пов'язується лише з можливим покаранням, тобто з санкцією статті Особливої частини КК, за якою кваліфіковане діяння. Тобто, за основу приймаються види основних покарань, які передбачені відповідними санкціями, максимальні і мінімальні розміри таких покарань; наявність додаткових покарань, які застосуються як обов'язкові.

В той же час, при визначенні того, передбачає зміна кваліфікації застосування закону про більш чи менш тяжкий злочин не враховується:

- ступінь тяжкості злочинів, яка визначається відповідно до ст.12 КК;

- стадія вчиненого злочину;

- форма співучасті та вид співучасника;

- наявність множинності злочинів.

1 Рабинович П. Юридична техніка законотворення в Україні: загальні проблеми // Вісник Академії правових наук України. - Харків: Право, 1998. - №2(13). - С.21.

2 Закон України "Про підприємництво" набрав чинності з 26 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №14. - Ст.169, а вказані статті КК виключені з нього Законом від 7 липня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №39. - Ст.570.

3 В абз.2 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 р. №5 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" підкреслено, що такі діяння не можуть визнаватися ухиленням від сплати податків і кваліфікуватися за відповідною статтею Особливої частини КК, а становлять собою службовий злочин.

4 Відповідні положення викладені в усіх більш-менш детальних коментарях КК 2001 р. - див.: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. - К.: Каннон, 2001. - С.559; Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. - 3-е изд., испр. и дополн. / О в. ред.С.С.Яценко. - К.: А.С.К., 2003. - С.531.

5 Рарог А.И.Квалификация преступлений по субъективным признакам. - Санк-Петербург: Юридический Центр Пресс, 2002. - с.30.

6 Там же. - С.29-30.

7 Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. - М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. - С.270.

8 Там же.

9 Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. - М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. - С.271.

10 Там же. - С. 275-278.

11 Там же. - С. 279-283.

12 Там же. - С. 27.

13 Рарог А.И.Квалификация преступлений по субъективным признакам. - Санк-Петербург: Юридический Центр Пресс, 2002. - с.30-43.

14 В літературі відзначається, що в кримінальному праві це положення є аксіомою. Вона настільки очевидна, що не розглядається навіть як принцип кримінального права - Клепицкий И.А. "Отмывание денег" в современном уголовном праве. // Государство и право. - 2002. - №8. - С.33 [33-46].

15 Лихолоб В.Г. Проблемы эффективности правоприменительной деятельности органов внутренних дел в борьбе с преступностью (криминологический и теоретико-правовой аспекты). Автореферат дисс. ...доктора юрид.наук. - К. - 1992. - С.26.

16 Уголовное право. Особенная часть. - М.: Новый Юрист. - 1998. - С.18.

17 Мабуть, тільки редакційною неточністю можна пояснити вислів, який міститься в одному з підручників з логіки для юристів, де вказується: "Інтереси дотримання законності вимагають, щоб кожна суспільно небезпечна дія була кваліфікована за тією статтею кримінального закону, котра передбачає вчинене, або за якоюсь іншою (виділено мною - В.Н.)" - див.:Жеребкін В. Логіка: (Підручник для юридичних вузів і фак.). 2-е вид., стереотипне. - Х.: Основа. К.: Знання. - 1998. - С.32.

18 Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. В 2 т. Том 1. - М.: Наука. - 1994. - С.94.

19 Див: Люблинский П.И. Техника, толкование и казуистика уголовнаго кодекса. // Записки юридическаго факультете Петроградскаго университета. Выпуск У. - Петроград, 1917, с.183; Шаргородский М.Д. Уголовный закон. // Курс уголовного права. Том Ш. - (Без мысця видання): Юрид.изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. - С.168.

20 Див. напр..: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. / Упорядник Ю.К. Качуренко. - К.: Наукова думка, 1992. - 199 с.; Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини. Джерела і практика застосування. - К.: АртЕк., Будапешт: Інститут Конституційної і Законодавчої політики (COLPI), 1997. - 624 с.; Куинн Ф. Права человека и ты. Руководство для стран бывшего советского Союза и Восточной Европы. - Варшава: Изд-во ОБСЕ/БДИПЧ, 1999. - С.192, 202.

21 Савицкий В.М. Государственное обвинение в суде. - М.: Наука. - 1971. - С.189. Див.також: Куцова Э.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе. - М.: Юридическая литература. - 1973. - С.75-78. М.М.Михеєнко в зв'язку з цим вказував, що коли обвинувальний доказ викликає обгрунтований сумнів, то він не може бути покладений в основу рішення не на користиь даної особи. Якщо ж сумнів викликає виправдальний доказ, то їм можна оперувати на користь цієї особи,- див.: Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. - К.: Юрінком Інтер. - 1999. - С.55.

22 Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. - Харьков: «Вища шкода», 1979. - С. 57-59.

23 Відповідні положення знаходять своє закріплення і в законодавстві. Так, ст.4.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що у випадку, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження, приймається на користь платника податків.

24 Ігнатов А.Н. Введение в изучение уголовного права. Уголовный закон. // Уголовное право. Общая часть. Курс лекций. - М.: Издат.группа ИНФРА.М.НОРМА, 1996. - С.13.

25 Здравомыслов Б.В. Стадии совершения умышленного преступления. - М.: ВЮЗИ. - 1960. - С.5.

26 Див.: Коржанский Н.И. Иерархия уголовно-правовых институтов. // Проблемы применения правовых норм на предварительном следствии: Сборник научн. трудов. - Волгоград: ВСШ МВД СССР. - 1982. - С.64-65.

27 Там же, с.65; Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации). // Ученые записки Тартусского госуд. ун-та. Труды по правоведению. Вып.696. - Тарту. - 1985. - С.5.

28 Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів: постанова пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р, №8, пункт 14; Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини: постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. №1, пункт 28 підпункт "в". // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1995. - №1. - К.: Юрінком. - 1995, с. 95,164.

29 Див.: Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. - К.: "Наукова думка". - 1985. - С.230-231.

30 В літературі висловлена думка що поняття триваючого злочину не потрібне - Зыков В. Нужно ли понятие длящихся преступлений? // Социалистическая законность. - 1984. - №9. - С.53. Однак поширення та підтримки ця позиція не знайшла.

31 Див.: Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М.: Госюриздат. - 1960. - С.94-95.

32 Сборник постановлений Пленумов Верховных судов СССР и РСФСР (Российской Федерации) по уголовным делам. - М.: Издательство "СПАРК". - 1996. - С.5.

33 Там же. - С.6.

34 Там же. - С.6.

35 Трайнин А.Н. Учение о составе преступления. - М.: Юрид. изд. Мин. юст. СССР. - 1946. - С.148.

36 Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву. - М.: Госюриздат. - 1958. - С.8. Іншу думку свого часу обгрунтовував Б.С.Нікіфоров, який стверджував, що ні в попередній злочинній діяльності, ні в діяльності співучасника, як правило, немає складу злочину - Никифоров Б.С. Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик. // Важный этап в развитии советского права: Труды научной сессии ВИЮН. - М.: ВИЮН. -1960. - с.143. Однак такий погляд не знайшов підтримки у літературі.

37 Дурманов Н.Д. Общее учение о составе преступления по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат. - 1955. - С.30-31.

38 Кузнецова Н.Ф. Ответсвенность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советскому уголовному праву. - М.: Изд. Моск. ун-та. - 1958. - С.119.

39 Див.напр.: Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. - К.: "Наукова думка". - 1985. - С.224-225.

40 Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советсскому уголовному праву, с.119.

41 На необхідність посилатися при кваліфікації готування до злочину, замаху на злочин не лише на відповідну статтю, а й на частину статті Загальної частини КК, що передбачає попередню злочинну діяльність, зверталася увага у літературі - див.: Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации). // Ученые записки Тартусского госуд. ун-та. Труды по правоведению. Вып.696. - Тарту. - 1985. - С.3. Щодо чинного КК України на це звертав увагу Ю.В.Баулін - Баулін Ю.В. Деякі принципові новели Загальної частини Кримінального кодексу України та проблеми їх застосування // Правова держава. Щорічник наукових праць. Випуск тринадцятий - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України, 2002. - С.313.

42 Кримінальний кодекс України. Проект. Вноситься народним депутатом України Матковським О.Б. - Київ. - 1996. - С.13.

43 Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. В 2т. т.1. - М.: Наука. - 1994. - С.293-294.

44 Там же. - С.294.

45 В літературі обговорювалося питання про кваліфікацію замаху з альтернативним умислом - див. напр.: Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскогому уголовному праву, с.127-128; Курс советского уголовного права. В шести томах. Том ІІ. - М.: Наука. - 1970. - С.430-431.

46 Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. - Харьков: "Основа". - 1991. - С.269.

47 Шавгулидзе Т.Г. Необходимая оборона. - Тбиилиси. - 1966. - С.129; Ткаченко В. Квалификация покушений на преступление. // Советская юстиция. - 1981. - №19. - С.8.

48 Ткаченко В. Квалификация покушений на преступление, с.8.

49В літературі висловлена й інша думка - ряд криміналістів стверджує, що замах можливий і при афектованому умислі. серед тих, хто притримувався такої точки зору, проф.М.С.Таганцев, який, однак, аргументів на її користь не наводить - див.: Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции, с.306.

50 Курс советского уголовного права. В шести томах. Том ІІ. - М.: Наука. - 1970. -С.431.

51 Там же.

52 Ткаченко В. Квалификация покушений на преступление, с.8.

53 Баулін Ю.В. Деякі принципові новели Загальної частини Кримінального кодексу України та проблеми їх застосування // Правова держава. Щорічник наукових праць. Випуск тринадцятий - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України, 2002. - С.313.

54 Див. напр.: Курс советского уголовного права. В шести томах. Том ІІ. - М.: Наука. - 1970. -С.427-428.

55 Див.: Новое уголовное право России. Учебное пособие. Общая часть. - М.: Зерцало, ТЕИС. - 1996. - С. 55-56.

56 Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая. - К.: «Наукова думка». - 1985. - С.233; Кримінальне право України. Загальна частина. - Харків: Право. - 1997. - С.196; Кримінальне право України. Загальна частина. - Київ: Юрінком Інтер. - 1997. - С. 254.

57 Кримінальне право України. Загальна частина. - Харків: Право. - 1997. - С.196.

58 Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая. - К.: «Наукова думка». - 1985. - С.233.

59 Там же. - С. 234

60 Див.: Кримінальне право України. Загальна частина. - Харків: Право. - 1997. - С.197; Кримінальне право України. Загальна частина. - Київ: Юрінком Інтер. - 1997. - С. 254.

61 Чікалін В. Усе залежить від кадрового потенціалу. // Урядовий кур'єр. - 2002. - 19 жовтня. - С.7.

62 Уголовное право. Общая часть. Учебник для вузов. - М.: Изд. группа ИНФРА. М-НОРМА. - 1997. - С.235.

63 Див.: Трайнин А.Н. Учение о соучастии. - М.: Юриздат. - 1940. - С.77. Див. також: Радянське право. - 1989. №10.////////////////

64 Див.: Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. - К.: «Наукова думка». - 1985. - С.243.

65 Шаргородский М.Д. Некоторые вопросы общего учения о соучастии. // Правоведение. - 1960. - №1. - С.84.

66 Важко погодитися з твердженням Б.А.Курінова що поділ співучасників на види базується на ступені участі особи в злочині - див.: Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. - м.: Изд-во Москов. ун-та. - 1984. - С.138. Ступінь, тобто міра активності, інтенсивності участі у вчиненні злочину визначається не тим, що особа робить, яку роль відіграє у злочині, а як вона це робить. Тому в конкретних посяганнях пособник може відігравати головну роль, прикладати великі зусилля для спільного вчинення злочину, а підбурювач - другорядну. І це залежить не від виду співучасника - тобто від характеру його участі у злочині, а від ступені такої участі. То того ж саме за ступенем участі може оцінюватися роль у вчиненні злочину «однойменних» співучасників.

67 Курс советского уголовного права. В шести томах. том ІІ. - М.: Наука. - 1970. - С.456; Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений, с.135; Кримінальне право України. Загальна частина. - К.: ЮРІНКОМ ІНТЕР- 1997. - С. 263.

68 Кваша О. Об'єктивні ознаки організатора злочину. // Право України. - 1999. - №1. - С.107.

69 Не можна погодитися з підходом, згідно якого використання осіб, які не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне має місце тоді, коли для виконання об'єктивної сторони злочину залучаються особи, які не підлягають відповідальності за вчинення даного (виділено мною - В.Н.) злочину (якщо це злочин зі спеціальним суб'єктом) - див.:Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. - К.: Каннон, 2001. - С.90-91. Він є внутрішньо суперечливим, бо однакова оцінка дається і використанню осіб, які взагалі не підлягають кримінальній відповідальності і тих, які не виступають спеціальним су'єктом певного злочину. Автор коментаря до ст.27 КК М.І.Мельник водночас вказує, що діяння таких осіб за об'єктивними і суб'єктивними ознаками ознаками є злочинним. Крім того, такий підхід не узгоджується з закріпленою в ч.3 ст.401 КК та загальноприйнятою в теорії кримінального права позицією, відповідно якої особи, не наділені ознаками спеціального суб'єкта злочину, підлягають відповідальності як інші співучасники цього злочину.

70 В теорії кримінального права віддавна висловлювалася думка про необхідність кваліфікації дій виконавців і співвиконавців злочину, вчиненого в співучасті з іншими особами, з посиланням на ч.3 ст.19 КК - див.: Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юридическая література, 1974. - С. 74; Гузун В. Совместность - признак соучастия. // Советская юстиция. - 1975. - №2. - с.25; Сабиров Р.Д. Общие вопросы квалификации насильственных групповых преступлений. // Вопросы совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью: Межвуз. сб. научн. трудов. - Свердловск: СвЮИ. - 1983. - С.82-83; Кладков А. Квалификация преступлений, совершенных в соучастии. // Законность. - 1998. - №8. - С.26; Куц В.М. Законодавство України: перспективи розвитку // Вісник університету внутрішніх справ. - 1998. - №3-4. - С.182; Пушкин А. Принципы аксессорной и самостоятельной ответственности соучасников преступления // Законность. - 2001. - №3. - С.27-30; Альошин Д.П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті. Дисертація ...к.ю.н. - Харків, 2002. - С.83.

71 Див.: Кладков А. Квалификация преступлений, совершенных в соучастии. // Законность. - 1998. - №8. - С.26.

72 Альошин Д.П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті. Дисертація ...к.ю.н. - Харків, 2002. - С.83.

73 Потилежну думку відстоює П.Ф.Тельнов - див.: Тельнов П.Формы соучастия и квалификация преступлений. // Советская юстиция. - 1971. - №4. - С.22.

74 Блум М.И. Некоторые вопросы квалификации действий соучастников. // Вопросы борьбы с преступностью на современном этапе. - Рига: Изд-во Латвийского ун-та. - 1978. - С.24.

75 Див. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юрид.лит. - 1974. - С.145: Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации). // Ученые записки Тартусского госуд. ун-та. труды по правоведению. Вып.696. - Тарту. - 1985. - С.4; Бажанов М., Сташис В. Про застосування ст.19 КК України. // Право України. - 1994. - №9. - С.19.

76 Уголовное право. Общая часть. - М.: Изд.группа ИНФРА.М-НОРМА. - 1997. - С.241.

77 Кваша О. Об'єктивні ознаки організатора злочину. // Право України. - 1999. - №1. - С.107.

78 Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. - К.: «Наукова думка». - 1969. - С. 137. Див також: Кримінальне право Украни. Загальна частина. - К.: ЮРІНКОМ ІНТЕР. - 1997. - С. 271.

79Багато авторів допускаютьнепослідовність, вказуючи, що при поєнанні функцій виконавця та іншого співучасника кваліфікувати діяння слід так, як і дії «чистого» виконавця - лише за нормою Особливої частини, і водночас стверджують, що підмовницька чи організаторська роль повинні бути враховані при призначенні покарання - див. напр.: Царегородцев А. Разграничение действий организатора и подстрекателя. // Сов. юстиция. - 1974. - №8. - С.8. Але як можна враховувати при призначенні покарання те, що не враховано і не відображено при кваліфікації?

80 Див.: Ковалев М.И. Соучастие в преступлении: часть 2. Виды соучастников и формы участия в преступной деятельности. // Ученые труды Свердловского юридического ин-та. - Том %. - Свердловск. - 1962. - С. 125; Царегородцев А. Разграничение действий организатора преступления и подстрекателя. // Советская юстиция. - 1974. - №8. - С.9; Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. - К.: «Наукова думка». - 1985. - С.287-288; Коржанский Н.И. Иерархия уголовно-правовых институтов. // Проблемы применения правовых норм на предварительном следствии: Сб. научн. трудов. - Волгоград: ВСШ МВД СССР. - 1982. - С.67.

81 Коржанский Н.И. Иерархия уголовно-правовых институтов. // Проблемы применения правовых норм на предварительном следствии: Сб. научн. трудов. - Волгоград: ВСШ МВД СССР. - 1982. - С.67.

82 Царегородцев А. Разграничение действий организатора преступления и подстрекателя, с.8.

83 Там же, с.8-9.

84 Кваша О. Об'єктивні ознаки організатора злочину. // Право України. - 1999. - №1. - С.107.

85 Див.: Кладков А. Квалификация преступлений, совершенных в соучастии. // Законность. - 1998. - №8. - С.27.

86 Уголовное право. Общая часть. - М.: Изд.группа ИНФРА.М-НОРМА. - 1997. - С.259.

87 Кримінальне право України. Загальна частина. - Харків: Право. - 1997. - С.215.

88 Баулін Ю.В. Деякі принципові новели Загальної частини Кримінального кодексу України та проблеми їх застосування // Правова держава. Щорічник наукових праць. Випуск тринадцятий - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України, 2002. - С.314.

89 Гузун В.У. Формы соучастия в преступлении: Автореферад дисс. ... канд. юрид. наук. - М. - 1975. - С.8.

90 Тельнов П. Формы соучастия и квалификация преступлений. // Советская юстиция. - 1971. - №4. - С.21.

91 Детальний виклад позицій, висловлених в літературі з приводу класифікації форм співучасті дає Ф.Г.Бурчак - див.: Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. - К.: «Наукова думка». - 1969. - С.60-64. За три десятиліття, що пройшли в того часу нічого принципово нового з цього приволу в теорії не висловлено.

92 Блум М.И. Некоторые вопросы квалификации действий соучастников. // Вопросы борьбы с преступностью на современном этапе. - Рига: Изд-во Латв. ун-та. - 1978. - С.24.

93 Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений. - М.: Юрид.лит. - 1980. - С.12.

94 Таку позицію підтримує ряд криміналістів- див: Сабиров Р.Д. Общие вопросы квалификации насильственных групповых преступлений. // Вопросы совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью. - Свердловск: СвЮИ. - 1983. - С.86-87. По суті таку ж думку висловлює Р.Р.Галіакбаров, конструюючи поняття групового способу виконання діяння, який на його думку характеризує лише об'єктивну сторону посягання. Використання фізичних зусиль особи, яка не підлягає кримінальній відповідальності, цей вчений вважає проявом групового способу вчинення злочину, який може мати місце і при відсутності співучасті - Галиакбаров Р.Р. Групповое преступление.- Свердловск. - 1973. - С.118-119.

95 Див.: Гузун В.У. Формы соучастия в преступлении: Автореферат дисс. ... канд. юрид.наук. - М. - 1975. - С.15; Ушаков А.В. Основания и пределы ответсвенности соучастников преступления по советскому уголовному праву: Автореферат дисс. ... канд. юрид.наук. - М. - 1971. - С.12; Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юрид. лит. - 1974. - С.25; Блум М.И. Некоторые вопросы квалификации действий соучастников. // Вопросы борьбы с преступностью на современном этапе. - Рига: Изд-во Латв. ун-та. - 1978. - С.29-32.

96 Звечаровский И. Новый УК: проблемы применения. // Законность. - 1999. - №1. - С.11.

97 Ушаков А.В. Понятие и квалификация группового преступления. // Советское государство и право. - 1976. - №2. - С.61.

98 Убийства, изнасилования и другие преступления против личности: Сборник судебных решений по уголовным делам. - К.: «Знання». - 1993. - С.74.

99 За підрахунками Д.П.Альошина така ознака притаманна для 61 складу злочинів. В 32 складах злочинів вона є кваліфікуючою, а в 3 - особливо кваліфікуючою ознакою; при конструюванні 24 складів злочину законодавець поєднав її з такою формою співучасті, які вчинення злочину організованою групою; у двох складах злочину вчиненню злочину за попередньою змовою групою осіб надається таке ж значення як і вчиненню його організованою групою (ч.2 ст.359 КК) або ж у складі транснаціональної організації (ч.5 ст.143 КК) - див: Альошин Д.П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті. Дисертація ...к.ю.н. - Харків, 2002. - С.85.

100 Коржанський М.

Постанова Пленуму Верховного Суду України: нормативний акт чи коментар. // Юридичний вісник України. - 1997. - №6. - С.17.

101 Судебные приговоры. Практика Верховного Суда Украины. - К.: Юринком. - 1995. - С.25, 4-26.

102 Мойсик В.Р. Проблеми кримінальної відповідальності за шахрайство з фінансовими ресурсами. Дисертація ...к.ю.н. - К., 2002. - С.88.

103 Див: Кримінальне право України.Загальна частина. - Харків: Право. - 1997. - С. 220 - 221; Уголовное право. Общая часть. - М.: Изд.группа ИНФРА.М-НОРМА. - 1997. - С.260.

104 Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат. - 1959. - С.240-250; Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации). // Ученые записки Тартусского госуд. ун-та. труды по правоведению. Вып.696. - Тарту. - 1985. - С.4-15.

105 Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юрид. лит. - 1974. - С.156-158.

106 Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации). // Ученые записки Тартусского госуд. ун-та. труды по правоведению. Вып.696. - Тарту. - 1985. - С.4.

107 Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлени. - М.: Юрид. лит. - 1974. - С.156.

108 Див.: Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. - К.: «Наукова думка». - 1969. - С. 183-184.

109 Можливість і необхідність застосування аналогії щодо КК 2001 р. (всупереч положенням, закріпленим в ч.4 ст.3 цього Кодексу) вже обґрунтовувалася в літературі - див.: Навроцький В.О. Принцип заборони аналогії та його дія при застосуванні Кримінального кодексу України 2001 р. // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 25-26 жовтня 2001 р. - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С.49-52.

110 Див.: Гришаев п.и., Кригер Г.А. Соучастие по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат. - 1959. - С.248; Ковалев М.И. Соучастие в преступлении: Часть 2. Виды соучастников и формы участия в преступной деятельности. // Ученые труды Свердловского юрид. ин-та. Том 5. - Свердловск. - 1962. - С.182-183; Курс советского уголовного права. Часть общая. том 1.- Л.: Изд-во Ленингр. ун-та. - 1968. - с.631; Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юрид. лит. - 1974. - С.158; Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации). // Ученые записки Тартусского госуд. ун-та. Труды по правоведению. Вып. 696. - Тарту. - 1985. - С. 11; Кримінальне право України. Загальна частина. - Харків: Право. - 1997. - С.220-221.

111 Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Изд. 2-е перераб. и доп. (по состоянию на 01.10.97 г.) - М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез». - 1997. - С.59-60.

112 Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации). - С. 10.

113 Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. - Киев: «Наукова думка». - 1969. - С. 188-191.

114 Кримінальний кодекс України. Проект. Вноситься народним депутатом України Матковським О.Б. - Київ. - 1996. // Верховна Рада України. Сектор реєстрації законопроектів. №0041/1. 04.11.96.

115 Красиков Ю.А. Соучастие в преступлении. // Уголовное право. Общая часть. Курс лекций. Лекция 10. - М.: Изд. группа ИНФРА. М-НОРМА. - 1996. - С.35.

116 Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. - Киев: «Наукова думка». - 1969. - С. 191- 194.

117 Советское уголовное право. Общая часть. / Под ред. Кригера Г.А, Куринова Б.А., Ткачевского Ю.М. - М.: Изд-во МГУ. - 1981. - С.275-276 (автор глави в підручнику - Б.А. Куринов).

118 На необхідність диференціювати такі випадки вказував ще А.Н.Трайнін - Трайнин А.Н. Учение о соучастии. - М.- 1941. - С.124.

119 Трайнин А.Н. Учение о соучасти. - М., 1941. - С.125.

120 Ушаков А.В. Основания и пределы ответсвенности соучастников преступления по советскому уголовному праву: Автореферат дисс. ... канд. юрид.наук. - М. - 1971. - С.12. Див. також: Фролов А. С. Соучастие в преступлениях несовершеннолетних. Автореферат дисс. ... канд. юрид.наук. - Свердловск. - 1968. - С. 6.

121 Сабиров Р.Д. Общие вопросы квалификации насильственных групповых преступлений. // Вопросы совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью. - Свердловск: СвЮИ. - 1983. - С.87.

122Блум М.И. Некоторые вопросы квалификации действий соучастников. // Вопросы борьбы с преступностью на современном этапе. - Рига: Изд-во Латв. ун-та. - 1978. - С.28.

123 Ребане И.А. О соучастии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы квалификации). //ученые записки Тартусского госуд. ун-та. труды по правоведению. Вып.696. - Тарту. - 1985. - С.5-9.

124 Там же. - С. 6.

125 Там же. - С. 7.

126 Див.: Ушаков А. Квалификация преступлений, совершаемых частными лицами в соучастии со специальным субъектом. // Советская юстиция. - 1972. - №12. - С.7.

127 Меркушев М.В. Соучастие в преступлениях со специальным субъектом. // Ученые записки Белорусского госуд. ун-та. Вып.34. - Минск. - 1957. - С.16.

128 Див.: Ткаченко В.И., Царегородцев А.М. Правовые последствия соучастия в преступлениях со специальным субъектом. // Проблемы борьбы с преступностью. -Омск, Иркутск. - 1976. - С.41.

129Устименко В.В. Квалификация преступлений со специальным субъектом. - Киев: УМК ВО. - 1988. - С.32-33.

130Ушаков А. Квалификация преступлений, совершаемых частными лицами в соучастии со специальным субъектом. // Советская юстиция. - 1972. - №12. - С.7; Блум М.И. Некоторые вопросы квалификации действий соучастников. - \\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\ - С.32-37; Бурчак Ф.Г. учение о соучастии по советскому уголовному праву. - К.: «Наукова думка». - 1969. - С. 188-190; Сергеев В. Соисполнительство по советскому уголовному праву. // Советская юстиция. - 1970. - №18. - С.5-6.; Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. - М.: Юрид.лит.- 1974. - С.148-152; Лыхмус У. квалификация действий соучастника в преступлении, не обладающего признаками специального субъекта. // Ученые записки Тартусского госуд. ун-та. Труды по правоведению. Вып. 666. - Тарту. - 1984. - С.38-42; Устименко В.В. Квалификация преступлений со специальным субъектом. - К.: УМК ВО. - 1988. - С.34; Кримінальне право України.Загаальна часстина. - К.: ЮРІНКОМ. ІНТЕР. - 1997. - С.271; Кримінальне право України. Загальна частина. - Харків: «Право». - 1997. - С.217-218; Кладков А. Квалификация преступлений, совершенных в соучастии. // Законность. - 1998. - №8. - С.28.

131 Див.: Соловьев В.И.Борьба с должностными злоупотреблениями, обманом государства и приписками по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат. - 1963. - С.135.

132 Устименко В.В. Квалификация преступлений со специальным субъектом, с.35.

133 Див.: Сергеев В. Соисполнительство по советскому уголовному праву. - С.5-6; Устименко В.В. Квалификация преступплений со специальным субъектом. - С. 36-40; Кримінальне право України. Загальна частина. - Харків: «Право». - 1997. - С.218; Кладков А. Квалификация ппреступлений, совершенных в соучаастии. - С.28.

134 Практика судів України в кримінальних справах. 1993-1995. - К.: Юрінком. - 1996. - С.138-141.

135 Кримінальне право України: Загальна частина / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер - Право, 2001. - С.216.

136 Кримінальне право України: Загальна частина. / Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю. - К.: Правові джерела, 2002. - С.204-205.

137 Кримінальне право України: Загальна частина / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер - Право, 2001. - С.216, 218.

138 Кримінальне право України: Загальна частина. / Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю. - К.: Правові джерела, 2002. - С.205.

139 Там же. - С.209.

140 Практика судів України в кримінальних справах. 1993-1995. - К.: Юрінком. - 1996. - С.116-117.

141 Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. - Харьков: «Право», 2000. - С.9.

142 Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. - Харьков: «Право», 2000. - С.11-12.

143 Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. - Днепропетровск: Пороги, 1992. - С.101,102.

144 В літературі нерідко, виділяючи ознаки сукупності злочинів, серед них називають і загальні ознаки множинності - див. напр..: Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела при совершении совокупности пре ступлений. // Весы Фемиды. - 2001. - №3(19). - С.4. [c.3-9].

145 Бажанов М.И. Множественность пре ступлений по уголовному праву Украины. - Харьков: «Право», 2000. - С.34.

146 Позиція автора не повністю узгоджується з чинним КК. Це, скоріше, пропозиція, для реалізації якої доцільно внести зміни у ч.1 ст.33 КК - передбачити можливість сукупності злочинів, відповідальність за які встановлена однією і тією ж нормою Особливої частини КК.

147 Див.: Пояснювальна записка до проекту Кримінального кодексу // Українське право. - 1997. - №2. - С.145.

148 Марін О.К. Конкуренція кримінально-правових норм. Дисертація ...к.ю.н. - Львів, 2001. - 216 с.

149 Марін О.К.Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. -К.: Атіка, 2003. - 224 с. Див.також: Конкуренція уголовно-правовых норм при квалификации преступлений: Учеб. пособие. - М.:ИНФРА-М, 2002. - 169 с.

150 Словник іншомовних слів./ Ред. О.С.Мельничук. - К.: Гол.ред. УРЕ, 1975. - С.352. Див. також: Словник української мови. - Т.4. - К.: Наукова думка, 1973. - С.261.; Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.: Русский язык,1991. С.291.

151 Див. напр..: Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации пре ступлений. - М.: Юристъ, 1999. - С.210; Марін О.К. Кваліфікація при конкуренції кримінально-правових норм. - К.: Атіка, 2003. - С. 53

152 Марін О.К. Конкуренція кримінально-правових норм. Дисертація ...к.ю.н. - Львів, 2001. - ??? с

153 З цього приводу О.К.Марін вдало відзначив те, що конкуренція є виявом динаміки процесу правозастосування, наявність же потенційно конкуруючих норм свідчить про статику - див.: Марін О.К.

154 Марін О.К. Вказана праця. - С.

155 Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. - 2-е изд., перераб. и дополн. - М.: Юристъ,1999. - С.225.

156 Справа №22-379/1994.// Архів Апеляційного суду Львівської області.

157В літературі висловлюються заперечення щодо такої назви складу злочину. Так, вказується, що поєднання слів привілейованість і злочин - несумісне, а термін "привілейоване вбивство" звучить як кощунство, оскільки ніхто не має привілею на вбивство - Игнатов А.Н., Костарева Т.А. Уголовная ответственность и состав преступления.// Уголовное право. Общая часть Курс лекцій - М.: Издательская группа ИНФРА.М.-НОРМА, 1996. - С.37. Це дійсно так, якщо йде мова про злочин - привілейованих злочинів дійсно бути не може. Але склад злочину, як видається, цілком може називатися привілейованим, адже така назва відображає правове значення відповідної сукупності ознак і не більше. Назва ж "склад злочину з пом'якшуючими ознаками" є невдалою, оскільки не відображає специфіки відповідних ознак, їх відмінність від ознак, які враховуються при призначенні покарання.

158 Див.: Лесниевски-Костарерва Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. - М.: НОРМА, 1998 - С.7.

159 Див.: Лесниевски-Костарерва Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. - М.: НОРМА, 1998 - С.17-18.

160 Бажанов М.И.Назначение наказания по советскому уголовному праву. - К.: "Вища школа", 1980, с.33.

161 Кримінальне право України. Загальна частина. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - с.110.

162 Свєтлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. - К.: «Наукова думка», 1978. - С.178.

163 Коташевський О. Окремі недоліки нового Кримінального кодексу України. // Право України. - 2002. - №11. - С.100.

164 Там же. - С.100.

165 Критику таких поглядів див.: Бородин С.В. Преступления против жизни. - М.: Юристъ, 1999. - С.135-137, 156-157.

166[190] Хахулина К.С. Конкуренция уголовно-правовых норм и её преодоление в процессе их применения: Диссертация ...кандидата юридических наук. - Казань: Казанский государственный университет им. В.И. Ульянова-Ленина, 1984 - С.90-91.

167[66] Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. - М.: Юридическая литература, 1972. - С.245-246.

168[190] Хахулина К.С. Конкуренция уголовно-правовых норм и её преодоление в процессе их применения: Диссертация ...кандидата юридических наук. - Казань: Казанский государственный университет им. В.И. Ульянова-Ленина, 1984 - С.90-91.

169 Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. - С.249.

170 В теорії кримінального права загальновизнано, що до обставин, які виключають злочинність діяння, відносяться як ті, що прямо передбачені Загальною частиною КК, так і ті, що, окремими статтями КК не регламентовані. Очевидно, що істотне розширення в КК 2001 р. переліку аналізованих обставин, не виключає того, що цілий ряд із них залишився поза законодавчою регламентацією. Зокрема, до них відноситься використання свого права (якщо це пов'язано з заподіянням шкоди іншим особам), згода потерпілого на заподіяння шкоди

171 Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. професора П.С.Матишевського, доцентів П.П.Андрушка, С.Д.Шапченка. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - С.192 (автор цього положення - П.П.Андрушко).

172 Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. - С.249.

173 Баулін Ю.В. Деякі принципові новели Загальної частини Кримінального кодексу України та проблеми їх застосування // Правова держава. Щорічник наукових праць. Випуск тринадцятий - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України, 2002. - С.315.

174 Благов Е.В. Квалификация деяний, исключающих уголовную ответственность // Государство и право. - 1992. - №9. - С.79

175 Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1924-1977. Часть 2. - М.: Известия. - 1978. - С.189.

176 Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1995. - №1. - К.: Юрінком. - 1995. - С. 91.

177 Убийства, изнасилования и другие преступления против личности: Сборник судебных решений по уголовным делам. - К.: "Знання". - С.155.

178 Див.: ч.2 ст.111, ч.2 ст.114, ч.3 ст.175, ч.4 ст.212, ч.2 ст.255, ч.5 ст.258, ч.6 ст.260, ч.3 ст.263,ч.4 ст.289, ч.4 ст.307, ч.4 ст.309, ч.4 ст.311, ч.3 ст.369 КК 2001 р.

179 Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. - К.: «Наукова думка». - 1978. - С. 129-130.

180 Див., наприклад, ст. 103, ст. 7 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 р.; ст. 16 Закону України "Про Конституційний суд України" від 16 жовтня 1996 р.; ст. 22 Закону України "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991 р.; ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р.

181 Светлов А.Я. Вказана робота. - С. 129-130.

182 Светлов А.Я. Вказана робота. - С.129-130.

183 Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. - С.159.

184 Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. професора П.С.Матишевського, доцентів П.П.Андрушка, С.Д.Шапченка. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - С.179.

185 Кливер И.Я. Уголовно-правовые судебные ошибки квалификации преступлений и их предупреждение. Автореф. дисс. ...к.ю.н. - М. - 1979 - 17 с.

186 Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. Дисертація ...к.ю.н. - Львів, 2002. - 214 с.

187 Чи не єдиною роботою останніх років, в якій йдеться про випадки завідомо неправильної кваліфікації з метою "покращення" показників кримінально-правової статистики є дисертація С.М.Алфьорова - див. Алфьоров С.М. Діяльність органів внутрішніх справ по протидії злочинності у курортних регіонах (кримінологічне дослідження на матеріалах Запорізької області). Дисертація ...к.ю.н. - Харків, 2003. - С.35-37.

188 За даними управління внутрішньої безпеки і розслідувань МВС України у 2001 р. в Україні притягнуто до відповідальності за недбале ставлення до службових обов'язків 54,5 тис. працівників міліції, в т.ч. 1.4 тис. звільнено з органів внутрішніх справ. Цей підрозділ МВС як некримінальні порушення (?!)

оцінює приховування злочинів від обліку (за що притягнуто 514 міліціонерів), незаконну відмову в порушенні кримінальних справ (піддано стягненням 378 працівників), фальсифікацію матеріалів (на чому піймано 75 осіб) - див.: Макарова О. Дисципліна в міліції - правопорядок в державі // Юридичний вісник України. - 2002 - 30 березня - 5 квітня. - С.14.

189 Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. К.: Атіка, 2004. - С.36. Див. також: Назаров А.Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда. - СПб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. - С.17.

190 Див. напр.: Борисов В.И. Закон Украины об уголовной ответственности: понятие, функции и источники // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке. Материалы международной научно-практической конференции. 29-30 января 2004 г. - М.: МГЮА, 2004. - С. 434-435.

191 Це положення КК України однозначно схвалюють всі вітчизняні теоретики і практики, які достатньо "натерпілися" від частих змін до раніше чинного кримінального законодавства, яке крім КК, включало й цілий ряд не кодифікованих актів, сферу дії яких та їх співвідношення з КК нерідко було важко визначити. Водночас, його чомусь часто не сприймають зарубіжні фахівці, які залучаються до експертної оцінки нового КК України.

192 Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. - К.: Атіка, 2004. - С.32.

193 Тут і далі, коли говориться про статтю КК, маються на увазі і їх структурні підрозділи - частини, пункти.

194 Див. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. Дисертація ...к.ю.н. - Львів, 1993.

195 Див. напр.: Клівер И.Я. Уголовно-правовые ошибки квалификации преступлений и их преодоление. Автореферат дисс. ...к.ю.н.. - М., 1979. - 18 с.; Колосовский В.В. Ошибки в квалификации уголовно-правовіх деяний. Автореферат дисс. ...к.ю.н.. - Челябинск, 2003. - 27 с.; Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. - К.: Атіка, 2004. - 188 с.

196 Т.М.Марітчак, відзначав, що помилки у кваліфікації злочинів мають ненавмисний характер. При цьому він вказував, що ненавмисний характер помилки означає те, що вона може бути вчинена через необережність, або ж бути випадковою - див.: Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. - К.: Атіка, 2004. - С.36.

197 Виділення таких критеріїв запропоновано у згаданій кандидатській дисертації Т.М.Марітчака.

198 Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. - К.: Атіка, 2004. - С.114-137.

199 Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №50. - Ст. 302.

200 Бухгалтерская газета. - 2001. - 3 августа. (№30).

201 Див. напр.. Дудоров О.О. Діяння у складі злочину, передбаченому ст.212 Кримінального кодексу України: проблеми тлумачення і вдосконалення законодавства // Життя і право. - 2004. - №3. - С.68-70.

202 Марітчак Т.М. Причини помилок у кваліфікації злочинів: результат соціологічного дослідження // Право України. - 2001. - №7. - С.48.

203 Там же. - С.49, 51.

204 Див.: Тростюк З. Щодо назв у понятійному апараті Кримінального кодексу України // Право України. - 1999. - №12. - С.77-80.

205 Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). - К.: Атііка, 2001. - С.45-52.

206 Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации пре ступлений. - М.: Юристъ, 1999. - С.274.

207 Там же

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.


Схожі роботи | Держава і право | Книга | 496кб. | скачати

ЦЕЛИ И ЗАДАЧИ ОХРАНЫ ТРУДА

Охрана труда - система обеспечения безопасности жизни и здоровья работников в процессе трудовой деятельности, включающая правовые, социально-экономические, санитарно-гигиенические, психофизические, лечебно-профилактические, реабилитационные и иные мероприятия. Функциями охраны труда являются исследования санитарии и гигиены труда, проведение мероприятий по снижению влияния вредных факторов на организм работников в процессе труда. Основным методом охраны труда является использование техники безопасности. При этом решаются две основные задачи: создание машин и инструментов, при работе с которыми исключена опасность для человека, и разработка специальных средств защиты, обеспечивающих безопасность человека в процессе труда, а также проводится обучение работающих безопасным приемам труда и использования средств защиты, создаются условия для безопасной работы.

Основная цель улучшения условий труда - достижение социального эффекта, т.е. обеспечение безопасности труда, сохранение жизни и здоровья работающих, сокращение количества несчастных случаев и заболеваний на производстве.

Улучшение условий труда дает и экономические результаты: рост прибыли (в связи с повышением производительности труда); сокращение затрат, связанных с компенсациями за работу с вредными и тяжелыми условиями труда; уменьшение потерь, связанных с травматизмом, профессиональной заболеваемостью; уменьшением текучести кадров и т.д. Основным документом в нормативно-технической документации является нормативный акт «Система стандартов безопасности труда».

Стандарты ССБТ устанавливают общие требования и нормы по видам опасных и вредных производственных факторов, общие требования безопасности к производственному оборудованию, производственным процессам, средствам защиты работающих и методы оценки безопасности труда.

Межотраслевые правила и нормы являются обязательными для всех предприятий и организаций независимо от их ведомственного подчинения.

Отраслевые правила и нормы распространяются только на отдельные отрасли. На основании законодательства о труде, стандартов, правил, норм, технологической документации и др. разрабатываются инструкции по охране труда: общие, для отдельных профессий, на отдельные виды работ.

 



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   Наступна

ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА УСЛОВИЯ И БЕЗОПАСНОСТЬ ТРУДА | ОПАСНЫЕ И ВРЕДНЫЕ ПРОИЗВОДСТВЕННЫЕ ФАКТОРЫ | ТРАВМАТИЗМ НА РАБОЧИЙ МЕСТАХ, ПРИЧИНЫ ТРАВМАТИЗМА | ПРОФИЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМА | ОСНОВНЫЕ ЗАКОНОДАТЕДБНЫЕ АКТЫ ПО ОХРАНЕ ТРУДА | СИСТЕМА СТАНДАРТОВ БЕЗОПАСНОСТИ ТРУДА | ОСНОВНЫЕ ПРИНЦИПЫ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ПОЛИТИКИ В ОБЛАСТИ ОХРАНЫ ТРУДА | ПРАВА И ГАРАНТИИ ПРАВ РАБОТНИКОВ ПО ОХРАНЕ ТРУДА | И СОГЛАШЕНИЕ ПО ОХРАНЕ ТРУДА | МАТЕРИАЛЬНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА НАРУШЕНИЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА ПО ОХРАНЕ ТРУДА |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати